м. Вінниця
01 липня 2024 р. Справа № 120/257/24
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Бошкової Ю.М., розглянувши у письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправної бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідач) про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_2 не нараховано та не виплачено їй компенсації втрати частини доходів за період з 01.01.2016 по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018.
Вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернулась до суду з цим адміністративним позовом.
Ухвалою суду від 10.01.2024 відкрито провадження у справі за вказаним позовом та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
26.01.2024 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позов заперечує та просить суд відмовити у його задоволенні. Мотивуючи свою позицію відповідач звертає увагу, що позивач не зверталась із заявою про виплату компенсації втрати частини доходів відповідно до Закону №2050-ІІІ, а відповідач не відмовляв у виплати відповідної компенсації. З огляду на зазначене ІНФОРМАЦІЯ_2 вважає, що права позивач у даному випадку не порушено і її звернення до суду є передчасним.
04.03.2024 до суду надійшла заява представника позивача про долучення доказів.
Інших заяв по суті справи від сторін спору до суду не надходило.
Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив, що ОСОБА_1 проходила військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_3 , який перебував на фінансовому забезпеченні у ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 21.09.2021 у справі №120/7676/21-а, окрім іншого, зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 до 28.02.2018.
22.08.2022 року на виконання вказаного рішення суду відповідач нарахував та виплатив позивачеві індексацію грошового забезпечення у розмірі 5635,88 грн., враховуючи базовий місяць червень 2015 року.
Не погоджуючись із базовим місяцем, який застосовано відповідачем при нарахування та виплати індексації грошового забезпечення, позивач звернулась до суду.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 30.11.2022 у справі № 120/7617/22, зокрема зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_5 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року до 28.02.2018 року, враховуючи базовий місяць січень 2008 року, з урахуванням виплаченої суми.
26.12.2023 на виконання вказаного рішення суду відповідач нарахував та виплатив позивачеві індексацію грошового забезпечення у розмірі 76819,51 грн.
Не погоджуючись із бездіяльністю ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо не нарахування та виплати їй компенсації втрати частини доходів за період з 01.01.2016 по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення, тобто по 26.12.2023, позивач звернулась до суду з даними адміністративним позовом.
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, суд виходить із такого.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України від 19.10.2000 № 2050-III "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" (далі - Закон № 2050-III).
Згідно зі статтями 1, 2 Закону № 2050-III підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Тобто стаття 2 Закону № 2050-III прямо передбачає, що під доходами, на які поширюються правила щодо компенсації втрат, у цьому Законі слід розуміти, зокрема й заробітну плату.
Наведене дає підстави для висновку, що дія зазначеного Закону поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності й господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), і стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України та які (відповідні доходи) не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата).
Основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону № 2050-III компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. Своєю чергою компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку та підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Відповідно до статті 3 Закону № 2050-III, сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Пункти 1, 2 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159 (далі - Порядок № 159) відтворюють положення Закону № 2050-III та конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.
У пункті 4 цього Порядку № 159 прописано, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держстатом.
Як зазначено у статті 7 Закону № 2050-III та пункті 8 Порядку № 159 відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку.
Отже, із аналізу вказаних положень Закону № 2050-III та Порядку № 159 слідує, що підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких умов:
- нарахування громадянину належних йому доходів, а саме заробітної плати (грошове забезпечення), пенсії, соціальних виплат, стипендії;
- доходи не повинні носити разового характеру;
- порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання);
- затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців;
- зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги.
В даному випадку суд враховує, що несвоєчасно виплачена позивачу індексація грошового забезпечення є складовою заробітної плати (входить в структуру заробітної плати), а тому у разі несвоєчасної її виплати провадиться компенсація відповідно до діючого законодавства.
Наведене відповідає висновкам, викладеним Верховним Судом у постанові від 29.04.2021 у справі №240/6583/20.
При цьому, використане у статті 3 Закону №2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється як добуток нарахованого, але не виплаченого грошового доходу за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 вказаного Закону №2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 22.06.2018 у справі №810/1092/17, від 13.01.2020 у справі №803/203/17, від 29.10.2020 у справі № 280/729/19, від 29.04.2021 у справі №240/6583/20.
Таким чином із вищевикладеного слід дійти висновку, що у випадку бездіяльності роботодавця щодо нарахування та виплати працівнику індексації заробітної плати (грошового забезпечення), така особа має право на компенсацію втрати доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати. При цьому, донарахування належних громадянину сум компенсації втрати доходів має здійснюватися до дня фактичної виплати заборгованості, щодо якої порушені строки виплати.
Як свідчать матеріали справи, право позивача на отримання індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018, враховуючи базовий місяць січень 2008 року підтверджено рішеннями Вінницького окружного адміністративного суду у справах №120/7676/21-а, №120/7617/22, які набрали законної сили. При цьому, початковою даною, з настанням якої відповідач допустив порушення виплати належних позивачу сум, за даним судовим рішенням є 01.01.2016.
Щодо доводів ІНФОРМАЦІЯ_2 стосовно того, що відповідач не відмовляв позивачу про виплату компенсації втрати частини доходів, а тому вимога про здійснення нарахування та виплати такої компенсації є передчасною, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Статтею 4 Закону №2050-ІІІ визначено, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Відповідно до п. 5 Порядку №159 виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Тобто, боржник, з вини якого не було вчасно нараховано та виплачено особі грошове забезпечення, повинен здійснити виплату такого грошового забезпечення з одночасною виплатою суми компенсації. Невиплата суми компенсації у тому ж місяці, у якому здійснена виплата заборгованості грошового забезпечення, є порушенням прав особи на отримання такої компенсації, що фактично і свідчить про бездіяльність боржника.
Водночас, згідно з ст. 7 Закону №2050-ІІІ відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку.
Відповідно до п. 8 Порядку №159 відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку.
Суд зазначає, що вищезазначеними нормами Закону №2050-ІІІ та Порядку №159 передбачено лише можливість для особи оскаржити відмову боржника. При цьому, ані Закон №2050-ІІІ, ані Порядок №159 не передбачають обов'язкового звернення особи до суб'єкта владних повноважень, за для отримання компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
З урахуванням зазначеного, суд відхиляє доводи відповідача щодо обов'язкового звернення позивача із заявою про виплату компенсації втрати частини доходів, оскільки така компенсація мала бути виплачена позивачу разом з заборгованістю грошового забезпечення.
Подібного висновку дійшла колегія суддів Верховного Суду у постанові від 02.04.2024 у справі №560/8194/20.
З огляду на викладене суд доходить висновку, що бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо не нарахування та не виплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення є протиправною. Як наслідок, з метою поновлення порушених прав позивача є підстави для зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по день фактичної виплати індексації.
Частиною першою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, перевіривши обґрунтованість ключових доводів сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що у заявлений адміністративний позов належить задовольнити.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відтак, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ у Вінницькій області підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1073,60 грн.
Керуючись ст.ст. 72-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд,
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_5 нарахувати та виплати ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 26.12.2023.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1073,60 грн. (одна тисяча сімдесят три гривні шістдесят копійок) за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ).
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_5 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_1 ).
Рішення суду сформовано: 01.07.2024.
Суддя Бошкова Юлія Миколаївна