м. Вінниця
01 липня 2024 р. Справа № 120/75/24
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Бошкової Ю.М., розглянувши у письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - ГУПФУ у Вінницькій області, відповідач 1) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує, що ГУ ПФУ у Вінницькій області протиправно відмовило у призначенні пенсії відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Ухвалою від 08.01.2024 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) сторін. Надано відповідачу строк для надання відзиву.
30.01.2024 представником ГУ ПФУ у Вінницькій області подано до суду відзив на позовну заяву, в якому відповідач 1 позовні вимоги заперечує та просить відмовити у задоволенні останніх. Мотивуючи свою позицію ГУ ПФУ у Вінницькій області вказує, що відповідно до статті 30 Закону № 1058, пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону.
Згідно з ч. 1 ст. 32 Закону № 1058 особи, яким установлено інвалідність, мають право на пенсію по інвалідності, залежно від групи інвалідності, за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією для осіб з інвалідністю ІІ та III груп від 49 років до досягнення особою 51 року включно - не менше 12 років.
Згідно з ст. 24 Закону № 1058 обчислення страхового стажу проводиться відповідно до статті 24 Закону, а саме: страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього закону з 01.01.2004 за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до 01.01.2004 на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
За доданими документами з якими позивач звернувся до пенсійного органу, до страхового стажу не було зараховано період роботи з 01.07.2000 по 25.11.2003, оскільки в системі персоніфікованого обліку відсутні відомості про суми нарахованої заробітної плати. Таким чином, страховий стаж ОСОБА_1 склав 9 років 4 місяці 13 днів.
Виходячи з викладеного, відповідач 1 вважає, що ГУ ПФУ в Дніпропетровській області прийнято правомірне рішення від 09.10.2023 про відмову у призначенні пенсії.
Ухвалою суду від 21.05.2024 залучено до участі у справі в якості співвідповідача ГУ ПФУ в Дніпропетровській області (далі - відповідач 2). Окрім того, даною ухвалою встановлено співвідповідачу 15-денний строк для подання відзиву на позовну заяву.
Ухвала суду від 21.05.2024 отримана ГУ ПФУ в Дніпропетровській області в Електронному кабінеті 21.05.2024 о 19:05 год., що підтверджується довідкою про доставку електронного листа. Однак, правом на подачу відзиву на позовну заяву відповідач 2 не скористався.
Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд встановив, що ОСОБА_1 , 03.10.2023 звернувся до ГУ ПФУ у Вінницькій області із заявою про призначення пенсії по інвалідності, як особа з інвалідністю ІІІ групи, якій виповнилось 49 років.
Заяву позивача за принципом екстериторіальності направлено до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області.
09.10.2023 ГУ ПФУ у Дніпропетровській області за результатом розгляду заяви прийняло рішення № 025750009516 про відмову у призначенні пенсії. Підставою для відмови у призначенні пенсії визначено: страховий стаж заявника становить 9 років 4 місяці 13 днів, при необхідному 12 років.
Так, за доданими документами до страхового стажу не зарахований період роботи з 01.07.2000 по 25.11.2003, оскільки в системі персоніфікованого обліку відсутні відомості про суми нарахованої заробітної плати. Відповідачем 2 за змістом рішення про відмову у призначенні пенсії зазначено, що за відсутності в системі персоніфікованого обліку відомостей про роботу у період після липня 2000 року до січня 2004 року, записи трудової книжки доцільно підтвердити додатковими документами або результатами перевірки, проведеної, в тому числі за заявою власника трудової книжки.
З приводу наданої позивачем довідки про стаж від 12.06.2019 № 22 вказано, що остання не містить інформації про дату прийняття та дату наказу на звільнення. Довідка про суми нарахованої заробітної плати від 12.06.2019 № 21 не містить підстав видачі та потребує перевірки первинних документів.
ОСОБА_1 не погоджуючись з прийнятим рішенням та вважаючи його таким, що порушує його право на пенсійне забезпечення, звернувся до суду з цим адміністративним позовом.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить із наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України, пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Пунктом 6 статті 92 Конституції України визначено, що виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Положеннями статті 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) встановлено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Статтею 2 Закону № 1788-XIІ визначені види пенсій: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
Відповідно до статті 7 Закону № 1788-XII звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію.
При цьому пенсії за віком і по інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу на час звернення за пенсією чи вона продовжується.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі - Закон № 1058-ІV), який набрав законної сили з 01.01.2004.
Статтею 8 Закону № 1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Згідно із частиною першою статті 9 Закону № 1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до частин першої та другої статті 30 Закону № 1058-IV пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону.
Пенсія по інвалідності призначається незалежно від того, коли настала інвалідність: у період роботи, до влаштування на роботу чи після припинення роботи.
Відповідно до статті 32 Закону № 1058-IV особи, яким установлено інвалідність 3 групи від 49 років до досягнення особою 51 року включно, мають право на призначення пенсії за наявності страхового стажу 12 років на час настання інвалідності.
Як вже суд встановив, позивач є особою з інвалідністю ІІІ групи, що підтверджується довідкою до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААГ № 364961. На момент встановлення інвалідності вік ОСОБА_1 , становив 49 років. Таким чином, позивач має право на призначення пенсії по інвалідності у випадку наявності у нього 12 років страхового стажу.
Однак, як встановлено з рішення ГУ ПФУ у Дніпропетровській області від 09.10.2023 № 025750009516, відповідно до наданих до заяви документів про стаж, загальний страховий стаж позивача складає 9 років 4 місяців 13 днів.
ГУ ПФУ у Дніпропетровській області окремо зазначено, що до страхового стажу позивача не було зараховано період роботи з 01.07.2000 по 25.11.2003, оскільки в системі персоніфікованого обліку відсутні відомості про суми нарахованої заробітної плати.
Щодо доводів відповідача 2 про відсутність підстав для врахування періоду роботи особи до страхового стажу, у зв'язку з відсутністю відомостей про заробітну плату, суд зазначає наступне.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).
Пунктом 1 Порядку № 637 встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Згідно з пунктом 3 Порядку № 637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
При цьому, приписами пункту 1.1. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року за № 58 (далі - Інструкції №58) передбачено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Відповідно п. 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про трудові книжки працівників" від 27.04.1993 року № 301, відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Отже, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка працівника, а в разі відсутності трудової книжки або ж якщо в останній відсутні певні записи або вони є неточними, підтвердження трудового стажу здійснюється за допомогою інших даних та документів.
Вказаний висновок узгоджується із правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 05.12.2019 у справі № 235/805/17, від 06.12.2019 у справі № 663/686/16-а, від 06.12.2019 у справі № 500/1561/17, від 05.12.2019 у справі № 242/2536/16-а.
Як встановлено із трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 19.08.1996 року, ОСОБА_1 , згідно запису № 1, 19.08.1996 року прийнятий на роботу водієм експедитором до ТОВ «Агрокомплекссервіс» згідно наказу від 19.08.1996 №6.
Запис № 2 свідчить, що 25.11.2003 року позивача звільнено з роботи за згодою сторін відповідно до наказу від 25.11.2003 №14.
За змістом рішення від 09.10.2023 №025750009516 ГУ ПФУ в Дніпропетровській області не зазначає про наявність будь-яких виправлень або неточностей у вищезазначених записах, у трудовій книжці позивача. Не встановлено й судом будь-яких підстав вважати, що записи до трудової книжки серії НОМЕР_1 внесені з порушенням норм щодо порядку ведення трудових книжок.
Відтак, за відсутності неправильних чи неточних записів про період роботи позивача у ТОВ "Агрокомплекссервіс" з 19.08.1996 по 25.11.2003, у позивача не виникає обов'язок щодо надання додаткових документів, з метою підтвердження відомостей, які містяться в трудовій книжці.
Водночас, позивачем долучено до заяви про призначення пенсії довідку № 21 від 12.06.2019, видану ТОВ «Агрокомплекссервіс», якою підтверджено нарахування заробітної плати позивачу у період з серпня 1996 року по листопад 2003 року та довідку № 22 від 12.06.2019 року, якою роботодавець підтверджує факт роботи позивача на підприємстві ТОВ «Агрокомплекссервіс» у період з 19.08.1996 року по 25.11.2003 року.
Однак, ГУ ПФУ у Дніпропетровській області не прийняло до уваги вищезазначені довідки, оскільки довідка № 21 від 12.06.2019 не містить підстав видачі, а довідка № 22 від 12.06.2019 не містить інформацію про дату прийняття на роботу та дату наказу про звільнення.
У даному випадку, суд наголошує, що у разі, наявності в пенсійного органу сумнівів стосовно інформації, яка наведена у наданих позивачем довідках № 21 та №22 від 12.06.2019, останній відповідно до ч. 3 ст. 44 Закону № 1058 наділений беззаперечним правом вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Суд для вирішення спору застосовує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 26 березня 2019 року у справі №243/4816/17, відповідно до яких не заперечуючи проти права органів, що призначають пенсію, вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі, слід зазначити, що таке право не повинно нівелювати обов'язок пенсійного органу щодо установлення права особи на одержання пенсії на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів, як це визначено п. 4.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 року за №22-1.
Крім того, у постанові від 21.02.2020 року у справі № 291/99/17 Верховний Суд дійшов висновку, що перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі самі по собі не можуть бути підставою для відмови у неврахуванні заробітної плати при призначенні позивачу пенсії.
Водночас, відповідачем 2 не надано суду жодних доказів, які б свідчили про вжиття ГУ ПФУ в Дніпропетровській області дій щодо проведення перевірки наявності підстав для видачі довідок № 21 та №22 від 12.06.2019.
З огляду на викладене, суд доходить висновку про те, що відповідачем 2 протиправно не зараховано до страхового стажу позивача період його роботи з 01.07.2000 по 25.11.2003.
Водночас, як за змістом позовних вимог позивач просить суд визнати протиправними дії ГУ ПФУ у Вінницькій області у призначенні та нарахуванні йому пенсії відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Визначаючись з приводу обраного позивачем способу захисту прав, суд вважає за необхідне, керуючись статтею 9 КАС України, вийти за межі позовних вимог, оскільки це є необхідним для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, про захист яких він просить.
Так, згідно з частиною 2 вказаної норми, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод та інтересів людини і громадянина з боку суб'єктів владних повноважень.
Зі змісту вказаної норми вбачається, що при розгляді справи суд обмежений предметом та обсягом заявлених позовних вимог та не може застосовувати інший спосіб захисту ніж той, що зазначив позивач у позовній заяві. Водночас, суд може вийти за межі правового обґрунтування, зазначеного у позовній заяві, якщо вбачає порушення інших приписів ніж ті, про які йдеться у позовній заяві.
Отже, вихід за межі позовних вимог можливий у справах за позовами до суб'єктів владних повноважень, при цьому, вихід за межі позовних вимог повинен бути пов'язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна вимога.
Вказане підтверджується роз'ясненням поняття "виходу за межі позовних вимог", наведеним у постанові Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року "Про судове рішення". Так, відповідно до пункту третього цієї постанови, виходом за межі позовних вимог є вирішення незаявленої вимоги, задоволення вимоги позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено.
Суд враховує, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним і таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Відтак, належним та ефективним способом захисту прав з метою відновлення порушеного права позивача на пенсійне забезпечення є визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 09.10.2023 №025750009516.
Визначаючись з приводу позовної вимоги зобов'язального характеру, суд зазначає, що згідно з п. 2 ч. 1 ст. 45 Закону №1058-IV пенсія по інвалідності призначається з дня встановлення інвалідності, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня встановлення інвалідності.
Як встановлено з матеріалів справи позивачу з 12.07.2023 встановлено ІІІ групу інвалідності, а 03.10.2023 останній звернувся до територіального органу ПФУ із заявою про призначення пенсії, тобто не пізніше трьох місяців з дня встановлення інвалідності.
Відтак, з метою повного та ефективного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне зобов'язати ГУ ПФУ у Вінницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 01.07.2000 по 25.11.2003 та призначити позивачу пенсію по інвалідності, з дня встановлення інвалідності.
Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Перевіривши обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єктів владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та рішень, суд доходить висновку, що заявлений позов підлягає задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, усі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відтак, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1073,60 грн., солідарно.
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 025750009516 від 09.10.2023 про відмову у призначенні пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 01.07.2000 по 25.11.2003 та призначити ОСОБА_1 пенсію по інвалідності відповідно до частини 1 статті 32 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з дати встановлення інвалідності.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 536,80 грн. (п'ятсот тридцять шість гривень вісімдесят копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 536,80 грн. (п'ятсот тридцять шість гривень вісімдесят копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Відповідач 1: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, 21005; код ЄДРПОУ 13322403).
Відповідач 2: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49000; код ЄДРПОУ 21910427).
Рішення суду сформовано: 01.07.2024.
Суддя Бошкова Юлія Миколаївна