м. Вінниця
01 липня 2024 р. Справа № 120/6591/24
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Бошкової Юлії Миколаївни, розглянувши у письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження заяву відповідача про залишення позовної заяви без розгляду в справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії
У провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що військовою частиною НОМЕР_1 України допущено протиправну бездіяльність щодо не проведення перерахунку грошового забезпечення позивача за період з 29.01.2020 по 19.06.2020 виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020.
Ухвалою суду від 27.05.2024 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд останньої у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
28.05.2024 на адресу суду надійшла заява про залишення адміністративного позову без розгляду. В обґрунтування поданого клопотання відповідачем зазначено, що 19.07.2022 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" від 01.07.2022 № 2352-ІХ, яким внесені зміни до законодавства про працю. Серед іншого вказаним законом частини перша та друга статті 233 КЗпП України викладені у такій редакції: "Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)".
Представник відповідача вказує, що зазначені зміни також стосуються строку звернення до суду з позовом про стягнення заробітної плати у разі звільнення працівника, тобто сум, що належать працівникові у разі його звільнення з роботи, а також інших пов'язаних з цим компенсаційних виплат.
Сторона відповідача звертає увагу, що позивач 19.06.2020 відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 19.06.2020 №117 виключений зі списків військової частини НОМЕР_1 та всіх видів забезпечення, відтак, про порушення свого права на виплату сум грошового забезпечення без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року позивач дізнався ще 19.06.2020
Однак звернувся до суду щодо невірного обчислення грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 19.06.2020 лише 21.05.2024, тобто з пропущенням строку звернення до адміністративного суду.
З огляду на викладене, військова частина НОМЕР_1 просить залишити позовну заяву ОСОБА_1 без розгляду.
Визначаючись з приводу заяви військової частини НОМЕР_1 , суд керується такими мотивами.
Частиною першою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з частиною третьою та п'ятою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Суд зазначає, що положення статті 122 КАС України не містять норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці (грошового забезпечення військовослужбовців).
Такі правовідносини регулюються положеннями статті 233 КЗпП України. Так, до 19.07.2022 частина друга вищезазначеної статті встановлювала, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Водночас Законом України від 01.07.2022 № 2352-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" (набрав чинності 19.07.2022) частину другу статті 233 КЗпП України викладено у наступній редакції: "Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)".
В контексті спірних правовідносин, позивач звернувся до суду щодо проведення перерахунку його грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 19.06.2020 виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020.
Суд звертає увагу, що на момент виникнення спірних правовідносин, частина другої статті 233 КЗпП України діяла в редакції, якою строк звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йому при звільненні заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці не обмежувався будь-яким строком.
У свою чергу, відповідач посилається на приписи частини 2 статті 233 КЗпП України, в редакції Закону № 2352-ІХ, що, на переконання суду, є необґрунтованим, адже Закон № 2352-ІХ від 01.07.2022 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" (набрав чинності 19.07.2022) не містить положень, які б поширювали його дію на правовідносини, що виникли до набрання ним чинності, тобто, його норми не мають зворотної дії в часі.
Отже, цей Закон містить норми прямої дії та поширює свою дію тільки на ті правовідносини, які виникли та існують після набрання ним чинності, зокрема з 19.07.2022.
Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Як випливає з Рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 № 1/99-рп, частину першу статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Відповідно зміст суб'єктивного права особи, у тому числі права особи на звернення до суду, слід визначати із застосуванням законодавства, яке діяло на момент виникнення відповідного права.
Водночас неприпустимість зворотної дії нормативно-правового акта полягає в тому, що запроваджені ним нові норми не можуть застосовуватися до правовідносин, які існували до набрання ним чинності. Відтак, приписи нового нормативно-правового акта не можуть змінити обсяг прав, який було встановлено попередніми нормативно-правовими актами.
За таких умов відсутні підстави для застосування змін, внесених згідно з Законом № 2352-IX до статті 233 КЗпП, які набрали чинності з 19.07.2022, до правовідносин, які виникли та тривали у період з 29.01.2020 по 19.06.2020.
З огляду на те, що спірні правовідносини виникли до моменту внесення змін до положень статті 233 КЗпП України, суд відхиляє доводи відповідача щодо пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду з цим позовом.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 19.01.2023 по справі № 460/17052/21.
Отже, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви військової частини НОМЕР_1 про залишення адміністративного позову без розгляду з мотивів пропуску строку звернення до суду.
Керуючись ст. 122, 123, 240, 248, 256 КАС України, суд
У задоволенні клопотання військової частини НОМЕР_1 про залишення адміністративного позову без розгляду - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Суддя Бошкова Юлія Миколаївна