м. Вінниця
01 липня 2024 р. Справа № 120/1806/24
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Бошкової Ю.М., розглянувши у письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії,
До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - ГУ ПФУ у Вінницькій області, відповідач) про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що йому призначена пенсія за нормами Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб", що підтверджено розрахунками пенсії за вислугу років. Відповідно до рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 20.12.2023 в адміністративній справі №120/15480/23 відповідача зобов'язано з 01.07.2021 здійснити перерахунок пенсії з урахуванням щомісячної доплати.
Як зазначає позивач, на виконання зазначеного рішення ГУ ПФУ у Вінницькій області здійснило перерахунок пенсії, але в котрий раз в незаконний спосіб обмежило її виплату максимальним розміром. Так, в розрахунку пенсії станом на 01.07.2021 вказано: підсумок пенсії - 26585,68 грн.; з урахуванням максимального розміру пенсії - 24585,68 грн. У розрахунку пенсії станом на 01.03.2022 вказано: підсумок пенсії - 30027,68 грн.; з урахуванням максимального розміру пенсії - 28027,68 грн. У розрахунку пенсії станом на 01.03.2023 вказано: підсумок пенсії - 31527,68 грн.; з урахуванням максимального розміру пенсії - 29527,68 грн.
Позивач такі дії відповідача вважає протиправними та такими, що порушують його законні права та інтереси.
Ухвалою від 19.02.2024 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Крім того, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов.
06.03.2024 представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву, в якому Головне управління просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Зокрема ГУ ПФУ у Вінницькій області посилається на приписи Постанови КМУ від 16.02.2022 №118 та Постанови від 24.02.2023 №168 та зазначає, що позивачу роведено перерахунок пенсії на виконання вищезазначених постанов, однак її виплата буде здійснюватись з урахуванням максимального розміру, визначеного законодавством.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Вінницькій області та отримує пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
На підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 №118 "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році" з 01.03.2022 проведено перерахунок пенсії позивача (нараховано індексацію пенсії) у результаті чого розмір пенсії склав - 28027,68 грн. Після проведеного перерахунку на виконання Постанови №118 ГУ ПФУ у Вінницькій області обмежило розмір пенсії до виплати з 01.03.2022 максимальним розміром - 24585,68 грн.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 28.09.2022 у справі Nє 120/6744/22, зобов'язано відповідача перерахувати та виплачувати позивачу пенсію без обмеження максимальним розміром (у тому числі з урахуванням індексації) з 01.03.2022, з урахуванням раніше виплачених сум.
На підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 №168 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році" з 01.03.2023 проведено перерахунок пенсії позивача (нараховано індексацію пенсії) у результаті чого розмір пенсії склав - 29527,68 грн. Однак відповідач повторно обмежив виплату перерахованої пенсії позивачу максимальним розміром - 28027,68 грн.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 19.06.2023 у справі №120/4755/23 зобов'язано Відповідача перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію без обмеження максимальним розміром (у тому числі з урахуванням індексації) з 01.03.2023, з урахуванням раніше виплачених сум.
У подальшому, на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 20.12.2023 у справі №120/15480/23 відповідачем з 01.07.2021 здійснено перерахунок та виплату щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000,00 гривень відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб", з урахуванням раніше виплачених сум.
Однак при проведенні перерахунку щомісячної доплати, розмір пенсії ОСОБА_1 повторно обмежено максимальним розміром.
Так, відповідно до наявних в матеріалах справи розрахунків пенсії за вислугу років, розмір пенсії позивача станом на 01.07.2021 становить 26585,68 грн., однак з урахуванням максимального розміру пенсія до виплати становить - 24585,68 грн.
Відповідно до розрахунку пенсії за вислугу років, розмір пенсії позивача станом на 01.03.2022 становить 30027,68 грн., однак з урахуванням максимального розміру пенсія до виплати становить - 28027,68 грн.
Відповідно до розрахунку пенсії за вислугу років, розмір пенсії позивача станом на 01.03.2023 становить 31527,68 грн., однак з урахуванням максимального розміру пенсія до виплати становить - 29527,68 грн.
Позивач вважає, що ГУ ПФУ у Вінницькій області допущено протиправну бездіяльність щодо обмеження його пенсії максимальним розміром, а тому за захистом своїх прав та інтересів звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд виходить з такого.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 № 2262-ХІІ(далі - Закон № 2262-ХІІ).
Відповідно до статті 1-1 Закону № 2262-ХІІ законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.
Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми щодо пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, то застосовуються норми міжнародного договору.
Зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 № 107-VI внесено зміни до Закону № 2262-XII, а саме доповнено статтю 43 новою частиною сьомою, згідно якої максимальний розмір пенсій, призначених відповідно до цього Закону (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством) не може перевищувати дванадцять мінімальних розмірів пенсії за віком, встановленої абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Відповідно до Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 № 3668-VI внесено зміни до Закону № 2262-XII, на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 № 911-VIII, а саме частину сьому статті 43, яку викладено в наступній редакції "Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність" та доповнено реченням такого змісту "Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень".
Натомість, рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7- рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини 7статті 43 Закону № 2262-ХІІ, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 01.01.2016 по 31.12.2016, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Відповідно до частини 2 статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Відповідні закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані за рішеннями Конституційного Суду України неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність (абзац 6 пункту 4 Рішення Конституційного Суду України у Справі № 1-31/2000 про порядок виконання рішень Конституційного Суду України).
Таким чином, положення частини 7 статті 43 Закону України № 2262-ХІІ з дня ухвалення рішення про визнання їх неконституційними, а саме з 20.12.2016 є такими, що втратили чинність.
Крім того, Конституційним Судом України у рішеннях № 8-рп/99 від 06.07.1999, № 5-рп/2002 від 20.03.2002 та № 8-рп/2005 від 11.10.2005 сформовано правову позицію, згідно з якою Конституція України відокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо.
У рішенні № 5-рп/2002 від 20.03.2002 Конституційний Суд України зазначив, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.
У рішенні №10-рп/2008 від 22.05.2008 Конституційний Суд України визначив, що однією з конституційних гарантій прав і свобод людини і громадянина є недопущення їх скасування чи звуження їх змісту та обсягу при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів.
В свою чергу, згідно зі статтею 151-2 Конституції України рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов'язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені.
Відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 № 1774-VIII (далі - Закон № 1774-VIII), який відповідно до Прикінцевих положень цього Закону, набрав чинності із 01.01.2017, у частині 7 статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб слова і цифри "у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року" замінено словами і цифрами "по 31 грудня 2017 року".
Суд зауважує, що буквальне розуміння змін внесених Законом № 1774-VIII з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20.12.2016 дозволяє стверджувати, що у Законі України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" відсутня частина 7 статті 43, а внесені до неї зміни Законом України № 1774-VIII, що полягають у зміні слів і цифр є нереалізованими.
Таким чином, починаючи з 2017 року стаття 43 Закону № 2262-XIIне містила норм про обмеження максимального розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами. Отже, внесені Законом України від 06.12.2016 № 1774 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" до частини сьомої зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії - "у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року" замінено словами і цифрами "по 31 грудня 2017 року"), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.
Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 31.01.2019 у справі №638/6363/17, від 08.08.2019 у справі №522/3271/17, від 10.10.2019 у справі №522/22798/17 та від 16.04.2020 №620/1285/19.
З розрахунків пенсії позивача вбачається, що розмір пенсії ОСОБА_1 з надбавками з 01.07.2021 становить - 26585,68 грн., однак розмір пенсії з урахуванням максимального розміру до виплати становить - 24585,68 грн.; розмір пенсії з надбавками з 01.03.2022 становить - 30027,68 грн., однак розмір пенсії з урахуванням максимального розміру до виплати становить - 28027,68 грн.; розмір пенсії з надбавками з 01.03.2023 становить - 31527,68 грн., однак розмір пенсії з урахуванням максимального розміру до виплати становить - 29527,68 грн.
Отже, підсумовуючи викладене, суд доходить висновку, що обмеження розміру пенсії позивача починаючи з 01.07.2021, з 01.03.2022 та з 01.03.2023 не ґрунтуються на положеннях Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 № 1774-VIII, оскільки аналогічні за суттю та змістом обмеження, передбачені ч. 7ст. 43 Закону від 09.04.1992 № 2262-XII, визнанні неконституційними рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016.
З приводу обраного позивачем способу захисту прав, шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо обмеження максимальним розміром пенсії позивача при проведенні її перерахунку, суд вважає за необхідне зазначити, що дії є активною формою поведінки суб'єкта владних повноважень, які виражаються у прийнятті рішень або інших активних формах здійснення наданих повноважень, у зв'язку із чим в подальшому виникає публічно-правовий спір. У свою чергу, бездіяльність є формою пасивної поведінки.
Оскільки обмеження пенсії максимальним розміром є активною поведінкою суб'єкта владних повноважень, то належним способом захисту прав позивача є визнання протиправними саме дій Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо застосування обмеження максимальним розміром до пенсії ОСОБА_1 з 01.07.2021.
Позовна вимога зобов'язального характеру підлягає задоволенню на підставі пункту 23 статті 4 КАС України шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити перерахунок та виплату пенсії з 01.07.2021, з 01.03.2022, з 01.03.2023 без обмеження максимальним розміром та з урахуванням щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000 грн. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб", з урахуванням виплачених сум.
Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В силу приписів частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.
Перевіривши обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій, суд доходить висновку, що заявлений позов підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Положеннями частини 3 статті 139 КАС України визначено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Водночас суд зауважує, що на користь позивача підлягає відшкодуванню вся сума судового збору в розмірі 1211,20 грн., адже незважаючи на часткове задоволення позовних вимог, суд визнав порушення законних прав позивача внаслідок протиправних дій суб'єкта владних повноважень, і спір по суті вирішено на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 139, 242, 245, 246, 250, 255, 263, 295 КАС України, -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо застосування обмеження максимальним розміром до пенсії ОСОБА_1 з 01.07.2021.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.07.2021, з 01.03.2022, з 01.03.2023 без обмеження максимальним розміром пенсії та з урахуванням щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000 грн. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб", з урахуванням виплачених сум.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, 21005; код ЄДРПОУ 13322403).
Рішення суду сформовано: 01.07.2024.
Суддя Бошкова Юлія Миколаївна