Справа №759/6195/24 Головуючий у І інстанції Кравець В.М.
Провадження № 33/824/2927/2024 Категорія ч. 1 ст. 164 КУпАП Доповідач у 2 інстанції Шроль В. Р.
21 червня 2024 року м. Київ
Суддя Київського апеляційного суду В.Р.Шроль, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, на постанову судді Святошинського районного суду м.Києва від 23 квітня 2024 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.164 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 17 000 гривень. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави 605 грн. 60 коп. судового збору,
За постановою ОСОБА_2 визнаний винуватим у тому, що він 11.03.2024 о 18:00 за адресою: м. Київ, вул. Стеценка, 23, водій ОСОБА_1 на транспортному засобі CHEVROLET, д.н.з. НОМЕР_1 , надавав послуги таксі із перевезення пасажирів (дві людини) без одержання ліцензії, передбаченої п. 24 ст. 7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності», чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 164 КУпАП.
В апеляційній скарзі захисник особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, просить постанову скасувати та закрити провадження у справі за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає про те, що суддя не звернула уваги на відсутність доказів зайняття ОСОБА_1 саме господарською діяльністю з надання платних послуг з перевезення пасажирів, доказів систематичності такого виду підприємницької діяльності, а також на неправомірні дії працівників поліції під час зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 .
Також вказує на те, що протокол про адміністративне правопорушення та долучені матеріали не містять беззаперечних доказів, які поза розумним сумнівом підтверджують наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП.
Заслухавши захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, яка підтримала апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи та вивчивши доводи апеляційної скарги, вважаю апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідальність за ч.1 ст.164 КУпАП настає у разі провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб'єкта господарювання або без подання повідомлення про початок здійснення господарської діяльності, якщо обов'язковість подання такого повідомлення передбачена законом, або без отримання ліцензії на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, або у період зупинення дії ліцензії, у разі якщо законодавством не передбачені умови провадження ліцензійної діяльності у період зупинення дії ліцензії, або без одержання документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди).
З протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що ОСОБА_1 інкримінується надання послуг перевезення пасажирів (двох осіб) без одержання ліцензії, яка передбачена п.24 ст.7 ЗУ «Про ліцензування видів господарської діяльності».
Як вірно встановлено суддею, ОСОБА_1 11.03.2024 о 18:00 год. надавав послуги перевезення пасажирів з використанням сервісу «Уклон».
Відповідно п.24 ст.7 ЗУ «Про ліцензування видів господарської діяльності» від 02.03.2015 року ліцензуванню підлягає такий вид господарської діяльності як перевезення пасажирів автомобільним транспортом.
Також із змісту вказаного Закону випливає, що ліцензію на провадження певного виду господарської діяльності може отримувати лише суб'єкт господарювання, до яких частиною 2 ст.55 ГК України віднесені господарські товариства-юридичні особи, а також громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
Під здійсненням без одержання ліцензії видів господарської
діяльності, що підлягають ліцензуванню, треба розуміти здійснення без ліцензії таких видів господарської діяльності фізичними особами,
зареєстрованими як суб'єкти підприємництва, та юридичними особами ( п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності» №3 від 25.04.2003 року).
Доказів того, що ОСОБА_1 є суб'єктом господарювання, який може отримати ліцензію на право перевезення пасажирів автомобільним транспортом відповідно до ЗУ «Про ліцензування видів господарської діяльності» від 02.03.2015 року та може нести відповідальність за здійснення такої діяльності без її одержання, матеріали справи не містять.
Також у матеріалах справи відсутні будь-які дані, які б могли свідчити про наявність у діях ОСОБА_1 таких ознак підприємницької діяльності, що потребує ліцензування , як безпосередність, самостійність, систематичність та здійснення її на власний ризик.
З огляду на наведене, суддя дійшла помилкового висновку про те, що ОСОБА_1 є суб'єктом адміністративного правопорушення , передбаченого ч.1 ст.164 КУпАП у частині , що йому інкриміновано особою, який склав протокол про адміністративне правопорушення, тому доводи апеляційної скарги є слушними.
Слід також відмітити, що доводи апеляційної скарги про неправомірність зупинки транспортного засобу працівником поліції не можуть вплинути на вирішення питання про наявність чи відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а тому не є предметом дослідження під час апеляційного розгляду.
За таких обставин постанова судді підлягає скасуванню к зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального права із закриттям провадження по справі на підставі п.1 ст.247 КУпАП.
Керуючись ст.294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Апеляційну скаргу захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, задовольнити.
Постанову судді Святошинського районного суду м. Києва від 23 квітня 2024 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а провадження в справі закрити у зв'язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч1 ст.164 КУпАП.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя В. Р. Шроль