Справа № 381/1276/24
Апеляційне провадження
№ 22-ц/824/11124/2024
1 липня 2024 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Рейнарт І.М.
суддів Кирилюк Г.М., Ящук Т.І.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Гуркіна Євгена Валентиновича на ухвалу судді Фастівського міськрайонного суду Київської області (суддя Осаулова Н.А.) від 11 квітня 2024 року про повернення позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
встановив:
у березні 2024 року позивачка звернулась до суду з позовом про розірвання шлюбу.
Мотивуючи позовні вимоги, позивачка зазначала, що з 28 березня 2023 року перебуває у зареєстрованому шлюбі з відповідачем, спільних неповнолітніх дітей від не мають.
Позивачка посилалася на те, що спільне життя з відповідачем не склалось через відсутність взаєморозуміння між ними, розходження поглядів на сімейні відносини та сімейні обов'язки з ведення спільного господарства, усі спроби налагодити стосунки виявились невдалими.
Позивачка зазначала, що з 20 грудня 2023 року вони разом не проживають, спільне господарство не ведуть, спільного бюджету не мають, фактичних сімейних відносин не підтримують, шлюб має лише формальний характер.
Ухвалою судді Фастівського міськрайонного суду Київської області від 4 квітня 2024 року позовну заяву було залишено без руху, позивачці наданий строк для усунення її недоліків.
Ухвалою судді Фастівського міськрайонного суду Київської області від 11 квітня 2024 року позовну заяву визнано неподаною і повернуто позивачці у зв'язку із не усуненням її недоліків.
У поданій апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Гусак М.М. просить ухвалу судді скасувати та передати справу до Фастівського міськрайонного суду Київської області для продовження розгляду, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, оскільки на позивачку не повинні бути покладені негативні наслідки, пов'язані з неможливістю реалізувати своє право на розірвання шлюбу, у зв'язку із тим, що відповідач, реалізуючи своє право на вільний вибір місця реєстрації чи проживання, ніяким чином не повідомив про це позивачці, тому у позовній заяві було вказано останню відому адресу проживання відповідача.
Відзив на апеляційну скаргу не подано.
Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду про повернення заяви позивачеві розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Залишаючи позовну заяву ОСОБА_1 без руху, суддя першої інстанції виходила з того, що за вказаною у позовній заяві адресою відповідач не зареєстрований, а до позовної заяви не додані документи, що зазначена адреса є останнім відомим місцем проживання відповідача.
На виконання вимог ухвали судді 9 квітня 2024 року представник позивачки - адвокат Гусак М.М. подав до суду заяву про усунення недоліків, у якій зазначив, що надати докази у підтвердження проживання відповідача у Фастівському районі Київської області не має можливості, у зв'язку з тим, що відповідач не надав інформації про своє зареєстроване місце проживання.
Визначаючи позовну заяву неподаною та повертаючи її позивачці, суддя виходила з того, що представником позивачки до заяви про усунення недоліків не додано документів у підтвердження того, що останнє відоме зареєстроване місце проживання відповідача у Фастівському районі Київської області, чи/або документи, які підтверджують наявність майна у відповідача у Фастівському районі Київської області, чи/або постійне місце роботи відповідача у Фастівському районі Київської області.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком судді з таких підстав.
Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Право на ефективне поновлення у правах компетентними національними судами в разі порушення основних прав, наданих конституцією або законом, а також право на доступ до правосуддя та справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом є одними із невід'ємних прав людини, які закріплені в Загальній декларації прав людини, прийнятій Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року (статті 8, 10).
Ця норма кореспондує із статтею 6 «Право на справедливий суд» Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року.
Статтею 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до частини 1 статті 16 ЦК України, частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Територіальна підсудність - це компетенція із розгляду справ однорідними судами залежно від території, на яку поширюється їх юрисдикція. Основними видами територіальної підсудності є, зокрема загальна, альтернативна та виключна.
Загальна територіальна підсудність встановлюється як загальне правило і застосовується у тому випадку, коли вона не змінена або доповнена іншим видом територіальної підсудності.
Частиною 1 статті 27 ЦПК України передбачено правило загальної територіальної підсудності, згідно з якою позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Частиною 9 статті 28 ЦПК України визначено, що позови до відповідача, місце реєстрації проживання або перебування якого невідоме, пред'являються за місцезнаходженням майна відповідача чи за останнім відомим зареєстрованим його місцем проживання або перебування чи постійного його заняття (роботи).
Відповідно до частини 6, 8-10 статті 186 ЦПК України, уразі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є суб'єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.
Суддя з метою визначення підсудності може також користуватися даними Єдиного державного демографічного реєстру.
Якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.
Якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи, суд вирішує питання про відкриття провадження у справі. Подальший виклик такої особи як відповідача у справі здійснюється через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивачка зазначила останнє відоме місце проживання відповідача ОСОБА_2 , а саме: АДРЕСА_1 , що територіально відноситься до Фастівського району Київської області.
З матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції на виконання вимог частини 6 статті 187 ЦПК України, з метою отримання інформації про зареєстроване місце проживання відповідача ОСОБА_2 звернувся до Управління обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області, щодо реєстрації ОСОБА_2 за адресою, зазначеною у позовній заяві (с.с.17).
Згідно з отриманої судом інформації з Управління обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області, місце проживання ОСОБА_2 за вказаною адресою зареєстрованим не значиться (с.с.18).
При цьому, у листі зазначено, що повноваження з реєстрації місця проживання з 4 квітня 2016 року делеговані органам місцевого самоврядування. Для перевірки актуальності інформації про реєстрацію місця проживання необхідно звертатися до органу реєстрації (відповідного реєстру територіальної громади).
Матеріали справи не містять звернення суду до територіальної громади с. Кожухівка з приводу реєстрації відповідача за вказаною позивачкою адресою.
Отримавши інформацію, що ОСОБА_2 у квартирі АДРЕСА_2 не зареєстрований, суддя повинна була діяти відповідно до норм, зазначених у статті 186 ЦПК України, які не передбачають право суду повертати позовну заяву позивачу у разі відсутності реєстрації відповідача за адресою, зазначеною позивачем у позовній заяві.
Крім того, суддя повинна була звернутися до належного органу реєстрації місця проживання фізичної особи або звернутися до Єдиного державного демографічного реєстру.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що ухвала судді про повернення позовної заяви постановлена з порушенням норм процесуального права, а відтак підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись статтями 367, 369, 374, 379, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд,
постановив:
апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Гуркіна Євгена Валентиновича задовольнити.
Ухвалу судді Фастівського міськрайонного суду Київської області від 11 квітня 2024 року скасувати, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу направити до Фастівського міськрайонного суду Київської області для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Суддя-доповідач І.М. Рейнарт
Судді Г.М. Кирилюк
Т.І. Ящук