справа №759/1903/24 головуючий у суді І інстанції Кравець В.М.
провадження №33/824/2545/2024 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В.
26 червня 2024 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі судді Березовенко Р.В., розглянувши в режимі відеоконференції справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Грабчука Олександра Васильовича на постанову судді Святошинського районного суду м. Києва від 10 квітня 2024 року, якою:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП,-
Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 10 квітня 2024 року ОСОБА_1 визнано винуватим у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП (протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №510495 від 20 січня 2024 року) та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави в розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок з позбавленням права керування усіма видами транспортних засобів строком на 1 (один) рік.
Не погоджуючись з даним судовим рішенням, представник ОСОБА_1 - адвокат Грабчук Олександр Васильович 10 квітня 2024 року подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати постанову Святошинського районного суду м. Києва від 10 квітня 2024 року та закрити провадження у справі за відсутності у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Представник апелянта вказав, що матеріали справи не містять жодного беззаперечного доказу керування ОСОБА_1 транспортним засобом, а відсутність в матеріалах справи прямих доказів такого виключає склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Крім того, поліцейськими не встановлено конкретних ознак сп'яніння ОСОБА_1 та протиправно розпочато огляд на стан сп'яніння.
Працівниками поліції не було задокументовано, обґрунтовано та доведено належними та допустимими доказами факту порушення водієм ОСОБА_1 правил дорожнього руху.
Вказане призвело до того, що за недостатності доказів у справі та їх суперечності один одному, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
У судовому засіданні представник ОСОБА_1 - адвокат Грабчук Олександр Васильович вимоги апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити.
Київська міська прокуратура надіслала на адресу апеляційного суду повідомлення про відсутність повноважень на участь прокурора у розгляді справ за ч.1 ст. 130 КУпАП.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення учасників справи, проаналізувавши апеляційні доводи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, зважаючи на таке.
Судом першої інстанції встановлено, що 20 січня 2024 року о 22:10 на автомобільній дорозі М-06 «Київ-Чоп», на 19 км, в напрямку м. Чоп, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом TATA LPT613, д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння, огляд на стан алкогольного сп'яніння, зі згоди водія, проводився у встановленому законом порядку із застосуванням спеціального технічного приладу Alcotest Drager 7510, тест №563, результат огляду 0,70 проміле, чим порушив вимоги пп. «а» п. 2.9 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 р. №1306, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується достатніми, належними та допустимими доказами у справі, а саме:
- даними протоколу про адміністративне правопорушення від 20 січня 2024 серії ААД №510495, в якому, зокрема, зазначено, що 20 січня 2024 року о 22:10 на автомобільній дорозі М-06 «Київ-Чоп», на 19 км, в напрямку м. Чоп, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом TATA LPT613, д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння, огляд на стан алкогольного сп'яніння, зі згоди водія, проводився у встановленому законом порядку із застосуванням спеціального технічного приладу Alcotest Drager 7510, тест №563, результат огляду 0,70 проміле, чим порушив вимоги пп. «а» п. 2.9 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 р. №1306;
- тестом №563, проведеного за допомогою приладу «Драгер», згідно якого результат огляду ОСОБА_1 20 січня 2024 року о 22:25:48 становить 0,70 проміле;
- актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, у якому вказані ознаки сп'яніння, виявлені у ОСОБА_1 ;
- розпискою від 20 січня 2024 року ОСОБА_1 про те, що останній зобов'язується не керувати транспортним засобом до повного витверезіння;
- рапортом від 20 січня 2024 року інспектора Лосенка О.;
- відеозаписом, який міститься на компакт-диску, з якого вбачається, що video ID 450c1a54cb77bb2b39d0aadc8e4eaefc розпочинається о 22:09:37 поліцейський підходить до транспортного засобу TATA LPT613, д.н.з. НОМЕР_1 , на водійському сидінні якого перебуває ОСОБА_1 , та просить пред'явити посвідчення водія та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, також поліцейський запитує у ОСОБА_1 , куди він направляється, на що останній відповідає, що в м. Житомир. Далі поліцейський повідомляє, що ремінь безпеки не пристебнутий та на перший раз робить попередження водію. В ході спілкування із ОСОБА_1 поліцейський встановляє у нього ознаки сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота та запитує, чи він не вживав алкоголь, на що ОСОБА_1 заперечує вживання алкоголю. Після чого, поліцейський пропонує ОСОБА_1 пройти огляд на визначення стану сп'яніння за допомогою приладу «Драгер», на що останній погоджується. Далі ОСОБА_1 пройшов огляд на визначення стану сп'яніння за допомогою приладу «Драгер», результат огляду становив 0,70 проміле, вказаний результат ОСОБА_1 не заперечував. В подальшому, поліцейський перейшов до оформлення протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП та ознайомив із його змістом ОСОБА_1 .
Зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини справи співпадають з обставинами, зафіксованими на долучених до протоколу відеозаписах, зокрема як факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом безпосередньо перед зупинкою, так і процедуру огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогою приладу «Драгер», результат огляду становив 0,70 проміле, що утворює склад правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Суд першої інстанції вважав, що установлення події та складу адміністративного правопорушення в цілому відбулося відповідно до приписів ст. 266 КУпАП та вимог Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України №1452/735 від 09 листопада 2015 року, а тому підстав для закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення не встановлено.
Апеляційний суд повною мірою погоджується з такими висновками суду першої інстанції.
Так, стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.
Відповідно до вимог ст. ст. 245, 280, 256 КУпАП одним із завдань провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об'єктивне з'ясування обставин кожної справи. Необхідно також встановити, чи вчинено правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, а також інші обставини, які мають значення для справи. Наявним у матеріалах справи доказам, суд повинен дати належну оцінку.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Положеннями статей 251 та 252 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Частиною першою статті 130 КУпАП передбачена відповідальність як за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Адміністративна відповідальність на підставі частини 1 статті 130 КУпАП настає, зокрема, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Процедура та порядок огляду на стан сп'яніння регламентуються ст. 266 КУпАП, Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 р. №1103 та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 09 листопада 2015 р. №1452/735.
Одним із доводів апеляційної скарги є відсутність факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом.
Однак зі змісту відеозаписів з нагрудних камер працівників патрульної поліції вбачається, що саме ОСОБА_1 перебував за кермом транспортного засобу вночі 20 січня 2024 року і будь-які інші особи у автомобілі або поруч відсутні.
Посилання апелянта на те, що транспортний засіб не рухався, а ОСОБА_1 не перебував за кермом транспортного засобу, апеляційний суд оцінює критично як такі, що спростовуються матеріалами справи.
Так, зі змісту відеозапису з нагрудної боді-камери поліцейського вбачається, що поліцейські підійшли до транспортного засобу, на водійському сидінні якого знаходився ОСОБА_1 . При цьому фари транспортного засобу були ввімкнені, а в подальшому ОСОБА_1 відігнав автомобіль з проїжджої частини та припаркував біля будівлі обабіч дороги.
При цьому ОСОБА_1 під час зупинки транспортного засобу та оформлення протоколу про адміністративне правопорушення не заперечував факт керування ним, та повідомив, що не є власником автомобіля, а працює водієм та прямує до Житомира.
Враховуючи викладене, суд виходить з того, що установлення події та складу адміністративного правопорушення в цілому відбулося відповідно до приписів ст. 266 КУпАП та вимог Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України №1452/735 від 09.11.2015, а тому підстав для закриття провадження у справі та для повернення протоколу про адміністративне правопорушення не встановлено.
Відеозапис є одним із об'єктивних доказів у справі про адміністративне правопорушення, оскільки на ньому зафіксована подія правопорушення. Відеозапис суд оцінює в сукупності з іншими дослідженими судом та наведеними в даній постанові доказами, і така сукупність належних та допустимих доказів свідчить про беззаперечну доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
З приводу доводів захисника в частині того, що екіпаж, який проводив огляд ОСОБА_1 не отримував прилад «Драгер» суд першої інстанції слушно зазначив, що з копії листа про надання інформації від 28 лютого 2024 року БПП в с. Чайки УПП у Київській області вбачається, зокрема, що відсутня можливість забезпечити всі задіяні екіпажі приладами «Драгер», натомість, такий прилад може використовуватися декількома екіпажами БПП в с. Чайки УПП у Київській області упродовж однієї зміни.
Як вже було вказано судом вище, частиною першою статті 130 КУпАП передбачена відповідальність як за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до п. 2. Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Згідно положень п. 2.5. ПДР водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
З матеріалів справи вбачається, що працівниками поліції було виявлено у водія ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп'яніння. Так, за даними відеозаписів з боді-камер поліцейських в ході спілкування із ОСОБА_1 поліцейський встановив у нього ознаки сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота та запитує, чи він не вживав алкоголь, на що ОСОБА_1 заперечує вживання алкоголю цього дня та повідомив, що вживав алкоголь в переддень. Після чого, поліцейський пропонує ОСОБА_1 пройти огляд на визначення стану сп'яніння за допомогою приладу «Драгер», на що останній погоджується. Далі ОСОБА_1 пройшов огляд на визначення стану сп'яніння за допомогою приладу «Драгер» (22:28:42), результат огляду становив 0,70 проміле (тест №563). З вказаним результатом ОСОБА_1 погодився (22:29:42) та відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння у лікаря-нарколога у медичному закладі (22:29:46). В подальшому, поліцейський перейшов до оформлення протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП та ознайомив із його змістом ОСОБА_1 .
Суд першої інстанції обґрунтовано визнав неналежними доказами копію протоколу №61 медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння від 21 січня 2024 року та копію висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння від 21 січня 2024, у яких вказано, що під час огляду 21 січня 2024 о 09:25 у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп'яніння не виявлено, оскільки положеннями ч. 4 ст. 266 КУпАП визначено, що огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров'я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського.
Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують висновків суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Отже, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП поза розумним сумнівом доведена наявними в матеріалах справи доказами.
Переконливих доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції і були підставами для скасування постанови та закриття провадження в справі у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено.
При розгляді справи про адміністративне правопорушення судом першої інстанції повно і всебічно встановлені фактичні обставини правопорушення на підставі наявних в матеріалах справи і досліджених в судовому засіданні доказів, які оцінені судом першої інстанції в їх сукупності, у відповідності з вимогами ст.ст. 251, 252 КУпАП, що відображено у мотивувальній частині постанови суду.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
За таких обставин, доводи апеляційної скарги, розцінюються апеляційним судом критично і до уваги не приймаються, оскільки зводяться лише до переоцінки доказів, яким судом першої інстанції надано належну правову оцінку та тлумачення норм права на розсуд апелянта, однак при цьому не ґрунтуються на нормах діючого законодавства.
Враховуючи викладене, за результатами апеляційного перегляду справи про адміністративне правопорушення не встановлено порушення судом першої інстанції норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права, висновки суду доводами апеляційної скарги не спростовані.
Оскільки судове рішення, яке оскаржується, є законним, обґрунтованим та вмотивованим, суд апеляційної інстанції залишає його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, Київський апеляційний суд, -
Постанову Святошинського районного суду м. Києва від 10 квітня 2024 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП (протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №510495 від 20 січня 2024 року) та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави в розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок з позбавленням права керування усіма видами транспортних засобів строком на 1 (один) рік - залишити без змін, а апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Грабчука Олександра Васильовича на постанову судді Святошинського районного суду м. Києва від 10 квітня 2024 року - залишити без задоволення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя: Р.В. Березовенко