справа №357/2269/24 головуючий у суді І інстанції Клепа Т.В.
провадження №33/824/3033/2024 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В.
26 червня 2024 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі судді Березовенко Р.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Міхеєвої Євгенії Геннадіївни на постанову судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 24 квітня 2024 року, якою:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянку України, непрацюючу, що проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП,-
Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 24 квітня 2024 року ОСОБА_1 визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП (протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №425829 від 29 січня 2024 року) та застосовано до неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Не погоджуючись з даним судовим рішенням, представник ОСОБА_1 - адвокат Міхеєва Євгенія Геннадіївна 06 травня 2024 року подала апеляційну скаргу, у якій просила скасувати постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 24 квітня 2024 року та закрити провадження у справі за відсутності у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Апелянт вважає, що суд першої інстанції не прийняв до уваги факту упередженості патрульних поліції, адже наміри працівників поліції зупинити транспортний засіб ОСОБА_1 були направлені на упереджене та надумане притягнення останньої до адміністративної відповідальності, а не на припинення порушення нею ПДР, як це передбачено ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію».
Також, необґрунтованими вважає висновки місцевого суду, що підставою зупинення транспортного засобу ОСОБА_1 став проїзд під час комендантської години, адже для виявлення порушення ПДР, транспортний засіб має бути законно зупинений співробітниками поліції, в іншому випадку протиправність зупинки може поставити під сумнів подальшу процедуру виявлення «нетверезого водія». Із матеріалів справи про адміністративне правопорушення не вбачається, що водій допустив будь-які порушення правил дорожнього руху, за які його слід було зупинити, у зв'язку із чим всі наступні вимоги працівників поліції водій не був зобов'язаний виконувати, а всі складені процесуальні документи відносно неї не можуть бути належними та допустимими доказами її вини у вчиненні нею адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Зазначає, що в діях ОСОБА_1 формально є ознаки пред'явленого їй правопорушення, однак її вину не підтверджено у передбачений законом спосіб.
Також судом першої інстанції не досліджено питання щодо порушення вимог працівниками поліції частини 3 статті 18 Закону України «Про Національну поліцію». Окрім того, необґрунтовані висновки суду першої інстанції щодо необов'язковості наявності всіх шести ознак алкогольного сп'яніння, передбачених п. 3 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 09 листопада 2015 року №1452/735, оскільки вони суперечать прямій нормі закону, а саме п. 1 розділу І Інструкції, де визначено, що лише за наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу 1 цієї Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан сп'яніння.
Суд не надав оцінку невідповідності ознак алкогольного сп'яніння, зазначених в протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД №425829 та передбачених пунктом 3 розділу 1 цієї Інструкції.
Суд не прийняв до уваги, що при складанні адміністративного протоколу ОСОБА_1 не було належно роз'яснено її права і реально не забезпечено право на допомогу адвоката.
У судове засідання належним чином повідомлений апелянт ОСОБА_1 та її представник не з'явилися.
Від представника ОСОБА_1 - адвоката Міхеєвої Є.Г. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з хворобою особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. До клопотання долучено Довідку №126 про тимчасову непрацездатність студента навчального закладу І-IV рівнів акредитації, про хворобу, карантин та інші причини відсутності дитини, яка відвідує загальноосвітній навчальний заклад, дошкільний навчальний заклад від 25 червня 2024 року. Проте, жодних відомостей про відкриття лікарняного листка на ім'я ОСОБА_1 та перебування її на лікуванні станом на 26 червня 2024 року вказана довідка не містить, отже не є належним доказом поважності причин неприбуття у судове засідання. Будь-яких інших доказів поважності причин неявки апелянта матеріали справи не містять.
Київська обласна прокуратура про апеляційний розгляд справи повідомлена 28 травня 2024 року, про що свідчить Звіт про направлення вихідної кореспонденції Київського апеляційного суду, однак позицію щодо справи не висловила.
Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку про розгляд справи у відсутності апелянта та його представника.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, проаналізувавши апеляційні доводи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, зважаючи на таке.
Судом першої інстанції встановлено, що 29 січня 2024 року о 01:39 год на вул. Сквирське шосе, 49, в м. Біла Церква Київської області водій ОСОБА_1 керувала транспортним засобом «Opel Astra» з д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, почервоніння шкірного покриву обличчя. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки та у медичному закладі категорично відмовилася, чим порушила п. 2.5 Правил дорожнього руху України, тобто вчинила правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
За даним фактом стосовно ОСОБА_1 складений протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №425829 від 29 січня 2024 року за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується достатніми, належними та допустимими доказами у справі, а саме:
- даними протоколу про адміністративні правопорушення серії ААД №425829 від 29 січня 2024 року за ч. 1 ст. 130 КУпАП, у якому викладено фактичні обставини вчинення правопорушення;
- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з яким водія ОСОБА_1 направлено до КНП Білоцерківської міської ради «Білоцерківська міська лікарня № 4», однак відомості про проходження огляду в направленні відсутні, огляд не проводився;
- актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, у якому зазначені виявлені у ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп'яніння: різкий запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, почервоніння шкірного покриву обличчя;
- розпискою ОСОБА_2 від 29 січня 2024 року, відповідно до якої він зобов'язується забрати автомобіль «Opel Astra» з д.н.з. НОМЕР_1 , доставити його за адресою: Київська область, м. Біла Церква, вул. Карбишева, 63, а водія не допускати до керування ним;
- відеозаписом з нагрудних камер та відеореєстратора із службового авто поліцейських, доданого до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №425829 від 29 січня 2024 року за ч. 1 ст. 130 КУпАП, який підтверджує обставини викладені у протоколі про адміністративне правопорушення.
Отже, зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини справи співпадають з обставинами, зафіксованими на долучених до протоколу відеозаписах, зокрема як факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом безпосередньо перед зупинкою, так і відмову від огляду на стан алкогольного сп'яніння, що утворює склад правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Так, на відеозаписі під назвою «Куленко» зафіксовано зупинення транспортного засобу «Opel Astra» з д.н.з. НОМЕР_1 працівниками поліції. На відео файлі під назвою «clip-1» зафіксовано як о 01:38 год у службовому автомобілі їдуть працівники поліції, вмикають проблискові маячки, зупиняються, о 01:40 год виходять та підходять до автомобіля «Opel Astra». На прохання працівників поліції водій показує посвідчення водія у застосунку «Дія». О 01:41 водієві поліцейський оголошує, що вбачає у ній явні ознаки алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю, тремтіння пальців рук, у зв'язку з чим пропонує пройти огляд за допомогою приладу Драгер. ОСОБА_1 повідомляє, що вона після операції і проходити огляд не буде. Їй пояснюють, що згідно вимог п. 2.9 а ПДР вона як водій зобов'язана на вимогу працівників поліції пройти огляд. На запитання останньої, що буде, якщо вона відмовиться, їй роз'яснено, що за відмову від проходження огляду буде автоматично складено протокол про адміністративне правопорушення за ст. 130 ч. 1 КУпАП за відмову від проходження огляду. О 01:43 год поліцейський говорить або водій проходить огляд або відмовляється? ОСОБА_1 повідомила, що відмовляється. Поліцейський перепитав у неї чи вона розуміє, що буде складено протокол за ст. 130 КУпАП. На запитання останньої чого її зупинили, поліцейський повідомив, що вона рухалася у комендантську годину, тому її було зупинено для перевірки. О 01:44 год водій повторно повідомила, що відмовляється від огляду. Поліцейський повідомив, що у такому разі буде складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, роз'яснює її права згідно зі ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП та повідомляє, щоб водій шукала тверезого водія, або автомобіль буде евакуйовано на штраф майданчик. О 01:45 год водієві повторно оголошують виявлені ознаки алкогольного сп'яніння та запропоновано пройти огляд на місці за допомогою приладу Драгер, на що водій відмовилася, потім запропоновано пройти огляд у медичному закладі, на що вона також відмовилася. Після цього ОСОБА_1 повідомлено, що на неї буде складено протокол за ст. 130 КУпАП. Водій повідомила, що працівники поліції її побачили і відразу вирішили зупинити, але вона не порушувала ПДР. О 01:49 год поліцейський їй сказав, якщо вона впевнена, що не перебуває у стані сп'яніння, щоб пройшла огляд за допомогою приладу Драгер і довела, що не перебуває у стані алкогольного сп'яніння. Однак ОСОБА_1 сказала «чисто принципіально не хочу». О 01:52 год на запитання поліцейського чи буде водій підписувати протокол, повідомила, що відмовляється будь-що підписувати. О 01:53 год поліцейський повторно повідомляє, що ОСОБА_1 рухалася в комендантську годину, це є порушенням, у зв'язку з яким її зупинили, що їй повідомили виявлені ознаки алкогольного сп'яніння, та повторно пропонують пройти огляд на місці за допомогою приладу Драгер, на що водій відмовилася, потім запропоновано пройти огляд у медичному закладі, на що вона також відмовилася. Повторно повідомлено, що буде на водія складено протокол за порушення п. 2.5 ПДР за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Поліцейські запропонували водієві знайти тверезого водія для того, щоб він забрав автомобіль, в іншому випадку, оскільки авто припарковане із порушеннями ПДР його буде евакуйовано. В подальшому зафіксовано складання протоколу та матеріалів до нього. О 02:16 год зафіксовано ознайомлення водія з протоколом та документами.
Суд першої інстанції вважав, що установлення події та складу адміністративного правопорушення в цілому відбулося відповідно до приписів ст. 266 КУпАП та вимог Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України №1452/735 від 09 листопада 2015 року, а тому підстав для закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення не встановлено.
Апеляційний суд повною мірою погоджується з такими висновками суду першої інстанції.
Так, стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.
Відповідно до вимог ст. ст. 245, 280, 256 КУпАП одним із завдань провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об'єктивне з'ясування обставин кожної справи. Необхідно також встановити, чи вчинено правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, а також інші обставини, які мають значення для справи. Наявним у матеріалах справи доказам, суд повинен дати належну оцінку.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Положеннями статей 251 та 252 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Частиною першою статті 130 КУпАП передбачена відповідальність як за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Адміністративна відповідальність на підставі частини 1 статті 130 КУпАП настає, зокрема, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Процедура та порядок огляду на стан сп'яніння регламентуються ст. 266 КУпАП, Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 р. №1103 та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 09 листопада 2015 р. №1452/735.
Одним із доводів апеляційної скарги є незаконна зупинка транспортного засобу ОСОБА_1 , яка рухалася не порушуючи Правил дорожнього руху та, відповідно, відсутність прав у патрульних зупиняти транспортні засоби під час комендантської години.
Стаття 64 Конституції України встановлює, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.
Указом Президента України №64/2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, строком на 30 діб.
Строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався відповідними указами Президента України та діє на даний час.
Пункт 8 Порядку здійснення заходів під час запровадження комендантської години та встановлення спеціального режиму світломаскування в окремих місцевостях, де введено воєнний стан, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 липня 2020 року №573 встановлює, що на території, де запроваджено комендантську годину, забороняється перебування у визначений період доби на вулицях та в інших громадських місцях осіб без виданих перепусток, а також рух транспортних засобів. Особи, які вчинили кримінальні та адміністративні правопорушення затримуються в порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України та Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Підпункт 4 пункту 16 Порядку визначає, що патрулям на території, де запроваджено комендантську годину та встановлено спеціальний режим світломаскування, в установленому законодавством порядку надано право тимчасово обмежувати або забороняти на вулицях та дорогах, окремих ділянках місцевості та в інших громадських місцях перебування або пересування осіб, рух транспортних засобів, зокрема транспортних засобів іноземних, консульських установ чи представництв міжнародних організацій; виводити осіб з окремих ділянок місцевості та об'єктів, евакуйовувати транспортні засоби.
За розпорядженням Київської обласної військової адміністрації з 26 березня 2023 року в Київській області комендантська година діє щодня з 00:00 до 05:00 годин.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 зупинено 29 січня 2024 року о 01 год 39 хв, тобто під час дії комендантської години.
Враховуючи вказані положення чинного законодавства України, рух особи, яка притягується до адміністративної відповідальності на автомобілі в період обмежень, які запроваджені комендантською годиною, тобто в період дії комендантської години, є достатньою та законною підставою для зупинки транспортного засобу працівниками патрульної поліції, в зв'язку із чим її зупинка працівниками поліції є правомірною.
Отже, оскільки зупинка транспортного засобу ОСОБА_1 є законною, остання відповідно до вимог ПДР, була зобов'язана виконувати законні вимоги поліцейського, що спростовує доводи апеляційної скарги в цій частині.
Посилання апелянта на упередженість дій працівників поліції є припущеннями, та, як справедливо зазначив суд першої інстанції, у випадку незгоди з причинами зупинки працівниками поліції ОСОБА_1 мала можливість в порядку визначеному п.п. д) п.2.14 ПДР України оскаржити дії поліцейського у встановленому законом порядку.
Крім того, з огляду на правовий аналіз норм ПДР України, незгода водія із причинами зупинки, не позбавляє його обов'язку на вимогу працівників поліції пройти огляд на стан сп'яніння, який прямо передбачений п.2.5 ПДР та не пов'язаний з причиною зупинки транспортного засобу. Невиконання такого обов'язку, тобто відмова водія від проходження огляду на виявлення стану сп'яніння, має наслідком настання відповідальності, передбаченої ч.1 ст.130 КУпАП.
Як вже було вказано судом вище, частиною першою статті 130 КУпАП передбачена відповідальність як за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно із п. 2, 3 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою Наказом МВС України, МОЗ України від 09 листопада 2015 року №1452\735, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Тобто, огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння підлягають водії, стосовно яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану та немає вказівки на те, що це мають бути всі визначені Інструкцією ознаки.
Згідно положень п. 2.5. ПДР водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
З матеріалів справи вбачається, що працівниками поліції було виявлено у водія ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, почервоніння шкірного покрову обличчя.
Крім того, апелянт, обґрунтовуючи апеляційну скаргу, вказував, що працівники поліції не роз'яснили ОСОБА_1 її права та обов'язки.
З цього приводу варто зазначити наступне.
Згідно з п. 1.3. Правил дорожнього руху, учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Вказаний нормативний акт встановлює презумпцію знання водієм транспортного засобу його положень та однозначного обов'язку їх виконання.
За змістом ст. 68 Конституції України незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Також суд враховує, що відповідно до практики Європейського суду рішення у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007, зазначено, що особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Отже, керування транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння не може вважатись малозначним правопорушенням, оскільки зазначені дії наражають оточуючих на небезпеку.
Окрім того, з дослідженого відеозапису вбачається, що працівники поліції неодноразово та чітко пояснили, що вбачають у водія ознаки алкогольного сп'яніння та запропонували пройти огляд у медичному закладі.
Поведінка ОСОБА_1 вказує, що вона не вимагала роз'яснення певних прав або особливостей процедури, повністю усвідомлювала вимогу поліцейського пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, на що неодноразово відмовлялася та була обізнана з наслідками такої відмови. Разом з тим, не заявляла клопотання про надання їй правової допомоги чи необхідність отримання юридичних послуг.
Крім цього, в протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД №425829 від 29 січня 2024 року міститься підпис ОСОБА_1 про те, що їй роз'яснено права і обов'язки, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 263 КУпАП України (а.с.1).
Тому апеляційний суд доходить висновку про дотримання права на захист ОСОБА_1 та усвідомлення нею суті інкримінованого діяння.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що переглядом справи не встановлено порушень працівниками поліції Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, і могли стати підставою не виконувати водієм законних вимог поліції про проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння.
Всі матеріали справи зібрані працівниками патрульної поліції, які діяли в межах своїх повноважень та протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП щодо ОСОБА_1 повністю відповідають вимогам ст. 256 КУпАП.
Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду першої інстанції і були підставами для її скасування та закриття провадження в справі у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено.
Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують висновків суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння є порушенням вимог п. 2.5 ПДР України і є самостійним складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Отже, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП поза розумним сумнівом доведена наявними в матеріалах справи доказами.
При розгляді справи про адміністративне правопорушення судом першої інстанції повно і всебічно встановлені фактичні обставини правопорушення на підставі наявних в матеріалах справи і досліджених в судовому засіданні доказів, які оцінені судом першої інстанції в їх сукупності, у відповідності з вимогами ст. ст. 251, 252 КУпАП, що відображено у мотивувальній частині постанови суду.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
За таких обставин, доводи апеляційної скарги, розцінюються апеляційним судом критично і до уваги не приймаються, оскільки зводяться лише до переоцінки доказів, яким судом першої інстанції надано належну правову оцінку та тлумачення норм права на розсуд апелянта, однак при цьому не ґрунтуються на нормах діючого законодавства.
Враховуючи викладене, за результатами апеляційного перегляду справи про адміністративне правопорушення не встановлено порушення судом першої інстанції норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права, висновки суду доводами апеляційної скарги не спростовані.
Оскільки судове рішення, яке оскаржується, є законним, обґрунтованим та вмотивованим, суд апеляційної інстанції залишає його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, Київський апеляційний суд, -
Постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 24 квітня 2024 року, якою ОСОБА_1 визнано винуватою у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП (протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №425829 від 29 січня 2024 року) та застосовано до неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави в розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок з позбавленням права керування усіма видами транспортних засобів строком на 1 (один) рік - залишити без змін, а апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Міхеєвої Євгенії Геннадіївни на постанову судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 24 квітня 2024 року - залишити без задоволення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя: Р.В. Березовенко