01.07.2024 Справа № 756/14601/23
Унікальний номер 756/14601/23
Провадження номер 2/756/1052/24
Іменем України
13 червня 2024 року м. Київ
Оболонський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Діденка Є.В.,
за участю секретаря судового засідання Войтенка В.В.,
представника позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , про позбавлення батьківських прав і стягнення аліментів,
У листопаді 2023 року ОСОБА_2 звернувся до суду зі вказаним позовом, у якому просить: позбавити ОСОБА_3 батьківських прав стосовно неповнолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі частини усіх видів доходів (заробітку), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позові і до повноліття дитини.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що між ним і відповідачем 12.10.2007 року зареєстровано шлюб. Від цього шлюбу мають дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 27.02.2015 року між Позивачем і Відповідачем шлюб розірвано. 27.02.2015 року ухвалою Оболонського районного суду міста Києва у справі № 756/11814/14-ц між сторонами затверджено мирову угоду, відповідно до якої місце проживання дитини було визначено з позивачем, визначено порядок побачень матері з дитиною, та на обох батьків покладено обов'язок утримувати дитину. Після розлучення відповідач усунулась від обов?язку утримувати дитину, кошти на утримання не надавала. Відповідач загалом ніяким чином не піклується про дитину, не спілкується, не проводить з дитиною час, не цікавиться її життям.
13 листопада 2023 року ухвалою Оболонського районного суду міста Києва відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
11 січня 2024 року ухвалою Оболонського районного суду міста Києва закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
У судовому засіданні представник позивача позов підтримав з викладених у ньому підстав.
Відповідач у судове засідання не з'явилася, повідомлялась про дату, час і місце судового розгляду шляхом направлення повістки за зареєстрованим місцем проживання, яка вручена не була через відсутність адресата. На підставі ч. 8 ст. 128 ЦПК України суд вважає відповідача належним чином повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.
Представник третьої особи - Орган опіки та піклування Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації до суду уповноваженого представника не направив, надійшла заява про розгляд справи за відсутності їх представника, рішення прийняти в інтересах дитини, враховуючи висновок органу опіки та піклування.
Дослідивши зібрані у справі докази у сукупності, вислухавши учасників справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частиною 1 ст. 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненнями особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом.
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Судом установлено, що 12.10.2007 року між сторонами у Відділі реєстрації актів цивільного стану Оболонського районного управління юстиції м. Києва зареєстровано шлюб.
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 ОСОБА_4 народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 , батько ОСОБА_2 , мати ОСОБА_5 .
Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 27.02.2015 року між Позивачем і Відповідачем шлюб розірвано.
Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 27.02.2015 року у справі № 756/11814/14-ц за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини, та за зустрічним позовом про визначення місця проживання дитини, між сторонами затверджено мирову угоду, відповідно до якої місце проживання дитини ОСОБА_4 було визначено з позивачем до досягнення дитиною чотирнадцяти років; визначено порядок побачень матері з дитиною; на обох батьків покладено обов'язок утримувати дитину.
Згідно з характеристикою з навчального закладу на ОСОБА_6 за 4, 6, 8 класи, батько постійно цікавить навчанням дитини та відповідально ставиться до її виховання в сім?ї. Мати навчанням дитини не цікавиться, у шкільному житті дівчинки участі не бере.
Відповідно до висновку Служби у справах дітей та сім'ї Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації від 26.12.2023 року № 104-9513, згідно акту обстеження у квартирі створені належні умови для проживання дитини. Під час обстеження дитина повідомила, що спілкувалась із мамою два тижні тому, під час того, як батько возив її на поховання дідуся (по лінії матері). До цього вони не бачились роки два, оскільки мама проживає у Республіці Польща. По телефону вони спілкуються не часто. Орган опіки та піклування рекомендує за доцільне позбавлення матері ОСОБА_3 батьківських прав відносно дочки.
Згідно із нотаріально посвідченою заявою ОСОБА_4 від 06.06.2024 року, адресованої суду, вона з жовтня 2021 року та до середини листопада 2023 року не бачила матір і не спілкувалась із нею. Дідусь повідомляв, що весною 2022 року мати виїхала на постійне проживання до Республіки Польща. Матір вона зустріла на похоронах дідуся у листопаді 2023 року. В судовому засіданні вона морально не готова давати пояснення, тому просить її не викликати.
Згідно зі ст. ст. 150-180 СК України батьки зобов'язані виховувати і утримувати дитину до досягнення повноліття, піклуватися про стан здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної, загальної та середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України батько, мати можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо буде встановлено, що вона, він, ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.
Відповідно до ч. 6 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров'я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов'язків відповідно до закону.
Пунктом 15 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30.03.2007 року позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьками обов'язків по вихованню, а також встановити, що вони ухиляються від їх виконання свідомо, тобто, що вони систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжують не виконувати свої батьківські обов'язки.
Позбавлення батьківських прав відноситься до крайньої міри відповідальності, а це означає, що застосовується ця міра судом тоді, коли всі інші засоби впливу виявилися безрезультатними.
Як зазначено у постанові Об?єднаної палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 29 січня 2024 року у справі № 185/9339/21, тлумачення змісту п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України дає можливість зробити висновок, що ухилення від виконання обов'язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Відповідно до ст. 150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Згідно з ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Частиною 3 ст. 181 СК України передбачено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно з ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до ст. 191 СК України аліменти присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Надаючи оцінку зібраним у справі доказам, суд зазначає, що єдиним доказом на підтвердження свідомого ухилення матері від виконання батьківських обов'язків є характеристики з навчального закладу, згідно з якими мати не приймає участі у шкільному навчанні дитини.
Суд приймає до уваги безумовну важливість освіти, однак життя дитини та участь батьків у житті дитини не обмежується лише сферою навчального процесу.
Позивач посилається на те, що відповідач самоусунулась від виконання батьківських обов'язків одразу після розлучення. Водночас, у нотаріально посвідченій заяві ОСОБА_4 зазначила, що матір вона не бачила і не спілкувалась із нею з жовтня 2021 року. З цього суд робить висновок, що до жовтня 2021 року спілкування дочки з матір?ю відбувалось.
У Висновку органу опіки і піклування вказано, що дитина повідомила, що з матір?ю спілкується не часто, що суд не може розцінити як виключення спілкування взагалі.
Позивач посилається на те, що відповідач ніколи не надавала кошти на утримання дитини, водночас із позовом про стягнення аліментів ОСОБА_2 до суду раніше не звертався.
Також, суд звертає увагу, що у заяві дитини, і що також не заперечувалось представником позивача, повідомлено, що відповідач проживає в Республіці Польща, що з урахуванням ведення воєнних дій на території України та встановлених вище обставин не дає суду підстав зробити висновок про свідоме та тривале ухилення матері від виконання батьківських обов?язків. Відомостей про місце проживання матері за кордоном або засоби зв'язку із нею суду не надані.
На переконання суду, позивачем не було доведено, що відповідачка систематично, протягом тривалого часу і свідомо ухиляється від виконання батьківських обов'язків, отже позов подано передчасно.
З цих міркувань суд не погоджується із наданим висновком органу опіки і піклування, який ґрунтується лише на характеристиках навчального закладу, обстеженні умов проживання дитини та її пояснень.
Крім того, суд враховує, що відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, позбавлення батьківських прав є втручанням у право особи на повагу до приватного і сімейного життя, що передбачено статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому в даному випадку суду необхідно оцінити, наскільки таке втручання є необхідним у демократичному суспільстві (п. 47 рішення у справі «Савіни про України», п. 49 рішення у справі «Хант проти України»).
З урахуванням встановлених судом обставин, позивач не довів суду, що застосування такого виключного заходу, як позбавлення відповідачки батьківських прав є необхідним і виправданим, та буде перш за все відповідати інтересам дитини.
Тому, суд дійшов висновку, що позбавлення батьківських прав у вказаному випадку є передчасним, підстав для його застосування не доведено, а тому у позові в цій частині слід відмовити.
Водночас, оскільки встановлено, що дочка проживає із батьком, і мати дитини відповідно до закону зобов'язана брати участь в її утриманні, то позов в частині стягнення аліментів слід задовольнити.
Керуючись ст.ст. 2-13, 76-83, 141, 206, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд, -
Позов- задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 , аліменти на утримання дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з 08 листопада 2023 року і до досягнення дитиною повноліття.
В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.
Рішення підлягає негайному виконанню в частині стягнення аліментів за один місяць.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 01.07.2024 р.
Суддя Є.В. Діденко