вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"01" липня 2024 р. м. Київ Справа № 911/1630/24
Суддя Господарського суду Київської області Янюк О.С. перевіривши матеріали
заяви ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )
про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність
1. 24.06.2024 через електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд» до Господарського суду Київської області (далі - суд) звернулася ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , заявниця) із заявою (вх. №3009) про відкриття провадження у справі про її неплатоспроможність.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) провадження у справах про банкрутство регулюється КУзПБ, Господарським процесуальним кодексом України (далі - ГПК України), іншими законами України. Застосування положень ГПК України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених КУзПБ.
2. Перевіривши подану заяву, суд вважає її такою, що не відповідає вимогам КУзПБ з наступних підстав.
2.1 Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 116 КУзПБ до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додаються копії документів, що підтверджують право власності боржника на майно.
Як зазначає заявниця в поданій заяві, останній на праві спільної сумісної власності належить квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до свідоцтва про право власності на житло № 777 від 14.10.1998 року, виданого на підставі розпорядження Виконкому Ірпінської міської ради № 140 від 12.10.1998 року, зареєстрованого в реєстрі за № 106, яке додається до заяви.
Проте, як вбачається з поданих матеріалів, вищезазначене свідоцтво не долучено до заяви ОСОБА_1
2.2 Відповідно до п. 12 ч. 3 ст. 116 КУзПБ до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додаються докази авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень.
Розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень керуючого реструктуризацією становить п'ять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за кожен місяць виконання арбітражним керуючим повноважень (абз. 3 ч. 2 ст. 30 КУзПБ).
Згідно з ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», зокрема, розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01.01.2024 встановлено у розмірі 3 028,000 грн.
Таким чином, загальна сума основної грошової винагороди арбітражного керуючого, яка повинна бути авансована заявником, становить 45 420,00 грн (3 028,00*5*3=45 420,00).
Водночас, абз. 7 п. 16 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ установлено, зокрема, що тимчасово, під час дії воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, а також протягом шести місяців після його припинення чи скасування стосовно боржника справу про неплатоспроможність може бути відкрито без здійснення авансування передбаченої КУзПБ винагороди арбітражному керуючому на депозитний рахунок суду. У такому разі до заяви про відкриття справи про неплатоспроможність додається копія укладеної заявником угоди з обраним ним арбітражним керуючим про виконання арбітражним керуючим повноважень у справі про неплатоспроможність до її закриття з виплатою на умовах, визначених цією угодою, винагороди в розмірі, що не має перевищувати розмір, встановлений КУзПБ.
За таких обставин, законодавцем надано особі право під час звернення до суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність подати: або докази авансування заявником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією у встановленому розмірі; або угоду, укладену між заявником та обраним ним арбітражним керуючим. Одночасне застосування вказаних способів урегулювання питання щодо оплати винагороди арбітражному керуючому під час звернення із відповідною заявою КУзПБ не передбачено. При цьому, суд зазначає, що відповідна угода повинна бути укладена у порядку визначеному Цивільним кодексом України (далі - ЦК України) із дотриманням умов, визначених КУзПБ.
Водночас, до матеріалів заяви ОСОБА_1 долучено скан-копію договору від 09.04.2024 (далі - Договір) про оплату праці, винагороду та відшкодування витрат арбітражного керуючого, укладеного з арбітражним керуючим Белінською Наталією Олександрівною (свідоцтво №190 від 12.02.2013), проаналізувавши який суд зазначає наступне.
Так, із змісту розділів 1 та 3 наданого Договору, зокрема, вбачається, що останній визначає порядок оплати послуг та відшкодування витрат керуючого реструктуризацією, покладених на нього відповідно до КУзПБ та заяви на участь у справі про банкрутство фізичної особи боржника. Арбітражний керуючий зобов'язується надавати послуги і виконувати повноваження керуючого реструктуризацією, визначені КУзПБ, а ОСОБА_1 зобов'язується оплатити ці послуги та відшкодувати витрати, пов'язані із веденням судової процедури у справі про банкрутство фізичної особи боржника.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодекс України (далі - ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У свою чергу, ст. 6 ЦК України, зокрема, визначено, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
З наведеного можна зробити висновок, що особам надається право вибору: використати вже існуючі диспозитивні норми законодавства для регламентації своїх відносин або встановити для себе правила поведінки на свій розсуд. Відтак цивільний договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, виявляє автономію волі сторін щодо врегулювання їхніх правовідносин на власний розсуд (у межах, встановлених законом), тобто є актом встановлення обов'язкових правил для сторін договору, регулятором їх відносин.
Приписи ч.ч. 2 та 3 ст. 6 та ст. 627 ЦК України визначають співвідношення між актами цивільного законодавства і договором. Допустимість конкуренції між актами цивільного законодавства і договором випливає з того, що вказані норми передбачають ситуації, коли сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд, і коли вони не вправі цього робити.
Свобода договору, як одна з принципових засад цивільного законодавства, є межею законодавчого втручання у приватні відносини сторін. Водночас сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, крім випадків, коли такий відступ неможливий в силу прямої вказівки акта законодавства, а також якщо відносини сторін регулюються імперативними нормами.
Відповідно сторони не можуть врегулювати свої відносини (визначити взаємні права та обов'язки) у спосіб, який суперечить існуючому публічному порядку, порушує положення Конституції України, не відповідає загальним засадам цивільного законодавства, передбаченим ст. 3 ЦК України, які обмежують свободу договору. Домовленість сторін договору про врегулювання своїх відносин всупереч існуючим у законодавстві обмеженням не спричиняє встановлення відповідного права та/або обов'язку, як і його зміни та припинення.
Проаналізувавши зазначене у сукупності із абз. 7 п. 16 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ, суд дійшов висновку, що законодавцем надано право особі подати відповідну угоду лише в частині виплати арбітражному керуючому грошової винагороди, у зв'язку з чим, сторони вказаного договору не можуть відступити від положень КУзПБ у цій частині в силу їх імперативності.
Разом із цим, п.п. 3.3, 3.4 Договору передбачено, що ОСОБА_1 вносить (перераховує) оплату рівними частинами протягом 8 місяців у сумі 4542,00 грн щомісячно на депозитний рахунок суду в якому відкрито провадження у справі про неплатоспроможність.
Розрахунки проводяться шляхом оплати заявницею грошових коштів на депозитний рахунок суду, в якому перебуває провадження, у порядку п. 3.3 даного Договору, за умови надсилання арбітражним керуючим поточних звітів про проведену роботу та стан процедури реструктуризації боргів Боржника.
Отже, вказаними умовами Договору до його виконання фактично залучено Господарський суд Київської області, який виступає як особа, яка приймає та зараховує на свій депозитний рахунок грошові кошти заявниці, призначені для виплати грошової винагороди арбітражному керуючому.
Проте, з огляду абз. 7 п. 16 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ, суд зазначає, що сторонами відповідного договору, який регулює оплату грошової винагороди, повинні бути тільки арбітражний керуючий, як особа яка отримує таку винагороду, та фізична особа-боржник. Залучення до виконання вказаного Договору суду є таким, що не узгоджується із цими приписами КУзПБ.
Крім того, п. 7.1 Договору передбачено, що договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами, та діє до моменту прийняття комітетом кредиторів відповідного рішення про встановлення оплати послуг керуючого реструктуризацією, якщо інше не передбачено законом.
Однак, за змістом ст. 123 КУзПБ у справі про неплатоспроможність ті чи інші рішення приймають саме збори кредиторів, а не комітет кредиторів, та до повноважень яких не належить встановлення оплати послуг керуючого реструктуризацією.
За таких обставин, долучений до заяви ОСОБА_1 договір із арбітражним керуючим Белінською Н.О. не може братися судом до уваги.
Ураховуючи зазначене, у заявника наявне зобов'язання виконати п. 12 ч. 3 ст. 116 КУзПБ.
Як установлено судом, заявницею внесені на депозитний рахунок суду грошові кошти з метою авансування винагороди арбітражному керуючому у загальному розмірі 11 967,00грн (квитанції від 27.07.2022, від 25.08.2022, від 23.09.2022, від 24.10.2022, від 05.01.2023, від 18.04.2024). Водночас, інші квитанції, додані ОСОБА_1 до заяви, не можуть братися судом до уваги, оскільки: відсутнє підтвердження про фактичне зарахування коштів на депозитний рахунок суду; зазначений інший платник.
Ураховуючи вищенаведене, заявниця повинна надати суду докази здійснення авансування грошової винагороди арбітражному керуючому у розмірі 33 453,00грн грн.
3. Крім того, суд звертає увагу на те, що за змістом ч. 5 ст. 34 КУзПБ у сукупності з ч. 1 ст. 113 КУзПБ передбачено застереження щодо боржника, який ініціює своє банкрутство, а саме, звертаючись до господарського суду з заявою про неплатоспроможність фізичної особи заявник зобов'язаний мати достатньо майна для покриття витрат, пов'язаних з провадженням у справі.
Оскільки, нормами КУзПБ передбачено додаткову вимогу щодо заяви боржника, у разі ініціювання ним провадження у справі про власне банкрутство (неплатоспроможність) - обов'язкову наявність у такого заявника майна, достатнього для покриття судових витрат, пов'язаних із здійсненням провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи. У визначенні таких витрат слід враховувати, зокрема, оплату винагороди арбітражному керуючому у мінімальному розмірі не менше ніж за 120 днів в процедурі реструктуризації боргів боржника; в процедурі погашення боргів боржника; відшкодування судового збору, сплаченого кредиторами за подачу грошових вимог, згідно переліку кредиторів, який визнає боржник та їх правової допомоги, тощо. (аналогічна правова позиція в постанові Північного апеляційного господарського суду від 27.03.2024 у справі № 910/11518/20).
4. Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що заявником при зверненні до суду не дотримано вимог, встановлених ст. 116 КУзПБ.
Згідно ч. 1 ст. 113 КУзПБ провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному КУзПБ для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.
Частиною 3 ст. 37 КУзПБ господарський суд залишає без руху заяву про відкриття провадження у справі з підстав, передбачених ст. 174 ГПК України, з урахуванням вимог цього Кодексу.
Суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст.ст. 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху (ч. 1 ст. 174 ГПК України).
Ураховуючи те, що заявницею подано відповідну заяву без дотримання вимог ст. 116 КУзПБ, суд вважає за необхідне залишити зазначену заяву без руху та надати ОСОБА_1 час для усунення недоліків.
Керуючись ст.ст. 12, 174, 234-235 ГПК України, ст.ст. 2, 30, 37, 113, 116 КУзПБ, суд
1. Заяву ОСОБА_1 від 24.06.2024 (вх. №3009) про відкриття провадження у справі про її неплатоспроможність - залишити без руху.
2. Запропонувати заявнику протягом десяти днів з дня отримання ним цієї ухвали надати суду:
копію свідоцтва про право власності на житло № 777 від 14.10.1998 року, виданого на підставі розпорядження Виконкому Ірпінської міської ради № 140 від 12.10.1998 року, зареєстрованого в реєстрі за № 106;
докази, які підтверджують авансування винагороди керуючому реструктуризацією у розмірі 33 453,00 грн. на депозитний рахунок Господарського суду Київської області (реквізити депозитного рахунку суду: назва установи - Господарський суд Київської області; код ЄДРПОУ - 03499945; реєстраційні рахунки (депозитний) - UA578201720355269002000014298; установа банку - ДКСУ місто Київ).
3. У разі невиконання заявником п. 2 зазначеної ухвали у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із такою заявою.
Відповідно до ч. 2 ст.235 ГПК України ухвала набрала законної сили 01.07.2024 та окремо від рішення оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду, яка подається у порядку, визначеному ст. 257 ГПК України.
Суддя О.С. Янюк
Ухвалу підписано 01.07.2024.