вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"02" травня 2024 р. м. Київ Справа № 911/585/24
Розглянувши матеріали справи за позовом Фізичної особи-підприємця Кухарука Юрія Анатолійовича
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Агро-Темп»
прo стягнення 128 746,56 грн.
Суддя А.Ю. Кошик
При секретарі судового засідання Фроль В.В.
За участю представників:
позивача: не з'явився
відповідача: не з'явився
Обставини справи:
Господарським судом Київської області розглядається справа за позовом Фізичної особи-підприємця Кухарука Юрія Анатолійовича (надалі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Агро-Темп» (надалі - відповідач) прo стягнення 128 746,56 грн.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 25.03.2024 року відкрито провадження у справі № 911/585/24 за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 16.04.2024 року.
До Господарського суду Київської області 08.04.2024 року від позивача надійшло клопотання б/н від 02.04.2024 року про долучення доказів.
До Господарського суду Київської області 09.04.2024 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву б/н від 09.04.2024 року.
До Господарського суду Київської області 16.04.2024 року від позивача надійшла заява б/н від 15.04.2024 року про розгляд справи без участі позивача.
Позивач, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, у судове засідання 16.04.2024 року не з'явився.
Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, у судове засідання 16.04.2024 року не з'явився. Розгляд справи відкладався на 02.05.2024 року.
В судове засідання 02.05.2024 року представники сторін не з'явились. В ході розгляду спору позивач позовні вимоги підтримав, подав заяву про розгляд справи за відсутності його представника. Відповідач в ході розгляду спору проти позову заперечував, подав заяву про розгляд справи за відсутності його представника.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.
Відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення суду проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд може проголосити лише вступну та резолютивну частини рішення.
У зв'язку з чим, в судовому засіданні 02.05.2024 року судом закінчено розгляд справи та за результатами оцінки поданих сторонами доказів, у нарадчій кімнаті, прийнято рішення.
Розглянувши матеріали справи та дослідивши надані докази, суд ВСТАНОВИВ:
Як вбачається з викладених у позові обставин, між Фізичною особою-підприємцем Кухаруком Юрієм Анатолійовичем (Перевізник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Агро-Темп» (Замовник, відповідач) 12.09.2022 року було укладено Договір №12092022 про надання транспортних послуг з перевезення вантажів (далі - Договір).
Згідно положень п. 1.1 Договору замовник доручає, а перевізник приймає на себе зобов'язання надати відповідно до умов Договору послуги по перевезенню вантажів (негабаритних) Замовника автомобільним транспортом Перевізника.
Замовник зобов'язався прийняти надані послуги по перевезенню вантажів та оплатити їх вартість у порядку та строки, визначені цим Договором. (п.1.2 Договору).
Дані, необхідні для надання послуг (реквізити вантажовідправника та вантажодержувача, характеристики вантажу, тощо), вказуються у Заявках на перевезення вантажу (далі Заявка), що є невід'ємними частинами даного Договору. Погоджені Сторонами Заявки регулюють взаємовідносини Сторін щодо кожного окремого перевезення та є невід'ємними частинами даного Договору (п. 1.3 Договору).
Відповідно до п. 4.1 Договору об'єм перевезення та загальна вартість послуг за Договором визначається у Заявці і сплачується Замовником Перевізнику шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Перевізника, зазначений у цьому договорі.
Загальна вартість послуг по перевезенню вантажів, фактично виконаних Перевізником за цим договором, по кожній окремій заявці фіксується Сторонами в Акті приймання-передачі наданих послуг (п. 4.2 Договору).
Ціна Договору складається з вартості послуг, вказаних в усіх Актах приймання-передачі наданих послуг (п. 4.3 Договору).
Між ним - ФОП Кухаруком Ю.А. та відповідачем до вказаного Договору 12.09.2022 року була підписана Заявка №1 на транспортні послуги по перевезенню вантажу «Борони» в кількості 3 шт. на замовлення відповідача по маршруту Альпен (Німеччина) - Обухів (Україна).
Згідно Заявки загальна вартість послуг (сума фрахту) становить 4000 євро по курсу НБУ на день завантаження. У гривневому еквіваленті вищевказана сума, що підлягає сплаті відповідачем на користь ФОП Кухарука Ю.А. за вищевказаною Заявкою становить 146 172 грн. (сто сорок шість тисяч сто сімдесят дві) грн.00 коп.
Як зазначає позивач, ним, як перевізником, зобов'язання з надання послуг з перевезення вантажів за вищезазначеною Заявкою виконані належним чином, жодних зауважень, заперечень чи претензій до перевізника з боку відповідача щодо якості наданих послуг не надходило.
Однак, відповідачем належним чином не виконано своїх договірних зобов'язань щодо оплати наданих позивачем послуг з перевезення вантажів, у відповідності до Акту звірки взаєморозрахунків, підписаного 10.01.2024 року, відповідачем послуги оплачені частково на суму 60 000 грн. із загальної суми 146 172 грн. Відтак, за відповідачем існує прострочена заборгованість з оплати послуг перевезення в сумі 86 172 грн.
Факт надання позивачем відповідачу обумовлених Договором та Заявою послуг з перевезення вантажу підтверджується долученими до матеріалів справи копіями: Договору від 12 вересня 2022 року №12092022 про надання транспортних послуг з перевезення вантажів; Заявки №1 від 12.09.2022 року на транспортні послуги згідно Договору транспортного перевезення; Акту № 0У-30850384 здачі-прийняття робіт (надання послуг), згідно якого сторонами без будь-яких зауважень погоджена сума в розмірі 146 172 грн.; міжнародної товаро-транспортної накладної (CMR) з відміткою вантажоодержувача про отримання вантажу в графі 24; рахунком-фактурою №СФ-30850384 від 20.09.2022 року; Акту звірки взаєморозрахунків від 10.01.2024 року.
Також, з метою досудового врегулювання спору позивач 21.03.2023 року звертався до відповідача з Претензією, яка заишена без задоволення.
Згідно з п. 4.4 Договору розрахунок замовником перевізнику здійснюється по факту за надані послуги на підставі Актів приймання-передачі наданих послуг (включаючи факсимільну копію Актів приймання-передачі наданих послуг, яка буде прирівнюватись та мати силу оригіналу, до моменту отримання Замовником оригіналу) до договору на виконання транспортних перевезень, підписаних уповноваженими представниками Сторін, якщо інше не зазначено в Заявці.
Акт приймання-передачі наданих послуг № ОУ-30850384 між сторонами підписано 20.09.2022 року.
Як передбачено п. 7.3.1 Договору, за прострочення оплати виконаних робіт Замовник сплачує Перевізнику пеню у розмірі подвійної ставки НБУ від неоплаченої суми за кожний день прострочення.
У зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання з оплати послуг перевезення, позивач у позові просить стягнути з відповідача 28782,13 грн. пені, нарахованої з дотриманням положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України за фактичні періоди прострочення по кожній з прострочених сум.
Також, на підставі ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України позивач просить стягнути з відповідача за прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати послуг перевезення 11 568,89 грн. інфляційних втрат за період з 14.11.2022 року по 07.03.2024 року та 2 223,54 грн. 3% річних за період з 20.05.2023 року по 07.03.2024 року, тобто за весь період прострочення виконання відповідачем зобов'язання з врахуванням часткової сплати заборгованості.
В ході розгляду спору відповідач подав відзив, в якому позовні вимогичастково заперечував, зазначив, що позивачем завдано відповідачу збитків у зв'язку з недостовірністю наведеної у Договіорі інформації. Зокрема, позивач, як Перевізник, свідчить про те, що він є платником податку на прибуток на загальних умовах (п.п.133.1.1. ПКУ) та платником податку на додану вартість за ставкою 20% (п.12.10 Договору).
Враховуючи загальну вартість наданих послуг за укладеним Договором (146 172,00 грн.) відповідач розраховував на податковий кредит від позивача на суму 24 362,00 грн.
Сторона несе повну відповідальність за правильність указаних нею в Договорі реквізитів та зобов'язуються повідомляти в письмовій формі іншу Сторону про зміну поштових, розрахунково-платіжних та інших реквізитів у 10-денний строк, а в разі неповідомлення несе ризик настання пов'язаних з цим несприятливих наслідків (п.12.7 Договору).
Жодних подібних повідомлень, передбачених умовами Договору, відповідач від позивача не отримував, та відповідно на момент проведення угоди не міг знати про зміну одного з обов'язкових реквізитів контрагента - наявність/відсутність свідоцтва платника ПДВ, та зміну статусу контрагента як платника податків.
26.09.2022 року за вхідним №5698 відповідачем отримано від позивача Акт №ОУ-30850384 здачі-прийняття робіт (надання послуг) із зазначенням переліку наданих послуг та їх вартості на загальну суму 146 172,00 грн.
Таким чином, після здійснення угоди та підписання усіх передуючих акту документів відповідач дізнався, що при укладенні Договору позивач увів його в оману, та відображені в Договорі дані щодо його статусу платника ПДВ не відповідають дійсності. А відтак, відповідач зазнав фактичних збитків у вигляді незареєстрованого податкового кредиту на суму 24 364,00 грн., яку відповідач змушений був сплатити до державного бюджету.
У відповідності до Акту звірки взаєморозрахунків, підписаного 10.01.2024 року між позивачем та відповідачем, останнім сплачено на користь позивача 60 000,00 грн., визначено заборгованість у сумі 86 172,00 грн. Відповідна сума заборгованості 86 172,00 грн. взнається відповідачем.
Відповідач заперечує щодо нарахування та стягнення штрафних санкцій за Договором, посилаючись на порушення позивачем вимог про достовірність наведеної у Договорі інформації, що призвело до збитків відповідача.
Також відповідач заявляє про застосування строків спеціальної позовної давності для стягнення пені та вимог, що випливають із договору перевезення.
Згідно з ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно до ч. 1 ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.
Відповідно до ч. 2 ст. 908 Цивільного кодексу України загальні умови перевезення визначаються дим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Відповідно до ч.1 ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Також, як визначено нормами чинного законодавства, а саме ст. 533 Цивільного кодексу України, грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання, зокрема, припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.
Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Одним із основних міжнародних документів, який регулює відносини сторін при виконанні міжнародних перевезень вантажів автотранспортом, є Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, підписана в Женеві 19.05.1956 року (далі - Конвенція).
Законом України «Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів» закріплено, що Україна приєдналася до зазначеної Конвенції, а згідно з листом Міністерства закордонних справ України від 15.05.2007 року №72/14-612/1-1559 «Щодо набуття чинності міжнародними договорами» ця Конвенція набрала чинності для України 17.05.2007 року.
Стаття 4 Конвенції передбачає, що договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної, зокрема, наданою сторонами CMR, якою підтверджується прийняття вантажу до перевезення. Відсутність, неправильність чи утрата вантажної накладної не впливають на існування та чинність договору перевезення, до якого й у цьому випадку застосовуються положення цієї Конвенції.
Статтею 9 Конвенції встановлено, що вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.
Відповідач отримав надані позивачем послуги щодо перевезення вантажу, однак у порушення взятих на себе зобов'язань не розрахувався за них. Відповідні обставини відповідачем не спростовані, основна заборгованість у сумі 86 172 грн. відповідачем визнана у відзиві на позов.
Таким чином, матеріалами справи підтверджується прострочена заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 86 172 грн. Відтак, позовні вимоги у відповідній частині є правомірними, доведеними та обґрунтованими, тому підлягають задоволенню.
У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
У відповідності до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Згідно зі ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.
Відповідно до ч.4 ст.231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Як передбачено п. 7.3.1 Договору, за прострочення оплати виконаних робіт Замовник сплачує Перевізнику пеню у розмірі подвійної ставки НБУ від неоплаченої суми за кожний день прострочення.
Як передбачено ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений законом або договором.
У зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання з оплати послуг перевезення, вимога позивача про стягнення відповідача 28 782,13 грн. пені, нарахованої з дотриманням положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України за фактичні періоди прострочення по кожній з прострочених сум, обґрунтована, правомірна і підлягає задоволенню.
Також, нараховані на підставі ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України 11 568,89 грн. інфляційних втрат за період з 14.11.2022 року по 07.03.2024 року та 2 223,54 грн. 3% річних за період з 20.05.2023 року по 07.03.2024 року, тобто за весь період прострочення виконання відповідачем зобов'язання з врахуванням часткової сплати заборгованості, відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, обґрунтовані, правомірні і підлягають задоволенню.
Викладені відповідачем у відзиві на позов обставини не спростовують фактів порушення відповідачем виконання договірних зобов'язань. Сума вартості перевезення була визначена та погоджена сторонами у Заявці і відповідач погодився її сплатити.
Щодо очікувань відповідача від податкових оборуток, відповідні обставини не підлягають дослідженню в матеріалах даної справи, оскільки безпосередньо не впливають на правовідносини, які є предметом судового розгляду. Відповідачем не заявлено зустрічних вимог про стягнення збитків, факт понесення збитків не підтверджений жодними доказами.
Таким чином, викладені у відзиві на позов обставини не спростовують позовних вимог і можуть бути предметом окремого судового розгляду з приводу наслідків недійсності правочину та завданих цим збитків.
Згідно з ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними у розумінні ч.1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Згідно з ч.2 ст.76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Як визначено ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачем обґрунтовані та доведені, відповідачем не спростовані, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України понесені позивачем витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі в сумі 2422,40 грн.
Оскільки позивачем не надано належних доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу в заявленій у попередньому розрахунку сумі, відповідне питання залишено судом без розгляду.
Керуючись ст. ст. 13, 73, 74, 79, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Кухарука Юрія Анатолійовича до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Агро-Темп» прo стягнення 128 746,56 грн. задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Агро-Темп» (08700, Київська область, м. Обухів, вул. Каштанова, 9-Б, ЄДРПОУ 36348755) на користь Фізичної особи-підприємця Кухарука Юрія Анатолійовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 86 172 грн. основного боргу, 28 782,13 грн. пені, 2 223,54 грн. 3% річних, 11 568,89 грн. інфляційних та 2 422,40 грн. витрат по сплаті судового збору.
3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку відповідно до ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя А.Ю. Кошик
повний текст рішення складено 28.06.2024 року