вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"01" липня 2024 р. м. Київ Справа № 910/6695/23
Господарський суд Київської області у складі судді Смірнова О.Г., розглянувши в письмовому позовному провадженні без виклику представників сторін справу
за позовом: Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Київоблгаз" (08150, Київська обл., Фастівський р-н, м. Боярка, вул. Т. Шевченка, буд. 178)
до відповідача: Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські регіональні електромережі" (04136, м. Київ, вул. Стеценка, буд. 1 А)
про стягнення 9 580, 02 грн.
Господарським судом міста Києва була направлена за підсудністю до Господарського суду Київської області позовна заява за вих. №1604 від 25.04.2023 Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Київоблгаз" до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські регіональні електромережі" про стягнення майнової шкоди в сумі 9 580,02 грн. завданої пошкодженням вуличного газопроводу низького тиску.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.05.2023 наведену вище позовну заяву передано для розгляду судді Смірнову О.Г.
Ухвалою суду від 05.06.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.
29.06.2023 на електронну пошту суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, який підписано електронним цифровим підписом.
У відзиві на позовну заяву відповідач проти позовних вимог заперечує, мотивуючи свою позицію наступним:
- 27.02.2023 представниками відповідача здійснювались роботи в електроустановках ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» за адресою: Київська обл., Фастівський р-н, село Томашівка, вул. Лесі Українки, в результаті чого було пошкоджено газопровід;
- позивачем не надано документації із землеустрою земельної ділянки для будівництва об'єкта ГРМ, які б свідчили б про наявність встановленої охоронної зони газопроводу за адресою: Київська обл., Фастівський р-н, село Томашівка, вул. Лесі Українки;
- позивачем не надано до суду належних та допустимих доказів наявності позначень газопроводу на місцевості, у відповідності до ДБН В.2.5-20:2018 «Газопостачання»;
- надана позивачем фотографія наявності покажчика на опорі лінії електропередач не може бути належним та допустимим доказом, оскільки не доводить, що вона була зроблена на момент виявлення пошкодження газопроводу (27.02.2023) та саме за адресою: Київська обл., Фастівський р-н, село Томашівка, вул. Лесі Українки;
- позивачем не доведено наявності у зоні виявлення факту пошкодження газопроводу розпізнавальних знаків знаходження спірного газопроводу, віднесення місцевості, де здійснювалися представниками відповідача роботи, до охоронної зони. Вказане свідчить про відсутність правових підстав для звернення відповідачем до Оператора ГРМ з метою отримання погодження на проведення ремонтних, будівельних та/або земляних робіт та обов'язкового повідомлення останнього про початок таких робіт;
- наведені вище обставини свідчать про відсутність вини відповідача у пошкодженні спірного газопроводу та, як наслідок, відсутності правових підстав для стягнення з відповідача завданої позивачу шкоди;
- Акт пошкодження газопроводу від 27.02.2023, на підставі якого позивачем здійснено розрахунок об'єму витрат природного газу через пошкодження газопроводу, не відповідає встановленій в додатку 20 Кодексу ГРС формі;
- оскільки Акт пошкодження газопроводу від 27.02.2023 за своєю формою не відповідає встановленій в додатку 20 Кодексу ГРС формі, відповідач був позбавлений можливості внести свої зауваження та надати пояснення;
- позивачем не надано доказів запрошення відповідача на засідання комісії з розгляду актів про порушення, а також самих доказів проведення відповідної комісії. Відтак, відповідач був позбавлений можливості оскаржити відповідний Акт;
- порушення позивачем порядку фіксації виявленого порушення та його розгляду є підставою для відмови в задоволенні позову;
- позивачем не надано доказів, що підтверджують правомірність нарахування майнової шкоди у розмірі 9580, 02 грн.;
- позивачем не підтверджено і не обґрунтовано належними доказами нарахування виробничо-технологічних втрат природного газу саме в обсязі 221, 1625393 м.куб. через пошкодження працівниками відповідача газопроводу середнього тиску;
- обставини справи та наявні в матеріалах справи докази свідчать про недоведеність позивачем усіх обов'язкових умов та складових, наявність та сукупність яких дає право на відшкодування збитків.
Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін та заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження до суду не надходило.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення 01.07.2024.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд встановив.
Позов мотивовано тим, що внаслідок проведення відповідачем земляних робіт зі встановлення електроопор, останнім було пошкоджено вуличний газопровід низького тиску за адресою: Київська обл., Фастівський р-н, село Томашівка, вул. Лесі Українки, що призвело до заподіяння позивачу збитків в розмірі заявленої до стягнення суми.
Так, позивач в позові вказує, що 27.02.2023 о 15:43 представниками Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Київоблгаз" (далі - АТ «Київоблгаз», позивач) виявлено факт пошкодження вуличного газопроводу низького тиску за адресою: Київська обл., Фастівський р-н, село Томашівка, вул. Лесі Українки. Роботи проводились Приватним акціонерним товариством "ДТЕК Київські регіональні електромережі" (далі - відповідач), про що складено Акт пошкодження газопроводу.
В матеріалах справи міститься Акт пошкодження газопроводу від 27.02.2023, в якому зазначено, що роботи виконувались ПрАТ “ДТЕК “Київські регіональні електромережі”, які з АТ “Київоблгаз” не погоджувались, газопровід пошкоджено бурильною установкою для встановлення опор РЕС.
Вказаний Акт підписано представниками позивача, а копія Акта вручена представникам відповідача Прокопишеку А.І. та Кучеренку Д.О.
Позивач також наголошує, що відповідач проводив земляні роботи без дозволу органу місцевого самоврядування та без письмового погодження з АТ «Київоблгаз».
Позивачем складено розрахунок об'єму витрати природного газу через пошкодження газопроводу Ст40 низького тиску за адресою с. Томашівка, вул. Л.Українки, 8, з якого вбачається, що об'єм витрати природного газу складає 221, 1625393 м3.
Відповідно до розрахунку вартості збитків, заподіяних Фастівській дільниці Васильківського відділення АТ «Київоблгаз» внаслідок аварії на вуличному газопроводі низького тиску ДУ57 при встановлені опор бурильною установкою 27.02.2023 за адресою с. Томашівка, вул. Л.Українки, 8, розмір завданої шкоди складає 9580, 02 грн.
Розмір завданої позивачу шкоди встановлено у вказаному вище розрахунку згідно акту обстеження від 27.02.2023, який складається з переліку виконаних робіт, автопослуг та вартості газу на виробничо-технологічні потреби.
З матеріалів справи вбачається, що позивач надіслав відповідачу лист №810-Сл-5391-0323 від 01.03.2023 з вимогою оплати суми завданої майнової шкоди, в якому просив останнього підписати договір відшкодування збитків внаслідок аварії, до листа додано підрядний договір №1ПГ про відшкодування збитків внаслідок аварії від 27.02.2023, копію Акта пошкодження газопроводу від 27.02.2023, Акт здачі-приймання робіт та рахунок на оплату.
Матеріали справи свідчать, що позивач також надіслав відповідачу лист №810-Сл-7488-0323 від 22.03.2023, в якому просив повернути підписаний договір відшкодування збитків внаслідок аварії.
В матеріалах справи також містяться підписані зі сторони позивача підрядний договір №1ПГ відшкодування збитків внаслідок аварії та Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) на суму 9580, 02 грн.
Однак, відповідач, підрядний договір №1ПГ про відшкодування збитків внаслідок аварії від 27.02.2023 та Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) не підписав, майнову шкоду у сумі 9580, 02 грн. не відшкодував, що стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно п. 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України (далі - ГК України), учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки, суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Згідно ст. 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) (ст. 22 ЦК України).
Верховний Суд у постанові від 30.05.2018 року у справі №750/8676/15-ц зазначив, що відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки, частиною 1 визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.
При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 623 ЦК України, розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, повинен бути реальним та доведеним позивачем.
Згідно ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Для застосування деліктної відповідальності необхідною є наявність усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправна поведінка особи; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою; вина завдавача шкоди. Причому в деліктних правовідносинах на позивача покладається обов'язок з доведення наявності шкоди, протиправності поведінки заподіювача шкоди, а також причинного зв'язку між такою протиправною поведінкою та шкодою. Водночас на заподіювача шкоди покладається обов'язок щодо доведення відсутності його вини у заподіянні цієї шкоди.
Законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. Доведення відсутності вини у спричиненні шкоди відповідно до вимог ст. 1166 ЦК України покладено на відповідача. (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.01.2018 у справі №753/7281/15).
Отже, для відшкодування завданої майнової шкоди необхідно довести неправомірність поведінки особи; вину заподіювача шкоди; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою. Наявність всіх зазначених умов є обов'язковою для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного із цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду. У цьому випадку саме на позивача покладено обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) немає вини у заподіянні шкоди.
Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Під шкодою (збитками) розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров'я тощо). Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди (правова позиція викладена у постановах Верховного Суду №902/320/17 від 10.12.2018 та №904/5489/18 від 16.04.2020).
Частиною 1 ст. 1187 ЦК України встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Згідно ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (ч. 5 ст. 1187 ЦК України).
Відповідно до ст. 1192 ЦК України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Згідно ч. 1 ст. 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Пунктом 17 ст. 1 Закону України “Про ринок природного газу” встановлено, що оператор газорозподільної системи (далі - Оператор ГРМ) - суб'єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із розподілу природного газу газорозподільною системою на користь третіх осіб (замовників).
Відповідно до вимог Закону України “Про ринок природного газу”, позивач - Акціонерне товариство “Оператор газорозподільної системи “Київоблгаз” є Оператором ГРМ, який зобов'язаний вживати заходів з безпеки постачання природного газу, безаварійної та безперебійної роботи газорозподільної системи у межах Київської області.
Відповідно до пункту 2 розділу 2 глави І Кодексу газорозподільних систем (далі - КГС), Оператор ГРМ відповідає за надійну та безпечну експлуатацію, підтримання у належному стані та розвиток (будівництво) газорозподільної системи, яка на законних підставах перебуває у його власності чи користуванні, належну організацію та виконання розподілу природного газу.
Експлуатацію газорозподільних систем здійснюють виключно Оператор ГРМ (пункт 1 розділу 1 глави ІІІ КГС).
Оператор ГРМ повинен забезпечити попереджувальні заходи безаварійної експлуатації газорозподільних систем, а саме комплекс робіт, що виконується на підставі результатів технічного огляду або технічного обстеження газорозподільних систем, з метою забезпечення її подальшого безаварійного експлуатування шляхом проведення технічного обслуговування, поточного або капітального ремонтів. У разі виникнення аварійної ситуації Оператор ГРМ зобов'язаний вжити необхідних заходів, спрямованих на відновлення належної роботи газорозподільної системи (пункт 4 розділу 1 глави ІІІ КГС).
Главою 4 розділу III Кодексу газорозподільних систем, визначено порядок проведення земляних робіт у охоронній зоні об'єктів газорозподільної системи (об'єктів ГРМ), а саме:
охоронна зона об'єктів ГРМ поширюється на газопроводи з надлишковим тиском природного газу не більше 1,2 МПа, ГРП, ШРП, вузли обліку природного газу, засоби захисту газопроводів від електрохімічної корозії, споруди і пристрої на газопроводах, розпізнавальні та сигнальні знаки місцезнаходження газопроводів і споруд на них, за винятком внутрішньобудинкових газових мереж (пункт 1);
власники або користувачі земельної ділянки, органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, Оператори ГРМ вживають заходів щодо охорони земель та дотримання встановлених обмежень у використанні земель охоронних зон об'єктів ГРМ (пункт 4);
земельні ділянки, що входять до охоронних зон, використовуються власниками, орендарями земельних ділянок, землевласниками та землекористувачами з обов'язковим дотриманням вимог цього Кодексу (пункт 5);
проведення ремонтних будівельних та/або земляних робіт в охоронній зоні ГРМ здійснюється відповідно до законодавства за письмовим погодженням Оператора ГРМ (пункт 7);
письмове погодження, що надається Оператором ГРМ на право проведення ремонтних, будівельних та земляних робіт поблизу ГРМ, має містити вимоги та умови, обов'язкові для виконавців при виконанні ремонтних, будівельних та земляних робіт. До погодження додається схема газопроводу та інженерних комунікацій, споруд (ГРП, ШРП, ВОГ, засобів електрозахисту тощо). Видача погодження Оператора ГРМ, його переоформлення, видача дубліката та його анулювання здійснюються на безоплатній основі. оператор ГРМ протягом 10 робочих днів з дня реєстрації письмового звернення юридичної чи фізичної особи або фізичної особи - підприємця щодо погодження проведення ремонтних, будівельних та/або земляних робіт в охоронній зоні ГРМ має надати письмове погодження або письмову обґрунтовану відмову. Письмове погодження надається на безоплатній основі. Погодження має містити вимоги та умови, обов'язкові для виконавців при виконанні ремонтних, будівельних та/або земляних робіт, а також схему газопроводу та інженерних комунікацій, споруд (ГРП, ШРП, ВОГ, засобів електрозахисту тощо) (пункт 8);
юридичні та фізичні особи, а також фізичні особи - підприємці для отримання погодження Оператора ГРМ на проведення ремонтних, будівельних та/або земляних робіт в охоронній зоні ГРМ повинні подати Оператору ГРМ для узгодження проект плану їх проведення, розроблений з урахуванням вимог будівельних, а за необхідності - інших норм і правил, що регламентують ці роботи, а також заяву (лист) на отримання погодження (пункт 9);
юридичні та фізичні особи, а також фізичні особи - підприємці, які отримали письмове погодження Оператора ГРМ, зобов'язані керуватися порядком проведення ремонтних, будівельних та земляних робіт і дотримуватись умов їх виконання з урахуванням вимог письмового погодження Оператора ГРМ (пункт 10);
письмове погодження оператора ГРМ на проведення ремонтних, будівельних та/або земляних робіт в охоронній зоні ГРМ оформляється у двох примірниках, один з яких зберігається в Оператора ГРМ протягом строку, визначеного законодавством (пункт 11);
до початку ремонтних, будівельних та земляних робіт в охоронній зоні наказом організації, що проводить роботи, з числа фахівців призначається особа, відповідальна за проведення ремонтних, будівельних та земляних робіт (керівник робіт) (пункт 15);
юридичні та фізичні особи, а також фізичні особи - підприємці, що проводять ремонтні, будівельні та земляні роботи в охоронних зонах, зобов'язані не пізніше ніж за добу до початку робіт повідомити представника Оператора ГРМ щодо проведення робіт (пункт 16);
фізична особа або персонал юридичної особи чи фізичної особи - підприємця, залучені для проведення ремонтних, будівельних та земляних робіт в охоронних зонах, повинні бути ознайомлені (проінструктовані) представником Оператора ГРМ з інформацією про місцезнаходження газопроводу і споруд на ньому, їх позначення на місцевості, можливі аварійні ситуації і дії при їх виникненні (пункт 17);
межі охоронних зон газорозподільної системи визначаються відповідно до Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 15.05.2015 № 285, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 08.06.2015 за № 674/27119 (далі - ПБСГ) (пункт 18).
Згідно п. 2.1 розділу II ПБСГ, охоронна зона об'єктів газорозподільної системи - територія, обмежена умовними лініями уздовж наземних, надземних і підземних газопроводів та їх споруд по обидва боки від крайніх елементів конструкції розподільчих газопроводів та по периметру наземних споруд на визначеній відстані, на якій обмежується провадження господарської та іншої діяльності.
З метою забезпечення безпечних умов експлуатації та виключення можливості пошкодження газорозподільної системи вздовж її траси в межах охоронної зони шириною 2м з обох боків від зовнішньої стінки газопроводу в плані не допускаються: обмеження доступу обслуговуючого персоналу у світлу пору доби, а при аварійній ситуації - цілодобово; складування матеріалів і устаткування; ведення земляних та будівельно-монтажних робіт; садіння дерев; улаштування стоянок автотранспорту, гаражів та інших споруд, у тому числі тимчасових (пункт 1.12. глави 1 розділу V ПБСГ).
Згідно п. 1.34 глави 1 розділу V ПБСГ, перед початком робіт ударних механізмів і землерийної техніки поблизу підземного газопроводу працівники, що виконують земляні роботи, зобов'язані виявити фактичне місце розташування газопроводу шляхом шурфування вручну в присутності представника газорозподільного підприємства.
Враховуючи зазначені норми чинного законодавства, виконання земляних робіт в охоронній зоні газопроводу можливе за умов: отримання дозволу, повідомлення представника Оператора ГРМ не пізніше ніж за добу до початку робіт, виявлення фактичного місця розташування газопроводу шляхом шурфування вручну в присутності представника газорозподільного підприємства.
Однак, як вбачається з матеріалів справи, всупереч законодавчо встановленому порядку, працівники відповідача виконували земляні роботи бурильною технікою, без відповідних дозволів та за відсутності представника Оператора ГРМ АТ “Київоблгаз”, що призвело до пошкодження газопроводу та виникненню збитків.
Доказів протилежного відповідачем не надано та матеріали справи не містять.
Тобто, поведінка відповідача суперечила вимогам чинного законодавства.
З метою відновлення газопостачання на пошкодженій ділянці газопроводу позивачем проведено комплекс необхідних ремонтно-відновлювальних робіт з усунення наслідків аварії.
Відповідно до п. 7 глави 4 розділу ХІ КГС, об'єм витоку (витрати) природного газу при аварійних ситуаціях через пошкоджений газопровід третіми особами, що є юридичними особами чи фізичними особами - підприємцями, визначається відповідно до пункту 6 цієї глави.
Пунктом 6 глави 4 розділу ХІ КГС встановлено, що якщо при порушеннях, визначених в пунктах 1-5 цієї глави, неможливо достовірно встановити номінальну потужність газового обладнання (відмова в доступі до об'єкта споживача, газовий відвід без наявного підключеного газового обладнання, несертифіковане обладнання, відсутність заводських паспортів, маркувань тощо), визначення об'єму природного газу здійснюється з урахуванням проміжку часу, за який необхідно визначити об'єм необлікованого природного газу, пропускної спроможності площі отвору, сопла, пальника або газопроводу за відповідною формулою.
Таким чином, розмір шкоди, завданої позивачу діями відповідача, згідно розрахунку, наявного в матеріалах справи, становить 9580, 02 грн. (вартість виробничо-технологічних витрат газу через пошкодження газопроводу), в тому числі об'єм витоку природного газу - 221,1625393 куб.м., що складає 4406, 43 грн.
Твердження відповідача, про те що Акт пошкодження газопроводу від 27.02.2023 не відповідає встановленій в додатку 20 Кодексу ГРС формі, у зв'язку з чим останній був позбавлений можливості внести свої зауваження та надати пояснення є необґрунтованими з огляду на наступне.
Суд зазначає, що відповідач безпідставно посилається на пункт 8 розділу 5 глави ХІ Кодексу ГРС згідно якого, акт про порушення має бути розглянутий комісією з розгляду актів про порушення вимог ГРС, оскільки, пошкодження газопроводу не відноситься до виду порушення Кодексу ГРС щодо якого має право приймати рішення комісія Оператора ГРМ.
Як передбачено пунктом 4 глави 1 розділу І Кодексу ГРС: споживач природного газу (споживач) фізична особа, фізична особа підприємець або юридична особа, об'єкти якої в установленому порядку підключені до/через ГРМ Оператора ГРМ, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, зокрема в якості сировини, а не для перепродажу; несанкціонований споживач фізична, юридична особа або фізична особа - підприємець, яка без укладання договору розподілу природного газу з оператором газорозподільної системи або на об'єкті, який не підключений до ГРМ в установленому порядку, здійснює несанкціонований відбір природного газу.
Таким чином, відповідач не є споживачем або несанкціонованим споживачем в розумінні вказаних положень.
Порушення відповідачем порядку проведення земляних робіт в охоронній зоні без обов'язкового письмового погодження з позивачем, призвело до пошкодження газопроводу, що заподіяло шкоду позивачу, яка полягала у понесенні витрат на відновлення належної роботи газорозподільної системи, а тому, судом встановлено наявність причинового зв'язку, як елементу складу правопорушення.
Відповідно до ч. 2 ст. 1166 ЦК України, особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Отже, законом встановлено презумпцію вини заподіювача шкоди.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно ст.ст. 73, 74, 76, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи викладене, суд зазначає, що відповідачем не подано доказів відсутності вини (умислу чи необережності) у його діях, зокрема, не доведено, що ним вчинялись усі передбачені й необхідні заходи для уникнення завдання шкоди.
Доводи відповідача щодо відсутності на місцевості позначень газопроводу, судом відхиляються через необґрунтованість та недоведеність. Натомість, позивачем, на спростування вказаних тверджень відповідача, до матеріалів справи долучено фотографії, з яких вбачається наявність позначень газопроводу на місцевості, що відповідачем не спростовано.
Крім того, згідно підпункту 17 пункту а) частини першої статті 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить видача дозволів на порушення об'єктів благоустрою у випадках та порядку, передбачених законом.
Відповідно до абзацу першого та другого статі 41 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності", порядок проведення дозвільної (погоджувальної) процедури, переоформлення та анулювання документів дозвільного характеру центральними органами виконавчої влади, їх територіальними органами встановлюється Кабінетом Міністрів України за поданням відповідного дозвільного органу, погодженим з уповноваженим органом, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Порядок проведення дозвільної (погоджувальної) процедури, переоформлення та анулювання документів дозвільного характеру, що законами України віднесено до повноважень органів місцевого самоврядування, встановлюється їх рішенням, а у випадках, передбачених законом, - на підставі типових порядків, затверджених Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30.10.2013 № 870 затверджено Типовий порядок видачі дозволів на порушення об'єктів благоустрою або відмови в їх видачі, переоформлення, видачі дублікатів, аналювання дозволів.
Відповідно до абзаців першого та другого пункту 4 Типового порядку, дозвіл видається виконавчим органом сільської, селищної, міської ради за місцем проведення робіт на підставі письмової заяви, що подається відповідною юридичною особою чи фізичною особою - підприємцем (або їх уповноваженим представником), за формою згідно з додатком 1. Для отримання дозволу подається заява юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, що здійснюють порушення об'єктів благоустрою, пов'язане з проведенням земляних та/або ремонтних робіт.
Видача дозволу, його переоформлення, видача дубліката та анулювання дозволу здійснюються на безоплатній основі (пункт 5 Типового порядку).
Згідно пункту 6 Типового порядку, дозвіл видається на проведення робіт, перелік яких наведено у додатку 3, зокрема: земляні або монтажні роботи, не пов'язані з прокладенням, перекладенням, ремонтом інженерних мереж і споруд (пункт 1), заміна пошкоджених та застарілих конструкцій опор, ліхтарів, освітлювальної арматури, тросів, розтяжок, кабелів, дротів, комунікаційної апаратури (пункт 8).
Отже, в порушення вищевказаних положень, відповідач перед проведенням земляних робіт зі встановлення електроопор в межах населеного пункту села Томашівка зобов'язаний був отримати дозвіл від органу місцевого самоврядування (Томашівської сільської ради), якому б мало передувати письмове погодження з АТ “Київоблгаз”, що передбачено пунктами 13, 14 глави 4 розділу ІІІ Кодексу ГРС.
Заперечення відповідача стосовно того, що позивачем не надано документації із землеустрою щодо земельної ділянки для будівництва об'єкта ГРМ, не приймаються судом до уваги, як необґрунтовані, оскільки, враховуючи норми Закону України "Про Державний земельний кадастр", Закону України "Про землеустрій", Закону України "Про Державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", Земельного кодексу України обов'язок з виготовлення технічної документації із землеустрою та подання відомостей для внесення до Державного земельного кадастру, а також, внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно покладено Законом на розробника технічної документації із землеустрою, власника земельної ділянки або користувача, а позивач не належить до жодної із зазначених осіб.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що в діях відповідача наявний повний склад цивільного правопорушення, а тому, позовні вимоги про стягнення з відповідача матеріальної шкоди у сумі 9580, 02 грн. є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За таких обставин, позовні вимоги Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Київоблгаз" до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські регіональні електромережі" про стягнення 9 580, 02 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі “Трофимчук проти України” Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача - Приватне акціонерне товариство "ДТЕК Київські регіональні електромережі".
Керуючись ст. ст. 7, 8, 13, 74, 86, 123, 129, 233, 236, 238, ч. 1 ст. 240 ГШК України, суд
1. Позовні вимоги Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Київоблгаз" до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські регіональні електромережі" задовольнити.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські регіональні електромережі" (04136, м. Київ, вул. Стеценка, буд. 1 А, код ЄДРПОУ 23243188) на користь Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Київоблгаз" (08150, Київська обл., Фастівський р-н, м. Боярка, вул. Т. Шевченка, буд. 178, код ЄДРПОУ 20578072) 9580 (дев'ять тисяч п'ятсот вісімдесят) грн. 02 коп. майнової шкоди та 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп. витрат зі сплати судового збору, видавши наказ.
Повний текст рішення складено 01.07.2024.
Суддя О.Г. Смірнов
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.