ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
01.07.2024Справа № 910/5119/24
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Ломаки В.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС"
до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Еталон"
про стягнення 63 816,20 грн.,
Без виклику (повідомлення) представників сторін.
Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АРКС" (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Еталон" (далі - відповідач) про стягнення 63 816,20 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту (приєднання) від 09.10.2023 року № К0004108 та у зв'язку з настанням страхового випадку - дорожньо-транспортної пригоди виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля "DACIA SANDERO", реєстраційний номер НОМЕР_1 . Відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля "OPEL KADETT", реєстраційний номер НОМЕР_2 , водієм якого скоєно дорожньо-транспортну пригоду, станом на дату настання останньої була застрахована відповідачем на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії АР № 3911332. У зв'язку з наведеними обставинами, позивач вказував на те, що обов'язок з відшкодування 63 816,20 грн. покладається на відповідача.
Ухвалою від 26.04.2024 року господарський суд міста Києва відкрив провадження у справі № 910/5119/24 та вирішив здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
13.05.2024 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшов відзив Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Еталон" від 09.05.2024 року № 02-24-750 на позовну заяву, в якому останнє заперечило проти задоволення вимог позивача з огляду на неврахування Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "АРКС" коефіцієнта фізичного зносу пошкодженого автомобіля "DACIA SANDERO", реєстраційний номер НОМЕР_1 , який складає 0,60. Разом із тим, відповідач вказав, що вартість відновлювального ремонту означеного транспортного засобу, з урахуванням розміру франшизи та коефіцієнта фізичного зносу, становить 23 668,18 грн.
20.05.2024 року через систему "Електронний суд" надійшла відповідь позивача на відзив на позовну заяву, в якій останній зазначив, що долучений відповідачем до матеріалів справи складений оцінювачем 08.04.2024 року Звіт № 3452 про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу, не є підтвердженням і належним доказом того, що автомобіль "DACIA SANDERO", реєстраційний номер НОМЕР_1 , дійсно потрапляв в аварію та зазнавав пошкоджень, а є підтвердженням лише проведення певного розрахунку відновлення ТЗ. При цьому, доказів того, що зазначений автомобіль мав пошкодження складових частин кузова, кабіни, рами КТЗ, відповідачем не надано.
Інших клопотань чи заяв, у тому числі по суті справи, від сторін до суду не надходило.
Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва
09.10.2023 року між позивачем (Страховик) та ОСОБА_1 (Страхувальник) укладено договір добровільного страхування наземного транспорту (приєднання) № К0004108 (далі - Договір) щодо автомобіля "DACIA SANDERO", реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2018 року випуску.
Відповідно до пункту 8.1 Договору до страхових випадків віднесено збитки внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Строк дії Договору - з 10.10.2023 року по 09.10.2024 року (пункт 15 Договору).
02.12.2023 року близько 17:30 год. на вулиці Парниковій в селі Крюківщина Бучанського району Київської області відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля "OPEL KADETT", реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , який під час об'їзду перешкоди виїхав на зустрічну смугу руху та скоїв зіткнення із застрахованим позивачем автомобілем "DACIA SANDERO", реєстраційний номер НОМЕР_1 , внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15.01.2024 року в справі № 369/21633/23 (провадження № 3/369/1270/24) водія автомобіля "OPEL KADETT", реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_2 визнано винним у ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності.
Відповідно до полісу серії АР № 3911332 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, цивільна правова відповідальність водія автомобіля "OPEL KADETT", реєстраційний номер НОМЕР_2 , була застрахована у відповідача із встановленим розміром франшизи - 3 200,00 грн. та лімітом відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну, в розмірі 160 000,00 грн.
Беручи до уваги подання позивачу Страхувальником, зокрема, заяви від 11.12.2023 року про подію та на виплату за договором добровільного страхування наземного транспортного засобу, а також враховуючи складений представником позивача акт огляду транспортного засобу (дефектну відомість) від 11.12.2023 року та виставлений СТО - ФОП Єщенко-Петровою Наталією Андріївною рахунок-фактуру від 04.01.2024 року № ФО-000022 на оплату відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля "RENAULT (DACIA) SANDERO", реєстраційний номер НОМЕР_1 , страховим актом позивача від 05.01.2024 року № ARX3982450 вищенаведену ДТП визнано страховою подією та вирішено виплатити страхове відшкодування у розмірі 63 816,20 грн.
Відповідно до платіжного доручення від 08.01.2024 року № 1028118 позивач перерахував на рахунок Фізичної особи-підприємця Єщенко-Петрової Наталії Андріївни (СТО) грошові кошти у розмірі 63 816,20 грн. із призначенням платежу: "Страхове відшкодування згідно акту № ARX3982450, ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_3 , рахунок № ФО-000022 від 04.01.2024 Без ПДВ".
Заявою від 22.02.2024 року № 7049АРКС представник позивача звернувся до відповідача із претензією про виплату страхового відшкодування у розмірі 63 816,20 грн. Проте відповідачем вищенаведена заява була залишена без задоволення.
Оскільки страхове відшкодування відповідачем у добровільному порядку відшкодовано не було, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Оцінюючи наявні у матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Частинами 1 та 2 статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
Вина фізичної особи ОСОБА_2 встановлена у судовому порядку, а його цивільно-правова відповідальність застрахована відповідачем.
Так, правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, - якщо законом передбачено такий обов'язок.
Зокрема, відповідно до статті 999 Цивільного кодексу України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про страхування", Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.
Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України "Про страхування").
Положеннями статті 979 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
За змістом статті 980 Цивільного кодексу України, статті 4 Закону України "Про страхування" залежно від предмета договору страхування може бути особистим, майновим, а також страхуванням відповідальності.
У свою чергу, за вольовою ознакою згідно з положеннями статті 999 Цивільного кодексу України і статей 6, 7 Закону України "Про страхування" страхування може бути добровільним і обов'язковим, тому кожен вид страхування має свої особливості правового регулювання.
До сфери обов'язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Метою здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (стаття 3) визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону).
Згідно зі статтею 6 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
За змістом Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (статті 9, 22-31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов'язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
Як передбачено статтею 1194 Цивільного кодексу України, у разі, якщо страхової виплати (страхового відшкодування) недостатньо для повного відшкодування шкоди, завданої особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, ця особа зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
З огляду на вищенаведене, сторонами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому, договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу.
Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок ДТП породжує деліктне зобов'язання, в якому право потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується із відповідним обов'язком боржника - відшкодувати шкоду (особи, яка завдала шкоди, відшкодувати цю шкоду). Водночас, така ДТП слугує підставою для виникнення договірного зобов'язання згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника - в договірному зобов'язанні ним є страховик.
Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
До таких випадків, зокрема, відноситься виплата страховиком за договором добровільного страхування страхового відшкодування страхувальнику (потерпілому), внаслідок чого до такого страховика переходить право вимоги, яке страхувальник мав до особи, відповідальної за заподіяний збиток, зокрема, й до страхувальника за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Велика Палата Верховного Суду в постанові у справі № 910/2603/17 від 04.07.2018 року висловила правову позицію, згідно з якою перехід права вимоги потерпілого (страхувальника) у деліктному зобов'язанні до страховика в порядку статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування" є суброгацією.
При цьому, помилковим є ототожнення права вимоги, визначеного статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України, із правом вимоги (регресу), визначеного статтею 1191 Цивільного кодексу України, оскільки наведені норми регулюють різні за змістом правовідносини - суброгацію у страхових відносинах та регрес.
Так, на відміну від суброгації у страхових відносинах, де, як вже зазначено вище, право вимоги переходить від потерпілого (страхувальника) до страховика, а деліктне зобов'язання продовжує існувати, при регресі основне (деліктне) зобов'язання припиняється та виникає нове (регресне) зобов'язання, в межах якого у кредитора (третьої особи, що виконала обов'язок замість винної особи перед потерпілим) виникає право регресної вимоги до такої винної особи.
Це виходить із змісту статей 559 та 1191 Цивільного кодексу України, згідно яких зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином; особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
В цілому, як за змістом статті 1191 так і за змістом статті 993 Цивільного кодексу України і статті 27 Закону України "Про страхування", йдеться про виконання обов'язку боржника перед потерпілим третьою особою. Водночас ці норми встановлюють різний порядок виникнення прав вимоги до винної особи у деліктному зобов'язанні.
При цьому, при суброгації у страхових відносинах деліктне зобов'язання продовжує існувати та відбувається лише заміна кредитора - право вимоги переходить від потерпілої особи до страховика.
При регресі - право вимоги (регресу) виникає у третьої особи після виконання такою особою обов'язку боржника та, відповідно, припинення основного (деліктного) зобов'язання та виникнення нового (регресного) зобов'язання.
У спірних (страхових) відносинах застосуванню підлягають норми статті 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 Цивільного кодексу України, які визначають спеціальний порядок переходу прав вимоги до винної особи від страхувальника (потерпілого) до страховика, що відшкодував шкоду потерпілому - суброгацію.
Такої ж правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові у справі № 905/2970/16 від 10.07.2018 року.
У постанові Верховного Суду у справі № 910/171/17 від 02.10.2018 року відображено правову позицію, згідно з якою на підставі вищевказаних правових норм до страховика потерпілого переходить право вимоги до заподіювача шкоди у деліктному зобов'язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов'язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов'язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування.
Отже, страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, згідно зі статтями 3 і 5 вказаного Закону реалізує право вимоги, передбачене статтями 993 Цивільного кодексу України та 27 Закону України "Про страхування", шляхом звернення з позовом до страховика, в якого заподіювач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
При цьому, у постанові в справі № 910/32720/15 від 02.04.2018 року Верховний Суд зазначив, що вказівка "у межах витрат", означає, що загальна сума вимоги, яка заявлена страховиком, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, не може перевищувати суму, яка ним реально сплачена.
Вказівка про те, що до такого страховика переходить право вимоги саме яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки, а не право вимоги саме в розмірі виплаченого страхового відшкодування, служить засобом убезпечення особи, до якої пред'являється вимога, від включення страховиком та страхувальником за договором добровільного майнового страхування до такої вимоги зайвих, необґрунтованих та завищених витрат.
Згідно з частиною 1 статті 14 та статті 204 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Якщо договір не визнано недійсним в судовому порядку, він має такі ж правові наслідки, як і будь-який дійсний договір, зокрема, є обов'язковим для виконання його сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
У свою чергу, частина 2.1 статті 2 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" прямо визначає пріоритет даного Закону перед положеннями інших актів цивільного законодавства України.
Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Таким чином, для визначення складових витрат, які підлягають відшкодуванню саме страховиком цивільно-правової відповідальності, в даному випадку підлягають застосуванню саме спеціальні норми пункту 22.1 статті 22 та статті 30 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Тобто, наведеними положеннями встановлено, що розмір відповідальності страховика за полісом обмежується розміром відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу в межах встановлених відповідним полісом ліміту відповідальності та франшизи.
Відповідно до пункту 9 частини 2 статті 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" встановлено, що проведення оцінки майна є обов'язковим для визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.
Норма частини 1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", яка передбачає відшкодування страховиком саме оціненої шкоди, не встановлює імперативного обов'язку щодо проведення такої оцінки саме суб'єктом оціночної діяльності відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", а отже, така оцінка може бути здійснена на підставі рахунку СТО чи акту виконаних робіт.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові у справі № 910/22886/16 від 01.02.2018 року.
Суд вважає, що проведення оцінки завданої шкоди суб'єктом оціночної діяльності є необхідним у випадку наявності підстав для вирахування коефіцієнта фізичного зносу у випадках і порядку, передбаченому Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (затверджена наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України № 142/5/2092 від 24.11.2003 року).
Відповідно до пункту 7.38 вказаної Методики значення коефіцієнта фізичного зносу (Ез) приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД та 7 років - для інших легкових КТЗ.
Згідно з пунктом 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 24.11.2003 року № 142/5/2092, строк експлуатації - період часу від дати виготовлення КТЗ до дати його оцінки.
З наявних у матеріалах справи документів, зокрема, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, вбачається, що рік випуску пошкодженого автомобіля "DACIA SANDERO", реєстраційний номер НОМЕР_1 - 2018, а отже на момент ДТП строк його експлуатації не перевищував строку, встановленого у пункті 7.38 Методики.
Слід зазначити, що розрахунок коефіцієнту зносу деталей транспортного засобу здійснюється згідно з Методикою.
Відповідно до пункту 2.4 Методики вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).
Згідно з пунктом 1.6 Методики відновлювальний ремонт - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісних транспортних засобів чи його складника (-ів) та відновлення їхніх ресурсів, а вартість відновлювального ремонту дорожнього транспортного засобу, відповідно до пункту 2.3. Методики, це грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого колісного транспортного засобу.
Фізичний знос КТЗ (його складників) - утрата вартості КТЗ (його складників), яка зумовлена частковою або повною втратою первісних технічних та технологічних якостей КТЗ (його складників) порівняно з вартістю нового подібного КТЗ (його складників).
Відповідно до вимог пункту 8.2 цієї Методики вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу транспортного засобу розраховується за формулою:
Сврз = С р + С м + С с х (1- Е з), де:
Ср - вартість ремонтно-відновлювальних робіт, грн.;
См - вартість необхідних для ремонту матеріалів, грн.;
Сс - вартість нових складників, що підлягають заміні під час ремонту, грн.;
Ез - коефіцієнт фізичного зносу.
При цьому, відповідно до розділу VIII Методики щодо визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику КТЗ, вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ та величини втрати товарної вартості.
Відповідно до пунктів 7.38, 7.39 Методики значення коефіцієнту фізичного зносу (ЕЗ) приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ; 3 роки - для вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів виробництва країн СНД; 4 роки - для інших вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів; 5 років - для мототехніки.
Винятком стосовно використання зазначених вимог є, зокрема, якщо складові частини кузова, кабіни, рами відновлювали ремонтом або вони мають корозійні руйнування чи пошкодження у вигляді деформації.
Разом із тим, у матеріалах справи наявна копія наданого відповідачем виконаного суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_3 , сертифікат суб'єкта оціночної діяльності від 09.08.2023 року № 458/2023 (оцінювач - Прокіпчук Руслан Андрійович , кваліфікаційне свідоцтво оцінювача від 04.10.2008 року МФ № 6330, посвідчення про підвищення кваліфікації від 13.01.2022 року МФ № 12535-ПК) Звіту № 3452 про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу "DACIA SANDERO", реєстраційний номер НОМЕР_1 , згідно з яким коефіцієнт фізичного зносу складників автомобіля "DACIA SANDERO", реєстраційний номер НОМЕР_1 , на дату ДТП (02.12.2023 року) дорівнює 0,60, а вартість (розмір) збитку, заподіяного внаслідок пошкодження цього транспортного засобу, становить 26 868,18 грн.
За визначенням, наведеним у статті 5 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", суб'єктами оціночної діяльності є, зокрема, суб'єкти господарювання - зареєстровані в установленому законодавством порядку фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, у складі яких працює хоча б один оцінювач, та які отримали сертифікат суб'єкта оціночної діяльності відповідно до цього Закону.
З матеріалів справи вбачається, що вищенаведений Звіт № 3452 складений оцінювачем під час особистого огляду пошкодженого транспортного засобу (протокол технічного огляду КТЗ від 08.12.2023 року). Крім того, цей Звіт містить правові підстави для проведення оцінки, зміст обмежень у використанні результатів оцінки, допущення, в межах яких проводилась оцінка, а також в якості додатків - протокол технічного огляду КТЗ від 08.12.2023 року, що підтверджує припущення та розрахунки.
Таким чином, враховуючи той факт, що оцінювачем Звіт № 3452 складений на підставі особистого огляду пошкодженого транспортного засобу "DACIA SANDERO", реєстраційний номер НОМЕР_1 , проведеного в тому числі за участю власника цього транспортного засобу (Страхувальника за Договором), який при підписанні цього протоколу не висловив жодних зауважень чи заперечень до нього, зокрема щодо висновків про попереднє (до настання спірної ДТП) відновлення ремонтом пошкодженого автомобіля (у той час як наданий позивачем акт огляду транспортного засобу (дефектна відомість) від 11.12.2023 року, на підставі якого Страховик склав страховий акт від 05.01.2024 року № ARX3982450, був складений пізніше та взагалі не містить підпису власника пошкодженого автомобіля чи його представника), при цьому оцінка проведена уповноваженою на те особою, кваліфікація та повноваження якої згідно з вимогами Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" підтверджуються долученими до матеріалів справи документами, суд дійшов висновку про те, що Звіт № 3452 є належним доказом, що підтверджує та встановлює, зокрема, перелік завданих пошкоджень та коефіцієнт фізичного зносу складників досліджуваного транспортного засобу.
Разом із тим, позивач не надав суду заперечень та доказів, що їх підтверджують, щодо порядку проведення, фіксації та результатів здійсненого оцінювачем 08.12.2023 року огляду пошкодженого транспортного засобу, у тому числі щодо переліку складових, опису пошкоджень та типу ремонтних операцій.
Враховуючи вищенаведене в сукупності, за відсутності підстав для сумнівів щодо результатів проведеного огляду транспортного засобу, його технічного стану та за особистої участі Страхувальника ( ОСОБА_1 ) під час огляду 08.12.2023 року, заперечення позивача проти позову з посиланням на неналежність Звіту № 3452 судом до уваги не приймаються як такі, що спростовуються наявними матеріалами справи.
Суд також наголошує, що позивач, заперечуючи проти розміру обрахованої відповідачем суми страхового відшкодування, не скористався своїм правом ініціювати проведення судової експертизи в даній справі для визначення, зокрема, фактичної вартості збитків, завданих транспортному засобу "DACIA SANDERO", реєстраційний номер НОМЕР_1 (з чи без урахування коефіцієнта фізичного зносу) внаслідок ДТП, що мала місце 02.12.2023 року.
Згідно з правовою позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 06.02.2018 року в справі № 910/3867/16, від 01.02.2018 року в справі № 910/22886/16, від 12.03.2018 року в справі № 910/5001/17, у разі, якщо для відновлення пошкодженого у ДТП транспортного засобу ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові, страховик за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності відшкодовує не повну вартість цих складових частин, а з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників аварійно пошкодженого транспортного засобу.
Таким чином, положеннями статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначено, що витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу, розраховуються у порядку, встановленому законодавством, з урахуванням зносу.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 02.05.2018 року в справі № 910/6094/17, від 12.03.2018 року в справі № 910/5001/17, від 01.06.2018 року в справі № 910/20199/17, від 01.02.2018 року в справі № 910/22886/16, від 02.10.2018 року в справі № 910/171/17.
Отже, виходячи з наведеної норми, застосування коефіцієнту зносу на складові частини (деталі) пошкодженого автомобіля є обов'язковим.
При цьому, суд взяв до уваги викладені у прийнятих за результатами перегляду справ даної категорії постановах Верховного Суду від 25.07.2018 року в справі № 922/4013/17, від 03.07.2019 року в справі № 910/12722/18 висновки про те, що звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу.
Слід також враховувати, що Верховний Суд у постанові від 20.03.2018 року в справі № 911/482/17 відзначив, що у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, суди повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.
Враховуючи встановлені оцінювачем пошкодження застрахованого транспортного засобу, що не були пов'язані з ДТП, беручи до уваги належний до застосування коефіцієнт фізичного зносу (який становить 0,6), зважаючи на зазначену у виставленому СТО рахунку-фактурі від 04.01.2024 року № ФО-000022 вартість складових пошкодженого автомобіля, що підлягають заміні (30 519,00 грн.), беручи до уваги вартість ремонтно-відновлювальних робіт та матеріалів, необхідних для проведення його відновлювального ремонту (33 297,20 грн.), вартість відновлювального ремонту автомобіля "DACIA SANDERO", реєстраційний номер НОМЕР_1 , з урахуванням фізичного зносу (Сврз) складає: Сврз = 33 297,20 грн. + 30 519,00 грн.* (1-0,6) = 45 504,80 грн.
У той же час, відповідно до статті 12.1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.
Суд звертає увагу на означені положення пункту 12.1 статті 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та наголошує, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього Закону.
У даному випадку, положеннями полісу серії АР № 3911332 було передбачено франшизу в розмірі 3 200,00 грн.
За таких обставин, враховуючи положення статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", зважаючи на коефіцієнт фізичного зносу складників автомобіля "DACIA SANDERO", реєстраційний номер НОМЕР_1 на рівні 0,6, беручи до уваги розмір права зворотної вимоги, яке перейшло до позивача, а також визначені полісом серії АР № 3911332 розміри лімітів відповідальності (160 000,00 грн.) та франшизи (3 200,00 грн.), відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу 42 304,80 грн. (45 504,80 грн. - 3 200,00 грн.).
Враховуючи вищевикладені обставини, вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" про стягнення з відповідача страхового відшкодування у розмірі 42 304,80 грн. підлягають задоволенню, тоді як у задоволенні вимог позивача про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Еталон" відшкодування на суму 21 511,40 слід відмовити.
Відтак, позов підлягає частковому задоволенню.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Еталон" (03057, місто Київ, вулиця Дегтярівська, будинок 33-Б, 2 під'їзд; код ЄДРПОУ 20080515) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" (04070, місто Київ, вулиця Іллінська, будинок 8; код ЄДРПОУ 20474912) 42 304 (сорок дві тисячі триста чотири) грн. 80 коп. страхового відшкодування, а також 2 007 (дві тисячі сім) грн. 31 коп. витрат по сплаті судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.
4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
5. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
6. Згідно з частиною 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано 01.07.2024 року.
Суддя В.С. Ломака