Рішення від 01.07.2024 по справі 910/4177/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01.07.2024Справа № 910/4177/24

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Ломаки В.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС"

до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Еталон"

про стягнення 54 813,07 грн.,

Без виклику (повідомлення) представників сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АРКС" (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Еталон" (далі - відповідач) про стягнення 54 813,07 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту "Все включено" від 04.10.2022 року № 163а22ц5 та у зв'язку з настанням страхового випадку - дорожньо-транспортної пригоди виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля "Volkswagen Crafter", реєстраційний номер НОМЕР_1 . Відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля "MERCEDES", реєстраційний номер НОМЕР_2 , водієм якого скоєно дорожньо-транспортну пригоду, станом на дату настання останньої була застрахована відповідачем на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії ЕР № 212759455. У зв'язку з наведеними обставинами, позивач вказував на те, що обов'язок з відшкодування 54 813,07 грн. покладається на відповідача.

Ухвалою від 08.04.2024 року господарський суд міста Києва відкрив провадження у справі № 910/4177/24 та вирішив здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

22.04.2024 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшов відзив Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Еталон" від 16.04.2024 року № 02-24-632 на позовну заяву, в якому останнє заперечило проти задоволення вимог позивача з огляду на неврахування Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "АРКС" коефіцієнта фізичного зносу пошкодженого автомобіля "Volkswagen Crafter", реєстраційний номер НОМЕР_1 , який складає 0,65. Разом із тим, відповідач вказав, що вартість відновлювального ремонту означеного транспортного засобу, з урахуванням розміру франшизи, коефіцієнта фізичного зносу та зменшення розміру страхового відшкодування за Договором добровільного страхування наземного транспорту "Все включено" від 04.10.2022 року № 163а22ц5, становить 38 969,46 грн.

26.04.2024 року через систему "Електронний суд" надійшла відповідь позивача на відзив на позовну заяву, в якій останній, зважаючи на встановлений коефіцієнт фізичного зносу пошкодженого автомобіля "Volkswagen Crafter", реєстраційний номер НОМЕР_1 , який складає 0,65, зменшив розмір позовних вимог та просив суд стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Еталон" на його користь страхове відшкодування в сумі 44 162,87 грн.

Зважаючи на подання викладеної у відповіді на відзив заяви про зменшення розміру позовних вимог у передбачений пунктом 2 частини 2 статті 46 Господарського процесуального кодексу України строк, суд прийняв означену заяву Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" до розгляду, у зв'язку з чим позовні вимоги розглядаються в редакції цієї заяви, відповідно має місце нова ціна позову - 44 162,87 грн., виходячи з якої вирішується спір.

Інших клопотань чи заяв, у тому числі по суті справи, від сторін до суду не надходило.

Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

04.10.2022 року між позивачем (Страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СМАЙЛ КОНСТРАКШН" (Страхувальник) укладено договір добровільного страхування наземного транспорту "Все включено" № 163а22ц5 (далі - Договір) щодо автомобіля "Volkswagen Crafter", реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2012 року випуску.

Відповідно до пункту 9.2 Договору до страхових випадків віднесено збитки внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Строк дії Договору - з 05.10.2022 року по 04.10.2023 року (пункт 18 Договору).

22.09.2023 року о 10:30 год. на вулиці В'ячеслава Чорновола у місті Вишневе Київської області відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля "MERCEDES", реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 , який під час зміни смуг не впевнився у безпечності маневру та допустив зіткнення із застрахованим позивачем автомобілем "Volkswagen Crafter", реєстраційний номер НОМЕР_1 , внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Означена дорожньо-транспортна пригода була оформлена повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду (електронним європротоколом № 4B3ADB645B3).

Відповідно до полісу серії ЕР № 212759455 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, цивільна правова відповідальність водія автомобіля "MERCEDES", реєстраційний номер НОМЕР_2 , була застрахована у відповідача із встановленим розміром франшизи - 0,00 грн. та лімітом відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну, в розмірі 160 000,00 грн.

Беручи до уваги подання Страховику, зокрема, заяви від 25.09.2023 року на виплату страхового відшкодування згідно із калькуляцією, виконаною спеціалістом страхової компанії, заяви від 04.10.2023 року про подію та на виплату за договором добровільного страхування наземного транспортного засобу, а також враховуючи акт огляду транспортного засобу (дефектну відомість) від 26.09.2023 року № 4187 та ремонтну калькуляцію від 29.09.2023 року № 1.003.23.0, страховим актом позивача від 05.10.2023 року № ARX3856751 вищенаведену ДТП визнано страховою подією та вирішено виплатити страхове відшкодування у розмірі 54 813,07 грн.

Відповідно до платіжного доручення від 06.10.2023 року № 1005647 позивач перерахував на рахунок Страхувальника грошові кошти у розмірі 54 813,07 грн. із призначенням платежу: "Страхове відшкодування згідно акту № ARX3856751, ТОВ "СМАЙЛ КОНСТРАКШН", ІПН 39593112 Без ПДВ".

Заявою від 05.12.2023 року № 0013143/ІНС.ЛОУ представник позивача звернувся до відповідача із претензією про виплату страхового відшкодування у розмірі 54 813,07 грн. Проте відповідачем вищенаведена заява була залишена без задоволення.

Оскільки страхове відшкодування відповідачем у добровільному порядку відшкодовано не було, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Оцінюючи наявні у матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача (з урахуванням заяви про зменшення їх розміру) підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Частинами 1 та 2 статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Як зазначалось судом вище, дорожньо-транспортна пригода, що відбулася 22.09.2023 року, була оформлена повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду (електронним європротоколом № 4B3ADB645B3), яке є належний та допустимим доказом у справі.

З набранням чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дорожньо-транспортних пригод та виплати страхового відшкодування" № 3045-VI від 17.02.2011 року, яким внесено зміни та доповнення до Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", що дозволило учасникам дорожнього руху при скоєнні дорожньо-транспортної пригоди за наявності встановлених пунктом 33.2 статті 33 наведеного Закону обставин спільно складати повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду ("європротокол") без інформування відповідного підрозділу МВС України про її настання.

Так, відповідно до пункту 33.2 статті 33 зазначеного вище Закону України, у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю лише забезпечених транспортних засобів, за умови відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за згоди водіїв цих транспортних засобів щодо обставин її скоєння, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ці водії мають право спільно скласти повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду. У такому разі водії транспортних засобів після складення зазначеного в цьому пункті повідомлення мають право залишити місце дорожньо-транспортної пригоди та звільняються від обов'язку інформувати відповідні підрозділи Національної поліції про її настання.

На виконання Закону України від 17.02.2011 року № 3045-VI, Моторним (транспортним) страховим бюро України встановлено відповідний зразок повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду та за погодженням з Державною автомобільною інспекцією Міністерства внутрішніх справ України затверджено протоколом Президії МТСБУ від 11.08.2011 року № 274/2011 Інструкцію щодо заповнення повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (далі - Інструкція).

Відповідно до вказаної вище Інструкції, у європротоколі зазначаються, зокрема, фактична дата, час та місце настання ДТП, інформація про страхувальника згідно з даними полісу та інше.

За умовами статті 6 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'я та/або майну потерпілого.

Судом встановлено, що наявне в матеріалах справи повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (європротокол) від 22.09.2023 року є заповненим обома учасниками дорожньо-транспортної пригоди у відповідних частинах, що стосуються інформації про транспортні засоби; зазначено у відповідних пунктах дату, час та місце (координати) дорожньо-транспортної пригоди, інформацію про страхувальників згідно з даними полісів, визначені обставини дорожньо-транспортної пригоди.

Також, суд зазначає, що відповідно до статті 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення особа, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, звільняється від адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, за умови, що учасники дорожньо-транспортної пригоди скористалися правом спільно скласти повідомлення про цю пригоду відповідно до Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

У зв'язку із тим, що між учасниками ДТП спільно складено повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, отже, водій, винний у вчиненні ДТП, звільняється від адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів.

За змістом відомостей електронного європротоколу від 22.09.2023 року № 4B3ADB645B3 (що не заперечувалося обома учасниками справи) ДТП відбулася з вини водія автомобіля "MERCEDES", реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_1 .

Повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду складене учасниками ДТП відповідно до норм чинного законодавства і є належним доказом вини особи, що скоїла ДТП, у зв'язку з чим завдана шкода підлягає відшкодуванню.

Правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, - якщо законом передбачено такий обов'язок.

Зокрема, відповідно до статті 999 Цивільного кодексу України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про страхування", Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.

Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України "Про страхування").

Положеннями статті 979 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

За змістом статті 980 Цивільного кодексу України, статті 4 Закону України "Про страхування" залежно від предмета договору страхування може бути особистим, майновим, а також страхуванням відповідальності.

У свою чергу, за вольовою ознакою згідно з положеннями статті 999 Цивільного кодексу України і статей 6, 7 Закону України "Про страхування" страхування може бути добровільним і обов'язковим, тому кожен вид страхування має свої особливості правового регулювання.

До сфери обов'язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Метою здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (стаття 3) визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону).

Згідно зі статтею 6 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

За змістом Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (статті 9, 22-31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов'язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Як передбачено статтею 1194 Цивільного кодексу України, у разі, якщо страхової виплати (страхового відшкодування) недостатньо для повного відшкодування шкоди, завданої особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, ця особа зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

З огляду на вищенаведене, сторонами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому, договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу.

Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок ДТП породжує деліктне зобов'язання, в якому право потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується із відповідним обов'язком боржника - відшкодувати шкоду (особи, яка завдала шкоди, відшкодувати цю шкоду). Водночас, така ДТП слугує підставою для виникнення договірного зобов'язання згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника - в договірному зобов'язанні ним є страховик.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

До таких випадків, зокрема, відноситься виплата страховиком за договором добровільного страхування страхового відшкодування страхувальнику (потерпілому), внаслідок чого до такого страховика переходить право вимоги, яке страхувальник мав до особи, відповідальної за заподіяний збиток, зокрема, й до страхувальника за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Велика Палата Верховного Суду в постанові у справі № 910/2603/17 від 04.07.2018 року висловила правову позицію, згідно з якою перехід права вимоги потерпілого (страхувальника) у деліктному зобов'язанні до страховика в порядку статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування" є суброгацією.

При цьому, помилковим є ототожнення права вимоги, визначеного статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України, із правом вимоги (регресу), визначеного статтею 1191 Цивільного кодексу України, оскільки наведені норми регулюють різні за змістом правовідносини - суброгацію у страхових відносинах та регрес.

Так, на відміну від суброгації у страхових відносинах, де, як вже зазначено вище, право вимоги переходить від потерпілого (страхувальника) до страховика, а деліктне зобов'язання продовжує існувати, при регресі основне (деліктне) зобов'язання припиняється та виникає нове (регресне) зобов'язання, в межах якого у кредитора (третьої особи, що виконала обов'язок замість винної особи перед потерпілим) виникає право регресної вимоги до такої винної особи.

Це виходить із змісту статей 559 та 1191 Цивільного кодексу України, згідно яких зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином; особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

В цілому, як за змістом статті 1191 так і за змістом статті 993 Цивільного кодексу України і статті 27 Закону України "Про страхування", йдеться про виконання обов'язку боржника перед потерпілим третьою особою. Водночас ці норми встановлюють різний порядок виникнення прав вимоги до винної особи у деліктному зобов'язанні.

При цьому, при суброгації у страхових відносинах деліктне зобов'язання продовжує існувати та відбувається лише заміна кредитора - право вимоги переходить від потерпілої особи до страховика.

При регресі - право вимоги (регресу) виникає у третьої особи після виконання такою особою обов'язку боржника та, відповідно, припинення основного (деліктного) зобов'язання та виникнення нового (регресного) зобов'язання.

У спірних (страхових) відносинах застосуванню підлягають норми статті 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 Цивільного кодексу України, які визначають спеціальний порядок переходу прав вимоги до винної особи від страхувальника (потерпілого) до страховика, що відшкодував шкоду потерпілому - суброгацію.

Такої ж правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові у справі № 905/2970/16 від 10.07.2018 року.

У постанові Верховного Суду у справі № 910/171/17 від 02.10.2018 року відображено правову позицію, згідно з якою на підставі вищевказаних правових норм до страховика потерпілого переходить право вимоги до заподіювача шкоди у деліктному зобов'язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов'язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов'язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування.

Отже, страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, згідно зі статтями 3 і 5 вказаного Закону реалізує право вимоги, передбачене статтями 993 Цивільного кодексу України та 27 Закону України "Про страхування", шляхом звернення з позовом до страховика, в якого заподіювач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

При цьому, у постанові в справі № 910/32720/15 від 02.04.2018 року Верховний Суд зазначив, що вказівка "у межах витрат", означає, що загальна сума вимоги, яка заявлена страховиком, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, не може перевищувати суму, яка ним реально сплачена.

Вказівка про те, що до такого страховика переходить право вимоги саме яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки, а не право вимоги саме в розмірі виплаченого страхового відшкодування, служить засобом убезпечення особи, до якої пред'являється вимога, від включення страховиком та страхувальником за договором добровільного майнового страхування до такої вимоги зайвих, необґрунтованих та завищених витрат.

Згідно з частиною 1 статті 14 та статті 204 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Якщо договір не визнано недійсним в судовому порядку, він має такі ж правові наслідки, як і будь-який дійсний договір, зокрема, є обов'язковим для виконання його сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

У свою чергу, частина 2.1 статті 2 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" прямо визначає пріоритет даного Закону перед положеннями інших актів цивільного законодавства України.

Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Таким чином, для визначення складових витрат, які підлягають відшкодуванню саме страховиком цивільно-правової відповідальності, в даному випадку підлягають застосуванню саме спеціальні норми пункту 22.1 статті 22 та статті 30 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Тобто, наведеними положеннями встановлено, що розмір відповідальності страховика за полісом обмежується розміром відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу в межах встановлених відповідним полісом ліміту відповідальності та франшизи.

Відповідно до пункту 9 частини 2 статті 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" встановлено, що проведення оцінки майна є обов'язковим для визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.

Норма частини 1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", яка передбачає відшкодування страховиком саме оціненої шкоди, не встановлює імперативного обов'язку щодо проведення такої оцінки саме суб'єктом оціночної діяльності відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", а отже, така оцінка може бути здійснена на підставі рахунку СТО чи акту виконаних робіт.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові у справі № 910/22886/16 від 01.02.2018 року.

Суд вважає, що проведення оцінки завданої шкоди суб'єктом оціночної діяльності є необхідним у випадку наявності підстав для вирахування коефіцієнта фізичного зносу у випадках і порядку, передбаченому Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (затверджена наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України № 142/5/2092 від 24.11.2003 року).

Відповідно до пункту 7.38 вказаної Методики значення коефіцієнта фізичного зносу (Ез) приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД та 7 років - для інших легкових КТЗ.

Згідно з пунктом 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 24.11.2003 року № 142/5/2092, строк експлуатації - період часу від дати виготовлення КТЗ до дати його оцінки.

З наявних у матеріалах справи документів, зокрема, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, вбачається, що рік випуску пошкодженого автомобіля "Volkswagen Crafter", реєстраційний номер НОМЕР_1 - 2012, а отже на момент ДТП строк його експлуатації перевищував строк, встановлений у пункті 7.38 Методики.

Разом із тим, у матеріалах справи наявна копія виконаного суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_2 висновку щодо визначення фізичного зносу (Ез) для складників колісного транспортного засобу Volkswagen Crafter НОМЕР_1, долучена відповідачем до відзиву на позовну заяву, з якої вбачається, що коефіцієнт фізичного зносу складників означеного автомобіля на дату ДТП (22.09.2023 року) дорівнює 0,65. Обґрунтованість визначеного оцінювачем розмір коефіцієнту фізичного зносу позивачем не оспорювалася.

За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність у даному випадку підстав для застосування коефіцієнта фізичного зносу пошкодженого автомобіля у розмірі 0,65 відповідно до пункту 7.39 вищезазначеної Методики.

Як було зазначено вище, страховим актом позивача від 05.10.2023 року № ARX3856751 вищенаведену ДТП, яка сталася 22.09.2023 року, визнано страховою подією та вирішено виплатити страхове відшкодування у розмірі 54 813,07 грн. Відповідно до платіжного доручення від 06.10.2023 року № 1005647 позивач перерахував на рахунок Страхувальника грошові кошти у розмірі 54 813,07 грн. із призначенням платежу: "Страхове відшкодування згідно акту № ARX3856751, ТОВ "СМАЙЛ КОНСТРАКШН", ІПН 39593112 Без ПДВ".

При цьому, суд звертає увагу, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого в порядку, встановленому законодавством.

Тобто законом чітко визначено, що страховиком відшкодовується вартість відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу (пункт 8.2 Методики), а не ринкова вартість складових частин транспортного засобу з урахуванням фізичного зносу (пункт 7.36 Методики).

Відповідно до вимог пункту 8.2 Методики вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу транспортного засобу розраховується за формулою:

Сврз= Ср + См + Сс х (1 - Ез), де:

Ср - вартість ремонтно-відновлювальних робіт, грн.;

См - вартість необхідних для ремонту матеріалів, грн.;

Сс - вартість нових складників, що підлягають заміні під час ремонту, грн.;

ЕЗ - коефіцієнт фізичного зносу.

Зважаючи на належний до застосування коефіцієнт фізичного зносу (який становить 0,65), враховуючи зазначену в наявних у матеріалах справи документах (зокрема, ремонтній калькуляції від 29.09.2023 року № 1.003.23.0) вартість складових пошкодженого автомобіля, що підлягають заміні (30 468,49 грн.), беручи до уваги вартість ремонтно-відновлювальних робіт (25 967,04 грн.) та матеріалів, необхідних для проведення його відновлювального ремонту (14 268,31 грн.), вартість відновлювального ремонту автомобіля "Volkswagen Crafter", реєстраційний номер НОМЕР_1 , з урахуванням фізичного зносу (Сврз) складає:

Сврз = Ср + См + Сс х (1 - Ез)

Сврз = 25 967,04 грн. + 14 268,31 грн. + 30 468,49 грн.* (1-0,65) = 50 899,32 грн.

Слід зазначити, що вартість відновлювального ремонту автомобіля "Volkswagen Crafter", реєстраційний номер НОМЕР_1 , з урахуванням фізичного зносу (Сврз), проте без урахування ПДВ (нарахованого на вартість матеріалів та нових складників), складає:

Сврз = 25 967,04 грн. + 11 414,65 грн. + 24 374,79 грн.* (1-0,65) = 45 912,87 грн.

Отже, з урахуванням вищенаведених імперативних законодавчих приписів та встановлених фактичних обставин справи, суд дійшов висновку про те, що у спірних правовідносинах відшкодуванню на користь позивача підлягали витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу (з урахуванням зносу), зокрема, в заявленому позивачем розмірі - 44 162,87 грн.

Суд також звертає увагу на положення пункту 12.1 статті 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", за якими страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього Закону.

Відповідно до полісу серії ЕР № 212759455 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, цивільна правова відповідальність водія автомобіля "MERCEDES", реєстраційний номер НОМЕР_2 , була застрахована у відповідача із встановленим розміром франшизи - 0,00 грн. та лімітом відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну, в розмірі 160 000,00 грн.

Більше того, з матеріалів справи вбачається, що при розрахунку заявленої до стягнення суми страхового відшкодування Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АРКС" зменшило її розмір на встановлену Договором № 163а22ц5 франшизу в розмірі 1 750,00 грн.

Отже, з огляду на фактичні обставини справи та положення статей 12, 22, 29, 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", розмір страхового відшкодування, яке підлягало виплаті відповідачем (як страховиком винної у ДТП особи) на користь позивача (до якого перейшло право вимоги відшкодування збитків у відповідному розмірі в порядку суброгації), суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Еталон" страхового відшкодування у розмірі 44 162,87 грн.

Враховуючи вищевикладені обставини, а також беручи до уваги недоведеність відповідачем тих обставин, на які він посилався як на підставу для відмови в задоволенні позову Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС", суд вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених вище.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Еталон" (03057, місто Київ, вулиця Дегтярівська, будинок 33-Б, 2 під'їзд; код ЄДРПОУ 20080515) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" (04070, місто Київ, вулиця Іллінська, будинок 8; код ЄДРПОУ 20474912) 44 162 (сорок чотири тисячі сто шістдесят дві) грн. 87 коп. страхового відшкодування, а також 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

4. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Згідно з частиною 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 01.07.2024 року.

Суддя В.С. Ломака

Попередній документ
120087167
Наступний документ
120087169
Інформація про рішення:
№ рішення: 120087168
№ справи: 910/4177/24
Дата рішення: 01.07.2024
Дата публікації: 03.07.2024
Форма документу: Рішення
Форма судочинства: Господарське
Суд: Господарський суд міста Києва
Категорія справи: Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; страхування
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Розглянуто (01.07.2024)
Дата надходження: 05.04.2024
Предмет позову: відшкодування шкоди 54 813,07 грн.