Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 712/1856/24
Провадження № 2/711/1156/24
01 липня 2024 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:
головуючого - судді Булгакової Г.В.,
за участю секретаря судового засідання - Кофанової А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до держави російська федерація в особі уряду російської федерації про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок збройної агресії російської федерації проти України,-
12.02.2024 представник ОСОБА_1 - адвокат Макеєв В.Ф. звернувся до Соснівського районного суду м. Черкаси із позовом, в якому просив стягнути з держави російська федерація на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 1 150 200,00 грн.
В обгрунтування позовних вимог зазначив, що в ніч на 01.03.2022 до смт. Новопскова Старобєльского району Луганської області ввійшли війська російської федерації. 04.03.2022 позивач взяв участь у проукраїнському мітингу, а 11.03.2022 окупаційними військами його було неправомірно позбавлено волі та піддано тортурам. Через неприйнятність для себе жити на окупованій території ОСОБА_1 втік на територію підконтрольну владі України, де за його заявою СБУ України було відкрито кримінальне провадження № 22023130000000209 від 17.03.2023, в рамках якого проведено психологічну експертизу. Згідно висновку експерта ситуація, яка є предметом розслідування кримінального провадження є психотравмувальною для ОСОБА_1 і такою, що викликала у нього психічні страждання на моральному рівні. Також експерт зазначив, що за умов визнання в судовому порядку факту заподіяння моральної шкоди внаслідок ситуації, що є предметом розслідування у кримінальному провадженні, орієнтовний еквівалент розміру грошової компенсації ОСОБА_1 за завдані йому страждання складатиме 162 мінімальних заробітних плат (із розрахунку на момент винесення рішення суду). У результаті збройної агресії російської федерації проти України та вимушеного переселення з смт. Новопскова Старобєльского району Луганської області позивач зазнав моральних страждань. Завдана позивачу моральна шкода обумовлена зокрема тим, що проживаючи на території смт. Новопскова він мав налагоджений побут, був матеріально забезпеченим і працевлаштованим, мав можливість вести повноцінне життя на рідній землі, користуватися усіма особистими немайновими та майновими благами, які гарантовані кожній людині. Проте, з початком повномасштабного вторгнення російської федерації він був позбавлений можливості користуватися цими благами. Крім того, переміщення на підконтрольну Україні територію в результаті збройної агресії російської федерації спричинило об'єктивну необхідність позивачу облаштовувати звичний для нього спосіб життя. З огляду на наведене, враховуючи характер та обсяг завданих моральних страждань, істотних порушень конституційних прав, умисного характеру дій російської федерації, позивач вважає справедливим розмір компенсації за заподіяну йому моральну шкоду 1 150 200,00 грн.
Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 15.03.2024 позовну заяву передано за підсудністю до Придніпровського районного суду м. Черкаси.
25.03.2024 дана цивільна справа надійшла до Придніпровського районного суду м. Черкаси та згідно автоматизованого розподілу передана для розгляду судді Булгаковій Г.В.
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 26.03.2024 відкрито провадження по справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами загального позовного провадження з проведенням підготовчого судового засідання. Відповідачу встановлено п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 16.05.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
В судове засідання позивач не з'явився, 04.06.2024 від його представника - адвоката Макєєва В.Ф. надійшла заява, в якій останній підтримав позовні вимоги та просив проводити розгляд справи без його участі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку, шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Судової влади України. Правом на подачу відзиву на позовну заяву не скористався.
Згідно з частинами 1, 2 статті 3 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, передбачено інші правила, ніж встановлені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору України.
Відповідно до частини 1 статті 79 Закону України «Про міжнародне приватне право» пред'явлення позову до іноземної держави, залучення іноземної держави до участі у справі як відповідача або третьої особи, накладення арешту на майно, яке належить іноземній державі та знаходиться на території України, застосування щодо такого майна інших засобів забезпечення позову і звернення стягнення на таке майно можуть бути допущені лише за згодою компетентних органів відповідної держави, якщо інше не передбачено міжнародним договором України або законом України.
Частиною 4 статті 263 ЦПК передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно правової позиції Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладеної у постанові від 14.04.2022 у справі № 308/9708/19, після початку війни в Україні з 2014 року суд України, розглядаючи справу, де відповідачем визначено російську федерацію, має право ігнорувати імунітет цієї країни та розглядати справи про відшкодування шкоди, завданої фізичній особі в результаті збройної агресії російської федерації, за позовом, поданим саме до цієї іноземної країни. Так, у зв'язку з повномасштабним вторгненням російської федерації на територію України 24.02.2022 Україна розірвала дипломатичні відносини з росією, що унеможливлює із цієї дати направлення різних запитів і листів до посольства російської федерації в Україні з огляду на припинення його роботи на території України. Отже, починаючи з 2014 року, немає необхідності в направленні до посольства російської федерації в Україні запитів щодо згоди російської федерації бути відповідачем у справах про відшкодування шкоди у зв'язку з вчиненням російською федерацією збройної агресії проти України й ігноруванням нею суверенітету та територіальної цілісності Української держави. А з 24.02.2022 таке надсилання неможливе ще й з огляду на розірвання дипломатичних відносин України з російською федерацією.
З огляду на наведене, керуючись положеннями частини 8 статті 178, частини 4 статті 223, частини 1 статті 280 ЦПК України, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи в їх сукупності, всебічно, повно та об'єктивно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд дійшов наступного висновку.
Статтею 55 Конституції України та статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Виходячи з принципу диспозитивності цивільного судочинства та змагальності сторін (статті 12, 13 ЦПК України), суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 80 ЦПК України).
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 є громадянином України, народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Осикове Білокуракинського р-н Луганської обл.., з 28.02.2013 був зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_1
В 2022 році через окупацію російською федерацією частини території Луганської області позивач разом із сім'єю був вимушений переїхати до м. Черкаси, де 04.01.2023 був взятий на облік, як внутрішньо переміщена особа.
17.03.2023 за заявою позивача було відкрито кримінальне провадження № 22023130000000209 за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 438 КК України, в ході досудового розслідування якого встановлено, що у період часу з 11.03.2022 по 15.03.2022 невстановлені особи з числа представників збройних формувань російської федерації, перебуваючи на тимчасово окупованій території Луганської області, будучи обізнаними із законами та звичаями війни, передбаченими та закріпленими в положеннях міжнародного законодавства стосовно поводження з цивільним населенням на окупованих територіях, незаконно утримували громадянина України ОСОБА_1 , при цьому систематично здійснювали психологічний вплив, а також вчиняли дії, які пригнічують честь та гідність останнього.
Згідно висновку експерта № 3952-23, складеного 15.12.2023 за результатами проведення судової психологічної експертизи у кримінальному провадженні № 22023130000000209, ситуація, що є предметом розслідування кримінального провадження є психотравмувальною для ОСОБА_1 і такою, що викликала у нього психічні страждання на моральному рівні. За умов визнання в судовому порядку факту заподіяння моральної шкоди внаслідок ситуації, що є предметом розслідування у кримінальному провадженні, орієнтовний еквівалент розміру грошової компенсації ОСОБА_1 за завдані йому страждання складатиме 162 мінімальних заробітних плат.
Звертаючись до суду із вказаним позовом позивач просив стягнути з російської федерації в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 1 150 200,00 грн., посилаючись на те, що російська федерація порушила його основоположні права і свободи, зокрема право на мирне життя та право на свободу від тортур, катування і нелюдського поводження, чим завдала йому моральних страждань. Так, проживаючи в смт. Новопсков він мав налагоджений побут, був матеріально забезпеченим і працевлаштованим, мав можливість вести повноцінне життя на рідній землі, користуватися усіма особистими немайновими та майновими благами, котрі гарантовані кожній людини, проте з початком збройної агресії російської федерації проти України він був позбавлений можливості користуватися цими благами. Крім того, він був двічі позбавлений окупаційними військами свободи та підданий тортурам.
Відповідно до частин 1, 2 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Згідно положень статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права, яка полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;
Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені нормами статті 1167 ЦК України, відповідно до яких моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Статтею 28 Загальної декларації прав людини кожному гарантується право на соціальний і міжнародний порядок, при якому права і свободи, викладені в цій Декларації, можуть бути повністю здійснені.
Відповідно до статті 1 Декларації про право на мир, затвердженої резолюцією Генеральної Асамблеї ООН 71/189 від 19.12.2016, кожен має право жити в мирі в умовах заохочення і захисту всіх прав людини і повної реалізації розвитку.
Загальновідомим є той факт, що в лютому 2014 року розпочалася військова агресія російської федерації проти України, внаслідок якої була анексована територія Автономної Республіки Крим, частково окуповані території Донецької та Луганської областей України. 24.02.2022 розпочалось повномасштабне вторгнення російської федерації на територію України, у зв'язку із чим Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»» від 24.02.2022 № 2102-IX, з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 на території України введено воєнний стан.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про оборону України» збройна агресія - це застосування іншою державою або групою держав збройної сили проти України. Збройною агресією проти України вважається будь-яка з таких дій, зокрема: вторгнення або напад збройних сил іншої держави або групи держав на територію України, а також окупація або анексія частини території України; напад збройних сил іншої держави або групи держав на військові сухопутні, морські чи повітряні сили або цивільні морські чи повітряні флоти України.
Силові дії російської федерації, що тривають з 20.02.2014 року є актами збройної агресії відповідно до пунктів «a», «b», «с», «d» та «g» статті 3 Резолюції 3314 (XXIX) Генеральної Асамблеї ООН «Визначення агресії» від 14.12.1974 року.
Законом України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» визначено, що російська федерація чинить злочин агресії проти України та здійснює тимчасову окупацію частини її території за допомогою збройних формувань російської федерації, що складаються з регулярних з'єднань і підрозділів, підпорядкованих Міністерству оборони російської федерації, підрозділів та спеціальних формувань, підпорядкованих іншим силовим відомствам російської федерації, їхніх радників, інструкторів та іррегулярних незаконних збройних формувань, озброєних банд та груп найманців, створених, підпорядкованих, керованих та фінансованих російською федерацією.
Наслідком саме збройної агресії російської федерації відносно України стала окупація частини території України.
Відповідно до частини 6 статті 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок тимчасової окупації державі Україна, юридичним особам, громадським об'єднанням, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, у повному обсязі покладається на російську федерацію як на державу, що здійснює окупацію.
Таким чином, російська федерація є суб'єктом, внаслідок збройної агресії якого проти України та окупації частини території України порушено низку прав та свобод громадян України, зокрема, особистих прав позивача, та, відповідно, саме російська федерація є суб'єктом, на якого покладено обов'язок з відшкодування завданих цими діями збитків.
Як вбачається із матеріалів справи, до початку повномасштабного військового вторгнення російської федерації на територію України позивач разом із сім'єю проживав у смт. Новопсков Старобільського району Луганської області, мав налагоджений побут та можливість вести повноцінне життя. Після окупації російською федерацією Луганської області, зокрема смт. Новопсков, представники збройних формувань російської федерації двічі незаконно позбавляли позивача волі, здійснювали психологічний вплив на нього, а також вчиняли дії, які пригнічують честь та гідність останнього, у зв'язку із чим, з метою уникнення загрози життю, здоров'ю та свободі, позивач змушений був залишити місце свого проживання, виїхавши до м. Черкаси.
Суд вважає, що незаконне утримання позивача представниками збройних формувань російської федерації, а також вимушена зміна місця проживання, безумовно спричинило позивачу моральну шкоду.
Визначаючи розмір компенсації за спричинену моральну шкоду суд враховуєпрактику Європейського суду з прав людини та пункт 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до якого, розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість отриманого захворювання, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретних обставин по справі, характер моральних страждань і наслідків, що наступили.
В даному випадку, враховуючи характер та обсяг завданих позивачу моральних страждань, множинність порушень конституційних прав останнього, умисний характер дій російської федерації, а також висновок експерта № 3952-23, складений 15.12.2023 за результатами проведення судової психологічної експертизи у кримінальному провадженні № 22023130000000209, суд вважає достатнім та справедливим розмір компенсації позивачу за заподіяну йому моральну шкоду у сумі 1 150 200,00 грн.
З огляду на наведене, позов підлягає задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керується положеннями статті 141 ЦПК України, згідно якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктом 22 статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах за позовами до держави-агресора російської федерації про відшкодування завданої майнової та/або моральної шкоди у зв'язку з тимчасовою окупацією території України, збройною агресією, збройним конфліктом, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно.
Таким чином, враховуючи, що позивач при зверненні до суду із даною позовною заявою був звільнена від сплати судового збору, тому судовий збір у розмірі 11 500,00 грн. підлягає стягненню з відповідача в дохід держави.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1, 3, 55 Конституції України, ст. ст. 2, 11, 15-16, 23, 1167 ЦК України, ст. 5Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», ст.ст. 1, 2, 4, 5, 12, 13, 76, 80-82, 89, 141, 263, 265, 268, 272, 273, 282-284, 289, 354 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до держави російська федерація в особі уряду російської федерації про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок збройної агресії російської федерації проти України - задовольнити.
Стягнути з держави російська федерація на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) моральну шкоду у розмірі 1 150 200,00 грн.
Стягнути з держави російська федерація на користь держави Україна судовий збір у розмірі 11 500,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Черкаського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Головуючий: Г. В. Булгакова