Справа № 369/7071/24
Провадження № 1-кп/369/1735/24
іменем України
25.06.24 року м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченої ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12024116380000140 від 17 квітня 2024 року за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки смт Солоне Солонянського району Дніпропетровської області, має неповну вищу світу, не працює, ВПО, одружена, має на утриманні дитину 7 років, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судима вироком Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 16 травня 2022 року за ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у виді 100 (сто) годин громадських робіт,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 389 Кримінального кодексу України, Кримінального кодексу України (далі - КК України),
встановив:
Згідно з вироком Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 16 травня 2022 року ОСОБА_4 засуджена за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у виді 100 (сто) годин громадських робіт, який набув чинності 14 червня 2022 року. Після чого, 11 травня 2023 року ОСОБА_4 поставлено на облік в Бучанському районному відділі № 2 філії Державної установи «Центр пробації» у місті Києві та Київській області та 17 травня 2023 року ознайомлено з порядком та умовами відбування покарання у вигляді громадських робіт та роз'яснено вимоги статті 40 Кримінально-виконавчого кодексу України, що у разі порушення порядку та умов відбування покарання у вигляді громадських робіт вона може бути притягнута до кримінальної відповідальності за ст. 389 КК України. Того ж дня, ОСОБА_4 отримала направлення в Комунальне підприємство «Управління міським господарством» Вишневої міської ради Бучанського району Київської області, що знаходиться за адресою: Київська область, Бучанський район, м. Вишневе, вул. Зелена, буд. 2, для відбування покарання у вигляді громадських робіт, на підставі чого 19 травня 2023 року т.в.о. начальника Комунального підприємства «Управління міським господарством» Вишневої міської ради Бучанського району Київської області винесено наказ № 40/к/тр про прийняття ОСОБА_4 для відбування вказаного покарання.
Проте, ОСОБА_4 , будучи належним чином ознайомлена з відповідальністю за невиконання вищевказаного вироку суду, незважаючи на винесене застереження, свідомо ігнорувала покладене на неї зобов'язання, до Комунального підприємства «Управління міським господарством» Вишневої міської ради Бучанського району Київської області для відбуття кримінального покарання у виді 100 (сто) годин громадських робіт, не прибула та не відпрацювала, про причини невиходу не повідомила.
Таким чином, ОСОБА_4 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 389 КК України, а саме ухилилась від відбування покарання у виді громадських робіт.
Допитана у судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 вину у висунутому обвинуваченні визнала повністю та підтвердила обставини вчиненого кримінального правопорушення. У вчиненому розкаялась та просила суд призначити їй покарання в мінімальному розмірі. При цьому, зазначила, що є ВПО, не працює та має на утриманні малолітню дитину 7 років. Запевняла суд, що в подальшому подібного не вчинятиме та висновки для себе зробила.
Прокурор в судовому засіданні просив визнати обвинувачену ОСОБА_4 винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 389 КК України, призначити покарання у виді 1 року пробаційного нагляду та на підставі ч.1, 4 ст. 71 КК України призначити остаточне покарання у виді 1 року 10 днів пробаційного нагляду з покладенням відповідних обов'язків.
Враховуючи те, що обвинувачена та інші учасники процесу не оспорюють фактичних обставин справи, судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності їх позиції, роз'яснивши учасникам судового провадження положення ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо фактичних обставин, які ніким не оспорюються, та судовий розгляд було проведено із застосуванням правил ч. 3 ст. 349 КПК України, обмежившись допитом обвинуваченої та дослідженням матеріалів, які характеризують її особу.
Оцінюючи докази зібрані та безпосередньо досліджені в судовому засіданні, суд дійшов висновку, що винуватість обвинуваченої ОСОБА_4 в ухиленні засудженої від відбування покарання у виді громадських робіт, тобто у вчинені кримінального правопорушення доведена поза розумним сумнівом та кваліфікує її дії за ч. 2 ст. 389 КК України.
Вирішуючи питання про призначення виду та розміру покарання обвинуваченій ОСОБА_4 , суд виходить з такого.
Згідно з ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Пленум Верховного суду України у п. 1 Постанови «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24 жовтня 2003 року (зі змінами та доповненнями) звернув увагу судів на те, що вони при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержуватись вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Відповідно до вимог ст. 65 зазначеного Кодексу суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, а також обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Призначаючи покарання ОСОБА_4 , суд ураховує ступінь тяжкості вчиненого нею кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є кримінальним проступком, дані про особу винуватої, яка одружена, не є особою з інвалідністю, зі слів обвинуваченої має на утриманні малолітню дитину 7 (семи) років, ВПО, одружена, за місцем проживання характеризується посередньо, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, раніше засуджена вироком Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 16 травня 2022 року за ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у виді 100 (сто) годин громадських робіт.
Суд на підставі ст. 66 КК України обставиною, що пом'якшує покарання, визнає щире каяття.
Обставин, що обтяжують покарання згідно з ст. 67 КК України судом не встановлено.
Враховуючи наведені вище обставини, з урахуванням даних про особу обвинуваченої та обставин вчиненого нею кримінального правопорушення, наявності обставини, яка пом'якшує покарання та відсутність обставин, які обтяжують покарання обвинуваченої, враховуючи принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченій ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 389 КК України покарання у виді пробаційного нагляду на строк передбачений в санкції цієї статті, який дорівнює його мінімальному розміру з поеладенням обов'язків, передбачених п. 1, 2, 3 ч.2 ст. 59-1 КК України.
На підставі ч. 1, 4 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до покарання за цим вироком частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 16 травня 2022 року, яким ОСОБА_4 визначено покарання у виді 100 (сто) годин громадських робіт.
Призначене ОСОБА_4 остаточне покарання у виді пробаційного нагляду є необхідним та достатнім для її виправлення, попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень, є домірним скоєному і відповідає меті покарання.
Обираючи вид і розмір покарання обвинуваченій ОСОБА_4 суд враховує з-поміж іншого положення статей 59-1 й 61 КК України, та не призначає покарання у виді обмеження волі на певний строк, з огляду на наявність в обвинуваченої на утриманні малолітньої дитини.
Суд звертає увагу, що призначаючи обвинуваченій ОСОБА_4 остаточне покарання за сукупністю вироків, суд враховує відсутність закріпленого на законодавчому рівні правилами складання покарань співвідношення таких видів покарань, як пробаційний нагляд та громадські роботи.
Звідси, суд виходить з системного аналізу норм кримінального і кримінального процесуального права, у тому числі загальних положень, та застосовує логічний спосіб їх тлумачення, відповідно призначаючи остаточне покарання обвинуваченій ОСОБА_4 за сукупністю вироків на підставі ч. 1, 4 ст. 71 КК України, частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком з розрахунку 1 (одному) дню пробаційного нагляду відповідає 8 (вісім) годин громадських робіт.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.
Заходи забезпечення кримінального провадження, у тому числі запобіжний захід, не застосовувались.
Процесуальні витрати та речові докази у кримінальному провадженні відсутні.
Керуючись ст. 100, 369-371, 373-376, 395 КПК України,
ухвалив:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 389 КК України та призначити покарання у виді пробаційного нагляду на строк на 1 (один) рік.
На підставі ч. 1, 4 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до покарання за цим вироком частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 16 травня 2022 року, яким ОСОБА_4 визначено покарання у виді 100 (сто) годин громадських робіт та остаточно визначити обвинуваченій ОСОБА_4 до відбування покарання у виді пробаційного нагляду на строк на 1 (один) рік 10 (десять) днів з встановленням обов'язків, передбачених п. 1, 2, 3 ч. 2 ст. 59-1 КК України:
1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;
3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Попередити ОСОБА_4 , що у разі ухилення від відбування покарання у виді пробаційного нагляду настає відповідальність за ч. 3 ст. 389 КК України, яка передбачає покарання у виді обмеження волі на строк до трьох років.
Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Києво-Святошинський районний суд Київської області виключно з підстав, передбачених ч. 3 ст. 394 КПК України протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення, та набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченій та прокурору.
Суддя ОСОБА_1