Справа № 369/7313/16-ц
Провадження №6/369/201/24
06.03.2024 року м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді Пінкевич Н.С.,
секретаря судових засідань Соловюк В.І.,
за участі
представника позивача ОСОБА_1
представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_3 про зміну способу та порядку виконання рішення по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа служба в справах дітей Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області, служба в справах дітей Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації про визначення способу участі батька у вихованні дитини,
У грудні 2023 року позивач звернувся до суду з заявою про зміну способу та порядку виконання рішення про усунення перешкод щодо участі у вихованні та вільному спілкуванні з дитиною батьком, який проживає окремо від неї. Заявлені вимоги обґрунтовував тим, що рішенням суду встановлена участь його, батька, у вихованні та спілкування з малолітнім сином ОСОБА_5 , 2012 року народження. А саме: кожної неділі місяця з 11 години до 17 годин в присутності матері ОСОБА_4 . Вказане рішення не було оскаржене і набрало законно сили. Однак, з моменту його ухвалення вказане рішення жодного разу не було виконане.
Також на виконання судового рішення 29 листопада 2017 року справі видано виконавчий лист №369/7313/16-ц, але постановою Києво-Святошинського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Київській області від 05.09.2018 року виконавчий документ було повернуто стягувачеві. У грудні 2020 року заявник знов звернувся до виконавчої служби із заявою про відкриття виконавчого провадження та постановою Києво-Святошинського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Київській області від 30.12.20р. відкрито виконавче провадження № 63863813. Державним виконавцем було здійснено: виходи за адресою місця реєстрації боржника, виклики ОСОБА_4 та накладено штраф на боржника; направлено подання про оголошення в розшук боржника та дитини; винесено постанову про направлення повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення. Але постановою від 05.07.2021 р. закінчено виконавче провадження.
Зазначає, що присутність матері, яка перешкоджала 9 років побаченням батька з сином не відповідатиме гармонійному спілкуванню та розвитку дитини, порушує право батька на участь у вихованні дитини і право дитини на вільне спілкування з батьком, а тому зміна судом порядку виконання рішення про участь батька суду є вкрай необхідною.
Просить суд змінити спосіб та порядок виконання рішення суду, встановивши участь батька ОСОБА_3 у вихованні та спілкування з дитиною ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , кожного четверга з 15 години до 21 години, без обмеження щодо місця перебування, шляхом зобов'язання ОСОБА_4 передати та забрати дитину за адресою АДРЕСА_1 .
У судовому засіданні представник позивача заяву підтримав, просив змінити спосіб виконання рішення суду.
У судовому засіданні представник відповідача проти задоволення заяви заперечував, просив відмовити в її задоволенні.
Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, дійшов наступних висновків.
У справі Bellet v. France Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 квітня 2017 року встановлена участь батька ОСОБА_3 у вихованні та спілкування з малолітньою дитиною ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . А саме: кожної неділі місяця з 11 години до 17 години в присутності матері ОСОБА_4 .
Вказане рішення набрало законно сили.
На виконання рішення суду 29 листопада 2017 року видано виконавчий лист №369/7313/16ц та на даний час відповідно до постанови державного виконавця від 05 липня 2021 року закінчено виконавче провадження ВП 63863813.
Відповідно до ч.1, 3 ст.435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення чи зміни способу або порядку виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
У частині першій ст. 33 Закону України "Про виконавче провадження" зазначено, що у виняткових випадках за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим державний виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про про встановлення або зміну способу і порядку виконання. Вказана норма міститься і у ст. 435 ЦПК України.
Аналіз змісту ст. 435 ЦПК України свідчить про те, що підставами для зміни чи встановлення способу і порядку виконання рішення є виключно ті, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вказані обставини повинні бути чітко встановлені та підтвердженні відповідними доказами.
Відповідно до ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами.
Відповідно до правової позиції постанови Верховного Суду України від 25 листопада 1995 року у справі №6-1829цс15 - поняття «спосіб і порядок» виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке розраховане на виконавче провадження. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем. Спосіб виконання судового рішення - це спосіб реалізації та здійснення способу захисту, що встановлено ст. 16 ЦК України. Під зміною або встановлення способу виконання рішення суду слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у спосіб, раніше встановлений.
Зміна або встановлення способу та порядку виконання рішення це визначена законодавством послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем, а також права і обов'язки суб'єктів виконавчого провадження під час їх вчинення. Тобто судом вживаються нові заходи для реалізації рішення суду в разі неможливості його виконання у порядку і спосіб, що встановлені раніше.
Спосіб виконання рішення визначається на підставі встановлених у ст.16 ЦК України способів захисту цивільних прав. Зокрема, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Зміна або встановлення способу і порядку виконання рішення полягає у заміні одного заходу примусового виконання іншим.
При вирішенні питання про зміну або встановлення способу і порядку виконання суд повинен з'ясувати обставини, що свідчать про абсолютну неможливість виконання рішення.
З урахуванням системного тлумачення вказаних норм права, зміна або встановлення способу і порядку виконання, за доведеності зазначених в цих нормах підстав, повинна відбуватися в межах вимог того позову, стосовно якого було ухвалено відповідне судове рішення, яке перебуває на примусовому виконанні.
Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 25.04.2012 року № 11 -рп/2012 визначив, що зміни способу та порядку виконання рішення є однією з процесуальних гарантій захисту та відновлення захищених судом прав та інтересів фізичних і юридичних осіб. Зі змісту та призначення інституту зміни способу та порядку виконання рішення, ухвали, постанови вбачається, що він є ефективним процесуальним засобом, який спрямований на гарантування виконання судового рішення. За практикою Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина судового розгляду (Рішення у справі "Шмалько проти України" від 20 липня 2004 року). Зміни одного способу та порядку виконання судового рішення на інший пов'язані з обов'язковим його виконанням незалежно від того, яким чином це відбувається - добровільно чи примусово, (абзац 1, 3 п. 3 мотивувальної частини рішення).
Звертаючись із заявою ОСОБА_3 просить змінити спосіб і порядок виконання судового рішення, а саме: встановити участь батька ОСОБА_3 у вихованні та спілкування з дитиною ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , кожного четверга з 15 години до 21 години, без обмеження щодо місця перебування, шляхом зобов'язання ОСОБА_4 передати та забрати дитину за адресою АДРЕСА_1 .
Згідно ч.1 ст.435 ЦПК суд за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
З правилами ч.3 ст. 435 ЦПК підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Передумовою для прийняття судом рішення про зміну способу або порядку виконання судового рішення, є наявність обставин, які унеможливлюють або ускладнюють виконання рішення у спосіб чи порядок, які первинно визначені в рішенні суду. Разом із тим, зміна способу чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення повинна узгоджуватися з тими обґрунтуваннями судового рішення, на які ґрунтуються висновки суду, що містяться в резолютивній частині судового рішення.
Здійснюючи зміну способу і порядку виконання судового рішення, суд не може змінювати зміст резолютивної частини рішення або змінити обраний судом спосіб захисту порушеного права. Висновки судового рішення щодо способу і порядку його виконання чітко визначені та не можуть бути змінені іншим судовим рішенням без відповідного обґрунтування виняткової необхідності застосування такої зміни рішення.
Таким чином, під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у встановленими раніше порядку і способом. Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.
Разом з тим, суд при розгляді питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення може змінити спосіб та порядок виконання рішення лише у виняткових випадках.
Водночас слід зауважити, що процесуальна можливість встановити чи змінити спосіб або порядок виконання судового рішення не передбачає зміну судового рішення по суті, обрання нового способу захисту порушеного права, а полягає лише у вирішенні питання про вжиття нових заходів для належного виконання рішення та захисту порушеного права у визначений раніше спосіб.
Так, рішенням Києво-Святошинським районним суду Київської області від 12 квітня 2017 року було встановлена участь батька ОСОБА_3 у вихованні та спілкування з малолітньою дитиною ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , кожної неділі місяця з 11 години до 17 годин в присутності матері ОСОБА_4 .
В свою чергу, позивач відповідно до заяви просить фактично змінити зміст рішення суду, встановивши інший спосіб: участь батька ОСОБА_3 у вихованні та спілкування з дитиною ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , кожного четверга з 15 години до 21 години, без обмеження щодо місця перебування, шляхом зобов'язання ОСОБА_4 передати та забрати дитину за адресою АДРЕСА_1 .
Аналізуючи норми статті 435 ЦПК України у системному зв'язку із нормами, які гарантують право на судовий захист і передбачають форми й способи його реалізації, можна дійти висновку, що в контексті спірних правовідносин обставини, якими обґрунтовується необхідність зміни способу і порядку виконання судового рішення, такі вимоги не можуть бути задоволені, оскільки задоволення заяви про зміну чи встановлення способу виконання рішення суду фактично змінить рішення суду по суті та спосіб захисту, що був обраний судом під час розгляду справи по суті.
Виходячи з вимог заяви та їх обґрунтування, суд відмічає, що позивач ставить перед судом питання про зміну змісту резолютивної частини судового рішення, що є неприпустимим. У даному випадку і змінились обставини та дитині вже не пять років, а 12 років. Тому по суті заявнику слід звертатись з новим позовом.
За таких обставин суд дійшов висновку про відсутність обґрунтованих та доведених підстав для задоволення заяви позивача про зміну способу та порядку виконання судового рішення у справі № 369/7313/16-ц.
Керуючись ст.435 ЦПК України, суд
В задоволенні заяви ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про зміну способу та порядку виконання рішення про усунення перешкод щодо участі у вихованні та вільному спілкуванніз дитиною батьком який проживає окремо від неї відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги на ухвалу суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повний текст ухвали виготовлений 27 червня 2024 року.
Суддя Наталія ПІНКЕВИЧ