Справа № 369/15219/23
Провадження № 2/369/2274/24
Іменем України
28.06.2024 м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді Волчко А.Я.,
при секретарі Ведмеденко Н. М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів та додаткових витрат на утримання повнолітньої дитини, що продовжує навчання,
У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів та додаткових витрат на утримання повнолітньої дитини, що продовжує навчання.
Свій позов мотивувала тим, що 29 березня 2002 року між нею та ОСОБА_2 було укладено шлюб, який був зареєстрований Святошинським районним управлінням юстиції у м. Києві, актовий запис №348.
Під час шлюбу, а саме ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народилася донька ОСОБА_3 , про що 24 вересня 2005 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської було складено актовий запис № 38.
При цьому, 01 грудня 2014 року рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 01.12.2014 року шлюб між сторонами розірвано.
Крім того, рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12.06.2015р. з відповідача на користь позивачки було стягнуто аліменти на утримання доньки в твердій грошовій сумі в розмірі 650,00 грн щомісячно, починаючи з 20.05.2015 до досягнення дитиною повноліття.
19 червня 2018 року Києво-Святошинським районним судом Київської області за позовом ОСОБА_1 було переглянуто рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12.06.2015, щодо збільшення розміру аліментів та стягнуто з відповідача на користь позивачки аліменти на утримання доньки в твердій грошовій сумі в розмірі 930,00 грн. щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 03.03.2018р. і до досягнення дитиною повноліття.
ІНФОРМАЦІЯ_2 донька сторін досягла повноліття, але продовжує навчання.
Однак, незважаючи на досягнення повноліття донька сторін ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у зв'язку з перебуванням на денній (стаціонарній) формі навчання у Вищому навчальному закладі «Університет економіки та права «КРОК» на II курсі за спеціальністю «Дизайн ГД», не має можливості працювати, додаткових джерел для існування немає, тому потребує матеріальної допомоги з боку обох батьків.
Також позивач вказує, що незважаючи на те, що вона працює та отримує дохід, вона не має можливості самостійно матеріально забезпечувати їх доньку.
Посилаючись на викладені обставини, та правові норми, позивач просила суд стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , аліменти на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка навчається в твердій грошові сумі, в розмірі у 1 500 грн, щомісячно, починаючи з дня звернення до суду і до закінчення навчання, але не пізніше до досягнення донькою 23 років.
Крім того, враховуючи, що спільна донька сторін з 05.09.2022 року навчається у Вищому навчальному закладі «Університет економіки та права «КРОК» на II курсі за денною формою за спеціальністю «Дизайн ГД», що підтверджується Договором №39500 від 01.09.2022 р. та Додатком №1 до Договору 39500 від 01.09.2022 р., а також довідкою №354/23 від 23.08.2023 р. та довідкою № 0808-1Б від 08.08.2023 р., де вартість навчання у 2022/2023 навчальному році складає 13 750,00 грн за півріччя, і 27 500,00 грн за рік, позивачем до досягнення донькою повноліття було понесено додаткові витрати на оплату її навчання.
Так, згідно з довідкою № 0808-1Б від 08.08.2023, станом на 08.08.2023 за навчання ОСОБА_3 було внесено грошові кошти ОСОБА_1 на загальну суму: 25 450,00 грн, що підтверджується копіями банківських квитанцій про оплату вартості навчання.
При цьому, щомісячний дохід позивачки складає 7 050 - 7 250.00 грн з врахуванням податків, 5 675,25-5 836,25 грн без податків на місяць.
Враховуючи наведене позивач просила суд стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 додаткові витрати понесені нею на оплату навчання їх доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за період навчання з вересня 2022 року по березень 2023 рік, в розмірі 12 725,00 грн.
У судове засідання позивач не з'явилася, про день, час та місце слухання справи повідомлялася належним чином. При цьому, подала до суду заяву, згідно з якою просила суд проводити судовий розгляд справи за її відсутності, де також вказала, що позов підтримує у повному обсязі та просить його задовольнити.
Відповідач у судове засідання не з'явився. При цьому, подав до суду заяву, згідно з якою просив суд проводити судовий розгляд справи за відсутності, де також вказав, що позов в частині стягнення аліментів на утримання повнолітньої доньки визнає повністю, щодо стягнення з нього додаткових витрат на утримання доньки понесених позивачем по оплаті навчання у вищому навчальному закладі заперечує у повному обсязі та просить суд відмовити у його задоволенні.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутністю учасників справи, є дата складання повного судового рішення.
Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з'явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з'явились всі учасники такої справи.
Дослідивши письмові докази у справі, проаналізувавши норми чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов наступного висновку.
За положенням ст. 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Відповідно до ст. 16 ЦК України особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).
Згідно ст. 5 Протоколу N 7 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (Конвенцію ратифіковано Законом N 475/97-ВР (475/97-ВР) від 17.07.97 року) кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання.
Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (ч. 8, 9 ст. 7 СК України).
Частиною 2 ст. 18 СК України передбачено, що суд застосовує ті способи захисту прав або інтересів учасників сімейних відносин, які встановлені законом або домовленістю (договором) сторін.
Так, відповідно до частини 1 статті 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.
Відповідно до частини 3 статті 199 СК право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів мають самі дочка, син, які продовжують навчатися, а також той із батьків, з яким вони проживають.
З матеріалів справи вбачається, що 21.09.2023 року до Києво-Святошинського районного суду Київської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів та додаткових витрат на утримання повнолітньої дитини, що продовжує навчання.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями 25.09.2023 року її будо передано до провадження судді Волчка А. Я.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25.09.2023 року у справі було відкрито позовне провадження та призначено її до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін та надано відповідачу у порядку ст. 178 ЦПК України, скористатися правом на подання відзиву на позовну заяву.
Проте, відповідач вказаним правом не скористався та не надав до суду відзиву на позовну заяву, у зв'язку з чим судом прийнято рішення про розгляд справи за наявними у ній матеріалами.
Під час судового розгляду, судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 , від спільного подружнього життя мають спільну доньку - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується наявною у матеріалах справи копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 07.10.2005 року Виконавчим комітетом Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, актовий запис № 38.
При цьому, згідно з наявною у матеріалах справи копією рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 01.12.2014 року, вбачається, що шлюб між сторонами розірвано та наразі сторони про живають окремо.
Крім того, згідно з наявного у матеріалах справи витягу з ЄДРСР вбачається, що рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12.06.2015 року з відповідача на користь позивачки було стягнуто аліменти на утримання доньки в твердій грошовій сумі в розмірі 650,00 грн щомісячно, починаючи з 20.05.2015 до досягнення дитиною повноліття, яке в подальшому, а саме 19 червня 2018 року було переглянуто та стягнуто з відповідача на користь позивачки аліменти на утримання доньки в твердій грошовій сумі в розмірі 930,00 грн. щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 03.03.2018р. і до досягнення дитиною повноліття.
Однак, ІНФОРМАЦІЯ_2 донька сторін - ОСОБА_4 досягла повноліття та виплати аліментів за попереднім рішенням суду були припинені.
Наразі ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є повнолітньою та навчається на денній (стаціонарній) формі навчання у Вищому навчальному закладі «Університет економіки та права «КРОК» на II курсі, за спеціальністю «Дизайн ГД». Навчання платне, стипендію не отримує. Термін закінчення навчального закладу за ступенем «Бакалавр» липень 2026 року, що підтверджується копією довідки № 354/23 від 23.08.2023 року, наявної у матеріалах справи, яка видана директором Студентського офісу навчального закладу ОСОБА_4 .
У зв'язку з навчанням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у трудових відносинах не перебуває, додаткових джерел для існування немає, тому не може сама себе забезпечувати та потребує матеріальної допомоги з боку обох батьків.
Під час судового розгляду встановлено, що наразі донька сторін ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 проживає разом із матір'ю ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , та перебуває на її утриманні.
При цьому, за твердженнями позивача відповідач добровільно не надає матеріальну допомогу на утримання їх повнолітньої доньки, угоди про добровільну сплату аліментів між сторонами не досягнуто. Будь-яких доказів протилежного суду не надано.
Так, відповідно до ч. 1 ст.199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.
У зазначеній нормі права законодавець пов'язує обов'язок батьків утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, до досягнення ними двадцяти трьох років за умови, коли батьки можуть надавати таку матеріальну допомогу.
Відповідно до роз'яснень, викладених у пункті 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року №3 обов'язок батьків утримувати повнолітню дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Згідно з ст.200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у ст.182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Відповідно до ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до ст.201 СК України до відносин між батьками і повнолітніми дочкою, сином щодо надання їм утримання застосовуються норми статей 187, 189-192, 194-197 цього Кодексу.
На відміну від аліментів на неповнолітню дитину, при стягненні аліментів на дитину, яка досягла повноліття, необхідно враховувати, чи має батько або мати можливість надання такого утримання.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.3, 4 ст.12 ЦПК України).
Однак, враховуючи, що під час судового розгляду справи відповідач подав до суду заяву, згідно з якою повністю визнав позовні вимоги в частині стягнення з нього аліментів на утримання повнолітньої доньки, яка продовжує навчання, у розмірі 1 500 грн, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині позовних вимог необхідно задовольнити та стягнути з відповідача аліменти на утримання повнолітньої доньки, яка продовжує навчання, у твердій грошовій сумі у розмірі 1 500 грн щомісячно, на думку суду такий розмір аліментів буде справедливим та достатнім, порівнюючи обов'язки кожного із батьків щодо спільної дитини, оскільки і позивач у справі зобов'язаний також утримувати дитину матеріально на період навчання до досягненню нею 23 років.
Крім того, суд роз'яснює сторонам у справі, що згідно ст. 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ч. 2 ст. 199 СК України право на утримання припиняється у разі припинення навчання.
Згідно з положеннями п. 1 ч. 1ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення в межах суми платежу за один місяць.
Щодо вимоги позивача про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 додаткові витрати понесені останньою на оплату навчання у вищому навчальному закладі їх спільної доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за період навчання з вересня 2022 року по березень 2023 рік, в розмірі 12 725,00 грн суд дійшов наступного висновку.
Так під час судового розгляду судом встановлено, що з 05.09.2022 року спільна донька сторін ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 навчається у Вищому навчальному закладі «Університет економіки та права «КРОК» на II курсі за денною формою за спеціальністю «Дизайн ГД», що підтверджується копіями наявних у матеріалах справи Договору №39500 від 01.09.2022 р. та Додатком №1 до Договору 39500 від 01.09.2022 р., а також довідкою №354/23 від 23.08.2023 р. та довідкою № 0808-1Б від 08.08.2023 р., де вказано, що вартість навчання у 2022/2023 навчальному році складає 13 750,00 грн. за півріччя, і 27 500,00 грн за рік.
Як вбачається з позовної заяви та наявних у матеріалах справи копій - довідки № 0808-1Б від 08.08.2023 та квитанцій до платіжних інструкцій позивачем було понесено витрати на оплату навчання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі 25 450 грн.
При цьому, згідно з твердженнями позивачки її щомісячний дохід не дозволяє самостійно оплачувати навчання доньки та дані витрати вона рахує, як додаткові витрати понесені останньою на утримання дитини, які на її думку у порядку ст. 141, 185 СК України підлягають розподілу між обома батьками дитини, і їх частина підлягає стягненню з відповідача на її користь.
У зв'язку з чим, позивач просила суд стягнути з відповідача на її користь додаткові витрати понесені останньою на оплату навчання їх спільної доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за період навчання з вересня 2022 року по березень 2023 рік, у розмірі 12 725,00 грн.
Так, згідно положень частини першої статті 185 СК України, передбачено, що той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).
Частиною другою статті 185 СК України визначено, що розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.
Статтею 150 СК України серед іншого передбачено, що батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
З частини 2 ст. 141 СК України вбачається, що розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» № 3 від 15.05.2006 року визначено, що відповідно до ст. 185 СК України до участі в додаткових витратах на утримання дитини, викликаних особливими обставинами (розвитком її здібностей, хворобою, каліцтвом тощо), можна притягати лише батьків. У цих випадках йдеться про фактично зазнані або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі.
Додаткові витрати на утримання дитини мають бути викликані особливими обставинами. У зв'язку із особливими обставинами потрібні значні додаткові витрати, тому розмір додаткових витрат, що стягується, повинен визначатися залежно від дійсно понесених або передбачуваних витрат.
До особливих обставин, з якими законодавець пов'язує стягнення додаткових витрат на дитину, відносяться ті обставини, що пов'язані з розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо.
Додаткові витрати не є додатковим стягненням коштів на утримання дитини. Аліменти необхідні, щоб забезпечити нормальні матеріальні умови для життя дитини.
У окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину, вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.
Наявність таких витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про стягнення додаткових витрат. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини.
Суд зауважує, що до таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв'язку із розвитком певних її здібностей чи то страждає на якусь хворобу. Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті).
Отже, вирішуючи даний спір, суд враховує, що дотримуючись рівноваги між інтересами дитини та інтересами батьків, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (Рішення Європейського суду з прав людини від 07 грудня 2006 року по справі «Хант проти України»).
Наявність таких особливих обставини підлягають доведенню в судовому засіданні особою, яка пред'явила такий позов (постанови Верховного Суду від 26 червня 2018 року у справі №501/5060/15-ц, від 14 січня 2019 року у справі №751/4312/16-ц).
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.
Згідно до вимог ч.1 ст. 76 ЦПК України «Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи».
Як передбачено ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.
Докази, які сторони повинні подати в рахунок обґрунтування всіх тих обставин, на які вони посилаються, як на підставу для задоволення їх вимог, і на підставі яких суд в подальшому встановить наявність або відсутність підстав для задоволення заяви чи відмови у її задоволенні,- повинні бути виключно належними та допустимими.
Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
У постанові від 04 грудня 2019 року у справі № 320/383/19 (провадження № 61-18284св19) Верховний Суд виснував, що доказами, які підтверджують наявність особливих обставин, що спричинили додаткові витрати на дитину, можуть бути документи, які підтверджують, зокрема, витрати на придбання спеціальних інструментів, призначених для розвитку здібностей людини (наприклад, музичного інструменту або спортивного спорядження тощо), витрати на навчання дитини у платному навчальному закладі, на заняття у музичних, мистецьких або спортивних закладах, на додаткові заняття, висновки медико-соціальної експертної комісії, довідки медичних закладів та інші документи, що підтверджують відповідний стан здоров'я дитини (хвороба, каліцтво), і свідчать про необхідність додаткових витрат на лікування (на придбання ліків, спеціальний медичний догляд, санаторно-курортне лікування тощо). Розмір додаткових витрат на дитину повинен обґрунтовуватися відповідними документами (наприклад, витрати на спеціальний медичний догляд - довідкою медичного закладу про вартість медичних послуг; витрати на лікування, на санаторно-курортне лікування - виписками з історії хвороби дитини, рецептами лікарів, довідками, чеками, рахунками, проїзними документами тощо).
При цьому, надані стороною позивача докази у вигляді Договору №39500 від 01.09.2022 р., Додатку №1 до Договору 39500 від 01.09.2022 р., довідки №354/23 від 23.08.2023 р. та довідки № 0808-1Б від 08.08.2023 р., згідно з якими вартість навчання у Вищому навчальному закладі «Університет економіки та права «КРОК» за 2022/2023 рік складає 13 750,00 грн за півріччя, і 27 500,00 грн за рік, а також, квитанції до платіжних інструкцій про оплату вартості навчання доньки позивачем не є належними та допустимими доказами розвитку особливих здібностей дитини, тому ці витрати не є додатковими у розумінні ст. 185 СК України.
Аналогічна позиція міститься у Постанові КЦС ВС від 26 серпня 2020 року у справі № 336/1488/19, згідно з якою, навчання особи з метою здобуття професійної освіти не відноситься до тих особливих обставин, які передбачають можливість стягнення додаткових витрат з батьків на утримання дитини. Отже, такі витрати не є додатковими витратами, які викликані особливими обставинами, у розумінні статті 185 СК України.
Позивач не довела існування особливих обставин, які зумовили б необхідність платного навчання дитини у приватному закладі освіти, не навела мотивів вибору освітнього закладу, що, зокрема, залежить від матеріальних можливостей та бажання батьків, а також погодження такого вибору з батьком дитини.
За таких обставин, суд вважає за необхідне відмовити позивачу у задоволенні позовної вимоги щодо стягнення з відповідача додаткових витрат на утримання дитини, понесених позивачем, у зв'язку з оплатою навчання доньки у вищому навчальному закладі, а саме половину вартості навчання за 2022/2023 рік, у розмірі 12 725,00 грн.
Крім того, з досліджених судом доказів вбачається, що одна із квитанцій до платіжної інструкції про перерахунок коштів за навчання була здійснена після досягнення повноліття донькою сторін, тому суд вважає за необхідне роз'яснити позивачу, що випадках, коли дитина потребує матеріальної допомоги у зв'язку з навчанням до досягнення нею двадцяти трьох років, правила статті 185 СК України (додаткові витрати на дитину) не застосовуються, зазначені правовідносини регулюються статтею 199 цього Кодексу (утримання дитини, яка продовжує навчання).
При цьому, під час ухвалення рішення суд вирішує питання щодо розподілу судових витрат.
Так, відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних із розглядом справи, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Частиною 1 статті 141 ЦПК України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно із ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
Тому з відповідача слід стягнути 1 073,60 гривень судового збору на користь держави.
Керуючись ст. ст. 2-5, 10-13, 19, 81-82, 89, 133, 141, 258-259, 263-265, 268, 274-279 ЦПК України, ст. 180, 182, 185, 199, 200СК України, суд,
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_3 , яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , аліменти на утримання повнолітньої доньки, яка продовжує навчання - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі, в розмірі 1 500 (одна тисяча п'ятсот) грн щомісячно починаючи стягнення з дня звернення до суду 12.09.2023 року до припинення навчання, але не більше ніж до досягнення нею 23 років.
Стягнути з відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , на користь держави судовий збір у розмірі 1 073,60 грн.
У решті позовних вимог відмовити.
Допустити негайне виконання судового рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про позивача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса зареєстрованого та фактичного місця проживання: АДРЕСА_3 ;
Інформація про відповідача: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса зареєстрованого та фактичного місця проживання: АДРЕСА_4 .
Суддя Андрій ВОЛЧКО