"01" липня 2024 р. Справа № 757/13387/24-ц
01 липня 2024 року м. Вишгород
Суддя Вишгородського районного суду Київської області Рукас О.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) до ТОВ «Фінансова компанія «ПАРІС» (адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 77А, код ЄДРПОУ: 38962392), треті особи: приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович (місцезнаходження: Житомирська область, м. Житомир, вул. Велика Бердичівська, буд. 35), приватний виконавець виконавчого округу Київської області Чучков Михайло Олександрович (місцезнаходження: Київська область, м. Вишгород, вул. Шолуденка, буд. 19) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,
26.06.2024 року до Вишгородського районного суду Київської області на виконання вимог ухвали Печерського районного суду м. Києва від 27.03.2024 року надійшла вищезазначена позовна заява.
Згідно з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючим суддею по справі визначено суддю Рукас О.В.
Розглянувши матеріали позовної заяви, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст. 90 ЗУ «Про нотаріат» стягнення за виконавчим написом провадиться в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих написів нотаріусів.
Таким чином, виконавчий напис нотаріуса є самостійним видом виконавчого документа, на підставі якого здійснюються виконавчі дії примусового характеру, спрямовані на забезпечення його виконання.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 24 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.
Приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.
За загальним правилом частини першої статті 27 ЦПК України позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Згідно з правилом про підсудність справ за вибором позивача, передбаченим у частині дванадцятій статті 28 ЦПК України (правила альтернативної підсудності), позови до стягувача про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса можуть пред'являтися також за місцем його виконання.
Тлумачення статей 27, 28 ЦПК України свідчить, що підсудність за вибором позивача (альтернативна підсудність) - це такий вид підсудності, за умовами якої позивачеві надається право за своїм вибором пред'явити позов в один з декількох визначених у законі судів. Разом із тим, правила альтернативної підсудності не позбавляють позивача права звернутися із позовом за правилами загальної підсудності (стаття 27 ЦПК України), оскільки позивач має право на вибір між кількома судами, яким згідно з цією статтею підсудна справа, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу (частина шістнадцята статті 28 ЦПК України).
Відповідно до п. 37 ПП ВССУ «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» від 01.03.2013 року № 3 - право вибору між судами, яким згідно із правилом загальної підсудності і правилом альтернативної підсудності підсудна справа, належить виключно позивачеві.
Якщо позивач при пред'явленні позову дотримався правил територіальної чи альтернативної підсудності, суд не має права повернути позивачеві позовну заяву з мотивів непідсудності справи цьому суду.
Виходячи зі змісту статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» місцем виконання судового рішення є місце провадження виконавчих дій з його примусового виконання. Такі виконавчі дії провадяться за місцем проживання боржника, місцем його перебування, роботи або за місцем знаходженням його майна.
Отже, місце виконання рішення та місце прийняття до виконання виконавчих документів уповноваженим виконавцем можуть не співпадати та є відмінними правовими категоріями.
Вищевикладені висновки викладені у постанові КЦС ВС від 29.10.2020 року у справі № 263/14171/19, в якій викладено висновки щодо застосування приписів ч. 12 ст. 28 ЦПК України.
Судом встановлено, що позовна заява про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, пред'явлена ОСОБА_1 до ТОВ «ФК «ПАРІС». З відкритих відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що місцезнаходженням ТОВ «ФК «ПАРІС» є м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 77А, що входить до адміністративних меж Печерського району м. Києва.
З позовної заяви вбачається, що, обґрунтовуючи підсудність даної позовної заяви, ОСОБА_1 у позові зазначає, що він подається за правилами загальної підсудності відповідно до ст. 27 ЦПК України, тобто за місцезнаходженням відповідача (юридичної особи). Таким чином, позивач скористався своїм виключним процесуальним правом на визначення підсудності своєї позовної заяви, яка також може розглядатися за правилами альтернативної підсудності відповідно до ч. 12 ст. 28 ЦПК України.
Разом з тим, в суду відсутні повноваження на повернення позовної заяви чи передачі її до іншого суду з мотивів наявності альтернативних правил підсудності, оскільки визначення підсудності у такому випадку входить до кола виключних процесуальних повноважень позивача.
Всупереч викладеному, позовну заяву ОСОБА_1 про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, було передано до Вишгородського районного суду Київської області. З ухвали Печерського районного суду м. Києва від 27.03.2024 року слідує, що підставою для передачі справи за підсудністю було те, що оскаржуваний виконавчий напис перебуває на виконанні у приватного виконавця Чучкова М.О., який знаходиться у м. Вишгород Київської області.
Однак, як було зазначено судом вище, місцем виконання виконавчого напису, за яким в межах альтернативної підсудності (ч. 12 ст. 28 ЦПК України) можуть пред'являтися позови про виконання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, є відмінним від місця прийняття виконавчого документа до виконання та місцезнаходження виконавчого органу. Місцем виконання виконавчого напису є місце проживання боржника, місце його перебування, роботи або за місцем знаходженням його майна.
Як вбачається з позовної заяви, позивач ОСОБА_1 зареєстрований у с. Кременище Київської області, що не входить до адміністративних меж Вишгородського району Київської області. Позаяк, при поданні позовної заяви ОСОБА_1 визначив її підсудність саме за правилами загальної територіальної юрисдикції. Будь-яких законних підстав для прийняття справи у провадження Вишгородського районного суду Київської області не встановлено.
Таким чином, дана справа має розглядатися Печерським районним судом м. Києва.
У Постанові ВП ВС від 26.08.2019 року у справі № 855/364/19 було зроблено висновок наступного змісту: «якщо суд першої інстанції помилково чи неправильно направив до суду тієї самої інстанції справу, яка за предметом спору, суб'єктним складом учасників, характером спірних правовідносин відноситься до його підсудності, а суд, якому була направлена справа (позовна заява), повернув її назад як направлену внаслідок порушення правил підсудності, то рішення суду, який повернув справу адресанту, не може розцінюватися як ознака спору щодо підсудності чи порушення заборони про передавання справ.
Таке рішення суду свідчить про виконання вимог процесуального закону щодо забезпечення дієвості і обов'язковості положень інституту підсудності адміністративних справ і є реалізацією гарантії кожного на розгляд справи судом, встановленим законом. Таке рішення є виконанням вимог закону».
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Керуючись ст.ст. 27, 28, 30, 31, 187 ЦПК України, суддя -
Цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ТОВ «Фінансова компанія «ПАРІС», треті особи: приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, приватний виконавець виконавчого округу Київської області Чучков Михайло Олександрович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - передати за підсудністю на розгляд до Печерського районного суду м. Києва.
Цивільна справа за позовною заявою ОСОБА_1 до ТОВ «Фінансова компанія «ПАРІС», треті особи: приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, приватний виконавець виконавчого округу Київської області Чучков Михайло Олександрович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, має бути направлена до Печерського районного суду м. Києва не пізніше п'яти днів після закінчення строку на оскарження ухвали суду, а в разі подання скарги не пізніше п'яти днів після залишення її без задоволення.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення до Київського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому повної ухвали суду.
Суддя О.В. Рукас