ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
27.06.2024 м. Івано-ФранківськСправа № 909/376/24
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кобецької С. М., секретар судового засідання Юрчак С. Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Акціонерного товариства Акціонерно-комерційний банк "Львів"
вул. Сербська, буд. 1, м. Львів, 79008
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Нехаєва Ігоря Едуардовича
АДРЕСА_1
про: стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 204 911,15 грн.
Представники сторін не з'явилися.
Акціонерне товариство Акціонерно-комерційний банк "Львів" звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Нехаєва Ігоря Едуардовича про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 204 911,15 грн, з якої: 151 671,49 грн заборгованість по основному боргу та 53 239,66 грн заборгованість по відсотках.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, у позовній заяві зазначено, що розгляд справи просив проводити за відсутності представника. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 04.10.2021 між Акціонерним товариством Акціонерно-комерційний банк "Львів" та Фізичною особою-підприємцем Нехаєвим І. Е. був укладений кредитний договір № 862/В/2021. Позивач свої зобов'язання виконав в повному обсязі та надав відповідачу кредит в розмірі 200 000,00 грн, з кінцевою датою повернення - 03.04.2024. Відповідач зобов'язання, передбачені договором, належним чином не виконав, у визначений строк кошти не повернув.
Відповідач в судові засідання жодного разу не з'явився. Ухвала про відкриття провадження у справі від 29.04.2024 з відомостями про дату, час і місце розгляду справи повернулася на адресу суду із зазначенням в поштових довідках "адресат відсутній за вказаною адресою". Ухвали суду направлялися відповідачу рекомендованою кореспонденцією за адресою, яка зазначена у відомостях з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Повідомлення про зміну місцезнаходження відповідача суду не надано.
З огляду на вищевикладене, враховуючи приписи п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України відповідач вважається належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.
Слід сказати, що Європейський суд з прав людини у рішеннях від 26.04.2007 у справі "Олександр Шевченко проти України", від 14.10.2003 у справі "Трух проти України" звертає увагу на те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження, а у рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" вказує, що на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов'язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду і не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи.
Станом на 27.06.2024 відповідач правом на подання відзиву на позов не скористався, своїх пояснень стосовно позову до суду не подав. Будь-яких інших заяв, клопотань або заперечень від відповідача до суду не надходило.
Відповідно до ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічні норми містяться в ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.
Беручи до уваги: - приписи статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стосовно розгляду спору впродовж розумного строку; - норми частин 1 та 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті і суд розглядає справу за відсутності такого учасника; - належне повідомлення сторін про дату, час та місце розгляду справи, явка яких не визнавалась судом обов'язковою; - наявність у суду всіх необхідних матеріалів (доказів) для вирішення спору по суті - спір вирішується у відсутності представників сторін за наявними матеріалами, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.
Фактичні обставини справи вказують на те, що 04.10.2021 між Акціонерним товариством Акціонерно-комерційний банк "Львів" (далі - банк) та Фізичною особою підприємцем Нехаєвим Ігорем Едуардовичем (далі - позичальник) укладено кредитний договір № 862/В/2021, відповідно до умов якого банк надає позичальнику грошові кошти (далі - кредит) у розмірі 200 000,00 грн, із процентною ставкою 23,88%, з кінцевою датою повернення - 03.04.2024.
Прийняті на себе зобов'язання по кредитному договору банк виконав, перерахувавши на поточний рахунок позичальника кошти в розмірі 200 000,00 грн, що підтверджується меморіальним ордером № 104119 від 04.10.2021.
Відповідно до пункту 2.1.6 кредитного договору, повернення кредиту здійснюється згідно графіку погашення кредиту, що є невід'ємною частиною договору.
31.05.2022 між позичальником та банком було укладено додатковий договір до кредитного договору № 862/В/2021 від 04.10.2021 (далі - додатковий договір 1), відповідно до якого банк надав позичальнику відтермінування сплати відсотків за користування кредитом та/або відтермінування повернення отриманого позичальником кредиту, на термін з 31.05.2022 по 31.07.2022 (далі - відтермінування) (п. 1 додаткового договору 1).
У зв'язку з відтермінуванням, позичальник зобов'язується сплатити проценти за користування кредитом у порядку та відповідно до графіку повернення кредиту за кредитним договором, викладеного в новій редакції, який погоджено сторонами та який складає невід'ємну частину цього додаткового договору 1 (п. 3 додаткового договору 1).
В подальшому, 25.11.2022 між сторонами було укладено ще один додатковий договір до кредитного договору № 862/В/2021 від 04.10.2021, відповідно до якого банк надав позичальнику відтермінування сплати відсотків за користування кредитом та/або відтермінування повернення отриманого позичальником кредиту, на термін з 30.11.2022 по 31.01.2023 (далі - додатковий договір 2).
Відсотки продовжують нараховуватись банком у відповідності до умов кредитного договору. Позичальник зобов'язується сплатити відсотки, нараховані на час відтермінування в порядку та згідно графіку повернення кредиту за кредитним договором, викладеного в новій редакції, який погоджено сторонами та який складає невід'ємну частину цього додаткового договору 2 (п. 3 додаткового договору 2).
Відповідно до пунктів 4.1 та 4.2 кредитного договору позичальник зобов'язаний повернути банку кредит у повному обсязі в порядку та терміни, передбачені цим договором та/або додатками до нього. Повернення кредиту здійснюється шляхом безготівкових перерахунків або внесенням готівки в касу банку.
Згідно п. 3.2 кредитного договору проценти за користування кредитом нараховуються щомісячно на суму заборгованості по кредиту за методом "факт/360" (фактична кількість днів у місяці, але умовно 360 днів у році), за ставкою, визначеною у п. 2.1.3. цього додаткового договору з моменту видачі кредиту до терміну, вказаному в п. 2.1.4. цього договору.
Станом на 11.04.2024 заборгованість по нарахованих і несплачених процентах становить 53 239,66 грн, що підтверджується розрахунком заборгованості та виписками по рахунках. Термін дії кредитного договору закінчився 03.04.2024, з цього часу банк припинив нараховувати проценти.
З метою досудового врегулювання спору відповідачу направлено лист-вимогу від 14.03.2024 № 2143/0-04, докази направлення містяться в матеріалах справи.
Відповідач заборгованість не оплатив, у зв'язку з чим позивач звернувся за захистом порушеного права до суду.
Предметом судового розгляду є матеріально-правова вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором в сумі 204 911,15 грн, з якої: 151 671,49 грн заборгованість по основному боргу та 53 239,66 грн заборгованість по відсотках.
Згідно із ч. 1 та 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
У відповідності з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частинами 1, 3 та 5 статті 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
Згідно із ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За приписами ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).
За змістом частин 1 та 2 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України).
При дослідженні матеріалів справи судом встановлено, що зазначений вище кредитний договір та додаткові договори до нього укладено сторонами у письмовій формі, підписано та погоджено всі умови та досягнуто згоди щодо виконання їх умов.
Суду не надано доказів визнання недійсними кредитного договору та додаткових договорів до нього чи наявності правових підстав для встановлення їх нікчемності, а тому в силу презумпції правомірності правочину (ст. 204 Цивільного кодексу України), останні є правомірними та належною підставою виникнення прав та обов'язків у сторін договору.
Згідно зі статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно із ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).
Судом встановлено, що на виконання умов кредитного договору позивач надав відповідачу кредитні кошти в сумі 200 000,00 грн, з кінцевою датою повернення - 03.04.2024, що підтверджується меморіальним ордером № 104119 від 04.10.2021 та випискою по рахунку позичальника відкритих в рамках кредитного договору.
Виписка (виписки) з рахунку (рахунків) позичальника відкритих в рамках кредитного договору, відповідають вимогам та підтверджують факт передачі кредитних коштів позичальнику та заборгованість за кредитним договором (позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23.09.2019 у справі № 910/10254/18.
Таким чином, банк виконав свої зобов'язання, надавши позичальнику кредитні кошти в сумі, строки та на умовах передбачених кредитним договором та додатковими договорами до нього.
Відповідач в установлені договором з урахуванням додаткових договорів до нього не повернув кредит в сумі 151 671,49 грн та не сплатив заборгованість по відсотках в сумі 53 239,66 грн
Відповідно до частин 1-4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За приписами частин 1 та 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідач доводів позивача не спростував, доказів виконання зобов'язань суду не надав.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості по основному боргу в сумі 151 671,49 грн та заборгованість по відсотках в сумі 53 239,66 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Судом здійснено витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та встановлено, що відповідач припинив підприємницьку діяльність.
Водночас, за змістом ст. 51, 52, 598-609 Цивільного кодексу України, ч. 9 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" у випадку припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця (із внесенням до Реєстру запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобов'язання (господарські зобов'язання) за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за зобов'язаною особою, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном. Зазначений висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2018 у справі № 916/559/17, що відповідно до ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України має враховуватись судами при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин. Відтак, зобов'язання Фізичної особи-підприємця Нехаєва І. Е. за договором залишились за ним як фізичною особою.
Згідно з ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
При зверненні з позовом позивач сплатив судовий збір в розмірі 3 073,70 грн (платіжна інструкція № 887187 від 18.04.2024). Інших судових витрат позивач не заявив.
За правилами, встановленими пунктом 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на задоволення позову в повному обсязі, судовий збір в сумі 3 073,70 грн слід покласти на відповідача.
Керуючись ст. 13, 86, 123, 129, 165, 178, 202, 232, 233, 236-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд
позов Акціонерного товариства Акціонерно-комерційний банк "Львів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 204 911,15 грн задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Акціонерно-комерційний банк "Львів" (вул. Сербська, буд. 1, м. Львів, 79008; ідентифікаційний код 09801546) 151 671,49 грн заборгованості по основному боргу, 53 239,66 грн заборгованості по відсотках та 3 073,70 грн судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 01.07.2024.
Суддя С. М. Кобецька