іменем України
19.06.2024 Справа №905/1143/23
Суддя - Говорун О.В.
Секретар судового засідання - Блохіна Ю.В.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Донецькі енергетичні послуги".
Відповідач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 .
Про стягнення заборгованості у розмірі 61217,57 грн.
Представники учасників справи:
від позивача - не з'явився;
від відповідача - не з'явився.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Донецькі енергетичні послуги" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення 61217,57 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору про постачання електричної енергії споживачу в частині здійснення оплати за спожиту електричну енергію, у зв'язку з чим просить стягнути заборгованість, 3 проценти річних, інфляційні втрати та пеню.
До суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог щодо стягнення боргу за спожиту електричну енергію, 3% річних, інфляційних втрат та пені.
В обґрунтування заперечень, представник відповідач зазначає, що між позивачем та відповідачем не був укладений двосторонній письмовий договір. Первинні документи за спожиту електричну енергію не відповідають вимогам до їх оформлення визначених Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність". Вимоги щодо стягнення заборгованості за електричну енергію заявлені за період який споживач таких послуг не отримував.
В задоволенні вимог щодо стягнення 3% річних, інфляційних втрат та пені представник відповідача просив відмовити посилаючись на пп.16 п.1 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг "Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану" від 25.02.2022 №332.
Від представника позивача надійшла відповідь на відзив.
19.06.2024 від представника відповідача надійшла заява про визнання позовних вимог в частині існуючої заборгованості. В решті позовних вимог просив відмовити.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, подав клопотання про розгляд справи без його участі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, просив розглядати справу без його участі.
Суд, дослідивши письмові докази у справі, встановив наступні факти та відповідні ним правовідносини.
Правове регулювання правовідносин, пов'язаних з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії регулюються зокрема Законом України "Про ринок електричної енергії" від 13.04.2017 № 2019-VIII та Правилами роздрібного ринку електричної енергії", затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 312 від 14.03.2018р (далі - ПРРЕЕ).
Згідно з постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 14.06.2018 № 429, ТОВ "Донецькі енергетичні послуги" видано ліцензію з постачання електричної енергії споживачам.
Згідно з п.2 постанови НКРЕКП №312 від 14.03.2018, укладення договорів між споживачами та іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії відповідно до вимог Правил здійснюється шляхом приєднання споживачів до публічних договорів приєднання (договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, відповідних договорів про постачання електричної енергії) на умовах чинних договорів про постачання електричної енергії та про користування електричною енергією, укладених з відповідними постачальниками електричної енергії за регульованим тарифом, шляхом подання заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку до цієї постанови.
За змістом п.2.1.7 ПРРЕЕ, у разі незгоди споживача приєднуватися до умов договору про надання послуг з розподілу/передачі електричної енергії споживач не має права використовувати електричну енергію із системи розподілу/передачі та має подати оператору системи письмову заяву про припинення розподілу/передачі електричної енергії на його об'єкт. Фактом приєднання споживача до умов договору споживача про надання послуг з розподілу/передачі електричної енергії (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір споживача про надання послуг з розподілу/передачі електричної енергії, зокрема повернення (надання) підписаної заяви-приєднання, у тому числі у формі електронного документа, підписаного з використанням електронної ідентифікації, у разі укладення договору за допомогою інформаційно-комунікаційних систем та/або засобів електронної комунікації, сплата рахунка оператора системи, за відсутності заперечень оператора системи.
Відповідно до п.3.1.9. ПРРЕЕ споживання електричної енергії без укладення відповідних договорів на роздрібному ринку не допускається.
Відповідач приєднався до умов публічного Договору про постачання електричної енергії споживачу (далі - Договір, а.с.5-11) шляхом фактичного споживання електричної енергії та сплати рахунка позивача за спожиту електричну енергію (а.с.98, 102).
Відповідно до п.1.1 договору, цей договір про постачання електричної енергії споживачу (далі-договір) є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції споживачу постачальником та укладається, з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, шляхом приєднання споживача до цього договору, згідно із заявою-приєднанням, яка є додатком до цього договору.
Згідно з п.2.1 договору, постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.
Відповідно до п. 5.5 договору, розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.
Пунктом 5.7 договору передбачено, що оплата рахунка постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строк, визначений у рахунку, який не може бути менший 5 робочих днів з моменту отримання його споживачем, або протягом 5 робочих днів від дати, зазначеної у комерційній пропозиції, щодо оплати рахунку, оформленого споживачем.
Комерційна пропозиція "Надійна - Донецьк" постачальника ТОВ "Донецькі енергетичні послуги" є додатком 2 до договору про постачання електричної енергії споживачу ( а.с.14-17).
Відповідно до пункту 5 Комерційної пропозиції, розрахунок (оплата) за фактично спожиту електричну енергію має здійснюватися споживачем у строк не більше 5 робочих днів після закінчення розрахункового періоду, незалежно від отримання рахунку.
Рахунок за фактичне споживання формується споживачем самостійно в сервісі "Особистий кабінет" на підставі даних, отриманих від оператора системи/ адміністратора комерційного обліку або внесених споживачем. В інших випадках рахунок формується Постачальником за даними, отриманими від споживача/ оператора системи/адміністратора комерційного обліку та може бути отриманий Споживачем у відповідному енергоофісі Постачальника. У разі не отримання споживачем рахунку, Споживач здійснює оплату за спожиту електричну енергію, в установлені даним розділом строки, за платіжним документом, самостійно оформленим споживачем.
Договір на умовах цієї комерційної пропозиції укладається на строк до кінця календарного року. Договір вважається щорічно продовженим на наступний календарний рік, якщо не пізніше ніж за 21 календарний день до закінчення терміну дії договору жодна зі сторін не заявить про припинення його дії (п.10 комерційної пропозиції).
На виконання умов договору, позивачем відповідачу була поставлена електрична енергія та виставлений рахунок на оплату за спожиту електричну енергію, а саме - №18926 за грудень 2022 року на суму 65006,03 грн (а.с.30).
Також, позивачем був складений відповідний акт приймання-передачі електричної енергії за грудень 2022 року на суму 65006,03 грн (а.с.48).
Зазначений рахунок на оплату, а також акт приймання-передачі за грудень 2022 були направлені позивачем на поштову адресу відповідача (а.с.18-19).
26.07.2023 АТ ДТЕК Донецькі Електромережі повідомило про фактичний обсяг споживання електричної енергії відповідачем за грудень 2022 року по точках комерційного обліку відповідача. Кількість спожитої електричної енергії - 10329 квт/год. (а.с.32-33).
Відповідачем частково було сплачено вартість спожитої електричної енергії, на суму 19006,13 грн.
Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за спожиту в грудні 2022 року електричну енергію складає 45999,90 грн.
27.04.2023 позивач направив відповідачу претензію №24/4433, в якій зазначив, що у відповідача перед позивачем наявна заборгованість та просить її сплатити (а.с.27-29).
Відповідь на вказану претензію до суду не надано.
Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ч.1 ст.193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), яка кореспондується з ч.1 ст.526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
В порушення вказаних вище вимог законодавства та договору, відповідач взяті зобов'язання щодо здійснення своєчасної оплати за поставлену позивачем електричну енергію не виконав, у зв'язку з чим утворилась заборгованість відповідача перед позивачем в розмірі 45999,90 грн.
Станом на час прийняття рішення судом у справі, доказів на підтвердження виконання відповідачем зобов'язання за договором щодо оплати за поставлену позивачем електричну енергію до суду надано не було, а отже вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 45999,90 грн підлягає задоволенню повністю.
Позивач, на підставі ч.2 ст.625 ЦК України, просить стягнути 3% річних в розмірі 763,73 грн, які нараховані за період з 11.01.2023 по 31.07.2023, та інфляційні втрати в розмірі 1725,19 грн (нараховані за період січень - червень 2023 року).
За змістом ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд задовольняє вимоги у цій частині на суму 763,73 грн та на суму 1725,18 грн відповідно.
Також, позивачем заявлена пеня у розмірі 12728,75 грн за період з 11.01.2023 по 31.07.2023.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України).
Частиною 1 статті 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 4 ст.231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до п. 4.17 ПРРЕЕ, за несвоєчасну оплату передбачених договором (комерційною пропозицією) платежів понад обумовлений термін споживач сплачує неустойку (пеню) та інші платежі згідно з законодавством та договором.
Згідно з ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
За внесення платежі, передбачених умовами договору, з порушенням термінів, визначених цією комерційною пропозицією, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, нарахованої протягом всього періоду прострочення зобов'язання (п.6 комерційної пропозиції).
В той же час, суд зазначає наступне.
Підпунктом 16 пункту 1 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №332 від 25.02.2022 "Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану" комісією надана настанова за змістом якої на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України Про ринок електричної енергії, між учасниками ринку електричної енергії.
При цьому суд вказує, що підпункт 16 пункту 1 Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 це імперативна норма, якою держава вказала учасниками ринку електричної енергії, що на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування зупиняється нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України Про ринок електричної енергії.
Відповідно до Закону України від 24.02.2022 №2102-IX "Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні "затверджено відповідний Указ Президента України від 24.02.2022 №64/2022, яким у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022, який був продовжений та триває до теперішнього часу.
Рішення Регулятора щодо порядку застосування норм про відповідальність учасників на ринку електроенергії не суперечать нормам Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України про відповідальність у договірних відносинах з огляду на те, що Регулятор в силу Закону наділений повноваженнями унормовувати договірні відносини суб'єктів господарювання, що проводять свою діяльність у сфері енергетики, у тому числі в частині відповідальності за невиконання (неналежне виконання) договірних зобов'язань на ринку електричної енергії.
Такі рішення Регулятора не скасовують встановлену нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України відповідальність за порушення договірних зобов'язань для учасників ринку електроенергії, та не встановлюють мораторію для застосування цієї відповідальності, позаяк Регулятор, який наділений повноваженнями нормативного регулювання договірних відносин на ринку електроенергії, з метою забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії, під час особливого періоду, в межах наданих йому Законом повноважень тимчасово зупинив нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України Про ринок електричної енергії, між учасниками ринку електричної енергії.
Отже, хоча постанова НКРЕКП № 332 від 25.02.2022 має нижчу юридичну силу порівняно з Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України, втім її норми є обов'язковими до виконання всіма учасниками ринку та мають застосовуватись останніми у своїй господарській діяльності на ринку електроенергії, зокрема, які уклали між собою двосторонні договори відповідно до статті 66 Закону України "Про ринок електричної енергії", що також обумовлено положеннями статті 179 Господарського кодексу України, яка встановлює нормативне обмеження вільного розсуду сторін господарського договору при визначенні його умов у разі укладання типового договору.
Аналогічний за змістом висновок викладений у постанові Об'єднаної Палати Верховного Суду від 19.04.2024 у справі № 911/1359/22.
За таких обставин, виходячи з приписів підпункту 16 пункту 1 Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332, вимога позивача щодо стягнення пені з відповідача не підлягає задоволенню.
Щодо заперечень відповідача в частині відмови в нарахуванні 3% річних та інфляційних втрат, з посиланням на пп.16 п.1 постанови №332 від 25.02.2022 Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг "Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану" суд зазначає наступне.
Згідно з вказаною нормою, Національною комісією надана постанова щодо зупинення нарахування та стягнення саме штрафних санкцій.
За змістом ст.617 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється саме від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відтак, враховуючи положення ч.2 ст.625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Нарахування процентів та інфляційних втрат має компенсаційний а не штрафний характер.
Такі висновки містяться, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 (справи №373/2054/16-ц, № 464/3790/16-ц), від 23.10.2019 (справа №723/304/16-ц).
За таких обставин, вимоги позивача щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат є такими, що підлягають задоволенню.
Згідно з ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Судові витрати, за приписами статті 129 ГПК України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 129, 236-238 ГПК України, господарський суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Фізичнї особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецькі енергетичні послуги" (вул. Массаковського Володимира, 7, м. Дніпро, 49044, ідентифікаційний код юридичної особи - 42086719) заборгованість в розмірі 45999 (сорок п'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто дев'ять) грн 90 коп., 3 % річних в розмірі 763 (сімсот шістдесят три) грн 73 коп., інфляційні втрати у розмірі 1725 (одна тисяча сімсот двадцять п'ять) грн 18 коп. та судові витрати в розмірі 1700 (одна тисяча сімсот) грн 74 коп.
В задоволенні інших вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня проголошення рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 01.07.2024.
Суддя О.В. Говорун