16400, м. Борзна, Чернігівської обл., вул. Незалежності, буд. 4 тел.: 0 (4653) 21-202
Справа №730/837/24
Провадження № 2-о/730/35/2024
"01" липня 2024 р. м.Борзна
Суддя Борзнянського районного суду Чернігівської області Ріхтер В.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини,
28.06.2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини.
Метою встановлення цього факту ОСОБА_1 зазначив подальше вирішення питання щодо наявності підстави для можливості не підлягати призову на військову службу на підставі пункту 4 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Ознайомившись із матеріалами заяви, вважаю за необхідне відмовити у відкритті провадження з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Суд розглядає в порядку окремого провадження справи, зокрема, про встановлення фактів, що мають юридичне значення (п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України).
Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у частині першій статті 315 ЦПК України, однак не є вичерпним.
Частинами першою та другою статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту:1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
Згідно з ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
У порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов:
- згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян;
- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку їх встановлення;
- заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення;
- встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Отже, існують два порядки встановлення фактів, що мають юридичне значення: позасудовий і судовий.
Якщо факт, що має юридичне значення, підлягає встановленню в позасудовому порядку, особа має використати такий порядок.
Відмова відповідного органу в установленні такого факту може бути оскаржена заінтересованою особою до суду в порядку адміністративного судочинства (схожі висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 08 листопада 2019 року у справі № 161/853/19, від 18 грудня 2019 року у справі № 370/2598/16-ц, від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21).
Суддя, приймаючи заяву, повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу. Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у відкритті провадження, а коли справу вже відкрито - закриває провадження у ній.
Близькі за змістом висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18, від 29 травня 2019 року у справі № 398/4017/18.
Таким чином, судовий порядок встановлення факту, що має юридичне значення, використовується лише у випадку, коли чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку його встановлення.
У справі, що переглядається, з метою вирішення питання щодо наявності підстави для можливості не підлягати призову на військову службу на підставі пункту 4 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» заявник просить встановити факт самостійного виховання та утримання дитини.
Відповідно до вказаної норми не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані:
1) заброньовані на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також за підприємствами, установами і організаціями в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, і перебувають на спеціальному військовому обліку;
2) визнані в установленому порядку особами з інвалідністю або відповідно до висновку військово-лікарської комісії тимчасово непридатними до військової служби за станом здоров'я на термін 6-12 місяців (з наступним проходженням військово-лікарської комісії);
3) жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці;
4) жінки та чоловіки, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо другий з батьків такої дитини (дітей) помер, позбавлений батьківських прав, визнаний зниклим безвісти або безвісно відсутнім, оголошений померлим, відбуває покарання у місцях позбавлення волі, а також коли особа самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду або запис про батька такої дитини в Книзі реєстрації народжень здійснений на підставі частини першої статті 135 Сімейного кодексу України;
Чинним законодавством передбачено позасудовий порядок встановлення факту перебування на утриманні особи дітей.
Відповідно до ст. 40 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виконавчі органи сільських, селищних, міських рад, крім повноважень, передбачених цим Законом, здійснюють й інші надані їм законом повноваження. До наведених повноважень віднесено, в тому числі, видачу довідок про те, що дитина знаходиться на утриманні одного з батьків або опікуна.
Наведена послуга надається на підставі індивідуального рішення кожного органу місцевого самоврядування в межах території. Довідка видається у місячний строк безкоштовно. Її видача здійснюється виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а також центром надання адміністративних послуг. Подати заяву на її отримання заявник може особисто або через законного представника.
Для отримання відповідної довідки особа має подати наступні документи: паспорт особи, що звернулася за довідкою; копії свідоцтв про народження дітей; документ про встановлення опіки (у разі наявності); акт обстежень житлових умов заявника, де вказано, що батько/мати не бере участі у вихованні дитини.
Підставою для відмови у видачі довідки про те, що дитина знаходиться на утриманні одного з батьків або опікуна, являється невідповідність документів. Відмова у наданні такої послуги може бути оскаржена до окружного адміністративного суду.
Аналогічні дані зазначені на порталі «Дія», з якими заявник не позбавлений ознайомитися на Інтернет ресурсі за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_2.
Таким чином, на час вирішення заяви ОСОБА_1 існує визначений позасудовий порядок встановлення факту перебування на утриманні дітей. Отже, наведений факт не може встановлюватися в судовому порядку в окремому провадженні в порядку цивільного судочинства.
З матеріалів, долучених до заяви вбачається, що ОСОБА_1 до органу місцевого самоврядування за отриманням довідки про те, що дитина знаходиться на утриманні одного з батьків або опікуна, не звертався.
Наразі ОСОБА_1 не позбавлений можливості звернутись до органу місцевого самоврядування за місцем проживання із заявою про видачу довідки про те, що на його утриманні перебуває дитина.
У разі відмови органом місцевого самоврядування у видачі довідки ОСОБА_1 може звернутись до окружного адміністративного суду з відповідним позовом.
Також, судом встановлено, що ОСОБА_1 на день розгляду даної заяви у суді до будь-яких державних органів з приводу питання мобілізації не звертався, його права жодним чином не порушені.
ОСОБА_1 не позбавлений можливості надати документи, які вважає за потрібне, до ІНФОРМАЦІЯ_1 та, у разі незгоди з відповіддю, може звернутись до окружного адміністративного суду з відповідним позовом.
Проте в межах цієї справи суд не може перебирати на себе повноваження органу місцевого самоврядування та встановлювати обставини, перевірка яких здійснюється цим органом на підставі поданих особою документів та оформлюється відповідним індивідуальним рішенням.
Отже, розгляд заяви ОСОБА_1 віднесено до повноважень інших органів компетентних органів і за законом не підлягає судовому розгляду.
Велика Палата Верховного Суду зазначила, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, розглядаються у позасудовому та судому порядку. Рішення стосовно фактів, що мають юридичне значення, прийняті у позасудовому порядку, можуть бути оскаржені до судів адміністративної юрисдикції. Юридичні факти, які належать встановлювати в судовому порядку, вирішуються судами цивільної юрисдикції за правилами ЦПК України (пункти 107, 116, 117 постанови Великої Палати Верховного Суду від18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21).
Таким чином, за умов дотримання заявником позасудового порядку встановлення факту утримання дитини та вичерпання таких можливостей, ОСОБА_1 не позбавлений права в подальшому обирати належний захист своїх прав, у тому числі і судовий, проте не шляхом встановлення цього юридичного факту.
Суд звертає увагу заявника, що з урахуванням визначених законом завдань цивільного судочинства, є недопустимим ініціювання судового провадження у порядку цивільного судочинства з метою оцінки обставин, які становлять предмет доказування у провадженні в порядку адміністративного судочинства, чи з метою створення поза межами останнього передумов для визнання доказу, отриманого у такому провадженні, належним та допустимим.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Таким чином, враховуючи викладені обставини, у відкритті провадження в справі за даною заявою ОСОБА_1 слід відмовити з підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України.
Наведений висновок суду узгоджується з правовою позицією Великої палати Верховного суду, викладеною в постанові від 08 листопада 2019 року в справі № 161/853/19, та за аналогічними по суті, що містяться в постанові Верховного Суду від 22 березня 2023 року в справі № 290/289/22-ц, постанові Верховного суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 травня 2022 року в справі № 539/4118/19, які підлягають врахуванню в силу вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України.
Аналогічна практика щодо розгляду даної категорії справ підтримується й Чернігівським апеляційним судом (див., наприклад, справу № 730/302/24, постанова від 26 червня 2024 року).
Керуючись ст.ст. 19, 186 ЦПК України, суд
Відмовити у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини.
Ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі надіслати ОСОБА_1 разом з заявою і доданими до неї матеріалами.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Ріхтер В.В.