Справа № 686/33258/23
Провадження № 1-кс/686/5607/24
01 липня 2024 року м. Хмельницький
Слідчий суддя Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області ОСОБА_1 , перевіривши матеріали клопотання прокурора Хмельницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_2 про арешт майна, у кримінальному провадженні № 12023240000000468,
встановив:
28.06.2024 року прокурор Хмельницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_2 звернувся до слідчого судді із клопотанням про накладення арешту на майно, яке 27.06.2024 р., під час проведення, у період часу з 06 год. 29 хв. до 08 год. 05 хв., обшуку у домоволодінні, що розташоване на земельній ділянці, з кадастровим №6825085700:03:011:0148, у СТ «Медик» Лісогринівецької ОТГ, було вилучено у ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , а саме на: мобільний телефон «Iphone 14 PROMAX», чорного кольору, (ІМЕІ та сім-карта оператора мобільного зв?язку невідомі); мобільний телефон «Iphone 14 PROMAX», білого та сірого кольорів, (ІМЕІ та сім-карта оператора мобільного зв?язку невідомі); ноутбук марки «DELL», чорного та сірого кольорів, серійний номер № 8B6KK12, без зарядного пристрою; принтер марки «EPSON», чорного кольору, серійний номер № НОМЕР_1 , із кабелем живлення та кабелем підключення.
Дослідивши надані матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов до наступних висновків.
Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Згідно з ч.2 ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення, зокрема, збереження речових доказів.
Зі змісту ч.3 ст.170 КПК України вбачається, що арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України.
Відповідно до ст.98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Частиною 1 ст. 171 КПК України визначено, що з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач.
Відповідно до ч. 2 ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.
Вказаним вимогам закону подане прокурором клопотання не відповідає. Так, у поданому клопотанні прокурор не аргументує достатнім чином, які підстави, мета та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна у вказаному кримінальному провадженні наявні, відсутнє належне обґрунтування, яке значення має майно, на яке просить накласти арешт прокурор, зокрема й те, дозвіл на відшукання якого не надавався в ухвалі слідчого судді про надання дозволу на проведення обшуку (грошові кошти), як речові докази та які обставини, за допомогою цих доказів, можливо довести у кримінальному провадженні №12023243000000157, а відтак, яка необхідність у накладенні арешту саме на це майно. В цьому контексті наявність постанови слідчого про визнання майна речовими доказами, в якій також відсутня аргументація щодо висвітлення ознак речових доказів, не є визначальним юридичним фактом для оцінки відповідності речей вимогам ст.98 КПК України. Зокрема, у клопотанні прокурора відсутня належна аргументація, яке значення вилучене майно має як речові докази для встановлення обставин, з тих, що відповідно до ст.91 КПК України підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, яке розслідується по факту вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.199, ч.2 ст.332, ч.3 ст. 28, ч.1 ст.358, ч.3 ст.28, ч.3 ст.358 КК України.
Також, прокурор у клопотанні вказує про необхідність проведення з вилученим майном експертних досліджень (не зазначаючи вид цих досліджень), оглядів, однак, із матеріалів поданого прокурором клопотання не вбачається та обставина, що всі вилучені в ході проведення вказаного обшуку речі мають бути об'єктом будь-яких експертних досліджень (не долучено постанов про призначення експертиз), окрім того, були оглянуті під час проведення обшуку й грошові кошти. Зокрема, до клопотання прокурором долучено лише копії: ухвали слідчого судді про надання дозволу на проведення обшуку (на 2 арк.); протоколу обшуку (на 2 арк.); постанови про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання (на 2 арк.), а також, всупереч вимог ч.6 ст.132 КПК України, лише ксерокопію витягу з ЄРДР (на 1 арк.), інших документів, якими б прокурор міг обґрунтувати свої доводи, до клопотання долучено не було.
Із врахуванням того, що під час проведення вищевказаного обшуку майно вилучалось у ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , а також того, що прокурор у клопотанні просить накласти арешт на майно шляхом позбавлення ОСОБА_3 або будь-кого іншого можливості відчужувати, розпоряджатися та використовувати це майно, тому неможливо, із матеріалів поданого прокурором клопотання, встановити на чиє, в дійсності, майно прокурор просить накласти арешт (кому саме, в розрізі кожного з вилучених у ОСОБА_3 та ОСОБА_4 предметів, належить майно), хоча мав би прокурор у клопотанні зазначити конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами майном, на яке він просить накласти арешт.
Не наведено у клопотанні прокурора й про існування обставин, передбачених ч.3 ст.132 КПК України. Також, не зазначено у клопотанні прокурора, яка є необхідність у встановлені заборон відчуження, розпорядження та користування майном, на яке просить накласти арешт прокурор.
Також, у відповідності до ч.1 ст.172 КПК України, клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Однак, матеріали поданого прокурором клопотання не містять актуальних контактних даних особи (осіб), якій (яким) належить майно, на яке просить накласти арешт прокурор, що позбавляє слідчого суддю можливості повідомити вказану особу (осіб) про час і місце розгляду справи у передбачений законом строк.
Вказані недоліки позбавляють слідчого суддю можливості вирішити питання про накладення арешту та мають бути усунуті прокурором, із зазначенням у розрізі кожного вилученого предмету його ознак речових доказів, визначених ст.98 КПК України, значення для кримінального провадження, мети накладення арешту, визначеної ст.170 КПК України, кому в дійсності належить вказане майно, обставин, передбачених ч.3 ст.132 КПК України, з долученням документів, якими прокурор обґрунтовує доводи клопотання.
Відповідно до ч.3 ст.172 КПК України, слідчий суддя, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог статті 171 цього Кодексу, повертає його прокурору, цивільному позивачу та встановлює строк в сімдесят дві години або з урахуванням думки слідчого, прокурора чи цивільного позивача менший строк для усунення недоліків, про що постановляє ухвалу.
Враховуючи викладене, клопотання прокурора підлягає поверненню ініціатору для усунення недоліків.
Керуючись ст.ст.171, 172 КПК України, слідчий суддя -
постановив:
Клопотання прокурора Хмельницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_2 про арешт майна, у кримінальному провадженні № 12023240000000468, - повернути прокурору, встановивши строк в сімдесят дві години для усунення недоліків.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя