Справа № 686/18233/24
Провадження № 1-кс/686/5591/24
28 червня 2024 року м. Хмельницький
Слідчий суддя Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області ОСОБА_1 , перевіривши матеріали клопотання прокурора Хмельницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону України ОСОБА_2 про накладення арешту на майно, у кримінальному провадженні №62024240010000357,
встановив:
28.06.2024 року прокурор Хмельницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону України ОСОБА_2 звернувся до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на майно, яке 27.03.2024 р., у ході проведення, в період часу з 19 год. 04 хв. до 20 год. 15 хв., огляду, було тимчасово вилучено у ОСОБА_3 , зокрема, на добровільно виданні останнім (очевидно належні ОСОБА_4 або військовій частині, в якій він перебуває на керівній посаді): грошові кошти, в сумі 1 120 350 грн. (229 купюр по 100 грн., на суму 22900 грн.; 732 купюри по 200 грн., на суму 146400 грн.; 1670 купюр по 500 грн., на суму 835000 грн.; 116 купюр по 1000 грн., на суму 116000 грн.; 2 купюри по 20 грн.; одна купюра 10 грн.); грошові кошти, в сумі 11000 доларів США (110 купюр по 100 доларів США); клаптик паперу, з виконаними барвником синього кольору рукописними записами (14*45000=630 000); клаптик паперу, з виконаними барвником синього кольору рукописними записами (із зазначенням найменування продуктів харчування); чорний поліетиленовий пакет із надписом «BMW»; частину паперової коробки, з надписом «SENSODYNE», паперовий конверт; рюкзак камуфльованого зразка, разом подарунковим конвертом.
Дослідивши надані матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов до наступних висновків.
Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Згідно з ч.2 ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення, зокрема, збереження речових доказів.
Зі змісту ч.3 ст.170 КПК України вбачається, що арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України.
Відповідно до ст.98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Частиною 1 ст.171 КПК України визначено, що з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач.
Відповідно до ч. 2 ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.
Вказаним вимогам закону подане прокурором клопотання не відповідає. Так, у поданому клопотанні прокурор не аргументує достатнім чином, які підстави, мета та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна у вказаному кримінальному провадженні наявні, відсутнє обґрунтування, яке значення мають речі (без конкретизації індивідуальних ознак цих речей (грошові кошти, конверти, рюкзак)), на які просить накласти арешт прокурор, як речові докази та які обставини за допомогою цих доказів можливо довести у кримінальному провадженні № 62024240010000357, а відтак, яка необхідність у накладенні арешту саме на це майно. В цьому контексті наявність постанови слідчого про визнання майна речовими доказами, в якій також відсутня належна аргументація щодо висвітлення ознак речових доказів, не є визначальним юридичним фактом для оцінки відповідності речей вимогам ст.98 КПК України. Зокрема, у клопотанні прокурора відсутня будь-яка аргументація, яке значення вилучене майно має як речовий доказ для встановлення обставин, з тих, що відповідно до ст.91 КПК України підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, яке розслідується по факту вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.426-1, ч.2 ст.146 КК України. Відсутні й відомості у цьому клопотанні і доданих до нього матеріалах й про те, що всі вилучені в ході проведення огляду клаптики паперу, грошові кошти, конверти, пакет, коробка та рюкзак містять ознаки речових доказів.
Не зазначає прокурор у клопотанні, на чиє саме майно він просить накласти арешт (кому належать вилучені у ОСОБА_3 речі (які, зі слів останнього, знаходились у рюкзаку ОСОБА_4 ), ОСОБА_4 чи військовій частині, в якій останній перебуває на керівній посаді), хоча мав би зазначити конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном. Не вказує в своєму клопотанні прокурор й індивідуальних ознак речей (грошових коштів, конвертів, рюкзака), на які він просить накласти арешт.
Не наведено у клопотанні прокурора й існування обставин, передбачених ч.3 ст.132 КПК України. Також, не зазначено у клопотанні прокурора, яка є необхідність у встановлені заборон права відчуження, розпорядження та користування відповідним майном, на яке просить накласти арешт прокурор.
Крім того, прокурор у клопотанні зазначає про необхідність проведення з вилученим майном експертних досліджень, при цьому вид цього дослідження - не конкретизує, однак, із матеріалів поданого прокурором клопотання не вбачається та обставина, що вилучені в ході проведення вказаного огляду речі та документи мають бути об'єктом будь-яких експертних досліджень (не долучено постанов про призначення відповідних експертиз). Зокрема, до клопотання прокурором долучено лише: витяг з ЄРДР (на 1 арк.); протокол допиту свідка ОСОБА_3 (на 6 арк.); протокол огляду (на 3 арк.); постанова про визнання предметів речовими доказами (на 4 арк.), інших документів, якими б прокурор міг обґрунтувати свої доводи, до клопотання долучено не було.
Також, у відповідності до ч.1 ст.172 КПК України, клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Однак, матеріали поданого прокурором клопотання не містять актуальних контактних даних осіб (власника чи його представника), яким належить вилучене у ОСОБА_3 майно, на яке просить накласти арешт прокурор, що позбавляє слідчого суддю можливості повідомити вказаних осіб про час і місце розгляду справи у передбачений законом строк.
Вказані недоліки позбавляють слідчого суддю можливості вирішити питання про накладення арешту та мають бути усунуті прокурором, із зазначенням у розрізі кожного вилученого предмету його ознак речових доказів, визначених ст.98 КПК України, значення для кримінального провадження, мети накладення арешту, визначеної ст.170 КПК України, осіб, яким належить вказане майно, та їх контактних даних, обставин, передбачених ч.3 ст.132 КПК України, з долученням документів, якими прокурор обґрунтовує доводи клопотання.
Відповідно до ч.3 ст.172 КПК України слідчий суддя, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог статті 171 цього Кодексу, повертає його прокурору, цивільному позивачу та встановлює строк в сімдесят дві години або з урахуванням думки слідчого, прокурора чи цивільного позивача менший строк для усунення недоліків, про що постановляє ухвалу.
Враховуючи викладене, клопотання прокурора підлягає поверненню ініціатору для усунення недоліків.
Керуючись ст.ст.171, 172 КПК України, слідчий суддя -
постановив:
Клопотання прокурора Хмельницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону України ОСОБА_2 про накладення арешту на майно, у кримінальному провадженні №62024240010000357, - повернути прокурору, встановивши строк в сімдесят дві години для усунення недоліків.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя