Справа № 686/16478/24
Провадження № 1-кс/686/5525/24
27 червня 2024 року м. Хмельницький
Слідчий суддя Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області ОСОБА_1 , перевіривши матеріали клопотання прокурора Окружної прокуратури міста Хмельницького ОСОБА_2 про арешт майна, у кримінальному провадженні № 12024243000001897,
встановив:
26.06.2024 р. прокурор Окружної прокуратури міста Хмельницького ОСОБА_2 звернувся до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на майно, яке, як зазначає прокурор у клопотанні, належить підозрюваному ОСОБА_3 , а саме на: домоволодіння АДРЕСА_1 ; 1/4 квартири АДРЕСА_2 .
Дослідивши надані матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов до наступних висновків.
Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Згідно з ч.2 ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення, зокрема, конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи.
Зі змісту ст.170 КПК України вбачається, що у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Частиною 1 ст.171 КПК України визначено, що з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач.
Відповідно до ч.2 ст.171 КПК України у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.
Вказаним вимогам закону подане прокурором клопотання не відповідає. Зокрема, це клопотання складено формально та містить лише посилання на те, що ОСОБА_3 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185, ч.1 ст.209 КК України, покарання за вчинення яких передбачає, за твердженням прокурора, можливість застосування конфіскації майна, як виду покарання, викладено зміст обставин, за яких були вчинені кримінальні правопорушення, зазначено випадки, у яких може тимчасово вилучатись майно та у яких на майно може бути накладено арешт, а також твердження прокурора про те, що саме ОСОБА_3 належить вищеозначене майно, на яке просить накласти арешт прокурор. Разом з тим, у поданому клопотанні прокурор не зазначає яка мета та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна у вказаному кримінальному провадженні наявні. Окрім того, матеріали клопотання не містять відомостей про те, хто являється фактичним володільцем вищеозначеного майна, зокрема, й вказаних домоволодіння та квартири (чи проживає хтось на законних підставах у вказаних житлових приміщеннях), що є важливим при вирішенні питання про арешт майна, з врахуванням положень ч.12 ст.170 КПК України. Не наведено у клопотанні прокурора й існування обставин, передбачених ч.3 ст.132 КПК України. Не зазначено, яка є необхідність у позбавленні ОСОБА_3 або будь-кого іншого (очевидно, що власників та володільців означених житлових приміщень) можливості відчужувати, розпоряджатися та користуватися вказаним майном, на яке просить накласти арешт прокурор.
Також, долучена до клопотання інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (інформаційна довідка №384330660 від 25.06.2024 р.), яка була виготовлена за параметрами пошуку за частковим співпадінням по фізичній особі (а не за параметрами запиту за об'єктами нерухомого майна), не надає можливості слідчому судді з'ясувати, хто на сьогоднішній день є власником того нерухомого майна, на яке просить накласти арешт прокурор.
Зокрема, до клопотання прокурором долучено лише витяг з ЄРДР (на 1 арк.), а також копії: постанови про об'єднання матеріалів кримінальних проваджень (на 1 арк.); постанови про здійснення досудового розслідування слідчою групою (на 1 арк.); протоколу прийняття заяви про кримінальне правопорушення (на 1 арк.); рапорту слідчого (на 1 арк.); протоколу огляду місця події (на 1 арк.); 2 протоколів допиту потерпілого (на 2 арк.); протоколу добровільної видачі та огляду (на 2 арк.); 2 постанов про визнання речовим доказом (на 4 арк.); протоколу огляду речей (на 1 арк.); 2 фрагменти висновків експертів (на 2 арк.); повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень (на 2 арк.); протоколу допиту підозрюваного (на 3 арк.); інформації про особу ОСОБА_3 (на 1 арк.); інформаційної довідки (на 3 арк.). Інших документів, якими б прокурор міг обґрунтувати свої доводи, до клопотання долучено не було, в тому числі й не було долучено будь-яких матеріалів, на підтвердження факту належності, на сьогоднішній день, вищеозначених об'єктів нерухомого майна певній особі, яка не є померлою. Отже, у долучених прокурором до клопотання матеріалах відсутні будь-які документи, які б надавали підстави вважати, що саме підозрюваний ОСОБА_3 , якому присвоєно РНОКПП № НОМЕР_1 та який проживає у АДРЕСА_3 , є володільцем того майна, на яке просить накласти арешт прокурор та яке раніше перебувало у власності іншого ОСОБА_3 , в якого, очевидно зі смертю, РНОКПП відсутній.
Вказані недоліки позбавляють слідчого суддю можливості вирішити питання про накладення арешту на майно та мають бути усунуті прокурором.
Відповідно до ч.3 ст.172 КПК України слідчий суддя, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог статті 171 цього Кодексу, повертає його прокурору, цивільному позивачу та встановлює строк в сімдесят дві години або з урахуванням думки слідчого, прокурора чи цивільного позивача менший строк для усунення недоліків, про що постановляє ухвалу.
Враховуючи викладене, клопотання прокурора підлягає поверненню ініціатору для усунення недоліків.
Керуючись ст.ст.171, 172 КПК України, слідчий суддя -
постановив:
Клопотання прокурора Окружної прокуратури міста Хмельницького ОСОБА_2 про арешт майна, у кримінальному провадженні № 12024243000001897, - повернути прокурору, встановивши строк в сімдесят дві години для усунення недоліків.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя