Віньковецький районний суд Хмельницької області
Справа № 670/268/24
Провадження № 2/670/146/24
26 червня 2024 року селище Віньківці
Віньковецький районний суд Хмельницької області в складі:
головуючого судді Мамаєва В.А.
за участю секретаря судового засідання Кушнір О.В.
представника позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит, мотивуючи свої позовні вимоги наступним. 27.04.2021 року в особистому кабінеті на офіційному веб-сайті ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСЮ «МІЛОАН» URL: https://miloan.ua/, ОСОБА_2 було подано заявку на отримання кредиту № 4593409. ТОВ «МІЛОАН» було направлено відповідачу електронним повідомленням (SMS) одноразовий ідентифікатор, при веденні якого відповідач підтверджує прийняття умов Кредитного Договору № 4593409 від 27.04.2021 року. Відповідач уклав договір про споживчий кредит № 4593409 від 27.04.2021 року з ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МІЛОАН» та на підставі платіжного доручення відповідачу були перераховані кредитні кошти на картковий рахунок в сумі 10000 грн. 13.09.2021 року згідно умов договору відступлення прав вимоги № 07Т, ТОВ «МІЛОАН» було відступлено право вимоги за кредитним договором № 4593409 від 27.04.2021 року на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДІДЖИ ФІНАНС», а відповідно ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуто права вимоги до відповідача. Згідно договору відступлення права вимоги сума боргу перед ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» становить 39147.6 грн., із яких: - заборгованість за тілом кредиту становить 9000 грн.; - заборгованість за відсотками становить 29447 грн. 60 коп.; - заборгованість за комісійними винагородами становить 700 грн.; - заборгованість за пенею становить 0 грн. Позивач просить стягнути з ОСОБА_2 на його користь заборгованість за кредитним договором № 4593409 від 27.04.2021року у розмірі 39147 грн 60 коп., а також судовий збір в розмірі 2422 грн 40 коп. і витрати на правничу допомогу 6000 грн 00 коп.
Ухвалою Віньковецького районного суду Хмельницької області від 02.04.2024 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
Представник позивача ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилася, але подала клопотання про проведення розгляду справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, не заперечує проти заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення.
Відповідач ОСОБА_2 був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, але повторно не з'явився у судове засідання без поважних причин, не подав відзив на позов, а тому суд вважає можливим відповідно до ч. 4 ст. 223, ч. 1 ст. 280 ЦПК України вирішити справу на підставі наявних у ній даних та доказів (постановити заочне рішення).
Ухвалою Віньковецького районного суду Хмельницької області від 26.06.2024 року постановлено проводити заочний розгляд справи.
Судом встановлено, що 27.04.2021 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_2 було укладено договір про споживчий кредит № 4593409 (надалі Договір) на суму кредиту 10000 грн. (п. 1.2 Договору), строк кредиту 23 днів з терміном повернення 20.05.2021 року (п. 1.4 Договору).
Пунктом 1.5.2 Договору передбачено, що проценти за користування кредитом: 2024 грн., які нараховуються за ставкою 0,88 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.
Пунктом 1.7. Договору передбачено, що відсоткова ставка за договором є фіксованою, особливості нарахування визначені п.п.2.2, 2.3.
Згідно п. 2.1 Договору кошти надаються Позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок.
Згідно п.2.2.2 Договору нарахування Кредитодавцем відсотків за користування кредитом здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по дату завершення строку кредитування на залишок фактичної за кредитом за кожен день користування, з урахуванням особливостей передбачених п.2.2.3 Договору.
Згідно п.2.2.3 Договору відсотки нараховуються за стандартною ставкою, що визначена п.1.6 Договору, яка є незмінною протягом всього строку кредитування, окрім випадків, коли за умовами акцій, програм лояльності, спеціальних пропозицій, тощо, визначена п.1.5.2 процентна ставка протягом первісного строку кредитування, визначеного п.1.3, запропонована Позичальнику зі знижкою і є меншою за стандартну ставку, встановлену п.1.6 Договору. Після спливу строку кредитування нарахування відсотків за користування кредитом припиняється.
Згідно п.2.4.2 Договору якщо заборгованість не буде погашена після завершення строку кредитування, визначеного п. 1.3 Договору, виконання зобов'язань зі сплати платежів вважається простроченим Позичальником та передбачає настання наслідків обумовлених розділом 4 Договору.
Згідно п. 4.2 Договору у разі прострочення Позичальником зобов'язань зі сплати заборгованості згідно з умовами договору Кредитодавець починаючи з наступного дня за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгації та оновлених графіків платежів, що складаються у зв'язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), має право (не обов'язок) нарахувати проценти за стандартною ставкою, передбаченою п.1.6 Договору в якості процентів за порушення грошового зобов'язання, передбачених ст. 625 ЦК України. У випадку нарахування процентів, вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів у розумінні ч.2 ст. 625 ЦК України, на рівні стандартної ставки, передбаченої п.1.6 Договору. Обов'язок Позичальника по сплаті таких процентів настає після відповідної вимоги Кредитодавця.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
З матеріалів справи вбачається, що анкета-заява на кредит № 4593409 від 27.04.2021 року ОСОБА_3 подана через канал залучення URL: https://miloan.ua/ (п.6 ч.1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частиною 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Відповідно до ч.1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.
Відповідно до ч.1 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.
Абзац 2 частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Оскільки у наявній в матеріалах справи копії заявки відповідача та підтвердження кредитного договору наявні всі істотні умови кредитного договору, зокрема сума кредиту, строк користування кредитом, процентна ставка за користування кредитом, дата повернення кредиту, вказана заявка та підтвердження кредитного договору підписані відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором, а тому суд вважає, що наявні підстави вважати, що відповідач підписав кредитний договір у письмовій формі та був проінформований про всі істотні умови кредитного договору.
13.09.2021 року ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» уклали договір факторингу № 07Т, відповідно умов якого ТОВ «МІЛОАН» відступило ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» право грошової вимоги до позичальників, в тому числі за договором про надання споживчого кредиту № 4593409 від 27.04.2021 року, що укладений між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_3 . Згідно витягу з додатку до договору факторингу № 07Т від 13.09.2021 року загальна сума заборгованості відповідача становить 39147 грн. 60 коп.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнута згода.
Ч. 1 та 2 ст. 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст.512ЦК України визначено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.514 ЦК України).
Відповідно до ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
На підтвердження виконання кредитодавцем Договору, а саме перерахування 27.04.2021 року відповідачу коштів в сумі 10000 грн. на кредитний рахунок № НОМЕР_1 , позивач надав платіжне доручення № 44838236 від 27.04.2021 року.
Позивач не надав суду детального розрахунку заборгованості задоговором про споживчий кредит № 4593409 від 27.04.2021 року, в тому числі розрахунок заборгованості за тілом кредиту та відсоткам, сум сплачених відповідачем за тілом кредиту та відсоткам, тому враховуючи принцип диспозитивності (ч.1 ст. 13 ЦПК України), суд розглядає справу в межах заявлених позивачем вимог і на підставі поданих позивачем доказів. Тому суд враховує, що позивачем заявлено лише вимогу про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит № 4593409 від 27.04.2021 року у розмірі 39147 грн., яка складається з: заборгованості за тілом кредиту у розмірі 9000 грн., заборгованості за відсотками у розмірі 29447 грн.60 коп., заборгованості за комісійними винагородами у розмірі 700 грн.
Відповідно до п.п. 1.1.-1.5.2 Графіку платежів та Паспорту споживчого кредиту, які є відповідно Додатком №1 та №2 до Договору відповідач 20.05.2021 року повинен був повернути ТОВ «Мілоан» кошти в сумі 12724 грн., що складаються з наступних складових: кредит - 10000 грн., комісія за надання кредиту - 700 грн., відсотки - 2024 грн.
Згідно п.2.2.3 Договору після спливу строку кредитування нарахування відсотків за користування кредитом припиняється. Таким чином, після закінчення строку кредитування, яким є 20.05.2021 року (п.1.4 Договору), нарахування відсотків за користування кредитом припиняється.
Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, викладений у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені нормою частини другої статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Тому після закінчення строку кредитування права та інтереси позивача забезпечені нормою частини другої статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання, що також врегульовано і п.п. 2.4.2, 4.2 Договору, але позивач не заявив і не обґрунтував вимогу про стягнення коштів в порядку ч.2 ст. 625 ЦК України.
На підставі частин 1, 5 і 6 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Враховуючи вищевикладене та принцип диспозитивності, суд приходить до висновку, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає заборгованість за Договором у сумі 11024 грн., яка складається з заборгованості по тілу кредиту у розмірі 9000 грн. (заявлена позивачем) та заборгованості за відсотками у розмірі 2024 грн. (максимальна сума відсотків, що визначена відповідно до п.п. 1.1.-1.5.2 Графіку платежів та Паспорту споживчого кредиту, які є відповідно Додатком №1 та №2 до кредитного договору № 4593409 від 27.04.2021 року), оскільки сторони не надали доказів сплати відповідачем відсотків за період строку кредитування.
Щодо позовної вимоги про стягнення комісії за надання кредиту.
За загальним правилом, передбаченим ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Частинами 2, 3 ст.215 ЦК України визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені статтею 203 ЦК України. Зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Отже, законодавець встановлює, що наявність підстав для визнання правочину недійсним має визначатися судом на момент його вчинення.
Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
10.06.2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв'язку з чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Положення частин першої, другої, п'ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними, проте, враховуючи ультра активну форму дії Закону України «Про захист прав споживачів», визначені ним наслідки включення до договору споживчого кредиту умови, якою встановлено плату за надання інформації щодо кредиту, підлягають перевірці на відповідність змісту положень Закону України «Про споживче кредитування».
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
На виконання вимог, у тому числі, п. 4 ч. 1 ст. 1 та ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі «Правила про споживчий кредит»). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року №168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».
Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, -щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).
Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.
Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
Відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Відповідно до частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої ст. 11, частини п'ятої ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові Великої Палати від 13 липня 2022 року у справі №194/1387/19 (провадження №14-44цс21).
Відповідно п.1.5.1 Договору встановлено комісію за надання кредиту 700 грн, яка нараховується за ставкою 7% від суми кредиту одноразово.
Однак, розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості, який визначено в договорі споживчого кредиту № 4593409 від 27.04.2021 року, встановлено без уточнення найменування конкретних послуг та систематичності запиту споживачем інформації щодо обслуговування кредитної заборгованості.
При цьому з тексту позовної заяви взагалі не випливає і зміст вказаної послуги, і обґрунтованість встановлення плати за її надання відповідно до Закону України «Про споживче кредитування».
Умови вищевказаного Кредитного договору не містять розмежування платних та безоплатних послуг, як і не містять найменування цих послуг, а значить передбачають виключно платні послуги стосовно обслуговування кредиту в тому числі, слід розуміти, і послуги на вимогу споживача не частіше одного разу на місяць повідомляти йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надання виписки з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформації про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншої інформації, що суперечить вимогам частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування», за яким надання таких послуг передбачено безоплатно.
Частиною першою, другою статті 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Враховуючи те, що позичальнику встановлено одноразову плату за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно, суд дійшов висновку про те, що положення п. 1.5.1 договору споживчого кредиту № 4593409 від 27.04.2021 рокує нікчемними.
Таким чином, з огляду на викладене, на підставі ст. ст. 203-204, 215, 228 ЦК України, ст. ст. 1, 8, 11, 12, 16 закону України «Про споживче кредитування», суд приходить до висновку, що в задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача комісії за Договором у розмірі 700 грн. необхідно відмовити.
Враховуючи викладене, позов підлягає частковому задоволенню, та відповідно до вимог ст. ст. 512, 514, 516, 526, 629, 1048, 1054 ЦК України стягненню з відповідача ОСОБА_3 на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» підлягає заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 4593409 від 27.04.2021 року в розмірі 11024 грн.
Щодо судових витрат
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судові витрати позивача по сплаті судового збору становлять 2422 грн. 40 коп., що підтверджується квитанцією про сплату № 3784-4748-6347-6667 від 25.03.2024 року. Позов товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» задоволено на 28,16 % (11024 грн. х 100 : 39147 грн 60 коп.), а тому з ОСОБА_3 на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» підлягає стягненню судовий збір в сумі 682 грн 15 коп. (2422 грн 40 коп. х 28,16 %).
Відповідно до положень п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Клопотання про зменшення судових витрат на правничу допомогу від відповідача не надходило.
Судові витрати позивача на професійну правничу допомогу становлять 6000 гривень, на підтвердження яких позивачем додано до позовної заяви докази: договір про надання правової допомоги № 42649746 від 11.12.2023 року, додаткову угоду від 09.02.2024 року № 003097610039 до договору про надання правової допомоги № 42649746 від 11.12.2023 року щодо справи про стягнення кредитної заборгованості ОСОБА_2 , свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю Міньковської А.А. від 02.11.2023 року, виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо Адвокатського бюро «Анастасії Міньковської», акт про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом від 20.02.2024 року на суму 6000 грн, детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних АБ «Анастасії Міньковської», необхідних для надання правничої допомоги за позовом ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» щодо стягнення кредитної заборгованості від 20.01.2024 року.
Таким чином, витрати позивача на професійну правничу допомогу з урахуванням вимог п.3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позов ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» задоволено на 28,16 %, а тому з відповідача на користь позивача відповідно до ч.2 ст. 141 ЦПК України підлягає стягненню витрати позивача на професійну правничу допомогу в сумі 1689 грн. 60 коп. (6000 грн. х 28,16 %).
На підставі ст. ст. 203-204, 215, 228, 512, 514, 516, 526, 610, 628, 629, 638-639, 1048, 1050, 1054, 1055 ЦК України, ст. ст. 1, 8, 11, 12, 16 закону України «Про споживче кредитування», керуючись ст.ст. 10, 12, 81, 133, 137, 141, 223, 258, 259, 263-265, 282, 352, 354-355 ЦПК України, суд
Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» заборгованість договором про споживчий кредит № 4593409 від 27.04.2021 року в сумі 11024 (одинадцять тисяч двадцять чотири) грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» судовий збір у розмірі 682 (шістсот вісімдесят дві) грн. 15 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1689 (одну тисячу шістсот вісімдесят дев'ять) грн. 60 коп.
Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС», ідентифікаційний код 42649746, адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Авіоконструктора І. Сікорського, 8.
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя В.А. Мамаєв