Справа № 175/3359/24
Провадження № 2/175/516/24
Іменем України
"01" липня 2024 р. смт. Слобожанське
Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Журавель Т.С., за участю секретаря Вербицької К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу,
ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) через свого представника звернувся до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області з позовною заявою до ОСОБА_2 (місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) про стягнення боргу.
В обґрунтування позовних вимог вказано, що 30.09.2021 року ОСОБА_1 надав у борг ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 1500 грн. Даний факт підтверджується розпискою, відповідно до якої відповідач зобов'язався повернути кошти до 14.10.2021 року. Крім того, 14.10.2021 року ОСОБА_1 надав у борг ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 1500 грн. Даний факт підтверджується розпискою, відповідно до якої відповідач зобов'язався повернути кошти до 28.10.2021 року. Проте відповідач свої зобов'язання у зазначений строк не виконав.
Ухвалою судді Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 08.03.2024 року дану позовну заяву прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження та призначено до розгляду.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, через канцелярію суду подав заяву про розгляд справи без його участі, позов підтримав у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.
Відповідач в судове засідання також не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про день, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином, шляхом направлення судової кореспонденції за адресою його місця реєстрації. Заяви про розгляд справи без його участі до суду не надходило, відзиву на позов від відповідача також не надходило.
Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 01.07.2024 року постановлено провести заочний розгляд справи.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що 30.09.2021 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали договір позики, на підтвердження чого надано розписку.
Як вбачається з розписки, написаною власноруч ОСОБА_2 , останній отримав від ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 1500 грн під відсотки у розмірі 30 % та зобов'язався повернути кошти до 14.10.2021 року, а в разі порушення строку повернення боргу, розмір відсотків встановлено - 60% від отриманої у борг суми за кожен місяць.
14.10.2021 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали договір позики, на підтвердження чого надано розписку, відповідно до якої ОСОБА_2 , отримав від ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 1500 грн під відсотки у розмірі 30 % та зобов'язався повернути кошти до до 28.10.2021 року.
У визначений строк вказана сума грошових коштів повернута не була, у зв'язку з чим заборгованість за розпискою від 30.09.2021 року, з урахуванням відсотків за невиконання зобов'язання складає 27150 грн, а за розпискою від 14.10.2021 року - 26250 грн. Загальна заборгованість за розписками складає 53400 грн.
Вирішуючи спір по суті, суд виходив з наступного.
Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договір позики є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за ним, у тому числі повернення предмета позики або визначеної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно з ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Таким чином, за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, за договором позики позичальник зобов'язаний повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.
Згідно ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Положеннями ч. 1 ст. 1048 ЦК України, передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Розписка як документ, що підтверджує боргове зобов'язання, має містити умови отримання позичальником в борг із зобов'язанням її повернення та дати отримання коштів.
Аналогічна позиція викладена, зокрема, у Постанові Верховного Суду від 23 квітня 2020 року у справі № 501/1773/16-ц.
Суд звертає увагу на те, що наявні в матеріалах справи розписки підтверджують боргове зобов'язання відповідача, а саме містять факт отримання позичальником в борг грошових коштів із зобов'язанням повернути їх до 14.10.2021 року та 28.10.2021 року, а також узгоджені відсотки за невиконання зобов'язання.
На підставі викладеного, з урахуванням того, що відповідач свої зобов'язання за розпискою не виконав, суд доходить висновку, що позовна заява є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у відповідності до ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211 грн 20 коп.
Керуючись ст. ст. 19, 27, 83, 175, 274-275, 280-289, 354, 355 ЦПК України,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) суму боргу у розмірі 53400 грн 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) сплачений судовий збір у розмірі 1211 грн 20 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.
Рішення може бути оскаржено позивачем шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя Т. С. Журавель