Справа №752/7032/24
Провадження №2/752/4336/24
28 червня 2024 року м. Київ
Голосіївський районний суд міста Києва в складі судді Кордюкової Ж.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей,-
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей.
В обґрунтування заявлених вимог зазначила, що перебувала в шлюбі з відповідачем, який був розірваний 30.05.2023 рішенням Голосіївського районного суду міста Києва.
Під час шлюбу народилися ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Діти проживають та знаходяться на її утриманні.
Відповідач є працездатною особою, інших дітей чи непрацездатних членів сім'ї на своєму утриманні немає.
Просила стягнути з ОСОБА_2 на свою користь аліменти на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частки заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з дня подання позову до суду і до досягнення дітьми повноліття.
21.05.2024 судом постановлено ухвалу про відкриття провадження у цивільній справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідач своїм правом на подачу відзиву не скористався.
Дослідивши письмові докази по справі, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували в шлюбі з 04.06.2013. Шлюб між сторонами був розірваний на підставі рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 30.05.2023.
ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьками записані ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьками записані ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Згідно ч. 2 ст. 27 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про права дитини від 20.11.1989 батько(-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27.02.1991та набула чинності для України 27.09.1991, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно положень ст. 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27.02.1991, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.
Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Відповідно до ч. 1-2 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує:
1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини;
2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;
3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;
3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;
3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;
4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Згідно з ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.
Суд відзначає, що відповідач має конституційний обов'язок утримувати своїх неповнолітніх синів до досягнення ними повноліття.
При визначенні розміру аліментів судом враховується, що відповідач є працездатною особою, відомості про хвороби відповідача відсутні, інших неповнолітніх дітей чи непрацездатних осіб відповідач на утриманні не має.
Виходячи з визначеного законодавством обов'язку батьків щодо утримання неповнолітніх дітей, враховуючи, що відсутні відомості про те, що відповідач не має на утриманні інших дітей або непрацездатних осіб, що він є працездатною особою, суд вважає можливим визначити аліменти на утримання дітей в розмірі 1/3 частки заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
На думку суду, вказаний розмір аліментів є співмірним із тими відомостями та доказами.
Суд вважає, що аліменти, визначені судом, на утримання дітей забезпечать матеріальні потреби дітей з урахуванням їх віку і стану здоров'я, а також забезпечать нормальні фізіологічні потреби. При визначенні розміру аліментів, суд виходить також із засад розумності та справедливості, вимог забезпечення належного матеріального утримання дітей та їх гармонійного розвитку.
Зважаючи на рівність обов'язку батьків по утриманню дітей, виходячи із принципу якнайкращого забезпечення інтересів дітей, на користь яких стягуються аліменти, суд вважає, що визначений розмір аліментів, є помірним для відповідача.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст. 430 ЦПК України слід допустити негайне виконання рішення у межах сплати платежу за один місяць.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судового збору у сумі 1211,20 грн., оскільки позивач звільнений від сплати судового збору за подання позову до суду відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
Керуючись ст.ст. 12-13, 81, 141, 247, 258 - 259, 263 - 265, 268, 272 - 273, 354-355 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частки заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 28.03.2024 і до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Допустити негайне виконання рішення у межах сплати платежу за один місяць.
Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Рішення складене 28.06.2024.
Суддя Ж. І. Кордюкова