Єдиний унікальний номер 725/3863/24
Номер провадження 2/725/626/24
24.06.2024 року м. Чернівці
Першотравневий районний суд м. Чернівці в складі:
головуючого судді Федіної А.В.,
за участю секретаря судового засідання Ватаманюк В.В.,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Чернівці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення часток у спільній сумісній власності, -
У травні 2024 року позивач через свого звернулась до суду з вище вказаним позовом в обґрунтування якого посилалась на наступні обставини.
Так, позивач згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом № 3883, виданого 10 листопада 2023 року приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Холомепюк О.І. успадкувала 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_3 .
Крім того, згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом № 3884 виданого 10 листопада 2023 року на ім'я ОСОБА_1 приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріальною округу Холоменюк О.І., спадщина складається із земельн6ої ділянки, площею 0,0105 га, цільове призначення якої - для обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер - 7310136600:07:004:0006, що належала спадкодавцю ОСОБА_3 .
Також, згідно свідоцтва про право на спадщину за законом № 3882, виданого 10 листопада 2023 року на ім'я ОСОБА_1 приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу юменюк О.І., спадщина складається із 1/5 квартири АДРЕСА_1 , що належала спадкодавцю, ОСОБА_4 .
Вказувала на те, що відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_1 померлій ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності належала земельна ділянка, загальною площею 0,0105 га. (0.0220 га у спільну сумісну власність) кадастровий номер 7310136600:07:004:0010, цільове призначення - для обслуговування житлового будинку та господарських будівель, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Іншим співвласником вказаної змельної ділянки є відповідач ОСОБА_2 .
Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 10.11.2023 року №211/02-31 позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом у зв'язку з тим, що частка у праві спільної сумісної власності померлої ОСОБА_5 на земельну ділянку не визначена, а тому вчинення такої нотаріальної дії без визначення частки об'єкту спадкування суперечить законодавству України.
Зазначала, що договір про поділ земельної ділянки, що є спільною сумісною власністю за життя ОСОБА_6 укладено не було, а тому єдиним способом визначити частки у праві спільної сумісної власності є звернення до суду з даним позовом.
На підставі наведеного, посилаючись на норми матеріального права, просила припинити право спільної сумісної власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2 , площею 0.0220 га, кадастровий номер 7310136600:07:004:0010, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); визначити, що розмір часток у спільній власності на земельну ділянку за кадастровим номером 7310136600:07:004:0010, площею 0,0220 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована по АДРЕСА_2 , становить: за ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/2 (однієї другої) частки земельної ділянки; за ОСОБА_2 , РНОКПП - НОМЕР_2 , у розмірі 1/2 (однієї другої) частки земельної ділянки.
В судове засідання позивач не з'явилась, звернулась до суду з клопотанням про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримала та просила задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явилась, від неї до суду надійшла заява про розгляд справи без її участі, позовні вимоги визнала в повному обсязі та не заперечувала проти задоволення позову.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
За змістом позиції Верховного Суду, сформованої у справі від 01.10.2020 №361/8331/18, якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.
Згідно ч. 4 ст. 200 ЦПК України, ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207цього Кодексу.
У відповідності до вимог ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Суд, дослідивши письмові докази по справі, вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін та позов обґрунтований і підлягає задоволенню, при цьому суд також приймає до уваги визнання позову відповідачкою, оскільки це не суперечить Закону, а також правам та інтересам сторін, не порушує свободи чи інтереси інших осіб та відповідає вимогам ч. 4 ст. 206 ЦПК України.
Згідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частиною першою ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно вимог ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За змістом п. в) ч. 2 ст. 89 Земельного кодексу України, успільній сумісній власності перебувають земельні ділянки: співвласників жилого будинку.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 86 ЗК України, земельна ділянка може знаходитись у спільній власності з визначенням частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність) або без визначення часток учасників спільної власності (спільна сумісна власність).
Так, судом вставнолено, що на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_1 ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності спільно з ОСОБА_2 належала земельна ділянка, загальною площею 0,0105 га. (0.0220 га у спільну сумісну власність) кадастровий номер 7310136600:07:004:0010, цільове призначення - для обслуговування житлового будинку та господарських будівель, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (а/с 23, 27, АДРЕСА_3 ).
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 померла та після її смерті відкрилась спадщина на належне їй майно (а/с 12).
Згідно ст.ст. 1216, 1222, 1223 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.
Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
За змістом ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Частиною ч. 1 ст. 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Судом встановлено, що за життя ОСОБА_7 склала заповіт яким все своє майно заповіла своїй доньці ОСОБА_1 , яка в свою чергу звернулась із відповідною заявою в органи нотаріату та отримала свідоцтва про право на спадщину за законом на частину належного спадкодавцю майна (а/с 13,14, 17, 19).
Натомість, постановою приватного нотаріуса Чернівецького МНО про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 10.11.2023 року №211/02-31 позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на частку вказаної земельної ділянки, оскільки частка у праві спільної сумісної власності померлої ОСОБА_5 на земельну ділянку не визначена (а/с 16).
У відповідності до п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Наведені вище обставини зумовили необхідність звернення до суду з даним позовом з метою визначення розміру частки майна спадкодавця у справі спільної сумісної власності для подальшої реалізації права на оформлення права власності на спадкове майно.
Відповідно до ч. 1 ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників) належить їм на праві спільної власності (спільне майно).
Згідно із ч.1 ст. 368 ЦК України спільна власності двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (ч.1 ст.369 ЦК).
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.
Аналогічні положення містяться у ст. 370 ЦК України щодо виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності відповідно до якої у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.
За змістом ст. 89 Земельного кодексу України земельна ділянка може належати на праві спільної сумісної власності лише громадянам, якщо інше не встановлено законом. Володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою спільної сумісної власності здійснюються за договором або законом. Співвласники земельної ділянки, що перебуває у спільній сумісній власності, мають право на її поділ або на виділення з неї окремої частки, крім випадків, установлених законом. Поділ земельної ділянки, яка є у спільній сумісній власності, з виділенням частки співвласника, може бути здійснено за умови попереднього визначення розміру земельних часток, які є рівними, якщо інше не передбачено законом або не встановлено судом.
Крім того, згідно із п. г ч. 1 ст. 87 ЗК України право спільної часткової власності на земельну ділянку виникає за рішенням суду.
Відповідно до ст.152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється зокрема шляхом визнання прав.
Частиною першою статті 88 ЗК України передбачено, що володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюється за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку.
За наслідками розгляд справи не встановлено факту наявності між співвласниками договору щодо розміру їх часток у спільній сумісній власності, а тому з рахуванням наявних в матеріалах справи доказів, визнання позову відповідачем, суд приходить до висновку, що такі частки є рівними, при цьому матеріали справи не містять відомостей про наявність підстав для визначення часток в іншому розмірі.
На підставі вище викладеного та керуючись ст.ст. 86-89, 120, 125, 152 ЗК України, ст.ст. 183, 355, 368, 369, 370, 372, 377 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 5, 7, 1, 12, 76-89, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 280-284, 352, 354, 355 ЦПК України, -
Позов задовольнити.
Визначити, що розмір часток у спільній власності на земельну ділянку за кадастровим номером 7310136600:07:004:0010, площею 0,0220 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована по АДРЕСА_2 , а саме: розмір частки ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , становить 1/2 (одну другу) частку вказаної земельної ділянки та розмір частки ОСОБА_2 , РНОКПП - НОМЕР_2 , становить 1/2 (одну другу) частку зазначеної земельної ділянки.
Право спільної сумісної власності ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2 , площею 0.0220 га, кадастровий номер 7310136600:07:004:0010, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) - припинити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 273 ЦПК України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів до Чернівецького апеляційного суду.
Суддя Першотравневого
районного суду м.Чернівці А. В. Федіна