Справа №705/2236/24
3/705/1291/24 ПОСТАНОВА
20.06.2024 м.Умань
Суддя Уманського міськрайонного суду Черкаської області Єщенко О.І., розглянувши матеріали, які надійшли з Відділу державного нагляду (контролю) у Черкаській області Державної служби України з безпеки на транспорті, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає по АДРЕСА_1 , водія,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП,
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення від 04.04.2024 № ПП001504 ОСОБА_1 04.04.2024 об 11 год. 10 хв. у м. Умань по вул. Шевченка, 30, проводив господарську діяльність з перевезення пасажирів на таксі автомобілем RENAULT д/н НОМЕР_1 без одержання ліцензії, чим порушив вимоги ст. 7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності», відповідальність за що передбачена ч. 1 ст. 164 КУпАП.
27.05.2024 від представника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 адвоката Цімохи Р.Р. до суду надійшло клопотання про закриття провадження у справі, мотивоване тим, що жодного правопорушення 04 квітня 2024 року ОСОБА_1 не вчиняв, будь-якої господарської діяльності не здійснював, жодних пасажирів не перевозив. У матеріалах справи немає жодного доказу, який би вказував на те, що саме він здійснював господарську діяльність з перевезення пасажирів чи в його присутності було складено матеріали справи. До матеріалів справи не надано відеозапису з місця події, а наявне в справі фото, ані дати, ані часу їх здійснення не містять. Як не містять і інформації про пристрій, за допомогою якого вони здійснені. В протоколі відсутні також прізвища та адреси свідків, які могли б підтвердити обставини, вказані у протоколі про адміністративне правопорушення. Доказів про існування пасажирів, яких ніби то ОСОБА_1 перевозив та одержував прибуток за це, у справі немає. Сам лише факт знаходження на даху автомобіля пристрою з літерними позначеннями «СМС» жодним чином не підтверджує факт здійснення ОСОБА_1 діяльності як перевезення пасажирів на таксі та не може свідчити про систематичне провадження господарської діяльності з перевезення пасажирів на таксі. Крім того, адміністративні матеріали складались без участі ОСОБА_1 , що є грубим порушенням КУпАП. Тому просив провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 164 КУпАП закрити за відсутності в його діях складу і події адміністративного правопорушення.
У судовому засіданні адвокат Цімоха Р.Р. підтримав раніше подане клопотання та просив його задовольнити.
Вислухавши пояснення адвоката Цімохи Р.Р., дослідивши надані докази у їх сукупності та логічному взаємозв'язку, суд доходить висновку про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КпАП України, з таких підстав.
Відповідно до ст. 254 КУпАП одним із завдань провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи.
Об'єктивна сторона вказаного правопорушення полягає у діяльності, що містить ознаки господарської діяльності без державної реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності, або здійсненні без одержання ліцензії видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону.
Відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво як вид господарської діяльності - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
У постанові Пленуму ВСУ від 25.04.2003 р. № 3 "Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності" Верховний Суд України роз'яснив, що під здійсненням особою, не зареєстрованою як суб'єкт підприємництва, будь-якого виду підприємницької діяльності з числа тих, що підлягають ліцензуванню, слід розуміти діяльність фізичної особи, пов'язану із виробництвом чи реалізацією продукції, виконанням робіт, наданням послуг з метою отримання прибутку, яка містить ознаки підприємницької, тобто провадиться зазначеною особою безпосередньо самостійно, систематично (не менше ніж три рази протягом одного календарного року) і на власний ризик.
За змістом ст. 164 КУпАП відповідальність за вказане правопорушення наступає перш за все, за провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб'єкта господарювання або без одержання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, а так само без одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди).
Згідно з ч. 1 ст. 20 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності" від 02.03.2015 № 222-VIII за провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, без ліцензії чи здійснення таких видів господарської діяльності з порушенням умов ліцензування посадові особи суб'єктів господарювання несуть адміністративну відповідальність, передбачену Кодексом України про адміністративну відповідальність.
Об'єктом правопорушень, передбачених ст. 164 КУпАП, є суспільні відносини у сфері регулювання господарської діяльності. Визначення господарської діяльності міститься зокрема у Господарському кодексі України.
Відповідно до ст. 3 ГК України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення, реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватися і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність). Підприємництво це самостійна, ініціативна, систематична на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктом господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст. 42 ГК України). Некомерційне господарювання - це самостійна систематична господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання, спрямована на досягнення економічних, соціальних та інших результатів без мети одержання прибутку (ст.52 ГК).
Згідно зі ст. 55 ГК України суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна. Суб'єкти господарювання реалізують свою господарську компетенцію на основі права власності, права господарського відання, права оперативного управління відповідно до визначення цієї компетенції у ГК України та інших законах.
Підпунктом 14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що господарською діяльністю є діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Мета отримання доходу, як кваліфікуюча ознака господарської діяльності, кореспондується з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку, які є формою здійснення господарської діяльності, то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатись вчиненою в межах господарської діяльності платника податку та лише за таких умов платник має право на врахування в податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій.
Таким чином, лише господарські операції, здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети), є такими, що вчинені в межах господарської діяльності.
Згідно із п.п. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14 ПК України розумна економічна причина (ділова мета) - це причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.
Отже, будь-яка операція особи, яка підлягає реєстрації як суб'єкт підприємницької діяльності, як платник відповідних податків, повинна бути спрямована на отримання позитивного економічного ефекту, тобто на приріст (збереження) активів платника (їх вартість), а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому.
При цьому, економічний ефект не обов'язково повинен спостерігатися негайно після вчинення операції. Не виключено, що такий ефект настане в майбутньому, а також не виключено, що в результаті об'єктивних причин економічний ефект може не настати взагалі.
Отже, незалежно від наявності чи відсутності мети отримання прибутку господарською діяльністю є виготовлення, реалізація продукції, виконання робіт, надання послуг, що здійснюються самостійно (ініціативно) та систематично. Саме у разі здійснення такої господарської діяльності та реалізації господарської компетенції особи визнаються суб'єктами господарювання та підлягають державній реєстрації у встановленому законом порядку як юридична особа чи фізична особа підприємець (ст. 58 ГК України). За відсутності в діяльності особи щодо реалізації продукції ознак самостійності (ініціативності) та систематичності, а також господарської компетенції відсутні підстави для висновку про її господарський характер, а отже і про обов'язок особи зареєструватися як суб'єкт господарювання.
З огляду на зазначене під час розгляду справи про адміністративне правопорушення за ст. 164 ч.1 КУпАП при встановленні об'єктивної сторони складу правопорушення, яке полягає у провадженні господарської діяльності без державної реєстрації як суб'єкта господарювання, з'ясуванню підлягають як факти здійснення реалізації продукції (виконання робіт чи надання послуг) особою без державної реєстрації як суб'єкта господарювання, так і факти систематичності такої діяльності (три і більше разів) її самостійність, ініціативність, наявність в особи господарської компетенції щодо такої діяльності. Об'єктивна сторона цього складу адміністративного правопорушення може полягати у провадженні господарської діяльності без державної реєстрації як суб'єкта господарювання (у межах фабули протоколу про адміністративне правопорушення). Встановлюючи склад цього адміністративного правопорушення, суд встановлює також суб'єкта його вчинення, яким може бути як громадянин, так і посадова особа, до службових обов'язків якої віднесено забезпечення установлених правил у сфері господарської діяльності, а також вину такого суб'єкта у формі умислу чи недбалості. Як передбачено ч. 1 ст. 58 ГК України, суб'єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа-підприємець у порядку, визначеному законом.
Відповідно до постанови Пленуму ВСУ від 25 квітня 2003 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності» - систематичною вважається діяльність у разі, коли продаж товарів здійснюється протягом календарного року не менш ніж три рази. У такому випадку громадяни зобов'язані зареєструватись як суб'єкти підприємництва. При невиконанні останньої вимоги настає відповідальність за ст. 164 КУпАП.
Виходячи з фабули правопорушення за ч. 1 ст. 164 КУпАП, інкримінованого ОСОБА_2 за протоколом про адміністративне правопорушення від 04.04.2024 № ПП001504, йому інкриміновано перевезення пасажирів без одержання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, чим порушив ч. 1 ст. 164 КУпАП.
Зважаючи на виладене, суд зазначає, що протокол про вчинення адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 164 КУпАП доказів, що ОСОБА_2 цією діяльністю займався систематично, не менше трьох разів протягом одного календарного року, не містить.
Також суд враховує і те, що навіть у випадку доведеності одноразового перевезення пасажирів без одержання ліцензії, як суб'єкта господарювання, такі дії ОСОБА_1 не можуть кваліфікуватись як заняття господарською діяльністю, оскільки такі дії мають носити систематичний характер, зважаючи, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст. 42 ГК), і особа, яка складає протокол про адміністративне правопорушення, повинна довести наявність усіх цих випадків, зв'язати їх воєдино, а також довести їх систематичність.
Суд вважає, що у даному провадженні по справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2 органом, уповноваженим на складання протоколу, не надано суду достатньо належних, допустимих та переконливих доказів доведення його вини «поза розумним сумнівом» у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, а саме здійснення перевезення пасажирів без одержання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону.
Також суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладено на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Проте, в матеріалах справи про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 164 КУпАП відносно ОСОБА_2 відсутні належні докази того факту, що він дійсно не є суб'єктом господарювання, фізичною особою-підприємцем, та відсутні докази відсутності у нього належної ліцензій на здійснення пасажирських перевезень.
Відповідно до ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину, доки її вину не буде доведено в законному порядку та обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи те, що при розгляді справи доказів, що підтверджують факт скоєння ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, не було встановлено, а за відсутності будь-яких інших доказів, передбачених ст. 251 КУпАП, вина особи не може встановлюватися тільки на підставі протоколу про адміністративне правопорушення, суд вважає, що провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 слід закрити через відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. ст. 247, 251, 256, 284, 287 КУпАП,
Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 164 КУпАП щодо ОСОБА_2 у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду протягом 10 днів з дня її винесення шляхом подачі апеляції через Уманський міськрайонний суд Черкаської області.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя О.І. Єщенко