Провадження № 2/712/246/24
Справа № 712/4670/23
24 червня 2024 року Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:
головуючого судді - ПИРОЖЕНКО С.А.
при секретарі - КАПЛЯ А.С.
з участю адвоката - АНТОНЮК І.А.
розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ) до Департаменту економіки та розвитку Черкаської міської ради (адреса: м. Черкаси, вул. Б. Вишневецького 36) про визнання особи наймачем житлового приміщення,
Позивач звернулася з позовом до відповідача про визнання особи наймачем житлового приміщення, посилаючись на те, що на підставі посвідчення на право заняття службової житлової площі виданого на підставі рішення Черкаського виконкому міської ради народних депутатів трудящих № 41 від 29.01.1974 року, громадянка ОСОБА_2 отримала право на зайняття квартири АДРЕСА_2 . На даний час АДРЕСА_3 .
Згідно з рішенням виконкому Черкаської міської ради депутатів трудящих від 29.01.1994 року квартиру АДРЕСА_2 , з 2-х кімнат, житловою площею 31,0 кв.м. та кухні, яку звільнила ОСОБА_3 , було надано ЖЕК-1, як службову.
Наказом № 33\3а від 04.08.1971 року позивач була зарахована на посаду робітниці в ЖЕК-1. В подальшому була переведена на посаду маляра-штукатура ЖЕК-1, на якій в складі ремонтно-будівельного управління по поточному ремонту житлового фонду пропрацювала до 29.04.1991 року та наказом від 23.04.1991 року за № 30-к була звільнена за власним бажанням.
На підставі розпорядження керівництва ЖЕК-1 в 1974 році, позивач, ОСОБА_4 , складом сім"ї - чоловік ОСОБА_5 , син ОСОБА_6 , отримала право на заняття квартири АДРЕСА_2 . На неї було переоформлено особовий рахунок, надано статус відповідального квартиронаймача. Розпорядження на заселення нею було здано в РЕУ-1.
З 24.05.1974 року вона, ОСОБА_4 , син ОСОБА_6 , зареєстровані та проживають у вказаній квартирі. Чоловік ОСОБА_5 помер.
Листом від 24.11.1994 року керівництво спеціалізованої госпрозрахункової дільниці поточного ремонту житлового фонду звернулось до Виконкому Черкаської міської ради народних депутатів з клопотанням про переоформлення службової квартири АДРЕСА_2 у комунальну. Підставою переведення переоформлення квартири зі службової в комунальну зазначено, що ОСОБА_4 пропрацювала в РСУ поточних ремонтів житлового фонду з 01.01.1977 по 23.04.1991 року, тобто більше 10 років.
Позивач та її сім'я бажають використати своє право на отримання житла у власність, для чого необхідно було зняти статус службового житла з житлового приміщення та виключити його з складу службових приміщень.
Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 12.10.2020 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до Черкаської міської ради, виконавчого комітету Черкаської міської ради про зобов'язання вчинити дії, зобов'язано виконавчий комітет Черкаської міської ради розглянути питання про виключення з числа службових квартиру АДРЕСА_2 . Постановою Черкаського апеляційного суду від 25.03.2021 року рішення залишене в силі.
Відповідно до інформації Департаменту «Центру надання адміністративних послуг», позивач ОСОБА_4 та її син ОСОБА_6 зареєстровані в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 з 24.05.1974 року. Весь цей час проживають, мають права та виконують обов'язки наймача та членів його сім'ї по сплаті комунальних послуг, утриманні квартири в належному стані, але оскільки ордер на заняття даної квартири був виданий на ім'я ОСОБА_7 , вимушена звернутися до суду з даним позовом.
У зв'язку з цим, просить визнати ОСОБА_4 наймачем житлового приміщення - квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою від 15 травня 2023 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою суду від 20 жовтня 2023 року по справі замінено неналежного відповідача Черкаську міську раду на належного - Департамент економіки та розвитку Черкаської міської ради.
Представник позивача та адвокат позивача Антонюк І.А. в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили їх задоволити.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та заперечував проти їх задоволення.
Заслухавши пояснення сторін, думку адвоката, дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини, які регулюються нормами цивільного законодавства.
Як встановлено в судовому засіданні, на підставі посвідчення на право заняття службової житлової площі виданого на підставі рішення Черкаського виконкому міської ради народних депутатів трудящих № 41 від 29.01.1974 року, громадянка ОСОБА_2 отримала право на зайняття квартири АДРЕСА_2 . На даний час АДРЕСА_3 .
Згідно з рішенням виконкому Черкаської міської ради депутатів трудящих від 29.01.1994 року квартиру АДРЕСА_2 , з 2-х кімнат, житловою площею 31,0 кв.м. та кухні, яку звільнила ОСОБА_3 , було надано ЖЕК-1, як службову.
Наказом № 33\3а від 04.08.1971 року позивач була зарахована на посаду робітниці в ЖЕК-1. В подальшому була переведена на посаду маляра-штукатура ЖЕК-1, на якій в складі ремонтно-будівельного управління по поточному ремонту житлового фонду пропрацювала до 29.04.1991 року та наказом від 23.04.1991 року за № 30-к була звільнена за власним бажанням.
На підставі розпорядження керівництва ЖЕК-1 в 1974 році, позивач, ОСОБА_4 , складом сім"ї - чоловік ОСОБА_5 , син ОСОБА_6 , отримала право на заняття квартири АДРЕСА_2 . На неї було переоформлено особовий рахунок, надано статус відповідального квартиронаймача. Розпорядження на заселення нею було здано в РЕУ-1.
З 24.05.1974 року вона, ОСОБА_4 , син ОСОБА_6 , зареєстровані та проживають у вказаній квартирі. Чоловік ОСОБА_5 помер.
Листом від 24.11.1994 року керівництво спеціалізованої госпрозрахункової дільниці поточного ремонту житлового фонду звернулось до Виконкому Черкаської міської ради народних депутатів з клопотанням про переоформлення службової квартири АДРЕСА_2 у комунальну. Підставою переведення переоформлення квартири зі службової в комунальну зазначено, що ОСОБА_4 пропрацювала в РСУ поточних ремонтів житлового фонду з 01.01.1977 по 23.04.1991 року, тобто більше 10 років.
Позивач та її сім'я бажають використати своє право на отримання житла у власність, для чого необхідно було зняти статус службового житла з житлового приміщення та виключити його з складу службових приміщень.
Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 12.10.2020 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до Черкаської міської ради, виконавчого комітету Черкаської міської ради про зобов'язання вчинити дії, зобов'язано виконавчий комітет Черкаської міської ради розглянути питання про виключення з числа службових квартиру АДРЕСА_2 . Постановою Черкаського апеляційного суду від 25.03.2021 року рішення залишене в силі.
Відповідно до мача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов'язки, як наймач та члени його сім'ї.
Також в відповідно до ст. 106 ЖК України, повнолітній член сім'ї наймача вправі за згодою наймача та інших членів сім'ї, які проживають разом з ним, вимагати визнання його наймачем за раніше укладеним договором найму жилого приміщення замість попереднього наймача. Таке ж право у разі смерті наймача або втрати ним права на жиле приміщення належить будь-якому членові сім'ї наймача.
Статтею 8 Європейської Конвенції з прав людини і основоположних свобод закріплено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
У п. 36 рішення від 18.11.2004 у справі «Прокопович проти Росії» Європейський суд з прав людини визначив, що концепція «житла» за змістом ст. 8 конвенції не обмежена житлом, яке зайняте на законних підставах або встановленим у законному порядку.
«Житло» - це автономна концепція, що не залежить від класифікації у національному праві. То чи є місце конкретного проживання «житлом», що б спричинило захист на підставі §1 ст. 8 Конвенції, залежить від фактичних обставин справи, а саме від наявності достатніх триваючих зв'язків з конкретним місцем проживання (рішення ЄСПЛ у справі «Баклі проти Сполученого Королівства» від 11.01.95, п. 63).
Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 24 лютого 2021 року у справі N 296/4642/19, тривалий час проживання особи в житлі, незалежно від його правового режиму, є достатньою підставою для того, щоб вважати відповідне житло належним такій особі в розумінні статті 8 Конвенції.
Принцип пропорційності у розумінні Європейського суду з прав людини полягає в оцінці справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням у право людини на повагу до житла, й інтересами особи, яка зазнає негативних наслідків від цього втручання. Пошук такого балансу не означає обов'язкового досягнення соціальної справедливості у кожній конкретній справі, а передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між легітимною метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа внаслідок втручання в її право на повагу до житла несе надмірний тягар. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були би менш обтяжливими для прав і свобод цієї особи, оскільки обмеження її прав не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для досягнення вказаної мети.
Оскільки відповідно до вимог закону вселення та проживання в квартирі може інформації Департаменту «Центру надання адміністративних послуг», позивач ОСОБА_4 та її син ОСОБА_6 зареєстровані в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 з 24.05.1974 року.
На звернення позивача щодо видачі Ордеру на заселення в квартиру АДРЕСА_2 , Департамент економіки та розвитку Черкаської міської ради листом від 12 січня 2024 року повідомив, що правові підстави для надання ордеру у зазначеній квартирі відсутні, та рекомендовано звернутися до суду для вирішення спірного питання.
Позивач у своєму позові зазначає, що вона разом з родиною весь цей час проживають у вказаній квартирі, мають права та виконують обов'язки наймача та членів його сім'ї по сплаті комунальних послуг, утриманні квартири в належному стані, але оскільки ордер на заняття даної квартири був виданий на ім'я ОСОБА_2 , вимушена звернутися до суду з даним позовом.
Статтею 47 Конституції України встановлено кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 61 ЖК України користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім'я якого видано ордер.
У відповідності до ст. 64 ЖК України, члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору.
До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.
Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім'ї найбути здійснено лише у встановленому порядку, членом сім'ї наймача, в розумінні частини другої статті 64 ЖК Української РСР, може бути визнано лише осіб, які вселилися у встановленому порядку та на відповідній правовій підставі постійно проживають в квартирі разом з наймачем. За змістом статті 65 ЖК Української РСР за особою не може бути визнано право користування жилим приміщенням, якщо вона зберігає постійне місце проживання в іншому жилому приміщенні.
Відповідно до ст. 58 ЖК, на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.
При цьому, законність проживання позивача у спірній квартирі відповідачем не оспорювались, вимоги про усунення перешкод у користуванні житлом відповідачем протягом усього часу проживання позивача у вказаному житлі не заявлялось.
Враховуючи наведені норми матеріального права та встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, суд доходить висновку про те, що позивач довела факт постійного та тривалого проживання у спірній квартирі, не має іншого житла, а тому має право користування жилим приміщенням квартирою: АДРЕСА_1 .
Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст.12,13,259,263-265,268 ЦПК України, ст.ст. 61, 64, 106 ЖК України, суд -
Позов задоволити.
Визнати ОСОБА_8 наймачем житлового приміщення - квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст судового рішення складено 01 липня 2024 року.