Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/2200/24
Номер провадження 2-п/711/34/24
26 червня 2024 року Придніпровський районний суд м. Черкаси у складі:
головуючого судді Кондрацької Н.М.,
при секретарі Мелещенко О.В.,
представника заявника згідно довіреності Касьянова Г.А.
представника позивача згідно доручення ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м. Черкаси заяву відповідача ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення суду у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» до ОСОБА_2 про стягнення боргу за оплату житлово-комунальних послуг,-
встановив:
Рішенням Придніпровського районного суду міста Черкаси від 01 травня 2024 року стягнути із ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП у матеріалах справи відсутній) на користь Приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно», в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» заборгованість за послуги з централізованого опалення (постачання теплової енергії) та гарячого водопостачання (постачання гарячої води) у розмірі 20990,04 грн., інфляційну складову боргу у розмірі 1829,81 грн. та 3 % річних у розмірі 734,56 грн., що разом становить 23554,41 грн., а також судовий збір у розмірі 3028 грн., а всього 26582,41 грн.
До суду 14.05.2024 відповідачем у справі ОСОБА_2 подано заяву про перегляд заочного рішення суду. У поданій заяві указує, що У позовній заяві відсутні документи для ознайомлення та підтвердження пава вимоги сплати за послуги постачання теплової енергії, виписки з ЄДРПОУ, відсутня ліцензія на право зайняття господарською діяльністю, первинних бухгалтерських документів, що підтверджують наявність боргу, актів, протоколів виконаних робіт. Повідомляє, що відповідач не була повідомлення про судовий розгляд.
У судовому засіданні відповідач та її представник згідно доручення ОСОБА_3 підтримали заяву та додатково пояснили, що судом не застосовані строки позовної давності. Відповідач повідомила, що у міру свої можливостей частково сплачувала за надані послуги позивача, оскільки на той час був тяжкий період у житті, вона тяжко хворіла, а у вересні 2019 року померли її батьки. Додала, що до 17.05.2024 зареєстрована за адресою АДРЕСА_2 , до цього була зареєстрована у квартирі АДРЕСА_3 . Наразі є не працевлаштованою, інвалідом 3 групи, приватним підприємцем. На запитання представника позивача не заперечувала щодо наявності у власності іншої квартири та заперечувала щодо надання послуг орендаря цієї квартири. Представник відповідача повідомила, що позивач не мав право звертатись з позовною заявою, оскільки найменування у позовній заяві та у статуті підприємства, виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань різняться у написанні великими та малими літерами. Додала, що також представником позивача до позову надано не належним чином оформлену довіреність.
Представник позивача у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні заяви.
У відповідності до ст. 288 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заява відповідача про перегляд заочного рішення не містить посилання на докази, які могли б мати істотне значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 284 ЦПК України, заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Згідно з приписами ч.1 ст. 288 ЦПК України, заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.
У контексті даної статті наявність однієї з підстав, зазначених у частині ч. 1статті 288 ЦПК України, не спричиняє скасування заочного рішення, а лише у своїй сукупності названі обставини спричиняють скасування заочного рішення. Наявність лише однієї з них не приносить відповідачеві позитивного результату, внаслідок чого він зберігає можливість оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Згідно роз'яснень, наданих Верховим Судом України в постанові Пленуму №2 від 12.06.2009 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» суд скасовує заочне рішення, якщо визнає, що відповідач не з'явився в судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950року і протоколи до неї, згоду на які надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Желтяков проти України» від 09.06.2001 зазначено, що право на справедливий розгляд судом, гарантоване пунктом1 статті6 Конвенції, повинно тлумачитися в контексті Преамбули Конвенції, яка, серед іншого, проголошує верховенство права як частину спільного спадку Договірних Держав. Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, inter alia, вимагає, щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів (рішення суду у справі «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania) [ВП], №28342/95, п.61, ECHR1999-VII).
Цей принцип передбачає повагу до остаточності судових рішень та наполягає на тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду остаточного та обов'язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі. Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру (рішення у справі Ryabykh v.Russia, № 52854/99, п. 52, ECHR 2003-Х).
Виходячи з наведеної вище практики ЄСПЛ, скасування рішення суду, що набрало законної сили, за відсутності факту істотності таких обставин, з мотивів неправильного застосування судом норм матеріального та/або процесуального права буде порушенням принципу юридичної визначеності, тобто п. 1 ст. 6 Конвенції, а також ст.1 Першого протоколу до неї, оскільки у позивача після задоволення його вимог були законні сподівання на те, що його інтереси є остаточно захищеними.
Так, Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод наголошує, що термін «строк на оскарження рішення», що є звичайним явищем у національних законодавствах держав учасників Конвенції, виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів та позивачів, які можуть трапитись після прийняття судом рішення (пункт570 рішення від 20.09.2011 за заявою №14902/04; пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами №22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»).
Крім того, слід зазначити про те, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, сторона, яка задіяна у ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Керуючись практикою Європейського суду з прав людини, суду необхідно виходити з того, що реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава- учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, у тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 та «Круз проти Польщі» від 19.06.2001.
Так, з матеріалів справи вбачається, що суд розглянув справу без участі відповідача та ухвалив заочне рішення. Відповідачем відзиву та/або будь-яких заперечень проти позову на день розгляду справи подано не було.
Заявник посилається на те, що вона не була повідомлена про розгляд справи. Натомість відповідно до наданої інформації Департаменту «Центр надання адміністративних послуг» Черкаської міської ради місце проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване за адресою: АДРЕСА_4 з 04.12.2018 дотепер. Указане не заперечує відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні.
Як вбачається з матеріалів справи відповідачу ОСОБА_2 двічі направлялись копія позовної заяви з додатками, ухвала суду про відкриття провадження у справі та повідомлення про судовий розгляд за указаною вище адресою її реєстрації, однак конверти з кореспонденцією повертались на адресу суду із зазначенням причини повернення «адресат відсутній за указаною адресою».
Крім того, відповідач мала можливість отримувати всю інформацію щодо справи за веб-адресою на офіційному веб-порталі судової влади України у мережі Інтернет, яка зазначена в ухвалі про відкриття провадження. Судом вчинені всі можливі та необхідні процесуальні дії щодо повідомлення відповідачів про судовий розгляд справи, про всі судові засідання та про судові рішення.
Тому суд не вважає вказані відповідачем причини неподання відзиву на позовну заяву поважними, оскільки повідомлення про розгляд справи судом здійснювалось відповідно до ч. 1 ст. 27 ЦПК України, фізичним особам за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Також убачається, що заявником, відповідачем у справі, не надано суду доказів, що мають істотне значення для правильного вирішення справи. Фактично доводи заяви про перегляд заочного рішення суду та посилання у судовому засіданні ґрунтуються на не погодженні з нарахованою заборгованістю та не можливістю її оплачувати.
Докази, надані позивачем при подачі позову, були предметом розгляду у судовому засіданні та їм дана належна правова оцінка.
Слід також зазначити, що й інші наведені обставини для скасування заочного рішення, не впливають на зміст оскаржуваного судового рішення.
Крім того, під час судового розгляду заяви було визнано факт того, що у житловому приміщенні, до якого надаються підприємством послуги, відповідач зареєстрована, претензій щодо наданих послуг особисто вона не подавала; не повідомляла підприємство про те, що вона фактично не проживає у квартирі і не користуються послугами; нарахування щодо розміру заборгованості, які здійснені позивачем по справі, не спростовано.
Таким чином, оскільки підставами скасування заочного рішення є поважність неявки в судове засідання відповідача та наявність істотних доказів у справі в обґрунтування заперечень проти вимог позивача, за відсутності зазначених обставин у сукупності, суд не має законних підстав для скасування заочного рішення.
З огляду на наведене, заява про перегляд заочного рішення Придніпровського районного суду м Черкаси від 01.05.2024 у цивільній справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» в особі ВП «Черкаська ТЕЦ» до ОСОБА_2 про стягнення боргу за оплату житлово-комунальних послуг підлягає залишенню без задоволення.
Частиною 4 ст. 287 ЦПК України передбачено, що у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.285,287, ЦПК України, суд, -
У задоволенні заяви відповідача ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення суду у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» до ОСОБА_2 про стягнення боргу за оплату житлово-комунальних послуг - відмовити.
Заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку в 30-ти денний строк з дня проголошення ухвали про відмову з задоволенні заяви про перегляд заочного рішення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Повний текст ухвали буде виготовлений 01.07.2024.
Головуючий: Н. М. Кондрацька