Справа № 697/2211/23
Провадження № 2/697/127/2024
24 червня 2024 року м. Канів
Канівський міськрайонний суд Черкаської області в складі:
головуючого судді Колісник Л.О.
за участю секретаря с/з Десятник О.А.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Канів, Черкаської області цивільну справу за позовом адвоката Хорошун Оксани Володимирівни, діючої в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, -
Представник позивача, діючи в інтересах ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 25.10.2017 сторони уклали шлюб. Під час перебування у зареєстрованому шлюбі позивач втратила працездатність та стала інвалідом ІІ групи. ОСОБА_1 на даний час не працює, з 2018 року знаходиться на обліку в Канівському відділі обслуговування громадян (сервісний центр) ПФУ України в Черкаській області та отримує пенсію по інвалідності ІІ групи інвалід війни. Таким чином, ОСОБА_1 є непрацездатною особою, інвалідність нею отримана під час перебування у шлюбі з відповідачем, а тому в розумінні ст. 75 СК України є непрацездатною дружиною. В свою чергу відповідач інвалідом не є, офіційно працевлаштований у Збройних Силах України, отримує дохід близько 60 000 грн., тобто має стабільний дохід, інших утриманців немає, тяжкими хронічними захворюваннями не страждає, утримання по виконавчим листам з нього не проводяться. Позивач в свою чергу має тяжку невиліковну хворобу та потребує матеріальної допомоги з боку відповідача, а останній може і зобов'язаний утримувати свою колишню дружину шляхом сплати щомісячно аліментів на її користь. Визначаючи розмір аліментів позивач просить врахувати ті обставини, що вона має ряд захворювань, а також те що розмір пенсії позивача відповідає встановленому у 2023 році рівню забезпечення для осіб, які втратили працездатність, проте наявність у відповідача вищої заробітної плати, стабільного заробітку вказує на можливість сплачувати аліменти на утримання непрацездатної дружини. Просить суд стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання в розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку, щомісячно, починаючи стягнення з 12.10.2023 і безстроково.
У ході розгляду справи проведено наступні процесуальні дії:
Ухвалою суду від 18.10.2023 відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження, призначено розгляд по суті на 15.11.2023.
28.11.2023 на адресу суду надійшов відзив від представника відповідача, відповідно до якого ОСОБА_2 позовні вимоги не визнав, заперечує щодо їх задоволення. Пояснив, що сторони дійсно перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого дітей у них немає. Рішенням Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 15.11.2023 шлюб між сторонами розірвано. Відповідач є інвалідом ІІІ групи довічно, інвалідність внаслідок війни, а тому відповідно до ст.75 СК України має таке ж саме право, передбачене даною статтею на матеріальне утримання з боку позивача. Пенсія позивача перевищує розмір пенсії відповідача, про що позивачем не зазначено у своєму позові, як і те що відповідач є інвалідом. Вказує, що на підтвердження своїх вимог позивачем не додано суду жодного доказу на підтвердження того, що вона дійсно потребує матеріальної допомоги і її заробітна плата, пенсія, доходи від використання майна, інші доходи не забезпечують її прожиткового мінімуму встановленого законом. Твердження позивача з приводу розміру заробітної плати відповідача є помилковим. ОСОБА_2 є військовослужбовцем та призваний в Збройні Сили України відповідно до Закону України «Про загальну мобілізацію», він не отримує заробітної плати, а має грошове забезпечення, яке на відміну від заробітної плати не є стабільним заробітком. У період перебування сторін у шлюбі ними було придбано земельну ділянку з розташованим на ній житловим будинком за кошти надані державою за програмою допомоги військовослужбовцям та учасникам бойових дій. Після розірвання шлюбу, з метою врегулювання даного спору, між ними було досягнуто домовленості, відповідно до якої відповідач запропонував подарувати свою половину придбаного майна колишній дружині - позивачу ОСОБА_1 , а остання в свою чергу не буде мати жодних майнових претензій до відповідача. Позивач дала згоду на дану пропозицію і 02.10.2023 сторони уклали договір дарування, відповідно до якого ОСОБА_2 подарував своїй дружині ОСОБА_1 , а остання прийняла удар у власність 1/2 частку в праві власності на земельну ділянку з розташованим на ній 1/2 часткою у праві власності на житловий будинок, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Проте позивач не стримала своєї обіцянки і подала даний позов. Заперечує щодо твердження позивача про відсутність на утриманні відповідача інших утриманців. Наразі ОСОБА_2 перебуває у цивільному шлюбі та проживає з жінкою, яка має на утриманні двох власних дітей, яким відповідач також матеріально допомагає та виховує. У задоволенні позову ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання непрацездатної дружини просить відмовити.
Ухвалою суду від 14.12.2023 витребувано докази по справі.
Представник позивача - адвокат Хорошун О.В. у судове засідання не з'явилася, до суду подано заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовільнити (а.с.127).
Відповідач та його представник у судове засідання не з'явилися, від адвоката Усатенка Д.А. надійшла заява про розгляд справи без участі сторони відповідача, заперечують проти заявлених вимог, у задоволенні позову просять відмовити (а.с.131,132).
Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, вивчивши матеріали справи, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, об'єктивно оцінивши докази, приходить до наступних висновків.
Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що сторони у справі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з 25.10.2017 перебували у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 25.10.2017 (а.с.29).
У судовому засіданні сторонами не заперечувалося, що шлюб між сторонами розірвано рішенням Канівського міськрайонного суду Черкаської від 15.11.2023.
Також, в судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є інвалідом 2 групи внаслідок війни, довічно, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_2 від 16.05.2018 та довідкою МСЕК серії НОМЕР_3 від 16.05.2018, а також пенсійним посвідченням серії НОМЕР_4 (а.с.15,16,24).
Згідно із ч.ч. 2-4 ст. 75 СК України право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу. Непрацездатним вважається той із подружжя, який досяг пенсійного віку, встановленого законом, або є особою з інвалідністю I, II чи III групи. Один із подружжя є таким, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують йому прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Таким чином, право на утримання (аліменти) має непрацездатна особа, яка не забезпечена прожитковим мінімумом.
Вказаний висновок викладений у постановах КЦС Верховного Суду від 27.12.2018 по справі № 165/1728/17 та від 11.10.2018 по справі № 161/16931/16-ц.
Заперечуючи щодо даного позову, відповідачем та його представником вказано на те, що ОСОБА_2 також є особою з інвалідністю, що зокрема, підтверджується пенсійним посвідченням серії НОМЕР_5 , копією посвідчення серії НОМЕР_6 від 13.10.2022, відповідно до якого ОСОБА_2 має 3 групу інвалідності, безтерміново, інвалідність внаслідок війни (а.с.64,64).
Крім того, відповідач вказував на те, що розмір пенсії позивача перевищує його розмір пенсії, і він не є мінімальним та забезпечує належний матеріальний рівень позивача ОСОБА_1 .
Так, відповідно до наданих відповідачем документів вбачається, що розмір його пенсії в середньому складає 10079,14 грн., що підтверджується довідкою АТ КБ «Приват Банк» від 28.11.2023 (а.с.69).
Натомість, відповідно до наданих представником позивача документів, щодо розміру пенсії ОСОБА_1 , вбачається, що остання отримує пенсію, розмір якої в середньому складає 11665,95 грн. (а.с.103-107).
Відповідно до довідки про доходи №555/102 від 05.02.2024, вбачається, що ОСОБА_2 дійсно працює в ВЧ НОМЕР_7 на посаді командира відділенні 07ТР та за період з лютого 2023 року по січень 2024 року його дохід склав 622676,33 грн., що в середньому є 51889,69 грн. в місяць (а.с.97 на звороті).
Разом з тим, відповідач ОСОБА_2 створив нову сім'ю, ним 30.12.2023 укладено шлюб з ОСОБА_3 , який зареєстровано Святошинським відділом ДРАЦС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис №1161 (а.с.86).
Місце проживання відповідача змінено та відповідно до Акту про фактичне проживання осіб від 10.11.2023 та Витягу з реєстру територіальної громади від 14.11.2023, ОСОБА_2 разом зі своєю дружиною проживають по АДРЕСА_2 (а.с.70,71).
Щодо розміру матеріального забезпечення позивача ОСОБА_1 , як колишнього із подружжя, який є непрацездатним, суд зазначає наступне.
Згідно ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2023 рік» установлено у 2023 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 2093 гривні.
Звернувшись до суду з позовом про стягнення аліментів, позивач не надала суду належних та допустимих доказів, визначених ст. 76-78 ЦПК України, які б підтвердили, що вона є такою, що потребує матеріальної допомоги та що розмір її пенсії та будь-якого іншого доходу не забезпечує їй прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Натомість, як вже судом було вказано вище, розмір пенсійного забезпечення позивача ОСОБА_1 в середньому є вищим за розмір пенсії відповідача ОСОБА_2 , який у свою чергу також є інвалідом 3 групи, та цей розмір значно перевищує прожитковий мінімум для непрацездатних осіб.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що на підставі Договору дарування часток у праві на земельну ділянку з розташованим на ній житловим будинком від 02.10.2023, посвідченим приватним нотаріусом Черкаського районного нотаріального округу Черкаської області Стеблиною Є.В., зареєстрованим в реєстрі за №3178, відповідач ОСОБА_2 подарував та передав безоплатно, а відповідач ОСОБА_1 прийняла в дар у власність 1/2 частку у праві власності на земельну ділянку з розташованим на ній житловим будинком за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.66-68).
Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України обов'язок надання доказів на підтвердження обставин викладених у позовній заяві лежить на позивачеві, а відтак саме позивач має довести ту обставину, що відповідач має змогу надавати матеріальну допомогу на утримання дружини, як то визначено положеннями статті 75 СК України.
Стороною позивача не додано жодного доказу того, що після витрачання нею коштів на її лікування та утримання у позивача не лишається коштів для проживання.
Позивач хоча і являється інвалідом 2 групи, втім отримує пенсію по інвалідності у розмірі, що забезпечує визначений законодавством прожитковий мінімум, встановлений законом для осіб, які втратили працездатність, при цьому, відповідач ОСОБА_2 хоча і працює, однак також є особою з інвалідністю 3 групи, має утриманців.
Відповідно до висновку ВС викладеного у постанові від 11.10.2018 по справі № 161/16931/16-ц, вказано, що аналіз норм статей 75 і 76 СК України дає підстави для висновку про те, що аліментні зобов'язання на утримання одного з подружжя можуть бути призначені лише за наявності юридичних складових - сукупності певних умов, а саме: перебування в зареєстрованому шлюбі або у фактичних шлюбних відносинах після розірвання шлюбу; непрацездатність одного з подружжя; потреба в матеріальній допомозі; нижчий від прожиткового рівень матеріального забезпечення. Таким чином право на утримання (аліменти) має непрацездатна особа, яка не забезпечена прожитковим мінімумом.
Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що позивач забезпечена мінімальним рівнем матеріального забезпечення для непрацездатних осіб, а тому ОСОБА_1 не можна вважати особою, яка потребує матеріальної допомоги в розумінні ч.4 ст.75 СК України.
За вказаних обставин суд приходить до обґрунтованого висновку, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та не підтверджені відповідними доказами, а тому у суду відсутні підстави для їх задоволення.
Судом встановлено, що позивачем при зверненні до суду з позовом судовий збір сплачено не було, оскільки вона є звільненою від цих витрат, а тому у відповідності до ст. 141 ЦК України, сплату судового збору у справі необхідно покласти на рахунок держави.
Керуючись ст.ст. 76, 81, 141, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд,
У задоволенні позову адвоката Хорошун Оксани Володимирівни, діючої в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів - відмовити.
Судовий збір у справі віднести на рахунок держави.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення суду складено 28.06.2024.
Головуючий Л . О . Колісник