Справа № 297/1750/24
01 липня 2024 року м. Берегове
Берегівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , його захисника ОСОБА_5 , перекладача ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22023070000000133 від 08.09.2023 року, яке поступило з обвинувальним актом по обвинуваченню:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Великі Береги, Берегівського району, Закарпатської області, мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, непрацюючого, одруженого, раніше не судимого,
за ч. 2 ст. 436-2 КК України,
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , після початку збройної агресії рф проти України, будучи прихильником мілітаризованої політики здійснюваної рф щодо України та підтримуючи ідеологічну основу так званого «руского мира», перебуваючи на території України за місцем свого фактичного проживання, що за адресою: АДРЕСА_1 , з використанням належного йому мобільного телефону марки «Samsung Galaxy S7 edge», номер мобільного телефону НОМЕР_1 , IMEI: НОМЕР_2 », та з використанням соціально-орієнтованої Інтернет мережі «Facebook» діючи умисно з єдиним умислом свідомо поширював матеріали у яких містяться виправдовування, заперечення збройної агресії російської федерації проти України, а також глорифікація осіб, які здійснювали збройну агресію російської федерації проти України.
Так, на виконання свого злочинного єдиного умислу ОСОБА_4 , будучи громадянином України, усвідомлюючи злочинність своїх дій, будучи обізнаним про здійснення рф збройної агресії проти України, керуючись ідеологічними мотивами, діючи умисно з єдиним умислом створив загальнодоступний обліковий запис в соціальній мережі «Facebook» під ніком « ОСОБА_7 » за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_3
Використовуючи наявну в своєму користування соціальну Інтернет мережу «Facebook», ОСОБА_4 , усвідомлюючи, що поширені матеріали користувачами даної мережі формують певні ідеї і погляди направленні на схилення інших користувачів до вчинення активних дій, перебуваючи за місцем фактичного проживання, що за адресою: АДРЕСА_1 , поширив публікації, а саме:
ІНФОРМАЦІЯ_4 користувач «ОСОБА_7» поширив на власній сторінці ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ) відео-фрагмент виступу президента рф ОСОБА_8 щодо проведення так званої «СВО», розміщений в проросійській групі соціальної мережі «Facebook» під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_6 » (іноземною мовою) (переклад з угорської « ІНФОРМАЦІЯ_7 », ІНФОРМАЦІЯ_8 ). Вказаний відеозапис супроводжується угорським титруванням. У ньому президент рф ОСОБА_8 зазначає, що НАТО та країни Заходу насаджували тотальну русофобію на території Україні для її подальшого використання, як антиросійського плацдарму, перетворивши населення держави на «пушечное мясо» (іноземною мовою) та «штовхнувши» його на війну проти російської федерації, фактично почавши її ще в 2014 році, використовуючи Збройні сили проти цивільного населення, організовувавши геноцид, блокаду та терор проти населення, що відмовилося визнати владу, яка виникла в Україні за результатами державного перевороту в цьому ж році. Наголошується, що вторгнення, яке розпочала росія проти України, було випереджуючим кроком, який не дозволив Україні розпочати наступ на рф та атакувати Крим. Українських військових названо «неонацистами», та звинувачено у вчиненні злочинів проти населення та обстрілах об'єктів цивільної інфраструктури. Наголошується, що в Україні воюють іноземні найманці, а ЗСУ знаходяться під командуванням західних інструкторів та радників. Пропагується теза того, що громадяни Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей не хочуть опинитися під управлінням неонацистського режиму та прагнуть відокремлення від України.
22 лютого 2023 року «ОСОБА_7» (іноземною мовою) поширив публікацію ( ІНФОРМАЦІЯ_9 ), розміщену в проросійській групі соціальної мережі «Facebook» під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_6 » (іноземною мовою) (переклад з угорської «російські Новини», ІНФОРМАЦІЯ_8 ). Вказаний матеріал супроводжується угорським титруванням. У відео-фрагменті президент країни-агресора ОСОБА_8 виголошує промову, під час якої зазначає, що «спеціальна військова операція» в Україні розпочалася з метою захисту населення Донбасу, який потерпав від постійних обстрілів з боку Збройних сил України. Наголошується, що Україна готувалася до війни, а росія хотіла мирного врегулювання конфлікту. Окрім цього додається, що НАТО почало активно розширюватись до російських кордонів, розгортаючи по їх периметру військові контингенти та розбудовуючи на території України дослідні бази та біолабораторії. На фоні вказаного зазначається, що у лютому 2022 року росія отримала інформацію щодо можливого вторгнення на її території України, яка знаходилася під егідою США. Наголошено, що саме Україна розв'язала війну, а рф використовує силу, щоб її зупинити, адже бореться за свій дім, в той час як Захід бореться за владу у світі. Відповідальність за початок повномасштабного вторгнення перекладається на США та НАТО, які зробили з України «антиросію» та намагаються відірвати території нашої держави від історичних російських земель.
Отриманим за результатами здійснення досудового розслідування висновком судово-лінгвістичної експертизи №449/23 від 14.02.2024 року встановлено, що тексти публікацій, поширені 28.09.2022 року, 22.02.2023 року громадянином України ОСОБА_4 , містять виправдовування, заперечення збройної агресії російської федерації проти України, а також глорифікація осіб, які здійснювали збройну агресію російської федерації проти України.
Доказами на підтвердження встановлених обставин є наступне.
Так, обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні свою вину визнав повністю і показав, що дійсно у 2022 та 2023 роках поширив на своїй сторінці у соціальній мережі «Facebook» дві публікації, які містять виправдовування, заперечення розв'язування російською федерацією війни проти України та глорифікацію учасників збройної агресії російської федерації проти України.
Згідно із Конституцією України, Україна є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією 1997 року та іншими міжнародно-правовими актами є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.
Відповідно до ч. 1 ст. 17, ч. 1 ст. 65 Конституції України, захист незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України є справою всього Українського народу та обов'язком громадян України, а на території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом.
22 лютого 2022 року президент російської федерації направив до ради федерації звернення про використання збройних сил рф за межами рф, яке було задоволено. Надалі, 24 лютого 2022 року приблизно о 5 годині президент російської федерації оголосив про рішення розпочати повномасштабну військову агресію проти України.
Отже, з 24.02.2022 року і по цей день дії рф проти України підпадають під всі пункти, передбачені ст. 3 Резолюції 3314, а тому такі дії слід кваліфікувати саме як акт агресії рф проти України.
24.02.2022 року близько 05 години 15 хвилин збройними силами рф нанесено ракетно-бомбові удари по військовим і цивільним об'єктам України, а також введено на територію суверенної держави війська країни-агресора.
У зв'язку з цим, Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 в Україні з 05 годині 30 хвилин 24.02.2022 року введено воєнний стан строком на 30 днів. Зазначений Указ затверджений прийнятим Верховною Радою України Законом України від 24.02.2022 року № 2102-ІХ. Згідно з Указом Президента № 254/2023 від 01.05.2023 року - строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб, який на даний час триває.
Таким чином, з 24.02.2022 року і по теперішній час дії рф проти України підпадають під всі пункти, передбачені ст. 3 Резолюції 3314, а тому такі дії слід кваліфікувати саме як акт агресії рф проти України.
Як встановлено, планування, фінансування та реалізація російською федерацією агресивної війни та агресивних воєнних дій проти України, проведення розвідувальної та підривної діяльності на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України, організовується, спрямовується, здійснюється силами, насамперед, зс рф, Головного розвідувального управління Генерального штабу збройних сил російської федерації, федеральної служби безпеки російської федерації, найманців, а також осіб, залучених до співробітництва на конфіденційній (негласній) основі, у тому числі громадян України.
Одним із напрямків підривної діяльності з боку держави-агресора рф проти України поряд із збройною агресією є діяльність спецслужб рф в інформаційному просторі спрямована на маніпулювання суспільною свідомістю, зокрема, шляхом поширення недостовірної, неповної або упередженої інформації, з метою дестабілізації політичної ситуації в Україні та виправдання збройної агресії та військових дій.
Відповідно до ст. 349 КПК України, за згодою всіх учасників судового розгляду, суд визнав недоцільним дослідження інших доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються. При цьому, судом з'ясовано, що обвинувачений, його захисник та прокурор не оспорюють обставини справи та судом з'ясовано, що учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих обставин, добровільною та істинною є їх позиція, а також їм роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку, тому суд за їх згодою відповідно до частин 3 і 4 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження інших доказів по справі, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням обставин, які характеризують обвинуваченого.
На думку суду обвинуваченого ОСОБА_4 слід визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 436-2 КК України, як поширення матеріалів, у яких міститься виправдовування, заперечення збройної агресії російської федерації проти України, а також глорифікація осіб, які здійснювали збройну агресію російської федерації проти України.
Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Отже, суд обираючи покарання враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.
Зокрема, розкаяння передбачає, окрім визнання собою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого та готовність нести покарання. Щире каяття це не формальна вказівка на визнання своєї вини, а відповідне ставлення до скоєного, яке передбачає належну критичну оцінку винним своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, що має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення у матеріалах кримінального провадження.
У зв'язку з наведеним можна зробити висновок, що щире каяття це певний психічний стан особи винного, коли він засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти злочинів, і це об'єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям усіх обставин справи, вчиненням дій, спрямованих на сприяння розкриттю злочину або відшкодуванню завданих збитків чи усуненню заподіяної шкоди.
Так, судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні висловив думку щодо визнання своєї вини у вчиненому кримінальному правопорушенні та обіцяв у майбутньому не вчиняти кримінальних правопорушень. Отже, суд приходить до висновку, що визнання вини обвинуваченим ОСОБА_4 підтверджує його відповідне ставлення до скоєного, яке передбачає належну критичну оцінку винним своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину.
Обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , відповідно до ст. 66 КК України, слід визнати щире каяття.
Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , згідно ст. 67 КК України, судом не встановлено.
Згідно довідки КОМУНАЛЬНОГО НЕКОМЕРЦІЙНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ОБЛАСНИЙ ЗАКЛАД З НАДАННЯ ПСИХІАТРИЧНОЇ ДОПОМОГИ М.БЕРЕГОВА» ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ РАДИ, ОСОБА_4 за медичною допомогою до лікаря-психіатра поліклінічного відділення не звертався.
Згідно довідки КОМУНАЛЬНОГО НЕКОМЕРЦІЙНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОБЛАСНИЙ МЕДИЧНИЙ ЦЕНТР ПСИХІЧНОГО ЗДОРОВ'Я ТА МЕДИЦИНИ ЗАЛЕЖНОСТІ» ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ РАДИ ОСОБА_4 по медичну допомогу до медичного закладу не звертався.
Відповідно до характеристики за місцем проживання за час проживання на території села на обвинуваченого ОСОБА_4 не поступали скарги на його поведінку, скарг від сусідів на нього не надходило.
Згідно досудової доповіді, беручи до уваги інформацію, що характеризує особистість обвинуваченого, його спосіб життя, історію правопорушень, а також середню ймовірність вчинення повторного правопорушення, орган пробації вважає, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб. У разі, якщо суд дійде висновку про можливість призначення ОСОБА_4 покарання не пов'язаного з позбавленням волі, буде доцільно, з метою виправлення та запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень у майбутньому, застосувати заходи нагляду та соціально-виховні заходи.
Положеннями ст. 50 КК України, визначено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
В судових дебатах прокурор просила призначити покарання обвинуваченому ОСОБА_4 у вигляді трьох років позбавлення волі без конфіскації майна, з конфіскацією мобільного телефону в дохід держави як засіб вчинення кримінального правопорушення та на підставі ст. 75 КК України звільнити останнього від відбування призначеного покарання, якщо він протягом двох років не вчинить нового злочину, поклавши на нього обов'язки відповідно до п.п. 1 і 2 ч. 1 ст. 76 КК України. Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник ОСОБА_5 в судових дебатах не заперечили щодо призначення такого виду покарання за вчинений обвинуваченим злочин. Разом з цим, захисник просив звільнити обвинуваченого ОСОБА_4 на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком на 1 рік та вирішити долю речового доказу в порядку ст. 100 КПК України.
Враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_4 вчинив нетяжкий злочин, свою вину визнав, щиро розкаявся, реалізуючи принцип законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд вважає за можливе його виправлення без відбування покарання, а тому на підставі ст. 75 КК України слід звільнити його від відбування основного покарання, з покладанням на нього обов'язків, передбачених п.п. 1, 2 ч.1 ст. 76 КК України.
Суд вважає, що таке покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України, є необхідним та достатнім для виправлення та попередження вчинення обвинуваченим нових кримінальних правопорушень.
Відповідно до ст. 100 КПК України, речові докази:
-мобільний телефон марки «Samsung Galaxy S7 edge», номер мобільного телефону НОМЕР_1 , ІМЕІ: НОМЕР_2 , який зберігається в кімнаті речових доказів Управління Служби безпеки України в Закарпатській області за адресою: м. Ужгород, вул. Довженка, 3, слід конфіскувати в дохід держави як засіб вчинення кримінального правопорушення, скасувавши арешт накладений ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 05.04.2024 року.
Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України, з обвинуваченого ОСОБА_4 , слід стягнути в користь держави в особі УКРАЇНСЬКОГО НАУКОВО-ДОСЛІДНОГО ІНСТИТУТУ СПЕЦІАЛЬНОЇ ТЕХНІКИ ТА СУДОВИХ ЕКСПЕРТИЗ СЛУЖБИ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ процесуальні витрати за виконання експертизи в загальному розмірі 12116 (дванадцять тисяч сто шістнадцять) гривень 48 копійок.
Потерпілий у даному кримінальному провадженні відсутній.
Викривач у даному кримінальному провадженні відсутній.
Матеріальний збиток по вказаному кримінальному провадженню відсутній.
В ході досудового розслідування цивільний позов не заявлено.
Підстави застосування заходів кримінально-виховного характеру щодо юридичних осіб у даному кримінальному провадженню відсутні.
Розмір пропонованої винагороди викривачу у даному кримінальному провадженню відсутній.
Керуючись ч. 4 ст. 374, ст.ст. 468, 469, 473, 474, 475, ч. 15 ст. 615 КПК України, суд -
ОСОБА_4 визнати винним у пред'явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 436-2 КК України та призначити йому покарання за ч. 2 ст. 436-2 КК України у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі без конфіскації майна.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом 2 (двох) років не вчинить нового злочину, поклавши на нього обов'язки відповідно до п.п. 1 і 2 ч. 1 ст. 76 КК України, а саме періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу пробації та повідомляти цей орган про зміну місця проживання, роботи.
Відповідно до ст. 100 КПК України, речові докази:
- мобільний телефон марки «Samsung Galaxy S7 edge», номер мобільного телефону НОМЕР_1 , ІМЕІ: НОМЕР_2 , який зберігається в кімнаті речових доказів Управління Служби безпеки України в Закарпатській області за адресою: м. Ужгород, вул. Довженка, 3 - конфіскувати в дохід держави як засіб вчинення кримінального правопорушення, скасувавши арешт накладений ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 05.04.2024 року.
Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_4 в користь держави в особі УКРАЇНСЬКОГО НАУКОВО-ДОСЛІДНОГО ІНСТИТУТУ СПЕЦІАЛЬНОЇ ТЕХНІКИ ТА СУДОВИХ ЕКСПЕРТИЗ СЛУЖБИ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ процесуальні витрати за виконання експертизи відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України в загальному розмірі 12116 (дванадцять тисяч сто шістнадцять) гривень 48 копійок.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Закарпатського апеляційного суду через Берегівський районний суд Закарпатської області протягом 30 діб з моменту його оголошення.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1