233 № 233/226/24
01 липня 2024 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі:
головуючого судді Мартишева Т. О.
за участю секретаря Любач Н.О.,
позивача
представника позивача
відповідача
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Норочевський Олександр Олександрович, до ОСОБА_2 , про стягнення боргу, -
14 січня 2024 року позивач ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Норочевський О.О., звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення суми боргу, вказуючи, що 13 січня 2018 року відповідач ОСОБА_2 взяв у борг у позивача ОСОБА_1 грошову суму у розмірі 19500 доларів США, про що відповідач власноруч склав та передав позивачеві розписку, згідно з якою відповідач зобов'язався повернути вказаний борг 13 січня 2021 року. Станом на сьогоднішній день борг не було повернуто, що відповідач пояснює відсутністю грошових коштів та складним матеріальним становищем.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Позивач вважає, що відповідачем порушено його право на своєчасне отримання належного йому боргу, що у такому випадку підлягає захисту в судовому порядку.
Відповідно до офіційного джерела - вебсайту Національного банку України (https://bank.gov.ua/ua/markets/exchangerates) офіційний курс долара США станом на 14 січня 2024 року складає 37,9982 грн. за 1 долар США. Тому сума боргу розраховується наступним чином: 19500 долари США х 37,9982 грн. = 740 964,90 грн. За таких умов, станом на 14 січня 2024 року, відповідач повинен повернути позивачеві борг у сумі 740 964 грн. 90 коп.
Позивач просив стягнути з відповідача на його користь борг в сумі 740964 грн. 90 коп., а також вирішити питання щодо стягнення витрат по сплаті судового збору.
Позивач ОСОБА_1 , представник позивача ОСОБА_3 в судове засідання не з'явились, будучи належним чином повідомленими про дату та час судового розгляду, представник позивача звернувся до суду із заявою про розгляд справи у відсутність позивача та його представника, наполягають на задоволенні позовних вимог в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечують.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про дату та час його проведення був повідомлений належним чином, відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надходив. За таких обставин зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.ст. 280, 281 ЦПК України.
З'ясувавши позицію позивача та його представника, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що за договором позики грошей від 13 січня 2018 року, оформленого в вигляді розписки, між позивачем ОСОБА_1 , з одного боку, і відповідачем ОСОБА_2 , з другого боку, в цей день, 13 січня 2018 року, відповідач взяв у борг у позивача кошти на строк три роки в сумі 19 500 доларів США, зобов'язався віддати 13 січня 2021 року.
Вказані кошти відповідачем та на вимогу позивача в повному обсязі в зазначений термін не повернуті.
Суд вважає позовні вимоги підлягаючими задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту (ст. 527 Цивільного кодексу України). Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 ст. 530 Цивільного кодексу України). Якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї (п. 3 ст. 510 Цивільного кодексу України). Позичальник зобов'язується повернути (погасити) борг, сплатити проценти згідно умов договору.
Стаття 15 ЦК України передбачає право на захист цивільних прав та інтересів: «1. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання…».
Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Частиною 1 ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до змісту ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду а також: усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (терміні його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно із ч. 2 ст. 1047 ЦК України, на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
З урахуванням зазначеного, за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник (відповідачі) видає кредитору (позивачу) за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора (позивача) певної грошової суми або речей та зобов'язання їх повернути у визначений строк.
Отже, станом на момент звернення до суду із даною позовною заявою сума заборгованості відповідача перед позивачем за договором позики не погашена.
Згідно зі статтею 99 Конституції України, грошовою одиницею України є гривня.
Гривня є законним платіжним засобом на території України.
Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (ч. 1, 2 ст. 192 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 533 ЦК України, грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.
Отже, гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України.
Разом з тим ч. 2 ст. 533 ЦК України допускає, що сторони можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.
У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов'язанням, визначається в гривнях за офіційним курсом Національного банку України, встановленим для відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Враховуючи те, що умовами договору позики сторони визначили грошовий еквівалент зобов'язань в доларах США, то, керуючись положеннями чинного законодавства України, стягненню з позичальників підлягає сума боргу, що визначена за офіційним курсом цієї валюти на день платежу, в даному випадку - на день звернення до суду з позовною заявою.
Згідно частини третьої статті 545 ЦК України наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку.
У відповідності до висновків Верховного Суду України, викладених у постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 18 вересня 2013 р. у справі № 6-63цс13, письмова форма договору позики через його реальний характер є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику. Договір позики є двостороннім правочином, а також одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.
Таким чином, зміст розписки, складеної ОСОБА_2 13 січня 2018 року, згідно якої він взяв на себе зобов'язання повернути позивачу борг у розмірі 19 500 доларів США 13 січня 2021 року, підтверджує існування між сторонами зобов'язань, які виникають із договору позики.
Оригінал розписки досліджено судом та долучено до матеріалів справи.
Встановивши наведені обставини справи, дослідивши та оцінивши усі надані сторонами письмові докази й наведені доводи, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд доходить обґрунтованого висновку про те, що між сторонами виникли правовідносини, що випливають із договору позики, що підтверджується, у тому числі наданою позивачем розпискою, умови якої відповідачем не виконано, тому наявні підстави для задоволення позовних вимог про стягнення боргу.
Таким чином, викладені позивачем обставини знайшли своє підтвердження в ході судового засідання, переконливих доказів на спростування його позиції відповідач суду не надав, позовна заява є обґрунтованою та підлягає до задоволення.
Відповідно ст. 141 ЦПК України у зв'язку із задоволенням позову з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 5927,72 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 19, 81, 89, 141, 259, 263, 264, 265, 280-282 ЦПК України,-
Позовну заяву ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ), від імені та в інтересах якого діє адвокат Норочевський Олександр Олександрович (адреса: АДРЕСА_2 ), до ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ), про стягнення боргу - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) борг за договором позики від 13 січня 2018 року в сумі 19 500 доларів США в гривневому еквіваленті за офіційним курсом Національного банку України станом на 14 січня 2024 року у розмірі 740 964 (сімсот сорок тисяч дев'ятсот шістдесят чотири) гривні 90 копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, у розмірі 5927 (п'ять тисяч дев'ятсот двадцять сім) гривень 72 копійки.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення виготовлений 01 липня 2024 року.
Суддя :