Справа № 129/2059/24
Провадження по справі № 2-а/129/28/2024
01.07.2024 року м.Гайсин
Суддя Гайсинського районного суду Вінницької області Бондар О.В. розглянула в місті Гайсині позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції Черкаської області про визнання незаконною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, -
установила:
26.06.2024 р. до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції Черкаської області про визнання незаконною та скасування постанови про адміністративне правопорушення.
Відповідно до позовної заяви та відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру № 663406 від 26.06.2024 р. місце (реєстрації) позивача ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 .
27.06.2024 р. ОСОБА_1 додав до матеріалів справи довідку переселенця № 504-7500137676, відповідно до якої фактичне місце проживання (перебування) його в АДРЕСА_2 .
Під час вирішення питання про відкриття провадження в справі суддею перевірено територіальну юрисдикцію (підсудність) справи.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 125 Конституції України, ч. 1 ст. 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судоустрій в Україні будується, зокрема, за принципом територіальності.
Параграфом 3 глави 2 Розділу І КАС України передбачено види територіальної юрисдикції, а саме: підсудність справ, у яких однією зі сторін є суд або суддя (ст.28); підсудність справ за місцем проживання або місцезнаходженням відповідача (ст.26); підсудність справ за вибором позивача (ст. 25); виключна підсудність (ст.37).
За п.8 Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо впорядкування окремих питань організації та діяльності органів місцевого самоврядування та районних державних адміністрацій» до прийняття закону щодо зміни системи місцевих судів на території України у зв'язку із утворенням (ліквідацією) районів відповідні місцеві суди продовжують здійснювати свої повноваження у межах закріпленої за ними до утворення (ліквідації) районів територіальної юрисдикції.
Частиною 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Інтерпретація суті конструкції “суд, встановлений законом” викладена Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) у рішенні у справі “Сокуренко і Стригун проти України”. Так, ЄСПЛ наголосив, що фраза “встановленого законом” поширюється не лише на правову основу самого існування “суду”, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.
Правова позиція ЄСПЛ у вказаній справі дозволяє виокремити дві умови відповідності критерію “суд, встановлений законом”: організаційну (організація судової системи повинна регулюватися законами у їх буквальному значенні) та юрисдикційну (суд повинен діяти у спосіб та відповідно до повноважень, передбачених законом, у межах своєї компетенції).
З наведеного вище вбачається, що розгляд справи судом з порушенням правил територіальної юрисдикції є порушенням права особи на справедливий суд (ч. 1 ст. 6 Конвенції) та підставою для скасування ухваленого у справі рішення (п.1 ч.3 ст. 317 КАС України).
Згідно з п.2 ч.1 ст.29 КАС України суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду,якщо при відкритті провадження у справі суд встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Відповідно до ч. 1 ст.25 КАС України адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об'єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом. Якщо така особа не має місця проживання (перебування) в Україні, тоді справу вирішує адміністративний суд за місцезнаходженням відповідача.
Оскільки, позивачем оскаржується постанова серї БАБ №953724 від 26.03.2024 р. про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.4 ст. 126 КУпАП, то справу необхідно розглядати за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача (місце проживання (реєстрації) позивача ОСОБА_1 як переселенця згідно довідки переселенця № 504-7500137676 в АДРЕСА_2 , тобто Іллінецьким районним судом Вінницької області або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, то справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції Черкаської області про визнання незаконною та скасування постанови про адміністративне правопорушення необхідно передати до Іллінецького районного суду Вінницької області, до територіальної юрисдикції (підсудності) якого вона належить.
Керуючись п.1 ч.2 ст.29 КАС України, -
ухвалив:
Адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції Черкаської області про визнання незаконною та скасування постанови про адміністративне правопорушення передати на розгляд до Іллінецького районного суду Вінницької області (22700, м. Іллінці, вул. Європейська, 28),до територіальної юрисдикції (підсудності) якого вона належить.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів до Сьомого апеляційного адміністративного суду.
Суддя: