Справа № 632/855/24
провадження № 2/632/540/24
26 червня 2024 рокум. Первомайський
Первомайський міськрайонний суд Харківської області у складі:
судді - Кочнєва О.В.,
за участі секретаря - Клименко А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у підготовчому провадженні у загальному позовному провадженні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про компенсацію вартості половини спільного часткового майна, яке не підлягає поділу у натурі,
20.05.2024 року позивачка звернулася до суду із відповідним позовом, в якому просила: виділити відповідачу частку із майна, належного позивачці, та стягнути з відповідача на користь позивачки 112821,10 грн. як компенсацію замість належної їй на праві власності 1/2 частини автомобіля марки «Renault», моделі «Duster», реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN-код - НОМЕР_2 , через неможливість поділу вказаного майна в натурі.
Підставою позовних вимог зазначила той факт, що вона є співвласником вказаного автомобіля, однак не може ним користуватися та володіти, що порушує її право власності на нього, у зв'язку з чим заявила вимогу про компенсування їй вартості частки майна з боку відповідача поза його згодою, що відповідає новій практиці застосування діючого законодавства.
Ухвалою судді від 05.06.2024 року провадження у справі було відкрито у загальному позовному провадженні, призначено підготовче провадження та наданий відповідачу час для подання відзиву та зустрічної позовної заяви (а.с.46).
10.06.2024 року відповідач надав суду заяву про визнання позовних вимог позивачки у повному обсязі та з проханням розглянути справу за його відсутності (а.с.50).
Позивачка 17.06.2024 року надала суду дві заяви: одну - про доступ до матеріалів справи їй засобами Електронного суду як користувачки, а другу про розгляд справи за її відсутності з підтримкою заявлених позовних вимог (а.с.54, 55).
У підготовче судове засідання сторони не прибули, у зв'язку з чим фіксування судового засідання звукозаписувальним технічним засобом не здійснюється.
Відповідно до ч.3 ст.200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Згідно з ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Суд, дослідивши позицію сторін та надані суду докази, вважає за можливе ухвалити рішення у підготовчому провадженні без переходу до стадії судового розгляду по суті, оскільки позиція відповідача не суперечить закону, наявні докази дозволяють розглянути справу по суті, а вирішення справи та визнання позову не стосується прав інших осіб.
Підстав для відмови у задоволенні позовних вимог суд не встановлює.
Рішенням Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 04.10.2019 року у справі №632/598/17 автомобіль марки «Renault», моделі «Duster», реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN-код - НОМЕР_2 , був визнаний спільною сумісною власністю сторін, як придбаний під час шлюбу та виділено сторонам по 1/2 ідеальній частці вказаного автомобіля у власність (а.с.14-19). Додатковим рішенням Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 28.09.2020 року (провадження 2-др/632/8/20) та ухвалою про виправлення описки у додатковому судовому рішенні від 22.08.2022 року (провадження №2-во/632/17/22) було деталізовано номер та VIN-код вказаного автомобіля та чітко зазначений вказаний VIN-код (а.с.9-13).
Рішенням Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 03.06.2020 року відмовлено позивачці у визначенні порядку користування вказаним автомобілем, оскільки вказаний порядок порушить право власності сторін по справі на нього (а.с.29-30).
17.10.2022 року позивачці було повідомлено відповідним сервісним центром МВС України, що усі транспортні засоби, не зважаючи на кількість власників на них реєструються у визначеному законом порядку виключно за одним із співвласників або за іншою особою, уповноваженою на це співвласниками транспортного засобу (а.с.31-32).
Автомобілем як спільною частковою власністю сторін по справі користується відповідач, позивачка позбавлена можливості такого користування, що впливає на її титул власника вказаного майна, а тому саме через компенсацію вартості частини автомобіля може бути вирішений спір як належний спосіб захисту цивільного права з метою уникнення порушення права власності та компенсування не володіючому власнику її частки у вказаному майні.
Стаття 41 Конституції України гарантує право кожному володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.
Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, право приватної власності є непорушним.
Згідно зі статтями 69, 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
У справах про поділ спільного майна подружжя необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання.
Майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення (частина перша статті 71 СК України).
Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72СК України та статтею 372 ЦК України. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди, виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.
Поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 ЦК України).
Тлумачення частини першої статті 71СК України свідчить, що як поділ спільного сумісного майна в натурі, так і визначення розміру часток кожного з них, може здійснюватися на підставі: договору подружжя; рішення суду при наявності спору між подружжям.
Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом (речення перше абзацу другого частини першої статті 71 СК України).Тобто суд має вирішити переданий на його розгляд спір про поділ спільної сумісної власності саме тоді, коли подружжя не домовилося про порядок такого поділу. Вирішення цього спору, зокрема щодо неподільної речі, не має зумовлювати у співвласників потребу після судового рішення домовлятися про порядок поділу цього ж майна, а саме про виплату одному із них компенсації іншим співвласником і про гарантії її отримання. Якщо одна зі сторін спору довірила його вирішення суду, відповідний конфлікт треба вичерпати внаслідок ухвалення судового рішення та подальшого його виконання (див. пункт 27 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (провадження № 14-182цс21).
Поділ майна подружжя здійснюється таким чином: по-перше, визначається розмір часток дружини та чоловіка в праві спільної власності на майно (стаття 70 СК України); по-друге, здійснюється поділ майна в натурі відповідно до визначених часток (стаття 71 СК України).
Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частина друга статті 71 СК України).
У разі поділу спільної сумісної власності необхідно настільки, наскільки це можливо, встановити, для кого зі сторін спору майно, яке є предметом поділу, має більше значення, враховуючи різні обставини його набуття та використання сім'єю (див. пункт 66.1 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (провадження № 14-182цс21).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Згідно з частинами другою, четвертою, п'ятою статті 71СК України неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.
З огляду на зазначені норми матеріального права, за загальним правилом поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 ЦК України).
Отже, спільне майно подружжя можна поділити шляхом встановлення режиму спільної часткової власності або встановлення режиму приватної власності на конкретну річ для кожного з подружжя (поділити в натурі).
Право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї (частина перша статті 365 ЦК України). Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду (частина друга статті 365 ЦК України).
Велика Палата Верховного Суду зауважувала, що приписи частин четвертої та п'ятої статті 71 СК України і статті 365 ЦК України з урахуванням принципу розумності (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК Украйни) треба розуміти так: (а) правила про необхідність попереднього внесення коштів на депозитний рахунок суду стосуються тих випадків, коли позивач (один із подружжя чи колишній чоловік, колишня дружина) згідно зі статтею 365 ЦК України заявив вимогу про припинення права відповідача на частку у спільній власності (такі кошти забезпечують отримання відповідачем грошової компенсації); (б) якщо позивач (один із подружжя чи колишній чоловік, колишня дружина) таку вимогу не заявив (а вимагає, наприклад, поділити неподільну річ шляхом виділення її у власність відповідача та стягнення з нього грошової компенсації замість частки позивача у праві спільної сумісної власності на цю річ), то підстави для внесення ним відповідної суми коштів на депозитний рахунок суду відсутні.
У постанові Верховного Суду від 24 березня 2021 року у справі № 501/2211/18 (провадження № 61-19084св20) сформульовано правовий висновок про те, що у справах за спорами, в яких про припинення своєї частки у спільному майні і отримання компенсації на свою користь заявляє позивач, не вимагається обов'язкового внесення на депозитний рахунок грошової компенсації.
Таким чином позивачка вказані вимоги, викладені у постановах Верховного Суду дотримала, сума, заявлена позивачкою, як компенсаційна вартість за 1/2 спільного автомобіля сторін по справі, була визнана відповідачем та у суду немає зауважень до вказаної суми як дійсної ринкової вартості 1/2 належного сторонам на праві спільної часткової власності майна.
А тому за результатами розгляду справи слід припинити право власності позивачки на належну їй 1/2 частину автомобіля, стягнувши з відповідача на її користь компенсацію такої частки як належного способу захисту власника, який не володіє майном.
Таким чином, вимоги позивачки, враховуючи підтверджений ним матеріальний стан підтвердилися під час судового розгляду, відповідають нормам матеріального права та повинні бути задоволенні.
Щодо стягнення з відповідачки судових витрат у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 1211,20 грн., суд зазначає, що відповідно до вимог ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а згідно з ч.1 ст.142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Таким чином, в даній справі, враховуючи визнання позову відповідачем до початку вирішення справи по суті, позивачці слід повернути 50% сплаченого нею при зверненні до суду судового збору, що становить 605,60 грн., а з відповідача на її користь слід стягнути інші 50% сплаченого судового збору, що становить інші 605,60 грн.
На підставі зазначеного та керуючись ст.ст. 141, 259, 263-265, 268, п.1 ч.4 ст.274, 351-352, 354 ЦПК України, ст.71 СК України, ст.364 ЦК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Припинити право власності ОСОБА_1 на 1/2 частину автомобіля марки «Renault», моделі «Duster», реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN-код - НОМЕР_2 , виділивши вказану частку у власність відповідача ОСОБА_2 . Вважати, що режим спільної часткової власності на вказаний автомобіль припинився. Встановити обов'язок реєстрації вказаних змін у відповідних державних органах, які здійснюють облік та реєстрацію транспортних засобів, за відповідачем ОСОБА_2 .
Стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 112821,10 грн. (сто дванадцять тисяч вісімсот двадцять одну грн. 10 коп.) як грошову компенсацію замість 1/2 частини автомобіля марки «Renault», моделі «Duster», реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN-код - НОМЕР_2 , права власності на яку припиняється.
Повернути позивачці, ОСОБА_1 , сплачені нею при зверненні до суду 50% судового збору у розмірі 605,60 грн. (шістсот п'ять грн. 60 коп.), сплачені по платіжній інструкції 0.0.3644226583.1 від 14.05.2024 року через АТ КБ «Приватбанк».
Стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивачки ОСОБА_1 50% судового збору, сплаченого позивачкою при зверненні до суду, у розмірі 605,60 грн. (шістсот п'ять грн. 60 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду безпосередньо або шляхом використання підсистеми «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому копії рішення суду.
Повний текст рішення суду проголошений 26 червня 2024 року.
Позивачка: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспортні дані не відомі, РНОКПП - НОМЕР_3 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_2 , тел. НОМЕР_4 .
Відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , паспорт серії НОМЕР_5 , РНОКПП - НОМЕР_6 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , тел. НОМЕР_7 .
Суддя - Олег КОЧНЄВ