Справа № 344/4600/24
Провадження № 1-кп/344/795/24
26 червня 2024 року місто Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого - судді: ОСОБА_1 ,
при секретарях с/з: ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участі прокурорів: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
захисника: ОСОБА_6 ,
обвинуваченого: ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Вербовець Косівського району Івано - Франківської області, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , громадянин України, з повною середньою освітою, не одружений, проходить військову службу за призовом під час мобілізації на посаді стрільця 3 відділення 2 стрілецького взводу 4 стрілецької роти 2 стрілецького батальйону (з охорони та оборони об'єктів державного значення) військової частини НОМЕР_1 НГУ, у військовому званні «старший солдат», реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , згідно ст.89 КК України раніше не судимий:
у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, -
ОСОБА_7 будучи військовслужбовцем вчасно не з'явився на службу без поважних причин, понад три доби та в умовах воєнного стану.
Злочин вчинено за наступних обставин.
Так, згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 НГУ №42 від 25.02.2022 солдата ОСОБА_7 призначено на посаду стрільця 1-го комендантського відділення комендантського взводу гірсько-патрульної роти патрульного батальйону військової частини НОМЕР_3 та зараховано до списків особового складу військової частини та на всі види забезпечення.
Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 НГУ №243 від 09.09.2022 старшого солдата ОСОБА_8 призначено на посаду стрільця 3-го відділення 2-го стрілецького взводу 4-ї стрілецької роти 2-го стрілецького батальйону (з охорони та оборони об'єктів державного значення) військової частини.
Відповідно до ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Проходячи військову службу у вищевказаній військовій частині старший солдат ОСОБА_7 відповідно до вимог ст. ст. 9, 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних сил України повинен був свято і беззаперечно дотримуватися Конституції України і Законів України, Військової присяги, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, дорожити честю і гідністю військовослужбовця, берегти військову честь і поважати гідність інших людей, не допускати негідних вчинків, виконувати свої службові обов'язки, які визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, та дотримуватися вимог статутів Збройних Сил України.
Згідно п.п. 1, 3 ч. 4 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язок військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять) чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).
Згідно Указу Президента України №64/2022 “ Про введення воєнного стану в Україні”, воєнний стан в Україні запроваджено із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб та в подальшому продовжено по теперішній час. Таке рішення було ухвалено у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану".
Згідно ст. 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Про введення в дію воєнного стану старшому солдату ОСОБА_7 достеменно було відомо, оскільки Указ Президента України №64/2022 оголошено за допомогою засобів масової інформації та доведено до населення країни.
У свою чергу, старший солдат ОСОБА_7 , будучи обізнаним із вище зазначеними вимогами нормативно-правових актів, що стосуються проходження військової служби, у тому числі в умовах воєнного стану, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, проходячи військову службу за призовом під час мобілізації, з метою тимчасово ухилитися від виконання обов'язків військової служби, в умовах воєнного стану,
12.04.2023 приблизно о 09 год. 00 хв. не з'явився на службу до розташування військової частини НОМЕР_1 НГУ ( АДРЕСА_2 ) після виписки із лікувального закладу та незаконно, без поважних причин, перебував поза розташуванням вказаної військової частини, до 21.02.2024 знаходячись за місцем прописки у АДРЕСА_1 , де проводив час на власний розсуд.
Таким чином ОСОБА_7 вчинив злочин, передбачений ч.5 ст.407 КК України.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 вину у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.5 ст.407 КК України визнав частково. Суду пояснив, що проходив військову службу за призовом під час мобілізації на посаді стрільця 3 відділення 2 стрілецького взводу 4 стрілецької роти 2 стрілецького батальйону (з охорони та оборони об'єктів державного значення) військової частини НОМЕР_1 НГУ, у військовому званні «старший солдат» та не залишав самовільно військову частини, а тільки самовільно з метою тимчасово ухилитися від виконання обов'язків військової служби, в умовах воєнного стану, 12.04.2023 року не з'явився на службу до розташування військової частини НОМЕР_1 НГУ ( АДРЕСА_2 ) після виписки із лікувального закладу та незаконно, без поважних причин, перебував поза розташуванням вказаної військової частини до 21.02.2024 знаходячись за місцем прописки у АДРЕСА_1 , де проводив час на власний розсуд. Після виписки з медзакладу не повідомляв про це командування військової частини в якій проходив військову службу, а також не став на облік до ТЦК по місцю свого проживання. Жодних документально підтверджених захворювань в нього не було і в медичні заклади для надання медичної допомоги він не звертався.
Незважаючи на часткове визнання вини обвинуваченим ОСОБА_7 , його винуватість у вчиненні інкримінованого злочину підтверджується показаннями свідка та дослідженими у судовому засіданні письмовими доказами.
Так, допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_9 повідомив, що є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 НГУ, у військовому званні «старший сержант» та безпосереднім керівником обвинуваченого ОСОБА_7 . Всі військовослужбовці військової частини письмово та під особистий підпис повідомлені про кримінальну відповідальність за самовільне залишення військової частини. Обвинувачений з 12.04.2023 року до військової частини не з'являвся, а також не повідомляв про причини своєї неявки. Зв'язатись з обвинуваченим в телефонному режимі не було можливості оскільки його телефон був виключеним. Вказав, що під час проходження військової служби обвинувачений поводився добре та виконував покладені на нього завдання, однак перебуваючи поза межами військової частини поводив себе недисципліновано.
Окрім показань обвинуваченого та свідка, вина обвинуваченого ОСОБА_7 доводиться письмовими доказами, які були предметом дослідження в ході судового розгляду кримінального провадження.
Відповідно до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань (а.п.79, том 1) встановлено, що на підставі повідомлення підприємства, організації та посадових осіб 27.04.2023 року до ЄРДР внесено відомості про вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, а саме за фактом самовільного залишення старшим солдатом ОСОБА_7 , який проходив службу за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 НГП розташування лікувального закладу КНП ПОКЦПЗ ІФ ОР в Івано-Франківській області та його відсутності в військовій частині.
Матеріалами службового розслідування (а.п.80-97, том 1), а саме копією наказу командира частини від 12.04.2023 № 501 «Про призначення службового розслідування по факту самовільного залишення місця лікування стрільцем 3 відділення 3 стрілецького взводу 4 стрілецької роти 2 стрілецького батальйону (з О та ООДЗ) старшим солдатом ОСОБА_7 »; телеграмою № 899 від 12.04.2023 року командира 2-го стрілецького батальйону (з О та ООДЗ) майора ОСОБА_10 ; копією виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого 1731/23; витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 10.04.2023 року № 103; витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 14.04.2023 року № 108; копією листа начальнику Управління - керівнику У з КДБ при УСБУ від 12.04.2023 року вих 50/41-1413; копією листа начальнику Управління - керівнику ГУ НП в Івано-Франківській області від 12.04.2023 року вих 50/41-1412; копією листа начальнику Івано-Франківського гарнізону від 12.04.2023 року вих 50/41-1411; психологічною характеристикою стрільця 3 відділення 3 стрілецького взводу 4 стрілецької роти 2 стрілецького батальйону (з О та ООДЗ) старшого солдата ОСОБА_7 ; Службова характеристика на стрільця 3 відділення 3 стрілецького взводу 4 стрілецької роти 2 стрілецького батальйону (з О та ООДЗ) старшого солдата ОСОБА_7 ; копією службової карти стрільця 3 відділення 3 стрілецького взводу 4 стрілецької роти 2 стрілецького батальйону (з О та ООДЗ) старшого солдата ОСОБА_7 та висновком службового розслідування, встановлено факт самовільного залишення ОСОБА_7 військової частини без поважних причин понад три доби в умовах воєнного стану.
З наданої командиром військової частини НОМЕР_1 НГУ від 23.02.2024 року № 50/41-822 довідки (а.п.98, том 1) встановлено, що призваний під час мобілізації старший солдат ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 був відсутній без поважних причин на військовій службі з 12.04.2023 року по 21.02.2024 року.
Відповіддю ТВО Начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 22.02.2024 року з долученим до неї витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 24.04.2023 року №118 (а.п.99, том 1) встановлено, що ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 був призваний 25.02.2022 року та виключений з військового обліку у зв'язку із призовом на військову службу по мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_4 у в/ч НОМЕР_1 . З 12.04.2023 року по 22.02.2024 року військовослужбовець ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з приводу поставки на військовий облік не звертався та згідно витягів з наказів командира військової частини НОМЕР_1 останній звільнений з посади та виключений зі списків особового складу військової частини.
Оцінюючи заперечення обвинуваченого, про те, що він самовільно не залишав військову частини, а тільки самовільно з метою тимчасово ухилитися від виконання обов'язків військової служби, в умовах воєнного стану, 12.04.2023 року не з'явився на службу до розташування військової частини НОМЕР_1 НГУ ( АДРЕСА_2 ) після виписки із лікувального закладу, суд зазначає, що відповідно до обвинувального акту та доведеного в ході судового розгляду обвинувачення, саме вказані дії обвинуваченого утворюють об'єктивну сторону інкримінованого йому злочину та ставляться йому в провину, а тому показання обвинуваченого в цій частині повністю узгоджуються з обвинувальним актом.
Таким чином суд з урахуванням досліджених під час судового розгляду доказів, приходить до висновку, що ОСОБА_7 умисно та свідомо не з'явився на службу без поважних причин, понад три доби та в умовах воєнного стану.
Будь яких інших версій, які б суд мав змогу перевірити під час судового розгляду стороною захисту не висунуто, а інші показання обвинуваченого не впливають на обсяг обвинувачення та кваліфікацію його дій. Також сторонами кримінального провадження не заявлено клопотань про необхідність доповнення судового розгляду.
Розглядаючи кримінальне провадження відносно обвинуваченого ОСОБА_7 суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для здійснення сторонами наданих їм прав та свобод у наданні доказів, їх дослідженні та доведеності їх переконливості перед судом, в межах пред'явленого обвинувачення безпосередньо дослідив докази у справі та перевірив обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Надані стороною обвинувачення і досліджені безпосередньо в суді докази взаємопов'язані і в сукупності підтверджують всі обставини, що підлягають доказуванню, ними встановлено подію злочину, винуватість обвинуваченого та інші обставини зазначені у ст.91 КПК України, та вони зібрані у порядку, встановленому ст. 93 КПК України, жодних обставин, передбачених ст. 87 КПК України, з якими закон пов'язує недопустимість доказів як таких, що отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, судом не встановлено, у зв'язку з чим підстави для визнання цих доказів недопустимими відсутні.
Суд, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до висновку, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому злочину доведена поза розумним сумнівом та кваліфікує його дії за ч.5 ст.407 КК України як нез'явлення на службу без поважних причин, понад три доби та в умовах воєнного стану.
Згідно з ст.65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для виправлення та попередження нових злочинів, а відповідно ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.
Призначаючи покарання обвинуваченому суд враховує: ступінь тяжкості вчиненого злочину, що згідно ст.12 КК України є тяжким; дані про особу обвинуваченого, який є особою молодого віку, з середньою освітою, має постійне місце проживання, позитивно характеризується по місцю проживання; незадовільно характеризується за місцем служби; не перебуває на обліку в лікаря нарколога, лікарем психіатром встановлено діагноз «Розлади психіки та поведінки внаслідок вживання алкоголю, епізодичне вживання».
При призначенні покарання, суд зважує на роз'яснення, які містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2003 №7 (зі змінами), зокрема в п.1, звертається увага на те, що суди при призначенні покарання мають суворо дотримуватися вимог ст.65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через них реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, а в п.3 наголошується на тому, що, встановлюючи ступінь тяжкості злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст.12 КК України), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його скоєння (зокрема форми вини, мотиву й мети, способу, стадії скоєння, кількості епізодів злочинної діяльності, характеру і ступеня тяжкості наслідків, що настали).
Обставин, яка відповідно до ч.1 ст.66 КК України пом'якшуть покарання обвинуваченого судом не встановлено.
Обставин, які відповідно до ч.1 ст.67 КК України обтяжують покарання ОСОБА_7 в ході судового розгляду судом не встановлено.
Крім цього, з досудової доповіді про обвинуваченого встановлена висока ймовірність вчинення ОСОБА_7 повторного кримінального правопорушення та високий рівень його небезпеки для суспільства, в тому числі для окремих осіб, а виправлення ОСОБА_7 без ізоляції від суспільства є неможливим.
Отже, враховуючи вищенаведене, думку прокурора, який просив призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі на строк п'ять років, думку обвинуваченого та захисника, які просили обвинуваченого ОСОБА_7 суворо не карати, суд приходить до висновку, що ОСОБА_7 слід призначити основне покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч.5 ст.407 КК України.
Також судом встановлено, що вироком Косівського районного суду Івано-Франківської області від 07 серпня 2023 року, що набрав законної сили, ОСОБА_7 засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки та із застосуванням ст.75 КК України звільнено ОСОБА_7 від відбування призначеного основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням і встановленням іспитового строку тривалістю 1 (один) рік. Як видно з вказаного вироку інкриміноване ОСОБА_7 кримінальне правопорушення вчинене ним до ухвалення вироку, а отже остаточне покарання обвинуваченому ОСОБА_7 слід призначити на підставі ч.4 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим. Саме таке покарання буде відповідати не тільки тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, обставинам справи, але й особі обвинуваченого, буде обґрунтованим, необхідним та достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Підстав для зміни чи скасування раніше обраного щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, до набрання вироком законної сили, не має.
Цивільний позов не заявлявся.
Процесуальні витрати та речові докази відсутні.
Керуючись ст.ст.368, 370, 373, 374, 615 Кримінального процесуального кодексу України, суд -
ОСОБА_7 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.407 КК України призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.
На підставі ч.4 ст.70 КК України за сукупністю злочинів, з врахуванням вироку Косівського районного суду Івано-Франківської області від 07 серпня 2023 року, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_7 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.
Строк відбування покарання ОСОБА_7 рахувати з моменту набрання цим вироком законної сили.
Відповідно до ст.72 КК України зарахувати ОСОБА_7 в строк відбуття покарання термін його попереднього ув'язнення з 21.02.2024 року до дня набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Обраний щодо обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою до набрання вироком законної сили залишити без змін.
Копію вироку вручити обвинуваченому та прокурору в день його проголошення. Учасники судового провадження мають право отримати його копію в суді.
Вирок може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Івано-Франківського апеляційного суду через Івано-Франківський міський суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Суддя ОСОБА_1