справа № 361/11718/23
провадження № 2-н/361/63/24
08.04.2024
08 квітня 2024 року м. Бровари
Суддя Броварського міськрайонного суду Київської області Дутчак І.М., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальності “Селтік ТБО” до ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг,
У грудні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальності “Селтік ТБО” (далі - ТОВ “Селтік ТБО” або Товариство) звернулося до суду із заявою, у якій просить видати судовий наказ про стягнення на його користь із ОСОБА_1 заборгованості за оплату послуг з поводження з побутовими відходами (вивезення побутових відходів (твердих, великогабаритних, ремонтних) за період з 01 січня 2021 року по 31 жовтня 2023 року в розмірі 2525 грн. 58 коп.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно із ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
У ст. 162 ЦПК України встановлено, що заява про видачу судового наказу подається до суду першої інстанції за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.
За змістом ч. 1 ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до ч. 5 ст. 165 ЦПК України у разі якщо боржником у заяві про видачу судового наказу вказана фізична особа, яка не має статусу підприємця, суддя не пізніше двох днів з дня надходження такої заяви, крім випадків подання заяви про видачу судового наказу в електронній формі до боржника, який має офіційну електронну адресу, звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання фізичної особи - боржника.
На виконання вимог ч. 5 ст. 165 ЦПК України судом для отримання інформації щодо зареєстрованого місця проживання боржника ОСОБА_1 було зроблено відповідні запити до Відділу обліку і моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області та Відділу реєстрації місця проживання фізичних осіб Центру обслуговування “Прозорий офіс” виконавчого комітету Броварської міської ради Броварського району Київської області.
За відомостями, що надійшли до суду з вказаних Відділів, вбачається, що ОСОБА_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Боржник ОСОБА_1 подала до суду письмові заперечення, у яких просила відмовити у видачі судового наказу, посилаючись на те, що вказана у заяві сума заборгованості нарахована у період з 2022 по 2023 роки не є безспірною, до того ж вона за вказаною адресою не проживає, на підтвердження чого надала довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, тому послугами стягувача вона не користується, на її запит від 15 січня 2024 року стягувачем був визнаний факт неправильного нарахування заборгованості та повідомлено про можливість здійснення перерахунку розміру заборгованості, тому вважає, що наявний спір про право.
Із наданої ОСОБА_1 довідки від 28 березня 2022 року № 6103-7000052502 видно, що вона взята на облік внутрішньо переміщених осіб, фактичним місцем її проживання є: АДРЕСА_2 .
У ч. ч. 1, 2 ст. 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
За змістом положень п. 1 ч. 2 ст. 19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку наказного провадження.
Відповідно до ч. 3 ст. 19 ЦПК України наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
Наказне провадження - це особливий спрощений вид цивільного процесу, спрямований на швидкий та ефективний захист безспірних прав осіб шляхом видачі судового наказу, що одночасно є судовим рішенням та виконавчим документом.
Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
У ч. 1 ст. 161 ЦПК України визначено вимоги, за якими може бути видано судовий наказ. Зокрема, судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, електронних комунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості (п. 3 ч. 1 ст. 161 ЦПК України).
Згідно із п. п. 4, 5 ч. 2 ст. 163 ЦПК України у заяві про видачу судового наказу повинно бути зазначено вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються; перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 9 постанови № 14 від 23 грудня 2011 року “Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження” роз'яснив, що наявність спору про право, яке є підставою для відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу, вирішується суддею у кожному конкретному випадку, виходячи із характеру та обґрунтованості заявленої матеріально-правової вимоги і документів, доданих до заяви. Наявність спору можна встановити відсутністю документів, що підтверджують наявність суб'єктивного права у заявника; документів, що підтверджують порушення суб'єктивного права або документів, що підтверджують виникнення права вимоги. Крім того, мають ураховуватися обставини, якщо із доданих документів вбачається, що боржник заперечує, не визнає або оспорює свій обов'язок перед заявником. Така вимога може бути вирішена лише у позовному провадженні.
Із системного аналізу вказаних вище правових норм вбачається, що для застосування наказного провадження необхідно, щоб вимоги заявника були безспірними та документально підтвердженими, тобто такими, що випливають із повністю визначених цивільно-правових відносин щодо яких відсутній спір про право.
Враховуючи, що із наданих суду заявником і боржником документів судом встановлені обставини про те, що боржник ОСОБА_1 заперечує право вимоги заявника ТОВ “Селтік ТБО” про стягнення з неї на його користь заборгованості за оплату послуг з поводження з побутовими відходами (вивезення побутових відходів (твердих, великогабаритних, ремонтних), суд дійшов висновку, що у даному випадку заявлені Товариством вимоги не є безспірними та беззаперечними, наведені заявником обставини можуть бути з'ясовані лише в ході розгляду справи в порядку позовного провадження.
Відповідно до вимог п. 8 ч. 1 ст. 165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.
Згідно із ч. 2 ст. 167 ЦПК України за результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.
Виходячи з наведеного, враховуючи обставини справи, суд вважає, що у видачі судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ “Селтік ТБО” за оплату житлово-комунальних послуг необхідно відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 5, 27, 28, 162, 165, 259, 260 ЦПК України,
У видачі судового наказу за заявою Товариства з обмеженою відповідальності “Селтік ТБО” до ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг відмовити.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено ЦПК України.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.
Суддя Дутчак І. М.