26 червня 2024 року
м. Київ
справа № 761/38140/16-к
провадження № 51-1553км24
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
засудженого ОСОБА_6 ,
в режимі відеоконференції:
захисника ОСОБА_7 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Київського апеляційного суду від 20 грудня 2023 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016100100006476, за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 ),
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 309 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 04 грудня 2020 року ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 309 КК, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
На підставі ст. 75 цього Кодексу ОСОБА_6 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки і покладено на нього обов'язки, передбачені ст. 76 КК.
Вирішено питання щодо процесуальних витрат та речових доказів у кримінальному провадженні.
За вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватим і засуджено за те, що він 24 травня 2016 року приблизно о 02:30, перебуваючи за місцем свого проживання - в будинку АДРЕСА_2 , безоплатно отримав у невстановленої особи, таким чином придбав для власного вживання без мети збуту, психотропну речовину - амфетамін, маса якого становить 132,30 г.
Цього ж дня ОСОБА_6 , зберігаючи у своїй сумці цю психотропну речовину, спільно з невстановленою особою перевіз її на автомобілі марки «Daewoo Lanos» (реєстраційний номер НОМЕР_1 ) до ТЦ «Україна», розташованого на пл. Перемоги 3 у м. Києві , яку цього ж дня в період з 04:00 до 04:47 вилучили працівники поліції в ході огляду місця події.
Київський апеляційний суд ухвалою від 20 грудня 2023 року вирок місцевого суду стосовно ОСОБА_6 залишив без змін.
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі прокурор, не оспорюючи фактичних обставин кримінального провадження, доведеності винуватості та юридичної кваліфікації дій засудженого, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, що призвело до неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме застосування ст. 75 КК, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
На переконання сторони обвинувачення, суд апеляційної інстанції, переглядаючи кримінальне провадження в апеляційному порядку, всупереч ст. 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) не проаналізував усіх доводів, викладених в апеляційній скарзі прокурора і належним чином не дослідив обґрунтованості звільнення районним судом ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК.
Зокрема, прокурор вважає, що апеляційний суд достатньою мірою не врахував того, що вчинене засудженим кримінальне правопорушення належить до злочинів у сфері незаконного обігу наркотичних засобів.
Крім того, за його твердженням, суд апеляційної інстанції залишив поза увагою доводи щодо конкретних даних, які характеризують особу ОСОБА_6 та вказують на підвищену суспільну небезпеку його особи і вчиненого ним діяння.
Також суд не звернув уваги на кількість вилученої в засудженого психотропної речовини.
На переконання прокурора, апеляційний суд формально розглянув апеляційну скаргу сторони обвинувачення.
Наголошує на тому, що суди попередніх інстанцій не встановили достатніх підстав для застосування положень ст. 75 КК під час призначення ОСОБА_6 покарання.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 , навівши відповідні пояснення, підтримала касаційну скаргу сторони обвинувачення.
Захисник ОСОБА_7 та засуджений ОСОБА_6 заперечили проти задоволення касаційної скарги сторони обвинувачення та просили залишити оскаржуване судове рішення без зміни.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження і доводи, викладені в касаційній скарзі прокурора, Суд дійшов висновку, що вона підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції згідно зі ст. 438 КПК є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Висновок суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення за обставин, установлених місцевим судом, а також правильності кваліфікації його дій за ч. 3 ст. 309 КК Верховний Суд не перевіряє, оскільки законності й обґрунтованості судового рішення в цій частині прокурор не оскаржує.
Доводи прокурора стосовно того, що апеляційний суд належним чином не перевірив доводів про неправильне застосування місцевим судом положень ст. 75 КК і, як наслідок, необґрунтовано звільнив ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання з випробуванням, колегія суддів вважає слушними, зважаючи на зазначене нижче.
Частиною 1 ст. 412 КПК передбачено, що істотними є такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Зі змісту ст. 370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Ухвала апеляційного суду - це рішення суду вищого рівня стосовно законності, обґрунтованості та вмотивованості рішення суду першої інстанції, що перевіряється в апеляційному порядку, тому, безумовно, повинна відповідати вимогам ст. 370 КПК.
У статті 419 КПК наведено вимогу про те, що в ухвалі апеляційного суду, крім іншого, мають бути зазначені мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив під час постановлення ухвали, а також положення закону, яким він керувався. Під час залишення апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, на яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Тобто суд апеляційної інстанції повинен перевірити і проаналізувати всі доводи, наведені в апеляційній скарзі, зіставити їх із наявними у справі матеріалами та дати на кожен важливий аргумент сторони вичерпну відповідь у своєму рішенні.
Ухвалюючи рішення про залишення без зміни вироку місцевого суду стосовно ОСОБА_6 , суд апеляційної інстанції цих вимог закону не дотримався.
Суд першої інстанції, призначаючи засудженому покарання, врахував характер і ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке є тяжким злочином, обставини його скоєння, характер діяння, форму і ступінь винуватості ОСОБА_6 , мотивацію кримінального правопорушення й дані про його особу, а саме те, що він офіційно не працює, на обліках у нарколога, психіатра не перебуває, пройшов курс добровільного лікування з 28 березня 2017 року в медичному центрі ТОВ «Клініка імені Гальченко В. В. » з діагнозом «психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання психостимуляторів (амфетамін)», раніше не судимий, розлучений, має на утриманні малолітню дитину. Крім того, місцевий суд урахував щире каяття ОСОБА_6 обставиною, що пом'якшує його покарання, та не встановив обставин, які його обтяжують.
На підставі наведених даних, а також обставин, що безпосередньо пов'язані з вчиненням засудженим кримінального правопорушення і характеризують його поведінку після вчинення злочину, та на підставі індивідуальних особливостей особи засудженого, як от його молодий вік, стан здоров'я і спосіб життя, суд першої інстанції призначив ОСОБА_6 мінімальне покарання, передбачене санкцією статті, за якою його засуджено, із застосуванням до нього положень статей 75, 76 КК та звільнив його від відбування призначеного покарання з випробуванням зі встановленням іспитового строку.
Не погоджуючись із вироком місцевого суду, прокурор подав апеляційну скаргу.
Прокурор, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення й особі засудженого через м'якість, просив дослідити матеріали справи, зокрема ті, що характеризують особу засудженого, скасувати вирок місцевого суду стосовно ОСОБА_6 в частині призначеного йому покарання та ухвалити свій вирок, яким визнати засудженого винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 309 КК, і призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
На переконання сторони обвинувачення, місцевий суд під час призначення ОСОБА_6 покарання із застосуванням положень ст. 75 КК залишив поза увагою конкретні обставини вчинення ОСОБА_6 злочину. Також прокурор наголошував на тому, що суд не приділив належної уваги даним про особу засудженого, який придбав, зберігав та перевозив психотропну речовину в особливо великих розмірах. Зазначав, що вилучена в ОСОБА_6 кількість амфетаміну становить сотні доз, однак, як установив суд, засуджений на обліку в нарколога не перебуває. Стверджував про безпідставне визнання місцевим судом обставиною, яка пом'якшує ОСОБА_6 покарання, наявність у нього щирого каяття.
Апеляційний суд, переглядаючи кримінальне провадження в апеляційному порядку, погодився з висновками місцевого суду, визнав їх обґрунтованими та вмотивованими, а апеляційну скаргу прокурора залишив без задоволення.
На обґрунтування свого висновку суд апеляційної інстанції вказав, що такі дані як позитивна характеристика особи засудженого, його поведінка після вчинення злочину та усвідомлення ним протиправності свого діяння свідчать про можливість виправлення ОСОБА_6 без відбування покарання і вказують на правильність висновків місцевого суду щодо застосування ст. 75 КК і звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням, а доводи прокурора про помилкове застосування ст. 75 КК є такими, що не відповідають фактичним обставинам справи і даним про особу засудженого.
Колегія суддів уважає такі висновки апеляційного суду непереконливими, зважаючи на таке.
Відповідно до статей 50, 65 КК особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. Виходячи з указаної мети і принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання має бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності й даним про особу винного. Під час вибору покарання мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують та обтяжують.
Згідно зі ст. 75 КК, якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше 5 років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Підставою звільнення особи від відбування покарання з випробуванням є переконання суду, викладене в мотивованому висновку, про можливість її виправлення без відбування покарання. Висновок суду ґрунтується на відомостях, які він оцінює на час ухвалення вироку, зокрема на даних про вчинений особою злочин, посткримінальну поведінку та її характеристику, спосіб життя, соціальні зв'язки тощо.
Таких обставин за матеріалами кримінального провадження суди не встановили.
Аналізуючи правомірність звільнення ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням, апеляційний суд зосередив свою увагу лише на даних, які з позитивної сторони характеризують особу засудженого, та обмежився посиланням на те, що висновки суду першої інстанції про застосування до покарання, призначеного засудженому, положень ст. 75 КК є обґрунтованими.
Однак суд не оцінив указаних обставин у їх взаємозв'язку з підставами звільнення особи від відбування покарання з випробуванням, що визначені ст. 75 КК, та усупереч вимогам ст. 419 КПК не спростував викладених в апеляційній скарзі прокурора доводів, не надавши їм жодної оцінки.
Зокрема, поза увагою суду залишився ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину, безпосереднім об'єктом якого є здоров'я населення (необмеженого кола осіб), поряд з відносинами, що забезпечують належний порядок обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів. Злочини цієї категорії мають згубний вплив на здоров'я і соціальне благополуччя населення в цілому, шкідливо впливають на суспільство та створюють загрозу його сталому розвитку.
Водночас апеляційний суд не вказав, як позитивна характеристика засудженого знижує ступінь суспільної небезпеки як самого ОСОБА_6 , так і злочину, який він вчинив.
Також без належної оцінки суду залишилися наявні у провадженні дані про особу засудженого, а саме його спосіб життя та заробітку.
Крім того, суд не взяв до уваги розмір вилученої в ОСОБА_6 психотропної речовини. Відповідно до наказу Міністерства охорони здоров'я України «Про затвердження таблиць невеликих, великих та особливо великих розмірів психотропних речовин, що знаходяться у незаконному обігу» особливо великим розміром психотропної речовини амфетаміну визнається 15 г і більше цієї речовини. Отже, вилучена в засудженого психотропна речовина масою 132,30 г багатократно перевищує визначений законом розмір, необхідний для кваліфікації діяння винуватого за ч. 3 ст. 309 КК, і це може свідчити про підвищену суспільну небезпечність діяння засудженого.
Таким чином, оскаржене судове рішення апеляційного суду не містить обґрунтованого висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання з випробуванням в аспекті застосування положень ст. 75 КК і дотримання приписів ст. 50 цього Кодексу, забезпечення досягнення мети превенції.
За таких обставин касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а ухвала апеляційного суду щодо ОСОБА_6 - скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.
Під час нового розгляду кримінального провадження в суді апеляційної інстанції необхідно врахувати, що у разі встановлення тих самих даних про особу засудженого та обставин, з'ясованих судом, призначення ОСОБА_6 покарання із застосуванням ст. 75 КК є неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що призводить до його м'якості.
Керуючись статтями433, 434, 436 - 438, 441, 442 КПК, Верховний Суд
ухвалив:
Касаційну скаргу прокурора задовольнити.
Ухвалу Київського апеляційного суду від 20 грудня 2023 року щодо ОСОБА_6 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3