27 червня 2024 року
м. Київ
Справа № 523/4857/20
Провадження № 51 - 3224 ск 24
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу захисника засудженої ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 на вирок Одеського апеляційного суду від 19 березня
2024 року,
встановив:
Вироком Суворовського районного суду м. Одеси від 31 серпня 2023 року
ОСОБА_4 засуджено за ст. 185 ч. 2, ст. 70 ч. 4, ст. 71 КК України до покарання
у виді позбавлення волі на строк 5 років 4 місяці.
Вироком Одеського апеляційного суду від 19 березня 2024 року апеляційну скаргу прокурора задоволено частково, вищезазначений вирок місцевого суду скасовано
в частині призначення покарання, ухвалено в цій частині новий вирок, яким ОСОБА_4 призначено за ст. 185 ч. 2, ст. 70 ч. 4 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 4 місяці, а в решті вирок залишено без зміни.
У касаційній скарзі порушується питання про перегляд вироку апеляційного суду
в касаційному порядку.
Проте, касаційну скаргу подано без додержання вимог, передбачених ст. 427
КПК України, а тому колегія суддів дійшла висновку про необхідність залишення
її без руху на підставі ст. 429 ч. 1 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 427 ч. 2 п. 4 КПК України у касаційній скарзі зазначаються обґрунтування вимог особи, яка подала касаційну скаргу, із зазначенням того,
у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення.
Посилаючись у касаційній скарзі на незаконність судового рішення, особа,
яка подає касаційну скаргу, має вказати на конкретні порушення закону,
що є підставами для скасування або зміни судового рішення, і які, на її думку, допущені судом при його винесенні, навести конкретні докази і аргументи
в обґрунтування кожної позиції.
Так, в порушення вимог ст. 427 ч. 2 п. 4 КПК України захисник у своїй касаційній скарзі, хоч і зазначає про неправильне застосування закону України
про кримінальну відповідальність, незаконність та необґрунтованість вироку апеляційного суду, проте не наводить доводи на обґрунтування цього відповідно
до положень ст. 438 ч. 1, статей 412, 413, 420 КПК України.
Крім того, захисник не зазначає в чому полягає незаконність вироку апеляційного суду, які конкретно порушення вимог ст. 420 КПК України, на його думку, було допущено цим судом.
Також в порушення вимог ст. 427 ч. 5 КПК України до касаційної скарги не додано копії судового рішення, що оскаржується.
В порушення вимог ст. 427 ч. 6 КПК України до касаційної скарги не додано
її копії та додатків до неї в кількості, необхідній для надіслання сторонам кримінального провадження і учасникам судового провадження (не вистачає
4 примірника копії касаційної скарги разом з копіями судових рішень,
що оскаржуються).
Відповідно до ст. 427 ч. 3 КПК України якщо особа не бажає брати участі
у касаційному розгляді, вона зазначає про це в касаційній скарзі, проте зі змісту касаційної скарги не вбачається думка особи щодо бажання чи небажання брати участь у касаційному розгляді.
Вказані недоліки касаційної скарги перешкоджають вирішенню питання
про відкриття касаційного провадження.
Керуючись ст. 429 ч. 1 КПК України, Верховний Суд
постановив:
Залишити касаційну скаргу захисника засудженої ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 без руху.
Встановити захиснику ОСОБА_5 п'ятиденний строк
для усунення зазначених недоліків з дня отримання копії ухвали.
У разі невиконання ухвали касаційну скаргу буде повернуто особі, яка її подала.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3