26 червня 2024 року
м. Київ
Справа № 576/2428/23
Провадження № 61-8315ск24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду - судді-доповідача Гудими Д. А., суддів Краснощокова Є. В., Крата В. І. - розглянув питання щодо відкриття касаційного провадження
за касаційною скаргою ОСОБА_1 (далі - позивачка), інтереси якої представляє адвокат Васюк Микола Миколайович (далі - адвокат),
на рішення Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 26 жовтня 2023 року та постанову Сумського апеляційного суду від 7 травня 2024 року
у справі за позовом позивачки до ОСОБА_2 (далі - відповідач) про стягнення заборгованості та
1. У серпні 2023 року позивачка звернулася до суду з позовом, у якому просила стягнути з відповідача 1 500,00 доларів США заборгованості згідно з розпискою від 17 липня 2019 року.
2. 25 вересня 2023 року Глухівський міськрайонний суд Сумської області постановив ухвалу, згідно з якою відкрив провадження у справі та вирішив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження, встановивши, що спір є малозначним.
3. 26 жовтня 2023 року цей суд ухвалив рішення, згідно з яким у задоволенні позову відмовив. Мотивував так: позивачка не довела належними та допустимими доказами існування між сторонами договірних правовідносин за договором позики, отримання відповідачем коштів у борг і відповідно обов'язку їх повернути у визначений строк.
4. 7 травня 2024 року Сумський апеляційний суд прийняв постанову, згідно з якою рішення суду першої інстанції залишив без змін. Навів аналогічні до останнього мотиви.
5. 6 червня 2024 року адвокат в інтересах позивачки сформував в системі «Електронний суд» касаційну скаргу (вх. № 19490/0/220-24 від 7 червня 2024 року). Просить скасувати зазначені судові рішення і ухвалити нове - про задоволення позову.
6. Верховний Суд вважає, що підстав для відкриття касаційного провадження немає.
6.1. Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню (пункт 1 частини другої статті 394 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України)).
6.2. Не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: (а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; (б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; (в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; (г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково (пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України).
6.3. Конституційний Суд України у рішенні від 22 листопада 2023 року № 10-р(ІІ)/2023 у справі щодо гарантування права на судовий захист у малозначних спорах визнав таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
6.4. Предметом позову є стягнення заборгованості. Ціна позову становить 1 500,00 доларів США, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
6.5. У касаційній скарзі адвокат в інтересах позивачки звернув увагу на підпункт «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Стверджував, що ця справа має для позивачки виняткове значення, оскільки кошти, які заборгував відповідач, є значними для неї; невиплата цих коштів створює великі труднощі в умовах складної економічної ситуації в Україні, що ускладнює життя позивачки та підриває її довіру до правової системи. Зазначив, що належне відшкодування заборгованості за розпискою є критично важливим для забезпечення фінансової стабільності позивачки та відновлення справедливості. Крім того, вказав, що суди першої й апеляційної інстанцій неправильно застосували норми права, які регулюють договір позики та порядок його оформлення; розписка є єдиним документом, який підтверджує вимоги позивачки, і суди попередніх інстанцій неналежно оцінили цей документ, що призвело до несправедливого результату.
6.6. Такі доводи позивачки не можна вважати мотивованими. Потребу в касаційному перегляді судових рішень у цій справі позивачка не мотивувала. Інакше кажучи, відсутнє обґрунтування винятковості значення для позивачки саме цієї справи. Її твердження у касаційній скарзі фактично засвідчують незгоду з оцінкою судами першої й апеляційної інстанцій зібраних доказів і встановлених обставин. Наявність інших випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за яких судові рішення у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, можливо оскаржити у касаційному порядку, позивачка не обґрунтувала. З огляду на викладене у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
7. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права (частина четверта статті 10 ЦПК України).
7.1. Пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо прав та обов'язків цивільного характеру.
7.2. Згідно з практикою ЄСПЛ право доступу до суду є невід'ємною складовою права на суд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції (див. mutatis mutandis рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Ґолдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), заява № 4451/70, § 36).
7.3. «Право на суд» не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх «цивільних прав та обов'язків», пункт 1 статті 6 Конвенції залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети (див. mutatis mutandis рішення від 16 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (Kreuz v. Poland), заява № 28249/95, § 53).
7.4. Застосовані державою обмеження не можуть применшувати право доступу до суду настільки, щоби порушувати саму сутність цього права. Крім того, обмеження права доступу до суду не є сумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо не переслідує легітимну мету і якщо відсутнє «пропорційне співвідношення між використаними засобами та переслідуваною метою» (див. mutatis mutandis рішення від 28 травня 1985 рокуу справі«Ашинґдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom), заява № 8225/78, § 57; рішення від 21 вересня 1994 року у справі «Файєд проти Сполученого Королівства» (Fayed v. the United Kingdom), заява № 17101/90, § 65).
7.5. Позивачка отримала доступ до судів першої й апеляційної інстанцій і мала можливість навести аргументи та докази на користь позовних вимог. Право касаційного оскарження згідно з процесуальним законом обмежене. Це обмеження спрямоване на забезпечення виконання Верховним Судом завдання із забезпечення сталості та єдності судової практики у порядку та спосіб, визначені таким законом(частина перша статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»). Зазначена мета є легітимною.
7.6. Позивачка подала касаційну скаргу на судові рішення, які за загальним правилом не можна оскаржити у касаційному порядку. Наявність передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадків не підтвердила. За наведених умов обмеження на подання касаційної скарги є пропорційними вказаній легітимній меті та не порушують сутність права позивачки на доступ до суду.
Керуючись статтями 260, 261, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 26 жовтня 2023 року та постанову Сумського апеляційного суду від 7 травня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
2. Копію ухвали направити особі, яка подала цю скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Судді Д. А. Гудима
Є. В. Краснощоков
В. І. Крат