27 червня 2024 року
м. Київ
справа № 766/3408/24
провадження № 61-7567ск24
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О.,
Сердюка В. В.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвали Херсонського апеляційного суду від 30 квітня 2024 року та від 23 травня
2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Херсонської міської військової адміністрації Херсонського району Херсонської області про визнання рішення незаконним, зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії,
У березні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Херсонської міської військової адміністрації Херсонського району Херсонської області,
в якому просив:
визнати незаконним рішення Херсонської міської військової адміністрації Херсонського району Херсонської області про відмову у розгляді заяви ОСОБА_1 від 21 серпня 2023 року про відключення квартири
АДРЕСА_1
від централізованого опалення;
зобов'язати Херсонську міську військову адміністрацію Херсонського району Херсонської області:
- розглянути по суті заяву ОСОБА_1 від 21 серпня 2023 року про відключення квартири АДРЕСА_1 від централізованого опалення у передбачений Законом України «Про звернення громадян» строк - упродовж 30 днів з часу набрання законної сили позитивним судовим рішенням за цією позовною заявою;
- за підсумками розгляду заяви ОСОБА_1 від 21 серпня 2023 року про відключення квартири АДРЕСА_1 від централізованого опалення прийняти рішення по суті порушеного питання;
- надати ОСОБА_1 :
рішення Херсонської міської військової адміністрації про відключення квартири АДРЕСА_1 від централізованого опалення невідкладно після його ухвалення;
витяг з протоколу засідання постійно діючої комісії з розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж централізованого опалення і гарячого водопостачання з розгляду заяви ОСОБА_1 від 21 серпня 2023 року про відключення квартири АДРЕСА_1 від централізованого опалення з рекомендаціями щодо влаштування індивідуального опалення у вказаній квартирі протягом десяти робочих днів з часу проведення такого засідання.
Херсонський міський суд Херсонської області ухвалою від 08 березня
2024 року у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Херсонської міської військової адміністрації Херсонського району Херсонської області про визнання рішення незаконним, зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії відмовив на підставі пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України.
Роз'яснив позивачу, що вказаний спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Не погодившись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржив її в апеляційному порядку.
Херсонський апеляційний суд ухвалою від 30 квітня 2024 року поновив ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження ухвали Херсонського міського суду Херсонської області від 08 березня 2024 року. Апеляційну скаргу
ОСОБА_1 на ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області
від 08 березня 2024 року залишив без руху та надав строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали. Запропонував заявнику додати документ, що підтверджує сплату судового збору у встановленому розмірі відповідно до закону. Попередив про наслідки невиконання вимог вказаної ухвали.
Херсонський апеляційний суд ухвалою від 23 травня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 08 березня 2024 року визнав неподаною та повернув особі, яка її подала, на підставі статей 185, 357 ЦПК України.
23 та 25 травня 2024 року до Верховного Суду через систему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , з урахуванням доповнень до касаційної скарги, на ухвали Херсонського апеляційного суду від 30 квітня 2024 року та від 23 травня 2024 року, в якій заявник просить скасувати ухвали апеляційного суду і передати справу до апеляційного суду для продовження розгляду, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.
Верховний Суд ухвалою від 12 червня 2024 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання та розгляд його касаційної скарги відмовив.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвали Херсонського апеляційного суду
від 30 квітня 2024 року та від 23 травня 2024 року залишив без руху та надав строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали. Запропонував заявнику додати документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Попередив про наслідки невиконання вимог вказаної ухвали.
18 червня 2024 року до Верховного Суду на виконання вимог ухвали суду
від 12 червня 2024 року через систему «Електронний суд» від ОСОБА_1 надійшла заява про усунення недоліків, в якій міститься клопотання про звільнення від сплати судового збору на підставі частини третьої
статті 22 Закону України «Про судовий збір».
Клопотання мотивоване тим, що відповідно до підпункту 7.5. пункту 7
розділу І Класифікатора звернень громадян, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 858, «учасник бойових дій» є окремою категорією авторів звернень. Отже, ОСОБА_1 як ветеран війни відноситься до категорії авторів звернень, чиї права при зверненні до органів місцевого самоврядування, до яких відноситься Херсонська міська військова адміністрація Херсонського району Херсонської області, підлягають особливому правовому захисту з боку держави як категорії громадян, які потребують соціального захисту та підтримки.
Таким чином, соціальні гарантії та права заявника як учасника бойових дій не обмежені нормами Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і відмова відповідача від розгляду звернення позивача безпосередньо зачіпає його соціальні гарантії і права.
Отже, на думку заявника, наявні підстави для звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання та розгляд його скарги як на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», так і згідно з частиною другої статті 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», якою передбачено, що ветерани війни та члени сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, члени сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України отримують безоплатну правничу допомогу щодо питань, пов'язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов'язаних з розглядом таких питань.
Водночас, ОСОБА_1 вказує, що він також звільнений на підставі
частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки вінє споживачем комунальної послуги з централізованого опалення, а відповідач - гарантом реалізації передбачених Законом України «Про захист прав споживачів» його прав споживача, у тому числі права на відключення від системи центрального опалення у встановленому законом порядку.
Вирішуючи питання щодо клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору, суд виходить з наступного.
У своїй практиці Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначав, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою.
Частиною третьою статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, пов'язаними з порушенням їх прав.
Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судовий збір» у частині третій статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» слова «державного мита» замінені словами «судового збору».
Отже, при прийнятті Закону України «Про судовий збір» законодавець передбачив можливість застосування Закону України «Про захист прав споживачів» при визначенні пільг певних категорій осіб щодо сплати судового збору.
Відступаючи від практики Верховного Суду України, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 21 березня 2018 року у справі
№ 761/24881/16-ц (провадження № 14-57цс18) дійшла висновку, що «порушені права можуть захищатись як у суді першої інстанції (при пред'явленні позову), так і на наступних стадіях цивільного процесу, а саме при апеляційному перегляді. Ці стадії судового захисту є єдиним цивільним процесом, завдання якого є справедливий розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушеного права».
У постанові від 19 червня 2018 року у справі № 761/24672/15-ц (провадження № 14-197цс18) Велика Палата Верховного Суду вказала, що «у статті 5 Закону України «Про судовий збір» визначено перелік пільг щодо сплати судового збору, у якому не передбачено звільнення від сплати судового збору споживачів - за позовами, що пов'язані з порушенням їхніх прав. Разом з тим у частині 3 статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав. Системний і комплексний аналіз зазначених норм дає правові підстави зробити висновок про те, що сама по собі відсутність такої категорії осіб, як «споживачі, які звернулися з позовними вимогами про захист порушених справ», у переліку осіб, що мають пільги щодо сплати судового збору, установленому в статті 5 Закону України «Про судовий збір», не може безумовно означати те, що споживачі такої пільги не мають, оскільки така пільга встановлена спеціальним законом, який гарантує реалізацію та захист прав споживачів, а саме Законом України «Про захист прав споживачів». Крім того, стаття 5 Закону України «Про судовий збір» не містить вичерпного переліку осіб, яким надано пільги щодо сплати судового збору, як і не містить позиції про те, що пільги надаються лише за пред'явлення позову».
Предметом позову у цій справі є визнання незаконним рішення Херсонської міської військової адміністрації Херсонського району Херсонської області про відмову у розгляді заяви, зобов'язання вчинити певні дії, зокрема розглянути заяву ОСОБА_1 по суті про відключення квартири від централізованого опалення та прийняти рішення за підсумками розгляду вказаної заяви.
Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Статтею 21 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов'язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо: 1) при реалізації продукції будь-яким чином порушується право споживача на свободу вибору продукції; 2) при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення; 3) при наданні послуги, від якої споживач не може відмовитись, а одержати може лише в одного виконавця, виконавець нав'язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами та/або виконавцями, не надають споживачеві однакових гарантій відшкодування шкоди, завданої невиконанням (неналежним виконанням) сторонами умов договору; 4) порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач; 5) будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію; 6) споживачу реалізовано продукцію, яка є небезпечною, неналежної якості, фальсифікованою; 7) ціну продукції визначено неналежним чином; 8) документи, які підтверджують виконання договору, учасником якого є споживач, своєчасно не передано (надано) споживачу.
Необхідно зазначити, що норма закону про звільнення особи, яка подала позов/апеляційну або касаційну скаргу від сплати судового збору не поширюється на будь-яких осіб, які вважають, що певними рішеннями, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені їхні права як споживача.
Спірні правовідносини стосуються виконання певної роботи у розумінні Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки пунктом 21
частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що робота - діяльність виконавця, результатом якої є виготовлення товару або зміна його властивостей за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.
Отже, ОСОБА_1 є споживачем послуг з централізованого опалення, а тому звільнений від сплати судового збору.
Касаційна скарга подана з дотриманням вимог статті 392 ЦПК України.
Підстави для відмови у відкритті касаційного провадження або повернення касаційної скарги відсутні.
Відповідно до частини першої статті 394 ЦПК України, одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Частиною восьмою статті 394 ЦПК України передбачено, що в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження та строк для подання учасниками справи відзиву на касаційну скаргу. Якщо разом з касаційною скаргою подано заяви чи клопотання, суд в ухвалі про відкриття касаційного провадження встановлює строк, протягом якого учасники справи мають подати свої заперечення щодо поданих заяв чи клопотань, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
У касаційній скарзі як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на порушення апеляційним судом норм процесуального права.
Також заявник вказує, що суд апеляційної інстанції, повертаючи апеляційну скаргу дійшов помилкового висновку про те, що ОСОБА_1 не звільнений від сплати судового збору за подання апеляційної скарги з підстав, визначених пунктом 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» як учасник бойових дій. Судом було помилково зазначено про те, що позовні вимоги заявника стосуються оскарження рішень Херсонської міської військової адміністрації Херсонської області і не пов'язані з порушенням його права на соціальний захист саме як учасника бойових дій.
Крім того, заявник включив до касаційної скарги заперечення на ухвалу Херсонського апеляційного суду від 30 квітня 2024 року з підстав, передбачених частиною другою статті 406 ЦПК України.
Скарги на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду першої інстанції чи постанови суду апеляційної інстанції, включаються до касаційної скарги на відповідне рішення чи постанову. У разі подання касаційної скарги на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення чи постанови суду, суд повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу (частина 2 статті 406 ЦПК України).
Отже, наведені в касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України, для відкриття касаційного провадження.
Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу. У разі необхідності учасники справи можуть бути викликані для надання пояснень у справі.
Керуючись статтями 389, 394, 395 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання та розгляд його касаційної скарги задовольнити.
Звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання касаційної скарги на ухвали Херсонського апеляційного суду від 30 квітня 2024 року та від 23 травня 2024 року.
Відкрити касаційне провадження у даній справі.
Витребувати з Херсонського міського суду Херсонської області цивільну справу № 766/3408/24 за позовом ОСОБА_1 до Херсонської міської військової адміністрації Херсонського району Херсонської області про визнання рішення незаконним, зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії.
Надіслати учасникам справи копію касаційної скарги та доданих до неї документів, роз'яснити їм право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України, у строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:І. М. Фаловська С. О. Карпенко В. В. Сердюк