26 червня 2024 року
м. Київ
справа № 130/392/23
провадження № 61-18365св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - судді Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М. (судді-доповідача), Карпенко С. О., Олійник А. С.,
Сердюка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - адвокатом Василевською Оленою Вікторівною, на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 30 листопада 2023 року, постановлену у складі колегії суддів: Медвецького С. К., Копаничук С. Г., Оніщука В. В.,
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики.
Позовна заява мотивована тим, що 04 листопада 2021 року між ним та ОСОБА_2 укладено договір позики у вигляді розписки, за умовами якої відповідач отримав від нього у борг 14 500,00 доларів США на придбання житла. За умовами розписки ОСОБА_2 зобов'язався щомісяця до 15 числа виплачувати по 150 доларів США до повного погашення заборгованості.
Станом на 01 листопада 2021 року заборгованість за розпискою становила 10 550,00 доларів США.
04 серпня 2022 року позивач направив на адресу ОСОБА_2 досудову пропозицію щодо мирного врегулювання спору, однак вона залишилася без виконання.
За таких обставин ОСОБА_1 просив суд стягнути з ОСОБА_2 заборгованість у сумі 500 535,39 грн, з яких:
385 798,73 грн - борг за основним зобов'язанням;
80 462,69 грн - проценти за користування позикою;
5392,74 грн - 3 % річних за прострочення грошового зобов'язання;
28 881,23 - інфляційні втрати,
а також витрати зі сплати судового збору у сумі 5005,36 грн та витрати на професійну правничу допомогу.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
Рішенням Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 04 вересня 2023 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що:
- суд встановив факт написання відповідачем розписки, однак факт передачі йому коштів позивачем не доведено;
- надана позивачем та досліджена судом розписка від 04 листопада 2021 року не містить відомостей щодо місця її складання, повного прізвища, ім'я та по батькові позикодавця, його місця проживання та паспортних даних, точної боргової суми, її валюти як цифрами так і прописом, дати повернення боргу, та підпису сторін;
- правова природа дослідженої розписки не свідчить про боргові зобов'язання відповідача перед позивачем у відповідності до статті 1046 ЦК України;
- інших доказів на підтвердження існування між сторонами боргових зобов'язань позивач суду не надав;
- позовні вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних від простроченої суми боргу та інфляційних втрат є похідними від вимоги про стягнення суми заборгованості за договором позики, тому не підлягають задоволенню.
Постановою Вінницького апеляційного суду від 02 листопада 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Василевська О. В., задоволено частково.
Рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 04 серпня 2023 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1 .
Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму основного боргу за договором позики від 04 листопада 2021 року у розмірі 385 798,73 грн, що в еквіваленті становить 10 550,00 доларів США, а також 3 % річних у сумі 5 392,74 грн, що в еквіваленті становить 147,47 доларів США, судовий збір за подання позову у сумі 3 911,69 грн, судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 5 868,28 грн
Стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу, понесені в суді першої інстанції у сумі 1 092,50 грн та витрати на професійну правничу допомогу, понесені у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції у сумі 1 092,50 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що наявна у матеріалах справи розписка підтверджує факт укладення договору та отримання ОСОБА_2 від ОСОБА_1 грошових коштів у сумі 14500, 00 доларів США на придбання житла. Станом на 01 листопада 2021 року залишок неповернутих відповідачем коштів становить 10 550,00 доларів США, що станом на час звернення до суду з позовом за офіційним курсом НБУ було еквівалентно 385 798,73 грн. Ця сума заборгованості, разом із нарахованими процентами за користування позикою, 3 % річних за прострочення виконання зобов'язання та інфляційними втратами, підлягає стягненню на користь позивача.
Разом із цим суд вирішив питання щодо стягнення витрат зі сплати судового збору та понесених витрат на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до пункту 3 частини другої статті 141 ЦПК України.
07 листопада 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Василевська О. В. засобами поштового зв'язку надіслала до суду апеляційної інстанції заяву про ухвалення додаткового рішення у справі, яким стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у загальній сумі 62 000, 00 грн.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 30 листопада 2023 року у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Василевської О. В. про ухвалення додаткового рішення у справі - відмовлено.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що у позовній заяві представник ОСОБА_1 - адвокат Василевська О. В. навела лише попередній (орієнтовний) розрахунок суми витрат на професійну правничу допомогу, які позивач очікує понести у зв'язку з розглядом справи в суді першої інстанції, в прохальній частині позовної заяви просила стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 судові витрати у справі. Проте під час розгляду справи у суді першої інстанції позивач та його представник до закінчення судових дебатів у справі не зробили відповідної заяви про понесення витрат на професійну правничу допомогу та про те, що докази фактичного розміру судових витрат, які позивач сплатив або має сплатити у зв'язку з розглядом справи судом першої інстанції, будуть надані протягом п'яти днів після ухвалення рішення судом та не навели даних про такі докази із вказівкою на наявність будь-яких поважних причин неможливості їх подання до закінчення судових дебатів у справі.
На час прийняття Вінницьким апеляційним судом постанови від 02 листопада 2023 року у цій справі були відсутні докази на підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанцій.
В апеляційній скарзі представник позивача не заявляла клопотання про відшкодування указаних витрат. У порушення вимог статті 134 ЦПК України не надала попередній розрахунок витрат разом з апеляційною скаргою та у подальшому не подала всі необхідні докази понесених витрат, хоча не була позбавлена такої можливості.
До закінчення судових дебатів у справі, сторона позивача не зробила відповідної заяви про понесення витрат на професійну правничу допомогу та про те, що докази фактичного розміру судових витрат, які позивач сплатив або має сплатити у зв'язку з розглядом справи апеляційним судом, будуть надані протягом п'яти днів після прийняття постанови.
Оскільки представником позивача не дотримано належне виконання частини восьмої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення у цій справі.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Василевська О. В. просить суд касаційної інстанції скасувати ухвалу Вінницького апеляційного суду від 30 листопада 2023 року та ухвалити нове судове рішення про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у сумі 62 000,00 грн.
Підставою касаційного оскарження ухвали суду апеляційної інстанції заявник зазначає, що суд апеляційної інстанції не врахував правових висновків, викладених у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, додатковій постанові Верховного Суду від 19 липня 2021 року у справі № 910/16803/19 та постанові Верховного Суду від 15 вересня 2021 року у справі № 161/7163/20.
Позиція інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_2 просить суд касаційної інстанції відмовити у задоволенні касаційної скарги на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 30 листопада 2023 року, посилаючись на те, що вона постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Провадження у суді касаційної інстанції
22 грудня 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Василевська О. В., направила засобами поштового зв'язку до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 30 листопада 2023 року.
Ухвалою Верховного Суду від 16 лютого 2024 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Василевської О. В. на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 30 листопада 2023 року, витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
26 березня 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 05 червня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
За частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частинами першою та другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
У частині першій статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи таке.
Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема і витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно зі статтею 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов'язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
У частині восьмій статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Апеляційним судом встановлено, що представництво інтересів позивача в суді першої та апеляційної інстанції здійснювалося адвокатом Василевською О. В.
Розгляд справи судом першої інстанції проводився у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, а рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 04 серпня 2023 року ухвалено за участю позивача та адвоката Василевської О. В.
У позовній заяві представник позивача - адвокат Василевська О. В. навела лише попередній (орієнтовний) розрахунок суми витрат на професійну правничу допомогу, які позивач очікує понести у зв'язку з розглядом справи в суді першої інстанції. Під час розгляду справи у суді першої інстанції позивач та його представник до закінчення судових дебатів у справі не зробили відповідної заяви про понесення витрат на професійну правничу допомогу та про те, що докази фактичного розміру судових витрат, які позивач сплатив або має сплатити у зв'язку з розглядом справи судом першої інстанції, будуть надані протягом п'яти днів після ухвалення рішення судом.
Розгляд справи судом апеляційної інстанції проводився у відкритому судовому засіданні, постанова Вінницького апеляційного суду від 02 листопада 2023 року також ухвалена за участю позивача ОСОБА_1 та адвоката Василевської О. В.
В апеляційній скарзі представник позивача не заявляла клопотання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, не надала попередній розрахунок та необхідні докази на підтвердження понесених витрат. При розгляді справи в судовому засіданні суду апеляційної інстанції, до закінчення судових дебатів у справі, адвокат Василевська О. В. також не зробила відповідної заяви про понесення витрат на професійну правничу допомогу та про те, що докази фактичного розміру судових витрат, які позивач сплатив або має сплатити у зв'язку з розглядом справи апеляційним судом, будуть надані протягом п'яти днів після прийняття постанови.
Заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу та докази, які підтверджують понесені витрати, представник позивача надіслала засобами поштового зв'язку до суду апеляційної інстанції 07 листопада 2023 року, тобто після ухвалення апеляційним судом нового рішення у справі.
У постановах Верховного Суду від 13 жовтня 2021 року у справі № 520/8662/19, від 01 вересня 2022 року у справі № 759/13013/14-ц зазначено, що сторона може подати докази на підтвердження розміру витрат, які вона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, у тому числі і після судових дебатів, але виключно за сукупності двох умов: по-перше, ці докази повинні бути подані протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, і по-друге, сторона зробила відповідну заяву про розподіл судових витрат до закінчення судових дебатів.
Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) зауважила, що приписи частини восьмої статті 141 ЦПК України щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні.
Представник позивача в суді апеляційної інстанції не зробила заяви про понесення витрат на професійну правничу допомогу та про те, що докази фактичного розміру судових витрат, які позивач сплатив або має сплатити у зв'язку з розглядом справи апеляційним судом, будуть надані протягом п'яти днів після прийняття постанови.
Отже, вимоги частини восьмої статті 141 ЦПК України представником позивача не дотримані, а тому суд апеляційної інстанції правильно відмовив у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення у справі та стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
З таким висновком суду апеляційної інстанції погоджується і Верховний Суд.
Посилання у касаційній скарзі на те, що постановляючи оскаржувану ухвалу апеляційний суд не застосував правових висновків, наведених у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, додатковій постанові Верховного Суду від 19 липня 2021 року у справі № 910/16803/19, постанові Верховного Суду від 15 вересня 2021 року у справі № 161/7163/20, колегія суддів відхиляє з огляду на таке.
Верховний Суд висловлює правові висновки у певних справах з огляду на встановлення судами фактичних обставин справи. Такі висновки не є універсальними та типовими до всіх справ та фактичних обставин, які можуть бути встановлені судами в певних суспільних правовідносинах.
Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм. Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.
Для визначення подібності правовідносин Верховний Суд враховує правовий висновок, викладений в мотивувальних частинах постанов Великої Палати Верховного Суду у справі від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19, від 08 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10, згідно з якими на предмет подібності необхідно оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Установивши учасників спірних правовідносин, об'єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов'язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об'єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, тоді подібність необхідно також визначати за суб'єктним й об'єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб'єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов'язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
У пункті 53 додаткової постанови від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, Велика Палата Верховного Суду дійшла такого висновку: «що вимога частини восьмої статті 141 ЦПК України щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні… Станом на час прийняття Великою Палатою Верховного Суду постанови у цій справі у матеріалах справи була лише довідка-розрахунок № 01 витрат на професійну правничу допомогу станом на 27 лютого 2018 року на суму 73 703,20 грн.
До касаційної скарги відповідачка не долучила новий розрахунок понесених витрат на професійну правничу допомогу та не додала його впродовж усього касаційного провадження.
Вже після прийняття постанови у цій справі і після закінчення п'ятиденного строку, передбаченого частиною восьмою статті 141 ЦПК України, відповідачка надала новий розрахунок понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, який доповнила витратами на суму 50 894,40 грн.
Велика Палата Верховного Суду вважає, що відповідачка пропустила строк для подання доказів понесених витрат. При цьому у своєму клопотанні від 22 листопада 2019 року відповідачка не просила поновити пропущений процесуальний строк та не вказала про поважність причин його пропуску.
У зв'язку з цим Велика Палата Верховного Суду вважає, що в частині вирішення питання про стягнення витрат у розмірі 50 894,40 грн заяву відповідачки необхідно залишити без розгляду. Дані докази були надані нею поза межами строку, встановленого частиною восьмою статті 141 ЦПК України».
У додатковій постанові від 19 липня 2021 року у справі № 910/16803/19 Верховний Суд зробив висновок, що «право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, виходячи з положень статей 124, 129 ГПК України, кореспондується з її обов'язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв'язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.12.2019 про відкриття провадження у справі № 910/16803/19 прийнято до розгляду позовну заяву Спілки та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Водночас, як свідчать матеріали справи у відзиві (перша заява по суті спору з боку відповідача) на позовну заяву відповідачем зазначено про попередні витрати, які відповідач поніс і очікує понести у зв'язку із розглядом справи у розмірі 1 000,00 грн витрати за виготовлення копій документів та відправлення їх позивачу (інші витрати пов'язані з розглядом справи). Про витрати пов'язані із представництвом інтересів відповідача (витрати на професійну правничу допомогу), ТОВ «Массмарт» не зазначено. У матеріалах справи також відсутні будь-які заяви відповідача, подані чи заявлені усно у строки, визначені частиною восьмою статті 129 ГПК України, щодо відшкодування його витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв'язку із розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції».
У постанові від 15 вересня 2021 року у справі № 161/7163/20 Верховний Суд, скасовуючи ухвалу апеляційного суду і направляючи справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції зазначив, що «суд апеляційної інстанції у мотивувальній частині постанови від 20 січня 2021 року, прийнятої по суті справи, зазначив, що оскільки відповідач не надав доказів оплати витрат на надання правової допомоги, тому підстав для стягнення витрат на надання правової немає.
Водночас резолютивна частина указаної постанови не містить висновків про відмову у задоволенні клопотання представника відповідача про розподіл витрат на правничу допомогу.
25 січня 2021 року, тобто в межах 5-ти денного строку, визначеного частиною восьмою статті 141 ЦПК України, представник відповідача подав до Волинського апеляційного суду заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення з позивача на користь відповідача 6 000,00 грн витрат на надання професійної правничої допомоги, до якої долучив докази оплати витрат на надання правової допомоги.
Відмовляючи у задоволенні зави представника відповідача про ухвалення додаткового судового рішення, суд апеляційної інстанції на вказане уваги не звернув, фактично не здійснив розгляд заяви відповідача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, не надав оцінку доказам оплати витрат на надання правової допомоги, а дійшов помилкового висновку про те, що питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу вже було предметом дослідження суду апеляційної інстанції у постанові від 20 січня 2021 року й додаткового правового аналізу не потребує».
Верховний Суд, проаналізувавши наведені заявником постанови, дійшов висновку про відсутність підстав вважати, що судом апеляційної інстанції не враховано висновків щодо застосування норми права - частини восьмої статті 141 ЦПК України, оскільки встановлені у вищезазначених справах обставини, та обставини, що встановлені у справі, яка переглядається, є різними.
Доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення не врахував наявність своєчасно поданої заяви про намір подати документи на підтвердження розміру понесених судових витрат зазначеної у позовній заяві є необґрунтованими, оскільки в суді апеляційної інстанції таку заяву (усну чи письмову про намір подати документи на підтвердження розміру понесених судових витрат) представником позивача заявлено не було.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Верховний Суд вважає, що ухвала апеляційного суду постановлена з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для її скасування у суду немає.
Доводи касаційної скарги не спростовують правильних по суті заяви про ухвалення додаткового рішення висновків суду апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 400, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - адвокатом Василевською Оленою Вікторівною, залишити без задоволення.
Ухвалу Вінницького апеляційного суду від 30 листопада 2023 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий І. М. Фаловська
Судді В. М. Ігнатенко
С. О. Карпенко
А. С. Олійник
В. В. Сердюк