25 червня 2024 року
м. Київ
справа № 711/5253/17
провадження № 61-8638ск24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Сакари Н. Ю.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Придніпровського районного суду міста Черкаси від 23 лютого 2024 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 22 травня 2024 року у справі за заявою ОСОБА_1 про скасування судового наказу,
У червні 2017 року публічне акціонерне товариство «Черкаське хімволокно»
в інтересах Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ»(далі - ПрАТ «Черкаське хімволокно») звернулося до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 боргу за спожиту теплову енергію у розмірі 41 231 грн 49 коп.
Судовим наказом Придніпровського районного суду міста Черкаси
від 14 липня 2017 року у цій справі стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «Черкаське хімволокно» заборгованість за спожиту теплову енергію
у розмірі 41 231 грн 49 коп.
У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про скасування судового наказу виданого Придніпровським районним судом міста Черкаси
від 14 липня 2017 року у цій справі, в якій просила поновити строк на звернення до суду із заявою про скасування зазначеного судового наказу.
Заява про скасування судового наказу мотивована тим, що копію судового наказу Придніпровського районного суду міста Черкаси від 14 липня 2017 року заявниця отримала 22 серпня 2023 року. Вказувала, що судом першої інстанції порушено порядок вчинення процесуальних дій, а також не перевірено всі обставини справи, тому, просила суд поновити строк на звернення із заявою про скасування судового наказу Придніпровського районного суду міста Черкаси від 14 липня 2017 року у цій справі та скасувати зазначений судовий наказ.
Ухвалою Придніпровського районного суду міста Черкаси від 23 лютого 2024 року, залишеною без змін постановою Черкаського апеляційного суду
від 22 травня 2024 року, клопотання ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строкуна звернення до суду із заявою про скасування судового наказу залишено без задоволення. Заяву від 07 лютого 2024 року, яка надійшла до суду 14 лютого 2024 року, про скасування судового наказу Придніпровського районного суду міста Черкаси від 14 липня 2017 року у справі № 711/5253/17 повернуто без розгляду заявнику.
Відмовляючи ОСОБА_1 у поновленні строку на звернення з заявою та повертаючи заяву про скасування судового наказу Придніпровського районного суду міста Черкаси від 14 липня 2017 року, суди виходили з того, що ОСОБА_1 звернулася із цією заявою поза встановленими ЦПК України процесуальними строками, а обставини, на які посилається заявниця, як на підставу для поновлення пропущеного строку, не підтверджені належними
і допустимими доказами та спростовуються матеріалами справи.
У червні 2024 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу,
в якій просить поновити строк на звернення до суду першої інстанції із заявою про скасування судового наказу та скасувати судовий наказ виданий Придніпровським районним судом міста Черкаси від 14 липня 2017 року
у справі № 711/5253/17.
Перевіривши доводи касаційної скарги колегія суддів дійшла наступних висновків.
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою в частині оскарження судових рішень щодо поновлення строку для подання заяви про скасування судового наказу у справі слід відмовити з таких підстав.
Згідно з пунктом 10 частини першої статті 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо відмови поновити або продовжити пропущений процесуальний строк.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити
у касаційному порядку: ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє
у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Такий правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 04 липня 2018 року у справі № 337/5253/13-ц (провадження № 61-10084сво18).
Отже, оскарження у касаційному порядку ухвал суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку щодо відмови у поновленні або продовженні пропущеного процесуального строку не передбачено.
Ураховуючи викладене, касаційна скарга в частині відмови у поновленні пропущеного строку на подання заяви про скасування судового наказу не може бути прийнята до провадження, оскільки оскаржувані судові рішення
в цій частині (пункт 10 частини першої статті 353 ЦПК України) не підлягають касаційному оскарженню відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України.
Крім того, з касаційної скарги вбачається, що судові рішення також оскаржуються заявником у частині повернення без розгляду заяви ОСОБА_1 про скасування судового наказу, яка відповідно до пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України може бути оскаржена у касаційному порядку.
Відповідно до абзацу 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Згідно з частиною четвертою статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Ухвала суду першої інстанції про повернення заяви без розгляду не є ухвалою, якою закінчено розгляд справи.
Із касаційної скарги вбачається, що вона є необґрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності оскаржуваних судових рішень.
Частиною третьою статті 167 ЦПК України передбачено, що судовий наказ оскарженню в апеляційному порядку не підлягає, проте може бути скасований у порядку, передбаченому розділом ІІ ЦПК України.
ОСОБА_1 є боржником у даному наказному провадженні, а тому має право на звернення із заявою про скасування судового наказу. Однак, така заява повинна бути подана нею у строк, визначений частиною першою
статті 170 ЦПК України, а саме протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів.
Відповідно до статті 169 ЦПК України (у редакції, чинній на момент видачі судового наказу) після видачі судового наказу суд не пізніше наступного дня надсилає його копію (текст), боржникові на його офіційну електронну адресу або рекомендованим листом із повідомленням про вручення, чи цінним листом з описом вкладеного, якщо офіційної електронної адреси боржник не має. Одночасно з копією судового наказу боржникові надсилається копія заяви стягувача про видачу судового наказу разом з доданими до неї документами. Копія (текст) судового наказу, разом з додатками надсилаються фізичній особі-боржнику на адресу, зазначену в документах, передбачених частиною шостою статті 165 цього Кодексу.
Згідно з частиною п'ятою статті 272 ЦПК України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення, зокрема рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Суди встановили, що 17 липня 2017 року копія судового наказу Придніпровського районного суду міста Черкаси від 14 липня 2017 року разом із доданими до нього документами рекомендованим листом з повідомленням, направлена на адресу місця реєстрації боржника АДРЕСА_1 , який повернувся на адресу суду із відміткою акціонерного товариства «Укрпошта» - «за закінченням встановленого строку зберігання».
Таким чином, судовий наказ набрав законної сили 11 серпня 2017 року та пред'явлений стягувачем до виконання.
Разом з цим, ОСОБА_1 зазначає, що про існування судового наказу дізналася лише 22 серпня 2023 року.
Відповідно до частини першої статті 170 ЦПК України боржник має право протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 161 цього Кодексу. Заява про скасування судового наказу може також бути подана органами та особами, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Вимоги до заяви про скасування судового наказу визначені
частинами другою-п'ятою статті 170 ЦПК України.
Так, зокрема, пунктом 3 частини п'ятої статті 170 ЦПК України передбачено, що до заяви про скасування судового наказу додається клопотання про поновлення пропущеного строку, якщо заява подається після спливу строку, передбаченого частиною першою цієї статті.
У частині шостій статті 170 ЦПК України зазначено, що у разі подання неналежно оформленої заяви про скасування судового наказу суддя постановляє ухвалу про її повернення без розгляду не пізніше двох днів з дня її надходження до суду.
18 серпня 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Черкаського апеляційного суду із заявою про апеляційне оскарження судового наказу виданого Придніпровським районним судомм. Черкаси від 14 липня 2017 року у цій справі.
Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 28 серпня 2023 року у відкритті апеляційного провадження за заявою ОСОБА_1 на судовий наказ Придніпровського районного суду м. Черкаси від 14 липня 2017 рокувідмовлено.
13 вересня 2023 року ОСОБА_1 вперше звернулася із заявою про скасування судового наказу.
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 15 вересня
2023 року заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу повернуто заявнику без розгляду.
11 жовтня 2023 року ОСОБА_1 повторно звернулася до Придніпровського районного суду місті Черкаси із заявою про скасування судового наказу та просила поновити строк на звернення до суду із заявою про скасування зазначеного судового наказу.
Ухвалою Придніпровського районного суду міста Черкаси від 18 жовтня 2023 року, яку залишено без змін постановою Черкаського апеляційного суду від 31 січня 2024 року, заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу та поновлення строку на звернення до суду із заявою про скасування зазначеного судового наказу, повернуто заявнику на підставі частини другої статті 171 ЦПК України.
Повертаючи заяву про поновлення строку на звернення до суду із заявою про скасування судового наказу та скасування судового наказу Придніпровського районного суду міста Черкаси від 14 липня 2017 року, судом першої інстанції з висновками якого погодився й апеляційний суд, встановлено, що у заявах
від 22 серпня 2023 року та від 06 жовтня 2023 року ОСОБА_1 неодноразово підтверджувала ту обставину, що про існування судового наказу та його зміст їй стало відомо ще у січні 2019 року. Водночас, звернулась до суду із заявою про скасування судового наказу поза встановленими ЦПК України строками, при цьому частково сплатила заборгованість, судові витрати та виконавчий збір у примусовому порядку, фактично виконуючи цей судовий наказ
від 14 липня 2017 року.
Разом з тим, обставини, на які посилається ОСОБА_1 , як на підставу для поновлення пропущеного строку на подання заяви про скасування судового наказу, не підтверджені належними та допустимим доказами, а також спростовуються матеріалами справи.
Схожі висновки викладені в ухвалах Верховного Суду від 13 січня 2020 року
у справі № 2-н-138/2010 (провадження № 61-21ск19) та від 07 серпня
2023 року у справі № 464/3353/22 (провадження № 61-11076ск23).
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доводи касаційної скарги щодо не обізнаності заявниці про існування судового наказу та його отримання лише у серпні 2023 року аналогічні доводам апеляційної скарги, вже були предметом дослідження апеляційним судом та додаткового правового аналізу не потребують.
Інші доводи касаційної скарги та зміст оскаржуваних судових рішень не дають підстав для висновку про порушення судами норм процесуального права,
а тому підстав для скасування ухвали Придніпровського районного суду міста Черкаси від 23 лютого 2024 року та постанови Черкаського апеляційного суду від 22 травня 2024 року немає.
Зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень убачається, що касаційна скарга ОСОБА_1 є необґрунтованою, правильне застосовування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.
Наведені у касаційній скарзі доводи, висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на законність судових рішень не впливають, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками судів щодо їх оцінки, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Керуючись частиною четвертою, п'ятою та шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Придніпровського районного суду міста Черкаси
від 23 лютого 2024 року та постанову Черкаського апеляційного суду
від 22 травня 2024 року у справі за заявою ОСОБА_1 про скасування судового наказу відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявникові. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: О. М. Осіян
О. В. Білоконь
Н. Ю. Сакара