27червня 2024 року
м. Київ
справа № 760/2050/23
провадження № 61-5488св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В.,
Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Головне управління Національної гвардії України,
третя особа - військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу представника
ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 30 січня 2023 року у складі судді Аксьонової Н. М. та постанову Київського апеляційного суду від 08 березня 2024 року у складі колегії суддів: Стрижеуса А. М., Поливач Л. Д., Шкоріної О. І.,
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної гвардії України (далі - ГУ НГ України), третя особа - військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі - ВЧ НОМЕР_1 НГ України), про визнання бездіяльності протиправною, визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії.
Позов мотивований тим, що ОСОБА_1 проходив військову службу
у ВЧ НОМЕР_1 НГ України, є учасником бойових дій.
30 жовтня 2018 року виконавчий комітет Олександрійської міської ради видав позивачу ордер на службове приміщення № 7 на сім?ю з трьох осіб на право зайняття службового житлового приміщення - квартири
АДРЕСА_1 .
07 березня 2019 року наказом командувача НГ України № 34 о/с припинено (розірвано) контракт про проходження громадянами України військової служби у НГ України та звільнено полковника ОСОБА_1 , заступника командира
ВЧ НОМЕР_1 з тилу - начальника тилу ВЧ НОМЕР_1 НГ України з військової служби
у запас на підставі підпункту «б» пункту 2 частини п?ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу» (за станом здоров?я).
15 січня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до військової частини із заявою про надання йому дозволу на переведення наданої йому службової квартири
в житлову площу для постійного користування.
20 лютого 2020 року військова частина розглянула заяву позивача та повідомила, що не має законних підстав для переоформлення службової квартири в постійне користування. Відмова мотивована тим, що переведення службового приміщення в постійне користування відбувається за списком осіб, які перебувають на обліку.
Посилаючись на те, що позивач належить до кола осіб, які не підлягають виселенню із службового жилого приміщення без надання іншого жилого приміщення, та має право на отримання житла для постійного проживання, оскільки на час звільнення з військової служби у запас загальний термін проходження військової служби становив 27 років 06 місяців, ОСОБА_1 просив:
визнати бездіяльність ГУ НГ України щодо відмови у виключенні житлового приміщення - квартири АДРЕСА_1 із числа службового протиправною;
визнати протиправним та скасувати рішення житлово-побутової комісії ВЧ НОМЕР_1 НГ України, викладене в протоколі засідання житлово-побутової комісії ВЧ НОМЕР_1 від 20 лютого 2020 року № 2, яким ОСОБА_1 відмовлено
у переоформленні службової квартири в постійне користування;
зобов'язати ГУ НГ України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про виключення житлового приміщення - квартири
АДРЕСА_1 із числа службового (зареєстрована 21 січня 2020 року № 197) з урахуванням чинного законодавства, а саме частини дев?ятої статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями» та пункту 1.3 Інструкції з організації забезпечення, надання військовослужбовцям НГ України та членам їх сімей житлових приміщень, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 28 липня 2007 року № 278.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Солом?янського районного суду м. Києва від 30 січня 2023 року, яка залишена без змін постановою Київського апеляційного суду від 08 березня 2024 року, у відкритті провадження у справі відмовлено.
Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив із того, що справа не підлягає розгляду
в порядку цивільного судочинства, оскільки право, яке позивач вважає порушеним, він набув саме у зв'язку з проходженням військової служби, а згідно з постановою Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2022 року (справа
№ 362/643/21, (провадження № 14-32цс22) спори щодо оскарження особами
з числа військовослужбовців рішень, дій чи бездіяльності відомчих житлових (житлово-побутових, з контролю за розподілом житла) комісій є спорами
з приводу проходження позивачами військової служби як різновиду служби публічної. Такі спори належать до юрисдикції адміністративних судів.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
08 квітня 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Гаморя М. В. подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 30 січня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 08 березня 2024 року і передати справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що 01 квітня 2021 року Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області виніс рішення у справі
№ 398/3677/20, яким відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 до ВЧ НОМЕР_1 НГ України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов?язання вчинити певні дії. 17 серпня 2021 року Кропивницький апеляційний суд постановою залишив вказане рішення без змін. Судові рішення у справі
№ 398/3677/20 мотивовані тим, що ВЧ НОМЕР_1 НГ України є неналежним відповідачем, оскільки питання щодо виключення житлового приміщення із числа службових відноситься до компетенції ГУ НГ України. Оскільки розгляд вказаної справи відбувся за правилами цивільного законодавства,
ОСОБА_1 не звертався до адміністративного суду, у зв?язку із чим пропустив строк звернення з позовною заявою. Вказана обставини формально унеможливлює доступ позивача до адміністративного суду, у зв?язку із чим заявник вважає, що розгляд цього спору слід продовжити за правилами цивільного судочинства.
Також вказує, що апеляційний суд не врахував висновків, зроблених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2022 року у справі № 362/643/21.
Доводи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Рух касаційної скарги та матеріалів справи
Ухвалою Верховного Суду від 18 квітня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Солом?янського районного суду м. Києва.
30 травня 2024 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
У частині першій статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи
у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволенняз таких підстав.
Фактичні обставини справи
ОСОБА_1 проходив військову службу у ВЧ НОМЕР_1 НГ України.
Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_2 , виданого 09 липня 2012 року управлінням НГ України, ОСОБА_1 є учасником бойових дій.
30 жовтня 2018 року виконавчий комітет Олександрійської міської ради видав ОСОБА_1 ордер № 7 на службове приміщення на сім'ю з трьох осіб на право зайняття службового житлового приміщення, що складається із 3 кімнат в ізольованій квартирі АДРЕСА_1 .
Ордер виданий на підставі рішення виконавчого комітету Олександрійської міської ради від 30 жовтня 2018 року № 670.
07 березня 2019 року наказом командувача НГ України № 34 о/с припинено контракт про проходження військової служби громадянами України військової служби у НГ України та звільнено полковника ОСОБА_1 , заступника командира військової частини на підставі підпункту «б» пункту 2 частини п?ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» (за станом здоров'я).
ОСОБА_1 має 27 років вислуги.
15 січня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до військової частини із заявою про надання йому дозволу на переведення наданої йому службової квартири
в житлову площу для постійного користування.
03 березня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до командира ВЧ НОМЕР_1 із заявою про надання дозволу про розгляд на засіданні житлово-побутової комісії питання щодо надання йому пільг позачергового отримання житла
у зв'язку із звільнення у запас за станом здоров'я.
24 червня 2020 року ОСОБА_1 отримав відповідь, що військова частина не має законних підстав для переоформлення службової квартири
в постійне користування, оскільки переведення службового приміщення
в постійне користування відбувається за списком осіб, які перебувають на обліку.
02 липня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до командувача НГ України про розгляд питання про переведення службової квартири в житлову площу для постійного проживання.
Згідно з відповіддю ГУ НГ України від 20 липня 2020 року № 27/29/2-Х-626 факт проживання в службових приміщеннях осіб, які звільнені з військової служби
в запас або відставку, не є підставою для виключення цих приміщень з числа службових. Житлові приміщення, виключені з числа службових, розподіляються в установленому порядку серед військовослужбовців, які перебувають на обліку громадян, що потребують поліпшення житлових умов згідно з чергою. Станом на 01 липня 2020 року на квартирному обліку при ВЧ НОМЕР_1 перебуває 131 родина військовослужбовців, із яких 76 родин пільговиків. Зазначено, що
ОСОБА_1 перебуває на квартирному обліку у ВЧ НОМЕР_1 з 15 січня 2010 року під № 36 на зальних підставах та в списках на першочергове отримання житла
з 10 липня 2015 року під № 10, питання виключення житлового приміщення із числа службового буде розглянуто житлово-побутовою комісією відповідно до законодавства.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
У частинах першій, другій та п'ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржувані судові рішення зазначеним вимогам закону відповідають.
Стаття 124 Конституції України визначає, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Відповідно до статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист
є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.
Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати
і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право
в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
У частині першій статті 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають
у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають
у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду
в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб'єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно зі статтею 2 КАС України завданням адміністративного судочинства
є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір (пункт 1 частини першої статті 4 КАС України).
Публічно-правовий спір - це, зокрема, спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій (пункт 2 частини першої статті 4 КАС України).
Суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).
Отже, до справ адміністративної юрисдикції процесуальний закон відніс публічно-правові спори, ознакою яких є не лише особливий суб'єктний склад, але і їх виникнення з приводу виконання чи невиконання суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, крім спорів, для яких закон установив інший порядок судового вирішення. Ці функції суб'єкт повинен виконувати саме у тих правовідносинах, в яких виник спір.
Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Тоді як приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу.
Як на обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що він належить до осіб, які не підлягають виселенню із службового жилого приміщення без надання іншого жилого приміщення, та має право на отримання житла для постійного проживання, оскільки на час звільнення із військової служби у запас загальний термін проходження військової служби становив 27 років 06 місяців.
У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації (частина друга статті 1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).
Держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених ЖК України, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (абзац перший пункту 1 статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).
Отже, у спірних правовідносинах відповідач наділений повноваженнями приймати рішення, що впливають на можливість реалізації позивачем соціальних гарантій в силу його особливого статусу, визначеного Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», тобто внаслідок проходження ним публічної служби, різновидом якої
є служба військова.
Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Велика Палата Верховного Суду у пункті 82 постанови від 08 червня 2022 року
у справі № 362/643/21 (провадження № 14-32цс22) дійшла висновку, що спори щодо оскарження особами з числа військовослужбовців рішень, дій чи бездіяльності відомчих житлових (житлово-побутових, з контролю за розподілом житла) комісій є спорами з приводу проходження позивачами військової служби як різновиду служби публічної. Такі спори належать до юрисдикції адміністративних судів.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України суддя відмовляє
у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про відмову у відкритті провадження у справі, оскільки зазначений спір є публічно-правовим та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, тому що він виник щодо можливості реалізації позивачем права на соціальну гарантію, надану йому з огляду на особливий статус військовослужбовця.
Подібний висновок щодо застосування норм права наведено у постановах Верховного Суду від 27 липня 2022 року у справі № 569/5974/20 (провадження № 61-17489св21), від 26 жовтня 2022 року у справі № 683/2201/18 (провадження № 61-20098св21), від 30 листопада 2022 року у справі № 740/2656/21 (провадження № 61-4954св22), від 05 квітня 2023 року у справі № 521/10615/20 (провадження № 61-497св23), від 10 травня 2023 року у справі № 522/13596/20 (провадження № 61-2351св23), від 07 червня 2023 року у справі № 944/6184/19 (провадження № 61-5968св22), від 03 квітня 2024 року у справі № 303/6014/21 (провадження № 61-13082св23), від 29 травня 2024 року у справі
№ 523/11328/21 (провадження № 61-10568св23).
Посилання заявника на те, що апеляційний суд не врахував висновку, що зроблений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2022 року у справі № 362/643/21 (провадження № 14-32цс22), щодо можливості розгляду справи в порядку цивільного судочинства, є безпідставними, оскільки у вказаній справі Велика Палата Верховного Суду підтримала висновки судів першої
й апеляційної інстанцій про належність спору до юрисдикції адміністративного суду. Проте встановила, що закриття провадження у цивільній справі зумовить юрисдикційний конфлікт (04 квітня 2018 року Чернігівський окружний адміністративний суд постановив ухвалу про закриття провадження у справі), який поставить під загрозу сутність гарантованого Конвенцією права позивача на доступ до суду та на ефективний засіб юридичного захисту. І саме для усунення цього конфлікту Велика Палата Верховного Суду справу направила до суду першої інстанції для продовження розгляду.
У справі, що переглядається, юрисдикційного конфлікту немає, а посилання на пропуск строку для звернення до адміністративного не є підставою для розгляду справи в порядку цивільного судочинства.
Таким чином, аргументи, наведені заявником у касаційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду справи.
Висновки за результатом розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а ухвали Солом'янського районного суду м. Києва від 30 січня 2023 року та постанови Київського апеляційного суду від 08 березня 2024 року - без змін, оскільки підстав для їх скасування немає.
З огляду на те що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, розподіл судових витрат, понесених заявником, відповідно до статті 141 ЦПК України не здійснюється.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 30 січня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 08 березня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: В. М. Коротун
Є. В. Коротенко
М. Є. Червинська