24 червня 2024 року
м. Київ
справа № 358/898/23
провадження № 61-7213ск24
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Фаловської І. М.,
розглянувши касаційну скаргу Медвинської сільської ради на рішення Богуславського районного суду Київської області від 06 вересня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 11 березня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Медвинської сільської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: сільський голова Медвинської сільської ради Сергієнко Ігнатій Петрович, Відділ освіти, молоді та спорту Медвинської сільської ради, про визнання незаконним та скасування розпорядження про звільнення, поновлення на роботі, стягнення суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,
У травні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до Медвинської сільської ради з позовом про визнання незаконним та скасування розпорядження про звільнення, поновлення на роботі, стягнення суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 35 179,02 грн та відшкодування моральної шкоди - 100 000,00 грн.
Рішенням Богуславського районного суду Київської області від 06 вересня 2023 року позов задоволено частково.
Визнано незаконним та скасовано розпорядження сільського голови Медвинської сільської ради від 05 червня 2023 року № 76/02.1-17 «Про звільнення ОСОБА_1 , директора Медвинського ліцею Медвинської сільської ради».
Поновлено ОСОБА_1 на посаді директора Медвинського ліцею Медвинської сільської ради з 05 червня 2023 року.
Стягнуто з Медвинської сільської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 06 червня 2023 року до 06 вересня 2023 року включно в розмірі 35 179,02 грн з урахуванням сум обов'язкових до сплати податків та внесків.
Стягнуто з Медвинської сільської ради на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 10 000,00 грн.
В іншій частині позову відмовлено
Постановою Київського апеляційного суду від 11 березня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 та Медвинської сільської ради задоволено частково.
Рішення Богуславського районного суду Київської області від 06 вересня 2023 року змінено, викладено мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови. В іншій частині рішення Богуславського районного суду Київської області від 06 вересня 2023 року залишено без змін.
Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Медвинської сільської на додаткове рішення Богуславського районного суду Київської області від 21 вересня 2023 року залишено без задоволення.
У травні 2024 року Медвинська сільська рада звернулась до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Богуславського районного суду Київської області від 06 вересня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 11 березня 2024 року.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Згідно з пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу становить 3 028,00 грн.
Предметом спору у цій справі є визнання незаконним та скасування розпорядження про звільнення, поновлення на роботі, стягнення суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 35 179,02 грн та у відшкодування моральної шкоди 100 000,00 грн.
Отже, зазначена справа є незначної складності та ціна позову не перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028,00 грн*250=757 000,00 грн).
Тому відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України справа не підлягає касаційному оскарженню.
У касаційній скарзі заявника немає посилання на зазначені у пункті 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадки, як і на докази на їх підтвердження.
Верховний Суд дослідив та взяв до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, які б свідчили про необхідність перегляду судових рішень у цій справі у касаційному порядку.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України, є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.
Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають статті 129 Конституції України, згідно з якою основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведене повністю узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, згідно з якою умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції), «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії)).
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Оскільки заявник оскаржив судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню, то у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.
Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Медвинської сільської ради на рішення Богуславського районного суду Київської області від 06 вересня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 11 березня 2024 року відмовити.
Копію ухвали та додані до касаційної скарги матеріали направити заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: А. С. Олійник
В. М. Ігнатенко
І. М. Фаловська