28 червня 2024 року
м. Київ
справа № 560/8818/23
адміністративне провадження № К/990/43701/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Білак М.В.,
суддів - Жука А. В., Мацедонської В.Е.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Мандрика Владислава Володимировича
на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 01 вересня 2023 року (головуючий суддя - Козачок І.С.)
та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 01 листопада 2023 року (головуючий суддя - Шидловський В.Б., судді: Курко О.П., Боровицький О.А.)
у справі №560/8818/23
за позовом ОСОБА_1
до військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
I. РУХ СПРАВИ
1. У травні 2023 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з цим позовом, в якому просив визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України; зобов'язати нарахувати та виплатити додаткову винагороду за вересень 2022 року за безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії.
2. У обґрунтування позовних вимог вказував на те, що у період з 12 червня по 27 жовтня 2022 року брав безпосередню участь у бойових діях, однак за вересень 2022 року не отримав додаткової винагороди у розмірі до 100 000 грн.
3. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 01 вересня 2023 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 01 листопада 2023 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
4. Не погодившись із вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, представник позивача звернувся з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове про задоволення позовних вимог.
5. Ухвалою Верховного Суду від 15 січня 2024 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
6. Солдат ОСОБА_1 з 08 червня 2022 року призваний ІНФОРМАЦІЯ_1 на військову службу по мобілізації на особливий період.
7. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 08 червня 2022 року №161 ОСОБА_1 з 08 червня 2022 року зарахований до списків особового складу військової частини та на всі види забезпечення, вважати таким, що з 08 червня 2022 року справи та посаду прийняв та приступив до виконання обов'язків за посадою старшого оператора протитанкового взводу роти вогневої підтримки 2 десантно-штурмового батальйону.
8. Відповідно до змісту довідки військової частини НОМЕР_1 від 15 травня 2023 року №1420/убд ОСОБА_1 у період з 12 червня по 27 жовтня 2022 року брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією РФ проти України, перебуваючи у м. Слов'янськ Донецької області, н.п. Невське Сватівського району Луганської області.
Підстава видачі: витяг із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 27 жовтня 2022 року №808, витяг із журналу бойових дій НОМЕР_2 окремої десантно-штурмової бригади від 27 жовтня 2022 року, витяги із наказів командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 11 червня 2022 року №164, від 27 жовтня 2022 року №302.
9. Додаткова винагорода за період дії військового стану за вересень 2022 року не виплачувалось позивачу у зв'язку з наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 03 жовтня 2022 року №1119 через встановлені обставини відмови від виконання бойового наказу.
10. Так, наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 05 жовтня 2022 року №1135 призначено службове розслідування по факту відмови від виконання бойового наказу, зокрема, солдатом ОСОБА_1 , з метою з'ясування причин і умов, що сприяли невиконанню військовослужбовцями бойового наказу, встановлення ступеня їх вини, дій та бездіяльності, які стали причиною правопорушення, за результатами якого складено акт службового розслідування.
11. Службовим розслідуванням встановлено, що 18 вересня 2022 року від командира 2 десантно-штурмового батальйону надійшла доповідь про те, що близько 6.00 години прямим начальником, тимчасово виконуючим обов'язки командира роти вогневої підтримки 2 десантно-штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 старшим лейтенантом ОСОБА_2 в населеному пункті Студенок Харківської області було видано наказ про висування вперед, а саме до околиць населеного пункту Студенок та зайняти лінію оборони. Почувши такий наказ, солдат ОСОБА_1 та деякі інші військовослужбовці відкрито відмовились його виконувати саме з цим командиром. Відповідне підтверджується рапортом тимчасово виконуючого обов'язки командира роти вогневої підтримки 2 десантно-штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 старшого лейтенанта ОСОБА_2 від 18 вересня 2022 року вхід. №2058/в.
12. Вказані неправомірні дії, згідно з висновками службового розслідування, призвели до невиконання законних вимог командира, зриву виконання бойового наказу, зниження боєздатності підрозділу в умовах воєнного стану.
13. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 13 жовтня 2022 року № 772 за порушення вимог статей 11, 30, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статті 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України внаслідок повторної відкритої відмови від виконання бойового наказу командира притягнуто ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності - оголошено сувору догану.
14. Позивач, уважаючи, що має право на отримання додаткової грошової винагороди у розмірі до 100 000 грн за вересень 2022 року, звернувся до суду з цим позовом.
IIІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
15. Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позовних вимог дійшов висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції, про те, що пунктом 2 наказу №1119 командира військової частини НОМЕР_1 від 03 жовтня 2022 року передбачено до наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень або 30 000 гривень за період з 01 вересня по 30 вересня 2022 року не включати військовослужбовців, зокрема згідно з додатком 2, ОСОБА_1 , як такого що відмовився виконувати бойовий наказ. Відмова від виконання бойового наказу підтверджується матеріалами службового розслідування. Згідно із висновками службового розслідування обставини та факти, що були встановлені під час його проведення вказують на те, що неправомірні дії ОСОБА_1 та інших осіб призвели до невиконання законних вимог командира, зриву виконання бойового наказу, зниження боєздатності підрозділу в умовах воєнного стану. Вина військовослужбовців, зокрема ОСОБА_1 , виражалась у формі прямого умислу. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги статей 11, 30, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статтю 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, у результаті чого притягнутий до дисциплінарної відповідальності у вигляді суворої догани.
16. Суди указали на те, що доказів оскарження вказаного наказу матеріали справи не містять, а тому невиплата додаткової винагороди є прямим наслідком відмови від виконання бойового наказу, що узгоджується з положеннями Окремого доручення Міністра оборони України від 23 червня 2022 року №912/з/29.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
17. Представник позивача у касаційній скарзі з посиланням на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм права, передбачених:
1) абзацом 1 пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168):
- пунктом 3 Окремого доручення Міністра оборони України від 23 червня 2022 року №912/з/29;
в контексті правовідносин, які виникають між військовослужбовцями Збройних Сил України та командуванням військових частин у зв'язку з використанням зазначеного Окремого доручення для визначення порядку і умов виплати додаткової винагороди згідно пункту 2-1 Постанови №168, а саме визначення вичерпного переліку документів, обов'язкових для нарахування та виплати збільшеної додаткової винагороди;
2) пунктом 2-1 Постанови № 168;
- підпунктом 9.7 пункту 9 Окремого доручення Міністра оборони України від 23 червня 2022 року № 912/з/29;
- частиною першою статті 48 Закону України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України від 24 березня 1999 року № 551-ХІV;
в контексті правовідносин, які виникають між військовослужбовцями Збройних Сил України та командуванням військових частин у зв'язку з позбавленням таких військовослужбовців права на виплату їм додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови №168, внаслідок як власне притягнення їх до дисциплінарної відповідальності (накладення дисциплінарного стягнення), так і вирішення питання про притягнення їх до дисциплінарної відповідальності (проведення службового розслідування).
18. Представник позивача наголошує на тому, що на час спірних правовідносин не існувало жодного наказу Міноборони, який би одночасно:
- зачіпав соціально-економічні права, свободи й законні інтереси військовослужбовців, що проголошені й гарантовані Конституцією та законами України, а саме визначав порядок та умови нарахування та виплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168.;
- містив відомості про реєстрацію в Міністерстві юстиції України, а, відтак, вважався таким, що пройшов правову експертизу і набрав законної сили у порядку, встановленому законодавством;
- підлягав застосуванню при не включенні позивача до наказу про виплату додаткової винагороду, передбаченої саме Постановою № 168.
19. На переконання позивача, Окреме доручення Міністра оборони України від 23 червня 2022 року № 912/з/29, на яке посилаються суди попередніх інстанцій, не було зареєстрованим, не пройшло правову експертизу та не набрало чинності у встановленому законодавством порядку, положення цього акту не підлягали застосуванню під час позбавлення позивача права на збільшену до 100 000 грн додаткову винагороду за спірний період.
20. Звертає увагу Суду на те, що вчинення позивачем дисциплінарного правопорушення шляхом невиконання бойового наказу та/або накладення дисциплінарного стягнення не може бути підставою для позбавлення права на виплату додаткової винагороди, передбаченої саме Постановою №168.
21. Наведений у Дисциплінарному Статуті Збройних Сил України, затвердженому Законом України від 24 березня 1999 року №551-XIV (далі - Дисциплінарний Статут ЗСУ) перелік видів дисциплінарних стягнень є вичерпним і додатковому розширенню не підлягає, а тому застосування такого виду дисциплінарного стягнення як позбавлення додаткових доплат до грошового забезпечення не передбачено нормами Дисциплінарного Статуту ЗСУ, отже знаходиться поза межами правового поля. Водночас, Постанова № 168 також не містить будь яких виключень щодо можливості позбавлення додаткової винагороди, яка має виплачуватись військовослужбовцю за перебування на військовій служби у період дії воєнного стану.
22. Відповідач не скористався правом надіслати відзив на касаційну скаргу.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
23. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), вважає за необхідне зазначити таке.
24. Спірні правовідносини склалися щодо ненарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди за вересень 2022 року у зв'язку з невиконанням бойового наказу.
25. Відповідно до частини першої статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон № 2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
26. У частині другій статті 9 цього Закону установлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
27. Відповідно абзацу першого частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
28. Тарифна сітка розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців та їх розміри визначені постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
29. Абзацом другим частини четвертої статті 9 Закону №2011-XII передбачено, що порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
30. Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX, у зв'язку з військовою агресією РФ проти України постановлено ввести в Україні воєнний стан.
31. Цього ж дня (24 лютого 2022 року) Указом Президента України №69/2022 на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
32. Відповідно до пункту 4 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 Кабінет Міністрів України [зобов'язаний] невідкладно: 2) забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов'язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України, а пунктом 6 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 Кабінету Міністрів України [доручено] забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов'язаних з оголошенням та проведенням загальної мобілізації.
33. На виконання цих указів Кабінет Міністрів України 28 лютого 2022 року видав постанову №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та сім'ям під час дії воєнного стану", якою, серед іншого, передбачив на період дії воєнного стану виплату для військовослужбовців додаткової винагороди.
34. Відповідно до пункту 1 Постанови №168 (у редакції, чинній з моменту прийняття цієї постанови до змін, внесених постановою від 09 серпня 2023 року №836) на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми "єПідтримка" виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (з 19 липня 2022 року з набранням чинності постановою від 07 липня 2022 року № 793 (застосовується з 01 червня 2022 року) - в розмірі до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
35. Водночас реалізація цитованих приписів указаної постанови вимагала визначення порядку та умов виплати такої додаткової винагороди, виходячи з того, що формулювання "а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів … в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах" є нечітким та породжує істотні труднощі у його правозастосуванні, що, насамперед, пов'язано із застосуванням сполучника "або", який має розділовий характер.
36. У постанові від 22 листопада 2023 року у справі №520/690/23 Верховний Суд констатував, що "текстуальний виклад цієї частини пункту 1 Постанови № 168 має широкий зміст, що за певних умов могло б спричиняти неоднакове її розуміння та застосування, наслідком чого може бути необґрунтована невиплата військовослужбовцю додаткової винагороди або, навпаки, виплата за відсутності для цього підстав".
37. Конкретизація умов, визначених цитованим положенням пункту 1 Постанови №168, залежить від типу військового формування (роду військ), в якому проходить службу військовослужбовець, у зв'язку з чим подальшими змінами, внесеними Постановою від 07 липня 2022 року №793 (застосовується з 24 лютого 2022 року), Постанова №168 доповнена пунктом 2-1, яким установлено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.
38. Відповідно до статті 8 Закону України «Про Збройні Сили України» від 06 грудня 1991 року №1934-XII Міністр оборони України здійснює військово-політичне та адміністративне керівництво Збройними Силами України, а також інші повноваження, передбачені законодавством.
39. Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року №260, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за №745/32197 (далі - Порядок №260).
40. Наказом Міністра оборони України від 01 квітня 2022 року № 98, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05 квітня 2022 року за №382/37718 (застосовується з 24 лютого 2022 року), внесено зміни до Порядку №260 шляхом доповнення розділу І пунктом 17, відповідно до якого на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.
41. Так, з метою врегулювання виплати військовослужбовцям Збройних Сил України додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови № 168, Міністр оборони України видав директиви від 07 березня 2022 року № 248/1217, від 25 березня 2022 року № 248/1298, від 18 квітня 2022 року №248/1529, доведені до кожної окремої військової частини (установи) телеграмами (діяли до 01 червня 2022 року), окреме доручення від 23 червня 2022 року №912/з/29.
42. Підпунктом 9.7 пункту 9 Окремого доручення від 23 червня 2022 року №912/з/29 установлено, що до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 грн та 30 000 грн не включати військовослужбовців, які відмовилися виконувати бойові накази (розпорядження) - за місяць, у якому здійснено таке правопорушення, оголошене наказом командира (начальника).
43. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 18 вересня 2022 року частина військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 (у тому числі ОСОБА_1 ) відмовилися виконувати наказ тимчасово виконуючого обов'язки командира роти вогневої підтримки 2 десантно-штурмового батальйону. З метою з'ясування причин і умов, що цьому сприяли, встановленню ступеня вини військовослужбовців, дій та бездіяльності, які стали причиною правопорушення, було проведено службове розслідування, за результатами якого складено акт, яким їх вина була підтвердження, як і порушення ними вимог статей 11, 30, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статті 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.
44. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 13 жовтня 2022 року № 772 притягнуто ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності - оголошено сувору догану.
45. Отже, факт відмови позивача виконувати бойовий наказ (розпорядження) у вересні 2022 року підтверджено.
46. При цьому, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відомостей про визнання протиправним та скасування наказу №1119 командира військової частини НОМЕР_1 від 03 жовтня 2022 року, яким зобов'язано не виплачувати позивачу додаткову винагороду за період дії військового стану за вересень 2022 року, матеріали справи не містять та сторонами під час розгляду справи не було надано.
47. За таких обставин справи колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити додаткову винагороду за вересень 2022 року за безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії.
48. У доводах касаційної скарги представник позивача звертає увагу на те, що Окреме доручення Міністра оборони України від 23 червня 2022 року № 912/з/29, на яке посилаються суди попередніх інстанцій, не було зареєстрованим, не пройшло правову експертизу та не набрало чинності у встановленому законодавством порядку, а тому положення цього акту не підлягали застосуванню до спірних правовідносин.
49. З цього приводу слід звернути увагу на постанову Верховного Суду від 06 червня 2024 року у справі № 400/1217/23, у якій Суд уважав за необхідне насамперед проаналізувати обставини прийняття цього акту та встановити його юридичне підґрунтя.
50. Зазначено, що Міністр оборони України як очільник відповідного міністерства, реалізував делеговані йому повноваження щодо визначення порядку та умов виплати додаткової винагороди військовослужбовцям відповідного військового формування - Збройних Сил України, та з метою забезпечення реалізації пункту 1 Постанови № 168, шляхом прийняття в межах свої повноважень відповідних окремих рішень, визначив на період дії воєнного стану порядок та умови виплати додаткової винагороди, а також документи для підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях та заходах.
51. З уваги на це можна констатувати, що окремі рішення Міністром оборони України були прийняті для підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у період здійснення зазначених заходів (як умови для виплати додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови № 168, у розмірі до 100 000 грн), мають належне юридичне підґрунтя.
52. Аналізуючи положення Указу Президента України «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» від 03 жовтня 1992 року №493/92 та Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 року № 731, слід визнати обґрунтованими доводи скаржника, що рішення Міністра оборони України від 23 червня 2022 №912/з/29 підлягало обов'язковій державній реєстрації, позаяк містить норми, які зачіпають права, свободи та законні інтереси осіб, встановлюють організаційно-правовий механізм реалізації виплати додаткової винагороди.
53. Поза тим, варто відзначити, що така обставина як відсутність державної реєстрації, зважаючи на умови в яких це рішення Міністром оборони України приймалося, а також те, що воно фактично виконувалося керівниками органів військового управління, штабів угруповань військ, штабів тактичних груп, командирами військових частин упродовж періоду їх дії шляхом документування безпосередньої участі у бойових діях та заходах, є виправданою, має розумне пояснення і не може змінити його юридичної сили.
54. З огляду на указане, доводи представника позивача щодо незастосовності до спірних правовідносин такого рішення Міністра оборони України з підстав відсутності державної реєстрації та, відповідно, відсутності підстав для позбавлення позивача права на збільшену додаткову винагороду за вересень 2022 року, є необґрунтованими.
55. У постанові від 20 березня 2024 року у справі № 560/7178/22 Верховний Суд, беручи до уваги вимоги пункту 17 Порядку №260, також зробив висновок, відповідно до якого на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.
56. Стосовно пункту 1 аргументів касаційної скарги, то колегія суддів зауважує, що питання застосування пункту 3 Окремого доручення №912/з/29 у контексті визначення вичерпного переліку документів, обов'язкових для нарахування та виплати збільшеної додаткової винагороди, не було спірним під час розгляду цієї справи.
57. Також Верховний Суд уважає необґрунтованими посилання скаржника у касаційній скарзі на те, що перелік видів адміністративних та дисциплінарних стягнень визначено статтею 48 Дисциплінарного Статуту, а тому застосування такого виду дисциплінарного стягнення як позбавлення додаткової винагороди не передбачена нормами Дисциплінарного Статуту, отже знаходиться поза межами правового поля.
58. Наказ про позбавлення позивача виплати додаткової винагороди за вересень 2022 року був винесений з урахуванням вимог підпункту 9.7 пункту 9 окремого доручення від 23 червня 2022 року № 912/з/29, а не на підставі Дисциплінарного Статуту як вид дисциплінарного стягнення.
59. Наведене спростовує указані доводи касаційної скарги про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та необхідність формування Верховним Судом висновків щодо їхнього застосування у контексті питань, визначених позивачем у пункті 1 аргументів касаційної скарги.
60. Наведені в касаційній скарзі мотиви та доводи не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій і не дають підстав уважати, що ними неправильно застосовано норми матеріального права або порушено норми процесуального права при постановленні оскаржуваних судових рішень.
61. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
62. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати не розподіляються.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України,
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Мандрика Владислава Володимировича залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 01 вересня 2023 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 01 листопада 2023 року у справі № 560/8818/23 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.
...........................
...........................
...........................
М.В. Білак
А.В. Жук
В.Е. Мацедонська,
Судді Верховного Суду