27 червня 2024 року
м. Київ
справа № 300/533/23
адміністративне провадження № К/990/24388/24
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Уханенка С.А. перевірив касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2023 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України про визнання протиправними і скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу,
У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, в якому просив: визнати протиправним та скасувати наказ начальника Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України від 24 січня 2023 року № 30 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності оперуповноваженого 4-го відділу УРС в Івано-Франківській області ОСОБА_1 »; визнати протиправним та скасувати наказ начальника Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України від 14 лютого 2023 року № 82 о/с «По особовому складу» в частині звільнення його зі служби в поліції; поновити позивача на посаді оперуповноваженого 4-го відділу (боротьби з організованими групами з ознаками корупції) управління стратегічних розслідування в Івано-Франківській області; стягнути з Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2023 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2024 року, в позові відмовлено.
Ухвалами Верховного Суду від 24 травня 2024 року та від 18 червня 2024 року попередні касаційні скарги повернуто особі, які її подала, на підставі пункту 1 частини п'ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
20 червня 2024 року ОСОБА_1 утретє надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2023 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2024 року. Заявник, посилаючись неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права, просить переглянути оскаржені судові рішення на підставі пунктів 3, 4 частини четвертої статті 328 КАС України, скасувати їх та прийняти нове судове рішення.
Предметом спору у цій справі є правомірність притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Згідно з частиною четвертою статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним і касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами. Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Підставою перегляду оскаржуваних судових рішень ОСОБА_1 зазначив, що наразі відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права, а також наявні підстави передбачені частиною другою статті 353 КАС України, зокрема, судом першої інстанції встановлені обставини, що мають істотне значення на підставі недопустимих доказів.
Вирішуючи питання відкриття касаційного оскарження з вказаної підстави, Суд виходить з наступного.
Так, за приписами частини четвертої статті 328 КАС України оскарження судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 цієї норми КАС України вимагає не лише констатації факту відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а й визначення норми (норм) права, що потребує висновку, підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми, т.і.), а також зазначення, у чому, на думку заявника, полягає неправильне застосування норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду та який вплив такий висновок буде мати для вирішення спору по суті.
Проаналізувавши доводи заявника, суд приходить до висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження за пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, так як ОСОБА_1 не указав норми, що потребує такого висновку та не виклав ці аргументи у взаємозв'язку з обставинами цієї справи, що мають індивідуальний характер.
Так, аргументи скарги зводяться до часткового опису обставин справи, цитування норм законодавства, яким урегульовані питання проведення слідчих дій у кримінальному провадженні, з посиланням на неправильну оцінку судами доказів у справі, що свідчить про їхню переоцінку заявником. Суд указує, що за приписами частини другої статті 341 КАС України оцінка доказів, установлення обставин, що не були встановлені або відхилені судом та вирішення питання щодо переваги одних доказів над іншими, не є повноваженнями суду касаційної інстанції, а позивач обґрунтовує свої доводи саме посиланням на обставини справи, що мають оціночний характер у сукупності з іншими обставинами, що не є підставою для відкриття касаційного провадження у справі.
Верховний Суд також відхиляє посилання заявника на приписи частини другої статті 353 КАС України, з посиланням на те, що судом першої інстанції встановлені обставини, що мають істотне значення на підставі недопустимих доказів, оскільки такі аргументи необхідно викласти у взаємозв'язку з приписами статті 74 КАС України, в якій наведено визначення щодо допустимості доказів. Проте доводи заявника в цій частині зводяться до оцінки наказу, який, за твердженням ОСОБА_1 , скасовано в судовому порядку, на який послався суд апеляційної інстанції у мотивах судового рішення. Лише посилання на те, що суд апеляційної інстанції неправильно встановив систематичність допущених позивачем порушень та загальна фраза щодо неправильної оцінки доказів у справі не свідчать про наявність підстав для відкриття касаційного провадження відповідно до пункту 3 частини другої статті 353 КАС України.
Отже, у скарзі відсутні обґрунтовані мотиви, за яких суд може відкрити касаційне провадження на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України.
Частиною першою статті 341 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення, зокрема, в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Проста констатація самого факту наявності або відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у справі з подібними правовідносинами не є достатньою підставою для відкриття касаційного провадження, оскільки норми КАС України вимагають визначення такої норми, щодо якої наявний або відсутній висновок Верховного Суду та викладення обґрунтувань неправильного застосування/ не застосування цієї норми права.
Лише загальні посилання на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, викладеного у постанові за відсутності вмотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження. Тому касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України.
За таких обставин, Суд не вирішує клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку.
Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України,
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2023 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України про визнання протиправними і скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу повернути особі, яка її подала.
2. Копію ухвали направити заявнику та іншим учасникам справи за допомогою підсистеми ЄСІТС "Електронний кабінет" (у разі його відсутності - на офіційну електронну адресу або засобами поштового зв'язку), а касаційну скаргу та додані до неї матеріали - у спосіб їхнього надсилання до суду адресатом.
3. Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
4. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя С.А. Уханенко