27 червня 2024 року
м. Київ
cправа № 910/14074/23
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Жайворонок Т.Є.,
перевіривши матеріали касаційної скарги Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"
на рішення Господарського суду міста Києва від 08.02.2024
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2024
у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Чернігів"
до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"
про стягнення 22 184 598,87 грн,
12.06.2024 Приватне акціонерне товариств "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - ПАТ "НЕК "Укренерго") подало через систему «Електронний суд» до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва від 08.02.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2024. Просить поновити строк на касаційне оскарження.
Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору, визначено Законом України "Про судовий збір".
Згідно з частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Підпунктом 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставку судового збору за подання позовної заяви майнового характеру встановлено: 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (станом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду).
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2023 установлено у розмірі 2 684,00 грн.
Згідно з підпунктом 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставку судового збору за подання касаційної скарги на рішення господарського суду встановлено в розмірі 200% ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.
З огляду на те, що касаційну скаргу подано через підсистему Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи "Електронний суд" судовий збір підлягає сплаті з урахуванням понижуючого коефіцієнта 0,8.
Рішенням від 08.02.2024 Господарський суд міста Києва у справі № 910/14074/23 позовні вимоги задовільнив повністю; стягнув з відповідача на користь позивача три проценти річних у сумі 105 577, 55 грн, пеню 9 496, 79 грн, витрати зі сплати судового збору 332 768, 98 грн.
Північний апеляційний господарський суд постановою від 13.05.2024 апеляційну скаргу залишив без задоволення; рішення господарського суду міста Києва від 08.02.2024 у справі № 910/14074/23 - без змін.
У касаційній скарзі ПАТ "НЕК "Укренерго") просить постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2024 та рішення Господарського суду міста Києва від 08.02.2024 у справі № 910/14074/23 скасувати.
Ураховуючи приписи Закону України "Про судовий збір", вимоги касаційної скарги, з огляду на майновий характер спору, судовий збір за подання цієї касаційної скарги мав бути сплачений в сумі 4 294,40 грн (2 684,00 грн (прожитковий мінімум для працездатних осіб) х 200 % х 0,8).
До касаційної скарги не додано доказів сплати судового збору у встановлених законодавством порядку та розмірі.
Враховуючи викладене, касаційна скарга подана без додержання відповідних вимог процесуального законодавства, а тому підлягає залишенню без руху на підставі частини другої статті 292 ГПК України.
Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Отже, зважаючи на предмет касаційного оскарження та обставини подання касаційної скарги на спірні судові акти через підсистему "Електронний суд", скаржникові слід сплатити судовий збір у сумі 4 294, 40 грн і надати Суду документ, що підтверджує таку сплату.
Реквізити для сплати судового збору:
- отримувач коштів: ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102;
- код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783;
- банк отримувача: Казначейство України (ЕАП);
- рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007;
- код класифікації доходів бюджету: 22030102;
- найменування податку, збору, платежу: "Судовий збір (Верховний Суд, 055)".
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Відповідно до абзацу першого частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У випадку якщо підставою для відкриття касаційного провадження скаржник вважає пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, він повинен зазначити норму права, практику застосування якої необхідно сформувати, правовідносини, до яких ця норма повинна застосовуватись і який висновок зробили суди попередніх інстанцій з цього питання та обґрунтувати, в чому полягає його неправильність.
Оскаржуючи у касаційному порядку судові рішення на підставі пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України, слід зазначити, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу призвело до прийняття незаконного судового рішення. При цьому необхідно враховувати, що за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України відкриття касаційного провадження через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обґрунтованих підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
Крім цього, слід зазначити, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі має обов'язково наводитись обґрунтування неправильного застосування судами норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 287 ГПК України, як на підставу для касаційного оскарження судових рішень.
У частині третій статті 311 ГПК України передбачено, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Згідно з частиною першою статті 300 ГПК України унормовано, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Отже, правильність оформлення касаційної скарги, зокрема, її вимоги, зміст та підстави касаційного оскарження, покладаються саме на заявника касаційної скарги.
У своїй касаційній скарзі скаржник зазначає, що правовідносини, які склалися між сторонами, регулюються, зокрема, абзацом 1, 2 частиною 8 статті 33; абзацом 1, 3 частиною 5 статті 33; частиною 6 статтею 62 Закону України «Про ринок електричної енергії», частиною 1 статтею 614 Цивільного кодексу України.
Разом з тим підставою касаційного оскарження постанови апеляційного господарського суду скаржник визначає пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, однак скаржник не зазначає який саме висновок відсутній, та не обґрунтовує, у чому полягає суть порушення апеляційним судом норм права у правовідносинах, до яких ця норма має застосовуватись. При цьому Суд не наділений повноваженнями доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, які скаржник не навів у тексті касаційної скарги.
З огляду на наведене, ураховуючи доводи касаційної скарги, Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без руху, оскільки вона не відповідає вимогам пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України, в частині належного обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України.
Щодо клопотання скаржника про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, Верховний Суд зазначає таке.
Відповідно до статті 169 ГПК України при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань. Заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, або на вимогу суду заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі. Заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.
З огляду на те що касаційна скарга ПАТ "НЕК "Укренерго" на спірні судові акти в справі № 910/14074/23 підлягає залишенню без руху до усунення недоліків, клопотання про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження Касаційний господарський суд розгляне після усунення недоліків касаційної скарги.
Відповідно до частини другої статті 292 ГПК, у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Ураховуючи, що касаційну скаргу оформлено з порушенням вимог, установлених статтею 290 ГПК, цю скаргу слід залишити без руху із наданням скаржникові строку для усунення недоліків.
Суд визначає скаржникові спосіб усунення недоліків касаційної скарги, зазначених в цій ухвалі, шляхом подання документа, що підтверджує сплату судового збору за подання касаційної скарги та подання уточненої касаційної скарги з належним обґрунтуванням зазначеної підстави касаційного оскарження.
Суд також вважає за необхідне звернути увагу скаржника на те, що неусунення названих недоліків протягом установленого строку матиме наслідком повернення касаційної скарги відповідно до положень статей 174, 292 ГПК України.
Керуючись статтями 174, 234, 235, 292 ГПК, Суд
1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 08.02.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2024 у справі № 910/14074/23 залишити без руху.
2. Надати скаржникові строк для усунення недоліків касаційної скарги не пізніше 10 днів з дня вручення копії цієї ухвали.
3. Роз'яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали у відкритті касаційного провадження буде відмовлено.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Т.Є. Жайворонок